Амонс С.Е. Продуктивність весняних підпокривних та безпокривних посівів конюшини лучної на корм за різних норм висіву насіння при зрошенні в умовах правобережного Лісостепу

Краткое содержание

ВПЛИВ СПОСОБУ СІВБИ, ПОКРИВНИХ КУЛЬТУР

ТА ЗРОШЕННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ КОНЮШИНИ ЛУЧНОЇ

(Огляд літератури)

У вступній частині обґрунтована необхідність і актуальність роботи, наукова новизна і практична цінність одержаних результатів, наведено обсяг публікацій та декларовано особистий внесок автора в роботу.

В огляді досліджень викладені результати вивчення ролі основних факторів зовнішнього середовища і технологічних заходів на продуктив-ність конюшини лучної, доведена доцільність вивчення способів сівби конюшини, норм її висіву та підбору покривних культур при зрошенні.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводились протягом 1996-1999 рр. в Інституті кормів УААН на базі дослідного господарства "Бохоницьке".

Ґрунт дослідних ділянок сірий лісовий середньосуглинковий. Орний шар характеризується такими агрохімічними показниками: вміст гумусу (за Тюріним) – 1,92%, азоту, що легко гідролізується (за Корнфілдом) – 6,15 мг, обмінного калію і рухомого фосфору (за Чириковим) відповідно 8,0 і 14,5 мг/100 г ґрунту, рН сольове – 6,5, найменша вологоємність в шарі 0,3, 0,5, 0,7, і 1 м відповідно: 20,1, 20,6, 21,0 і 21,4 %.

Погодні умови в роки проведення досліджень в основному були сприятливими для росту і розвитку конюшини лучної. 1996 і 1999 рр. виявилися досить теплими, а в окремі періоди досить спекотними, коли середньомісячна температура повітря переважала її багаторічні показники на 2,8-3,6 єС. Кількість атмосферних опадів в роки проведення досліджень також була різною. Найбільше опадів протягом вегетації випало в 1997 році і найменше в 1999 р. – 385 мм.

Дослід двофакторний. Площа облікової ділянки – 25 м2, повторність чотириразова. Дослід закладено в 1996 році, а в 1997 проведено його перезакладку за тією ж схемою. Були висіяні  сорти та гібриди включені до Державного реєстру сортів Лісостепової зони України: конюшини лучної – Дарунок, ярого ячменю – Рось, проса – Сяйво і кукурудзи – Колективний 210 АСВ.

Технологія вирощування загальноприйнята для зони. Поливи проводили дощувальним агрегатом ДДА 100 МА при зниженні вологості 50-см розрахункового шару ґрунту до 75 % НВ.

Під ранньовесняну культивацію вносили мінеральні добрива диференційовано по культурах: під конюшину лучну безпокривного посіву – Р60К90, під ячмінь N45Р45К60, під просо – N60Р45К60 і під кукурудзу - N90Р60К90. Конюшину, що вийшла з-під покриву і посіви її другого, третього років життя підживлювали фосфором і калієм в дозах Р60К90.

Протягом вегетаційного періоду визначали: висоту рослин, площу листкової поверхні (методом висічок), чисту продуктивність фотосинтезу за Ничипоровичем, фотосинтетичний потенціал посівів, наростання сирої та сухої маси покривних культур та конюшини лучної.

Облік урожаю, визначення ботанічного складу корму і супутні

дослідження проводили за методиками ВНДІ кормів ім. В.Р. Вільямса (1983), Інституту кормів УААН (1994). Кореневу масу визначали шляхом відбору монолітів буром Шаїна на глибину 20 см в 4-х разовій повторності з наступним відмиванням на ситах і зважуванням у повітряно-сухому стані.

Вміст сухої речовини в рослинах визначали по кожному варіанту досліду шляхом висушування паралельних наважок до постійної маси при температурі 105єС.

Поживність натурального корму покривних культур і зеленого корму конюшини лучної розраховували в кормових одиницях за вмістом білка, жиру, клітковини і БЕР з врахуванням коефіцієнтів їх перетравності.

