Соляник О.П. Продуктивність бобово- злакових травосумішок залежно від режимів їх використання на низинних луках Полісся України

Краткое содержание

СТВОРЕННЯ ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ СІЯНИХ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ТРАВОСТОЇВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Показано стан вивчення проблеми раціонального використання в луківництві потенціалу багаторічних бобових трав як джерела симбіотичного азоту. Зокрема, розглядаються питання добору цих трав до сіяних бобово-злакових травостоїв, режими використання, їх вплив на нагромадження симбіотичного азоту, ботанічний і біохімічний склад урожаю та продуктивність сіяних луків, загальні принципи їх формування. Обгрунтовано необхідність вивчення в зоні Полісся України режимів використання бобово-злакових травосумішок з різним видовим і сортовим складом бобових компонентів.

УМОВИ, ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження по виявленню кращих режимів використання бобово-злакових травосумішок з різним видовим і сортовим складом бобових компонентів нами проведено протягом 1990-1999 рр. у двох польових дослідах на низинних луках нормального зволоження у колишньому дослідному господарстві Інституту землеробства “Копилово” Макарівського району Київської області та у виробничому експерименті. У схеми польових дослідів (табл. 1 і 2) до травосумішок в якості одного бобового компонента були включені два сорти конюшини лучної, три – люцерни, три – конюшини повзучої і по одному сорту конюшини гібридної та лядвенцю рогатого. У кожному досліді травосумішки вивчали на трьох режимах використання. У досліді 1 перше відчуження травостою проводили у фазах: 1) галуження, 2) цвітіння і 3) плодоношення (рис. 3), у досліді 2 – у фазах: 1) галуження, 2) початок і 3) кінець цвітіння бобових компонентів (рис. 1 і 2). В отавах, відповідно наведених режимів використання, відчуження травостою проводили через 25-35, 35-45 і 45-55 днів.

Всі досліди проводили на фоні Р₆₀К₁₂₀. В злакову частину травосумішок були включені тимофіївка лучна, костриця лучна та стоколос безостий Козаровицькі. У такому ж складі програмою досліджень була передбачена й злакова травосумішка, варіанти 10 досліду 1 і 7 досліду 2 при внесенні Р₆₀К₁₂₀ та, відповідно, варіанти 11 і 8 при внесенні N₁₈₀Р₆₀К₁₂₀.

Погодні умови в роки проведення досліджень були досить сприятливими для формування врожаю та доброго відростання трав в отавах. Чотири роки, в тому числі і роки закладки дослідів були вологими і один рік посушливим.

Грунт дослідних ділянок дерново-підзолистий пилувато-супіщаний, в 0-20- см шарі містив гумусу 1,6-2,0 %, рухомих Р₂О₅ – 9,0-9,4 мг і К₂О – 10-11 та мінерального азоту 14-16 мг/100 г грунту, рН сол. – 5,2-5,5. Дещо більшим вмістом гумусу та меншою кислотністю характеризувався грунт під дослідом 2.

Облік урожаю в дослідах проводили за методикою ВІК, а математичну обробку результатів досліджень – за методами дисперсійного аналізу та варіаційних рядів на персональному комп’ютері ІВМ РС.

Ботанічний склад урожаю визначали в кожному укосі методом вагового аналізу з розбиранням пробних снопів, які взяті з прокосів в чотириразовій повторності, густоту травостою та участь у ньому компонентів – шляхом підрахунку пагонів на фіксованих площадках розміром 50х50 см² в чотириразовій повторності. Рівень компенсації бобовими травами мінерального азоту симбіотичним визначали за методикою ВІК, а коефіцієнт зволоження – за відношенням суми опадів до сумарного водоспоживання за відповідний період.

Вміст у трав’яній масі загального і білкового азоту, сирого жиру, сирої клітковини, сирої золи, перетравність сухої маси корму in vitro, вміст фосфору, калію і кальцію визначали методом інфрачервоної спектрофотометрії з використанням комп’ютерного забезпечення; вміст сирого протеїну і білку – за добутком кількості загального і білкового азоту та перевідного коефіцієнта 6,25. Кількість безазотистих екстрактивних речовин визначали відніманням від 100% вмісту сирих протеїну, золи, жиру, клітковини.

У грунті визначали: pH – електрометрично, вміст гумусу – за Тюріним і Кононовою, вміст азоту, що легко гідролізується лугом – за Корнфілдом, рухомого фосфору – за Кірсановим і обмінного калію – за Масловою, масу і кількість бульбочок на коренях однієї особини бобових трав у 0-20-см шарі  грунту – за Дубовенко.

Вміст кормових одиниць і обмінної енергії розраховували з урахуванням фактичних показників хімічного складу та перетравності сухої маси корму in vitro. Енергетичну оцінку корму  та економічну і енергетичну оцінки технологій проводили за методиками ВІК і ВІМ.

ПРОДУКТИВНІСТЬ БОБОВО-ЗЛАКОВИХ ТРАВОСУМІШОК РІЗНОГО ВИДОВОГО ТА СОРТОВОГО СКЛАДУ БОБОВИХ КОМПОНЕНТІВ ЗАЛЕЖНО ВІД РЕЖИМІВ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Проведеними нами дослідженнями встановлено, що при внесенні лише фосфорних і калійних добрив (рис. 1) за оптимальних режимів використання на низинних луках нормального зволоження бобові трави у складі бобово-злакових травосумішок порівняно із злаковими в середньому за перші чотири роки користування підвищують урожайність лучних угідь у 1,5-1,8 рази і забезпечують вихід з 1га 70-90 ц сухої маси, 55-65 ц кормових одиниць, 11-14 ц сирого протеїну, 60-70 ГДж обмінної енергії з рівнем компенсації мінерального азоту симбіотичним 100-150 кг/га з розрахунку на суху речовину і 150-200 кг/га – на сирий протеїн.

Бобово-злакові ценози за участю в них конюшини лучної сорту Кумач, конюшини гібридної Рожева 27, конюшини повзучої Ювілейна чи Гігант білий або лядвенцю рогатого Монастирецький високу продуктивність забезпечували як за укісного з проведенням першого укосу на початку цвітіння бобових, так і за багатоукісного (імітація пасовищного) використання. Сумішка з включенням  конюшини  повзучої сорту Спринт продуктивнішою була за багатоукісного, а з конюшиною лучною сорту Тетра ВІК чи люцерною різних сортів – за укісного режиму використання. На режимі з доведенням першого укосу до фази плодоношення трав продуктивність всіх бобово-злакових травосумішок за виходом з 1 га поживних речовин корму знижувалась у 1,5-3,0 рази, а при доведенні цього укосу до кінця цвітіння по більшості травосумішок – в 1,1-1,7 рази порівняно з кращими варіантами використання.

Найбільш  рівномірний  розподіл  урожаю  за укосами (табл. 1) всі травосумішки забезпечували за багатоукісного (пасовищного) використання (4 цикли з нерівномірністю 38-68 %) і найменш – за укісного режиму з проведенням першого укосу в кінці цвітіння та у фазі плодоношення (2-3 укоси з нерівномірністю 96-109 %). За багатоукісного режиму найбільш рівномірний розподіл урожаю за циклами використання забезпечувала травосумішка з участю конюшини повзучої.

У першому циклі використання наростання сухої маси урожаю бобово-злакових травосумішок продовжувалось до кінця цвітіння бобових компонентів і досягало рівня, залежно від видового і сортового складу бобових компонентів 45,3-66,7 ц/га. У фазі плодоношення урожайність сухої маси знижувалась на 9-30 %.