Гуменюк О.В. Підвищення продуктивності сумішок однорічних культур в системі зеленого конвеєра південно-західного Лісостепу України

Краткое содержание

Показано стан вивчення проблеми раціонального використання в кормовиробництві  потенціалу однорічних сумішок ранньовесняного та післяукісного строків сівби. Зокрема розглядаються питання добору компонентів для висіву у складі сумішок різних строків використання, їх вплив на ботанічниq і біохімічний склад урожаю і їхню продуктивність. Вказано на особливості мінерального живлення однорічних бобово-злакових сумішок. 

УМОВИ, ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження з виявлення можливості інтенсифікації зеленого конвеєра шляхом підвищення продуктивності ярих ранніх сумішок і використання післяукісних посівів було проведено нами  протягом 1995-1997 років у кормовій сівозміні кафедри кормовиробництва на дослідному полі Подільської державної аграрно-технічної академії, м. Кам'янця-Подільського Хмельницької області. Кормова сівозміна кафедри мала слідуючу схему: 1 – багаторічні трави (люцерна посівна), 2 – багаторічні трави, 3 - озима пшениця, 4 -5 –кукурудза на зерно, 6 – однорічні трави + післяукісні культури, 7-озима пшениця, 8 – кормовий буряк,  9-вико-овес  на зелений корм з підсівом трав.  У схемі польових дослідів до вико-вівсяної сумішки добавлено ще один компонент. Таким чином дослідження проводили з такими видами ярих ранніх кормосумішок: вика яра + овес (контроль); вика яра + овес + ярий ріпак, вика яра + овес + озимий ріпак, вика яра + овес + горох, вика яра + овес + редька олійна; вика яра + овес + гірчиця біла, вика яра + овес + кормові боби. На дані сумішки було накладено 4 фони добрив 1-(контроль) без добрив; 2 – N60P60K60 рекомендована для зони норма); 3 – розрахункова норма добрив під заплановану урожайність 35 т/га зеленої маси (N73P57K105); 4 – розрахункова норма добрив під заплановану урожайність 50 т/га зеленої маси (N150P99K265). Після збирання ярих ранніх сумішок ми вивчали можливість одержання повноцінного урожаю зеленої маси у післяукісних посівах , а також алелопатичну дію ярих ранніх культур на послідуючі післяукісні посіви шляхом висіву трьох видів сумішок, на фоні ярих ранніх сумішок – без добрив, що дало можливість визначити найкращу продуктивність ланки сівозміни: яра рання  – післяукісна сумішка.

Погодні умови в 1995 і 1997 роках в цілому були сприятливими для вирощування ярих ранніх сумішок. Несприятливим був лише 1996 рік. В цьому році весною спостерігався затяжний засушливий період, що негативно позначилось на рості і розвитку, а в кінцевому результаті на врожайності зеленої маси ярих ранніх сумішок. В період вирощування кормових культур в післяукісних посівах в усі роки проведення досліджень погодні умови були сприятливими для росту і розвитку.

Дослідження проводились на типовому для даної зони грунті чорноземі глибокому малогумусному важкосуглинковому, орний шар якого характеризується такими показниками родючості: вміст гумусу (за Тюріним) – 4,0 – 4,5%, рН сольової витяжки 6,8-7,0 , гідролітична кислотність 0,4 мг/екв. на 100 г. грунту, лужногідролізованого азоту (за Корнфілдом) 110 мг, рухомого фосфору (за Чіріковим) 130 і   обмінного калію (за Протасовим і Масловою) 250 мг на 1 кг грунту.

Протягом вегетаційного періоду проводили фенологічні спостереження, відмічали фази: сходів, кущення, виходу в трубку (гілкування), колосіння (бутонізацію), цвітіння.

За початок послідуючої фази приймали день, коли вона наступала не менше ніж у 10%, за масове настання фази – в 75% рослин.

Облік густоти стояння рослин проводили після повних сходів по діагоналі в 4-х місцях в двох несуміжних повтореннях. Кількість рослин рахували в двох рядках на відрізку 83,3 см.

Динаміку росту проводили на 10-ти рослинах по діагоналі ділянки в 2-х несуміжних повтореннях.

Ботанічний склад, динаміку наростання біомаси і сухої речовини проводили  шляхом зрізання з ділянки розміром 0,25 м2 в 4 –х місцях варіанту, в 2-х несуміжних повтореннях, з наступним зважуванням розібраного на компоненти зразка.

Вміст абсолютно сухої речовини в рослинах визначали з кожного варіанту досліду шляхом висушування двох наважок по 100 г. до постійної маси при температурі 105 0С.

Розрахунок кормових одиниць та перетравного протеїну проводився за методикою М.Ф. Томме на основі біохімічного складу з врахуванням коефіцієнту перетравності.

Спостереження і дослідження були пов'язані з періодами росту і розвитку рослин – компонентів сумішок.

Урожай сумішок визначали шляхом суцільного скошування зеленої маси при досягненні фази бутонізації початок цвітіння в одного з компонентів сумішки.

Економічну оцінку вирощування кормосумішок різного складу на різних фонах добрив визначали розрахунковим методом з використанням технологічної карти.

Посівна площа елементарної ділянки складала 97 кв.м, облікової - 70 кв.м.

Вивчалась ефективність вирощування різних видів сумішок на різних фонах добрив,  а також забур'яненість посівів  кількісно - ваговим методом.

Математична обробка даних урожайності проводилась методом дисперсійного аналізу (за Б.О.Доспєховим ).