Економічну ефективність технології вирощування конюшини лучної  залежно від норм висіву покривної і підсівної культур визначали розрахунковим методом з використанням технологічних карт і користувались цінами  2002р.

Біоенергетичну оцінку взятих для вивчення технологічних прийомів проводили за методикою ВАСГНІЛ (1989). Дані урожайності обробляли методом дисперсійного аналізу за Р.А. Фішером (Б. А. Доспєхов, 1979).

ФОРМУВАННЯ УРОЖАЮ КОНЮШИНИ ЛУЧНОЇ

В ТРАВОСТОЯХ РІЗНОЇ ГУСТОТИ

Динаміка запасів вологи в ґрунті. Вміст вологи в ґрунті впливає на його повітряний, поживний і тепловий режими. При надмірному зволоженні кореневі системи потерпають від нестачі повітря, рослини призупиняють ріст і гинуть. Регулювання зволоження ґрунту відповідно до потреб рослин в воді і повітрі за фазами розвитку є одним з основних напрямків підвищення продуктивності конюшини лучної.

Проведені нами спостереження показали, що на дату сівби запаси продуктивної вологи у шарі ґрунту 0-50 см в 1996 та 1997 рр. були достатніми і становили відповідно 987 і 1032 м3/га.

Під травостоями другого року життя запаси продуктивної вологи в цьому ж шарі під час відновлення вегетації дорівнювали 854 м3/га.

На третьому році життя травостої конюшини лучної були в достатній мірі забезпечені вологою. Станом на 15.04 1998 р. продуктивної вологи в шарі 0-50 см містилося 1141 м3/га. Під час вегетації цей показник знаходився в межах 1302-1162 м3/га. Добре зволоження ґрунту, завдяки опадам і поливам, сприяло формуванню високого урожаю. З покривними культурами по більшості дат визначення найменшими запаси води були під ячменем та найбільшими під кукурудзою.

В 1996 році, коли коренева система конюшини і покривних культур була ще слабкою, поливні норми зменшували до 250 м3/га, а в послідуючому збільшували до 350-400 м3/га. Дефіцит опадів, високий показник евапотранспірації (5942 м3/га) зумовили необхідність проведення в цьому році 3-х поливів зрошувальною нормою 1050 м3/га.

Достатні осінньо-весняні запаси вологи в ґрунті, відносно рівномірне випадання опадів протягом літа і невисока температура повітря сприяли кращому забезпеченню вологою посівів конюшини лучної другого року життя. В дослідах 1996 і 1997 рр. посіву проведено два поливи.

На третьому році життя в зв'язку із зрідженням посівів сумарні витрати вологи зменшувалися (3662, 4117 м3/га). Рівень зволоження завдяки опадам і поливам практично не опускався нижче 75 % НВ. Зрошувальна норма становила 650 м3/га.

Щільність травостоїв конюшини лучної в безпокривних та підпокривних посівах. Як показали результати спостережень за динамікою густоти рослин на першому році життя, найбільш зрідженими були посіви конюшини, що вийшли з-під покриву ячменю на зерно. При цьому загинуло 16,8-39,7 % рослин від числа сходів, тоді як на ділянках з просом і кукурудзою на зелений корм ці показники становили 9,4-32,7 та 6,6-36,2 %.

Проведеними дослідженнями встановлено обернену залежність, між врожаєм покривної культури і густотою стояння рослин конюшини лучної.

На другому і, особливо, третьому роках життя травостої конюшини лучної продовжували зріджуватись. Найбільший відсоток рослин від сходів до другого укосу (третій рік життя) залишився при максимальних нормах висіву конюшини в безпокривних посівах та середніх, максимальних нормах покривних культур і конюшини при підпокривному вирощуванні, відповідно 21,9; 18,2-18,7 та 18,5-20,3 %.

Дослідженнями встановлено, що при підсіві конюшини лучної під покрив однорічних культур, кращі умови для виживання рослин створюються при використанні як покривних культур проса і кукурудзи на зелений корм при мінімальній (2,5 і 0,2) та середній (3,8 і 0,3 млн/га схожих насінин) нормах їх висіву.

