Панасюк О.Я. Кормова цінність і продуктивність сої залежно від факторів інтенсифікації в умовах правобережного Лісостепу України

Краткое содержание

НАУКОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОРМОВОЇ ЦІННОСТІ І ПРОДУКТИВНОСТІ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ФАКТОРІВ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ (Огляд літератури)

В цьому розділі наведені результати досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань впливу доз добрив та системи захисту рослин від шкодочинних об’єктів і співвідношення посівів сої і кукурудзи в сівозміні на формування врожаю, його якості та кормової цінності. Висунута робоча гіпотеза та обгрунтування напрямку наукової роботи.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові дослідження проводили в 1996–2000 рр. в польовому стаціонарному досліді, закладеному лабораторією селекції і технології вирощування високобілкових культур Інституту кормів УААН. Грунт дослідного поля – сірий лісовий середньосуглинковий, в орному шарі якого міститься гумусу за Тюриним 2,1 – 2,4%, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чириковим) відповідно 12,1 – 14,2 та 8,1 – 11,6 мг на 100 г грунту, ступінь насичення грунту основами 85,7 – 87,3%, рН сольове 5,4 – 5,5.

Гідротермічні умови в роки проведення досліджень відрізнялись від середньобагаторічних показників. Так, за період травень–вересень випало опадів: в 1996 р – 380, в 1997 р – 481, 1998 р – 298, в 1999 р – 199 і в 2000 р - 434 мм при багаторічній кількості 330 мм. Сума активних температур за ці роки складала відповідно: 2008, 2483, 2538, 2983 і 2831 при багаторічному показнику 2500^оС.

Кормову цінність і продуктивність сої вивчали в таких сівозмінах: а) соя – кукурудза, б) соя – кукурудза – кукурудза, в) соя – кукурудза – кукурудза - кукурудза, де співвідношення посівів цих культур було відповідно, як 1:1, 1:2 та 1:3. В них застосовували слідуючі системи удобрення: під сою – 1) гній, 15 т/га; 2) гній, 15 т/га+N₄₅Р₆₀К₆₀; під кукурудзу – 1) гній, 15 т/га; 2) гній, 15 т/га+N₆₀Р₉₀К₉₀. На всіх варіантах сої застосовували звичайну та інтегровану систему захисту рослин від хвороб і шкідників. У варіантах інтегрованої системи проводилась: обробка насіння проти збудників хвороб фундазолом (2,5 кг на 1 т насіння), обприскування посівів у фазі трійчастого листка проти хвороб (арчер 2 л/га) та інсектицидами при наявності економічних порогів шкідливості шкідників.

В досліді висівали середньоранньостиглий сортотип сої Київська 27 та кукурудзу – гібрид типу Дніпровський 273 МВ. Схема досліду представлена в таблицях 2 і 3. Облікова площа ділянки 50 м², повторність трьохразова. Статистична обробка урожайних даних проводилась методом дисперсійного аналізу (Б.А. Доспехов, 1985) на персональному комп’ютері Pentium III із використанням програм Sigma та Statistica.

Підготовка і обробіток грунту під сою були загальноприйнятими для зони Лісостепу України. Фосфорно-калійні добрива і гній вносили під оранку, азотні – весною під культивацію згідно схеми дослідів. Грунтовий гербіцид харнес (2,5 л/га) вносили до сівби сої з наступним загортанням в грунт.

Оцінку фотосинтетичної діяльності рослин проводили за методикою А.А.Ничипоровича та ін. (1977). Використання рослинами ФАР визначали за методикою Х.Г. Тооминга, В.И. Гуляева (1969).

Вміст сухої речовини в рослинах визначали шляхом висушування паралельних наважок до постійної маси при температурі 105 ºС.

Динаміку накопичення сухої речовини, вмісту азоту, фосфору і калію визначали за “Інструкцією для лабораторій Державної агрохімслужби по аналізу кормів” (1978).

Поживність натурального корму зеленої маси і насіння сої розраховували за вмістом протеїну, жиру, клітковини і БЕР з врахуванням коефіцієнтів їх перетравності.

Вміст амінокислот в насінні сої визначали на амінокислотному аналізаторі типу Aminochrom ІІ ОЕ – 914 в лабораторії зоотехнічної оцінки кормів Інституту кормів УААН.

