Маткевич В.Т. Наукове обгрунтування і розробка технологічних прийомів підвищення урожайності та якості кормових культур в північному Степу України

Краткое содержание

Біологічне і технологічне обгрунтування

підвищення урожайності та поліпшення

якості кормових культур

В короткій формі подано стан розвитку кормовиробництва в Степу України, а також літературний огляд даних авторів до початку наших досліджень. Висвітлено особливості азотного живлення люцерни, гороху і сої та шляхи підвищення активності симбіозу в їх онтогенезі.

За даними аналізу вітчизняної та світової наукової літерату­ри, а також узагальнених даних науково-дослідних установ України по розробці і удосконаленню технологічних прийомів вирощування люцерни, гороху, сої та кукурудзи в чистих та змішаних посівах, автором обгрунтовані мета і завдання досліджень.

2.         Методологічні основи досліджень,

ґрунтовий покрив і гідротермічні ресурси

зони північного Степу України

Робота є результатом 30-річних досліджень. Вона виконувалась відповідно до планів науково-дослідних робіт Кіровоградської дер­жавної сільськогосподарської дослідної станції, що входили до загальносоюзних науково-технічних програм ОЦ.041, 051.04 та Республіканської НТП "Корми і кормовий білок".

Грунт дослідних ділянок - чорнозем звичайний середньогумусний глибокий. Вміст гумусу за Тюріним - 6,2-6,5%, рухомого фосфору за Чириковим - 17,6, калію за Масловою - 15,1 мг на 100 г грунту. Реакція ґрунтового розчину наближається до нейтральної (рН сольове 6,5). Гідролітична кислотність - 1,8 мг-екв. на 100 г грунту.

Середньорічна сума опадів складає 474 мм, з яких 58-62% випадає в теплий період року; сума активних температур за період вегетації в межах 2800-2900°С. Сума опадів за квітень - вересень стано­вила в найбільш посушливі роки 210 і 163 мм, в сприятливі по вологозабезпеченню 436-473 мм.

Польові досліди закладалися в типових ланках польових сівоз­мін, характерних для північного Степу України, попередники для люцерни, гороху, сої - озима пшениця; для кукурудзи - однорічні грави. Повторність - чотириразова. Розмір посівної ділянки 50-100 м², облікової - 50-70 м²

Технології вирощування люцерни, сої, гороху та кукурудзи вдосконавлювалися. Розроблялися нові прийоми для підвищення урожайності в господарствах Кіровоградської області, яка знахо­диться в північному Степу України. Посів люцерни і гороху прово­дили звичайним рядковим способом сівалкою СЗН-3,6, кукурудзи і сої в чистих, змішаних та черезрядних посівах - пунктирним способом сівалкою СПЧ-6А. На ділянках, де соя висівалась в один рядок з кукурудзою та з двох боків в зону рядка кукурудзи на відстані 12 см - зміщенням сівалки СПЧ-6А на місці кріплення трактора. При підсіві в міжряддя кукурудзи ущільнюючих культур використовували тіж сівалки. Норма висіву люцерни 12-15 кг/га, сої в чистому вигляді - 100-120 /в змішаних посівах - 50 -60 кг/га , гороху на зерно і зелений корм - 200-220 кг/га в сумішках -140-160/, кукурудзи в чистому вигляді - 18-20 /в змішаних посівах - 14-16 кг/га/. Ущільнюючі культури /соя -40 кг/га, суданська трава, мальва кормова і буркун білий однорічний - 6-8 кг/га висівалися після першого та другого міжрядних обробітків кукурудзи, але не пізніше досягнення висоти рослин основної культури 15-20 см.

Збирання врожаю бобових культур на корм та для заготівлі з них сіна, сінажу і інших видів кормів проводили в фазу бутоні­зація - початок цвітіння; сої - налив  зерна; кукурудзи - в кінці молочне воскової - воскової стиглості зерна. Збирання культур на зерно здійснювали прямим комбайнуванням в фазі повної стиглості зерна при вологості 14-16%.

Кількість і масу бульбочок на коренях люцерни, гороху і сої визначали за методикою Г.С.Посипанова /І983, І99І/. Всі хімічні аналізи проводили у відповідності з прийнятими методиками.

Статистичну обробку даних в дослідах виконували методами дисперсійного, кореляційного та регресивного аналізів згідно "Методики польового досліду" /Б.А.Доспехов, 1985/, "Методики проведення дослідів по кормовиробництву" /під редакцією А.0.Бабича, Вінниця, І994/.

Біоенергетичний аналіз технологій вирощування кормових куль­тур проводили за методиками Інституту зернового господарства УААН /І984, І988/, ВАСГНІЛ /І989/, Інституту кормів УААН /1998/ на основі технологічних карт при виробничій перевірці технологій.

3.         Обгрунтування впливу факторів інтенсифікації на ріст і розвиток кормових культур

3.1.      Ріст і розвиток рослин кормових культур

в зв'язку з урахуванням агроекологічних

умов вирощування

Вирощування кормових культур знаходиться в постійній взаємо­дії з умовами зовнішнього середовища. В залежності від строків посіву і температури в грунті, що складалася в роки досліджень, а також кількості опадів, поява сходів у люцерни і гороху була відмічена на 7 день, сої - на 9 і кукурудзи - на 17 день /темпе­ратура в межах 11 – 13 ⁰С. ІІри температурі в посівному шарі грунту 17G2,5 ⁰С тривалість періоду посів — сходи скорочувалося відповідно до 5, 6 і 9 днів. При більш низьких температурах приходило повіль­не проростання насіння і поява сходів.

3.2.      Біологія росту і розвитку

рослин багаторічних трав

У люцерни відмічена найкоротша тривалість періоду між сівбою і сходами: при весняному посіві - до 7 днів, при літньому посіві – до 5 днів.

Люцерна за вмістом протеїну перевершує еспарцет на 0,2%. На одну кормову одиницю припадає в люцерни 173 г протеїну, в еспарце­ту - 144 г.

У озимої пшениці, як підсівної культури на період настання фази бутонізації люцерни відмічено колосіння, у озимого жита -цвітіння, у озимого ячменю - формування зерна. Висота рослин ози­мого ячменю за роки досліджень  була 70 G 2,0, озимої пшениці 75 G 4,0 та озимого жита – 90 G 3,0 см, тоді як в люцерни відповідно 73 G 2,5, 60 G 1,5 і 74 G 2,0 см, в чистому посіві – 76 G 2,4 см. На ділянках з підсівом весною горохо-ячмінно-вівсяною сумішкою висота рослин люцерни була мен­шою від рослин на ділянках з підсівом восени озимим ячменем і озимою пшеницею на 25 G 1,5 см.

Інтенсивний ріст кореневої системи відмічено у люцерни на першому році життя. Вона галузилась в основному в орному шарі грунту /30 - 35 см/. Бокові корені сильно розвивалися і проникали в грунт на 1,2 G 0,3 м і більше, на другий рік на 3,1 G 0,1 м. У фазі цвітіння інтенсивність росту кореневої системи меншає по відношен­ню початку вегетації і особливо у період галуження - початок бу­тонізації. У фазі утворення, а тим більше при дозріванні бобів, її ріст майже припиняється, але вона ще повільно проникає в нижні горизонти грунту. На час збирання люцерни, коли висота рослин складає 62 G 3,4 см, довжина кореневої системи в 2-2,5 рази переви­щує її висоту.