Формування асиміляційної поверхні травостоїв конюшини лучної. Розміри і темпи наростання площі листкової поверхні конюшини лучної першого та другого років використання значно залежали від норм висіву культур та років використання.

За величиною площі листкової поверхні безпокривний посів другого року використання порівняно з сформованими за підсівною технологією посівами першого року використання переваг не мав. В сумі за два укоси найбільшу площу листя, в середньому по двох закладках, сформував

травостій на ділянках з підсівом конюшини лучної під просо з нормами

висіву конюшини 7,5 і проса 2,5 млн/га – 72,9 тис. м2/га. Близьким цей показник був в аналогічних варіантах з ячменем і кукурудзою, відповідно 70,6 і 70,3 тис.м2/га. Подібна тенденція спостерігалась і на другому році використання травостоїв.

В безпокривних посівах конюшини при збільшенні норми висіву з 5,0 до

10,0 млн шт./га площа листкової поверхні зросла з 94,9 до 112,4 тис.м2/га.

Ботанічний склад травостою залежно від норм висіву. Кормова цінність різнотрав'я, як компонента зеленого корму, як правило нижча, ніж сіяної культури, тому за вмістом його можна судити про якість вирощеної продукції.

В наших дослідженнях найбільш забур'яненим був зелений корм конюшини лучної першого укосу в безпокривних посівах, коли частка різнотрав'я в ньому становила в посушливому 1996 р. 14,1 – 23,9, а у вологому 1997 р. – 10,9-31,8%. З підвищенням норми висіву конюшини частка різнотрав'я зменшувалася майже в два рази.

На другому році життя ботанічний склад зеленого корму за різної густоти виявився близьким і на 90,4-99,0 % був представлений конюшиною.

Аналіз ботанічного складу кормової маси травостоїв конюшини третього року життя показав, що відсоток різнотрав'я значно зріс, особливо до часу другого укосу на чистих посівах та при підсіві конюшини під ячмінь, коли частка різнотрав'я в загальному врожаї становила відповідно 20,6-24,1 та 18,0-22,5 %.

Структура урожаю конюшини лучної як функція густоти посіву.

Густотою посіву можна впливати на співвідношення стебел і листків у вирощеному кормі.

На сірих лісових опідзолених ґрунтах при зрошенні спосіб створення травостою та густота рослин суттєво впливають на структурні елементи врожайності конюшини лучної. Від густоти рослин залежить також їх вологозабезпеченість. Як показав аналіз структури рослин (табл. 1) функцією густоти посіву є вміст в кормовій масі листя і суцвіть.

На першому році життя загальна залежність полягала в тому, що з підвищенням норм висіву конюшини, як в безпокривних так і в підпокривних посівах, облистяність рослин зростає.

При безпокривному вирощуванні найбільше листя містилося в зеленому кормі з ділянок, де норма висіву становила 10,0 млн шт./га, відповідно 38,9, 31,7 і 35,6% по роках користування.

В підпокривних посівах в середньому по двох закладках найбільшу облистяність в рік посіву мали рослини конюшини при підсіві її під просо – 44,4-51,4%, тоді як під ячменем – 34,5-41,3 та під кукурудзою - 36,7-44,4%. При збільшенні норм висіву насіння конюшини і покривних культур облистяність рослин зростала головним чином за рахунок формування в посіві рослин з тонкими стеблами.

На другому році життя в середньому по укосах найбільшою облистяністю відзначалися безпокривні посіви конюшини та сформовані при підсіві під просо на зелений корм. Облистяність на цих варіантах знаходилася в межах 30,5-31,7 та 28,8-32,0%.

Аналіз структури врожаю зеленого корму конюшини третього року життя в середньому по двох закладках показав, що облистяність рослин була вищою, ніж на другому році життя на 11-15%. Якщо прийняти до уваги, що в зріджених посівах вміст листя як правило менший ніж в загущених, то зростання цього показника в посівах третього року життя було пов'язане із збільшенням частки суцвіть, які обліковувались разом з листям. Чіткої залежності між нормами висіву покривної культури та облистяністю рослин не виявлено.