При проведенні фенологічних спостережень керувались  “Методикою проведення досліджень по кормовиробництву” (Вінниця, 1998).

Показники симбіотичної азотфіксації сої визначали за методикою, описаною П.П. Вавиловым, Г.С. Посыпановым (1983).

Урожай насіння збирали в повній стиглості комбайном “Сампо – 130” із всієї облікової ділянки, перераховували на 100% чистоту і 14% вологість.

Математико-статистичний аналіз урожайних даних та спостережень в дослідах проводився методом дисперсійного аналізу та кореляційно – регресійним методом (Б.А.Доспехов, 1985) з використанням персонального комп’ютера.

Біоенергетичну оцінку факторів, що вивчались в досліді, проводили за методикою Н.С.Балаур, А.В.Тетю (1988).

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОРМОВОЇ ЦІННОСТІ ТА УРОЖАЮ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ ФАКТОРІВ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

Спостереження показали, що при застосуванні добрив запаси вологи в метровому шарі грунту помітно зменшувались, особливо в другій половині вегетаційного періоду сої, оскільки на цих ділянках значно збільшується урожай і витрати вологи на його формування.

Взаємодія органо-мінеральних добрив і співвідношення посівів сої та кукурудзи в сівозміні як 1:3 збільшила витрати вологи на формування більш високого рівня врожаю на 13,5 мм порівняно з контролем, де не вносили добрива і зазначене співвідношення було як 1:1, хоча при цьому витрати грунтової вологи на формування 1 ц насіння сої зменшились на 13,4 – 15,7%.

Динаміка асиміляційної поверхні сої та нагромадження нею сухих речовин залежно від доз добрив та систем захисту рослин

Досліджувані фактори інтенсифікації, покращуючи умови вирощування сої, позитивно впливали на збільшення формування асиміляційної поверхні рослин. Під дією внесених мінеральних добрив (N₄₅Р₆₀К₆₀) листкова поверхня сої на початку цвітіння збільшилась порівняно з контролем без їх внесення від 27,7 до 30,2 тис. м²/га при звичайному захисті рослин, а при інтегрованому захисті – від 29,6 до 33,6 тис. м²/га, або відповідно на 9,0 і 13,5%. Така ж залежність спостерігається і в наступні фази росту і розвитку сої.

Помітну дію на створення листкової поверхні сої проявила інтегрована система захисту рослин від шкодочинних об’єктів. Під дією цієї системи захисту приріст листкової поверхні складав у фазі повного наливання насіння сої 2,5–3,8 тис. м²/га, що становить 5,4–9,1% залежно від доз добрив.

Максимальних розмірів асиміляційна поверхня рослин сої досягає на всіх варіантах досліду в період кінець повного наливання насіння–фізіологічна стиглість, а в подальшому вона дещо зменшується у зв'язку з частковим опаданням листків нижнього ярусу.

Для більш повнішої, ніж асиміляційна поверхня, характеристики реальних можливостей посіву синтезувати органічну речовину використовують такий показник, як фотосинтетичний потенціал (млн. м² дн/га). Наші експериментальні дані показують, що при застосуванні органо-мінеральних добрив та інтегрованого захисту фотосинтетичний потенціал в період початок і кінець цвітіння сої становив в середньому за 5 років 1,485 млн. м²дн/га, а в інтервалі повне наливання насіння–фізіологічна стиглість 2,218, що більше відповідно на 10,4 і 9,6% порівняно з контролем, де вносився лише гній і застосовувався звичайний захист рослин.

Збільшення фотосинтетичного потенціалу сприяло нагромадженню рослинами сухих речовин. Внесені мінеральні добрива (N₄₅Р₆₀К₆₀) на фоні гною (15т/га) забезпечили збір сухої маси рослин сої в період повне наливання насіння-фізіологічна стиглість на рівні 6,69 т/га при звичайному захисті рослин, а на ділянках, де застосовували інтегрований захист – 7,18 т/га, або більше за рахунок дії мінеральних добрив відповідно на 7,1 та 9,4% (середнє за 5 років). Системи захисту рослин від шкодочинних об’єктів в меншій мірі впливали на нагромадження сухої речовини, але в поєднанні із зменшенням співвідношення посівів сої і кукурудзи в сівозміні їх дія значно зростала.