РІСТ, РОЗВИТОК І ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯРИХ РАННІХ СУМІШОК

Ріст і розвиток  рослин в агрофітоценозі.  На основі трирічних (1995-1997 рр.) даних досліджень встановлено, що інтенсивність нагромадження зеленої маси однорічними кормовими сумішками ранньовесняного строку сівби в значній мірі  залежала від складу сумішки і рівня мінерального живлення. Найвищими темпами приросту зеленої маси на початку вегетації характеризуються сумішки, де третім компонентом висівались культури з родини капустяних. На 20-й день вегетації  вони нагромаджували 1,4-1,7 т/га зеленої маси, тоді як у решти сумішок - 0,7-0,8 т/га. Протягом усього періоду вегетації найвищим цей показник був у сумішок: вика яра + овес + редька олійна і вика яра + овес + гірчиця біла.  Найшвидше нагромадження зеленої маси в усіх сумішок було в фазі бутонізації-початок цвітіння. Проте, в цей період компоненти травосумішок досягли укісної стиглості і при збиранні їх в більш пізні періоди вегетації зелена маса  нагромаджувала велику кількість клітковини, що призводило до поганого поїдання тваринами. Нами встановлено, що за останніх 20 днів перед збиранням приріст урожаю складав до 80 % від загального приросту за весь період вегетації. Сумішки вика яра + овес + редька олійна і вика яра + овес + гірчиця біла досягали укісної стиглості на 10-12 днів, а вика яра + овес + ярий ріпак на 6 днів раніше ніж на контролі.

При внесенні мінеральних добрив, динаміка приросту зеленої маси сумішок значно підвищується і найвищим приріст зеленої маси був на фоні добрив під заплановану урожайність 50 т/га. На ділянках з внесенням  добрив, формування урожайності сумішок різного видового складу відбувалось аналогічно формуванню урожайності сумішок на неудобреному фоні.

Важливе значення для рослин має облистяність і розмір листкової поверхні, адже ці  показники визначають сумарну продуктивність фотосинтезу і відповідно урожайність. Крім того, масова частка листків в загальному урожаї культур,  які вирощуються на зелений корм, сіно чи силос, представляє певний інтерес як показник, який впливає на якісні показники корму. Доведено, що в листках міститься значна частина всіх поживних, особливо легкозасвоюваних,  речовин рослини.  Одержані нами дані свідчать про те, що з підвищенням норм внесення добрив облистяність рослин збільшується на 2,0-3,6%. Крім того, облистяність рослин залежить від складу сумішки і найвищою вона була  у сумішки вика яра + овес + озимий ріпак. Облистяність цієї сумішки, залежно від рівня удобрення, досягала 41,2-44,8%. Найнижчою облистяністю (36,8 – 40,1%) відзначались у сумішки вика яра + овес + редька олійна, вика яра + овес + гірчиця біла.

Як показали наші спостереження головним недоліком ярих ранніх кормових культур – дуже швидке проходження фаз росту і розвитку рослин, коли в їх зеленій масі всі елементи живлення та біологічно активні речовини знаходяться в співвідношенні і стані, які найбільш повно задовільняють фізіологічні потреби тварин. Таким періодом в злакових рослин є фаза кущення – вихід в трубку, в бобових і капустяних – бутонізація – початок цвітіння. Після цього в рослинах починається період інтенсивного формування і розвитку генеративних органів, який супроводжується різкою зміною їх хімічного складу, посиленим створенням важкоперетравних вуглеводневих сполук. Тому в своїх дослідженнях збирання зеленої маси ми проводили при досягненні однією із культур сумішки укісної стиглості.

 Проте, збираючи  сумішки у ранніх фазах росту та розвитку, як правило, недобираємо значну кількість зеленої маси. Тому, скошування зеленої  маси сумішок ми планували  в такі періоди вегетації, коли вона була ще достатньо ніжною (з низьким вмістом клітковини) з високою облистяністю і врожайністю. Важливим показником, який характеризує сумішки, є кількість днів вегетації до настання укісної стиглості. В наших дослідах тривалість вегетаційного періоду у різних культур була різною, вона також змінювалась залежно від конкретних погодних умов року.

Введення до складу вико-вівсяної сумішки  таких компонентів як: гірчиця біла, редька олійна і ярий ріпак дає можливість скоротити час від сівби до збирання.  Найшвидше укісної стиглості  досягала сумішка  вика яра + овес + гірчиця біла, її  збирання проводили  на 12 днів раніше  вико-вівсяної.  Другою, укісної стиглості досягла сумішка вика яра + овес + редька олійна – її збирали на 10 днів раніше, а сумішка  вика яра + овес + ярий ріпак укісної стиглості досягла лише на  6 днів раніше, решта сумішок досягали укісної стиглості майже одночасно. На  тривалість періоду вегетації значний вплив мали добрива. Нашими дослідженнями встановлено, що з  підвищенням дози мінеральних добрив спостерігалось продовження періоду вегетації на 1-3 дні.

Основним показником продуктивності кормових культур є збір кормових одиниць. В наших дослідженнях (табл. 1) в усіх трьохкомпонентних сумішок цей показник був дещо вищим порівняно із традиційною вико-вівсяною сумішкою, а  найвищим  він був у  таких сумішок -  вика яра + овес + редька олійна і вика яра + овес + кормові боби і залежно від  рівня удобрення на ділянках з вирощуванням цих сумішок збір кормових одиниць становив 4,74 - 6,94 т/га. Найнижчий вихід кормових одиниць одержано при вирощуванні вико-вівсяної сумішки, її продуктивність, залежно від рівня удобрення складала відповідно лише  3,76; 4,28; 4,52; 6,19 т/га кормових одиниць.