Демчишин Н.Б. Продуктивність довговікових травостоїв залежно від інтенсивності удобрення й використання в умовах Лісостепу західного

Краткое содержание

Розділ 1. Роль мінеральних добрив у підвищенні продуктивності лучних угідь західного Лісостепу України

(огляд літератури)

На підставі критичного аналізу результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених всебічно висвітлено способи підвищення продуктивності лучних угідь, ефективність використання різних систем удобрення на  сіяних і довготривалих лукопасовищних травостоях, а також їх дію на хімічний склад корму. Обґрунтовано потребу оптимізації системи  використання довготривалих травостоїв низинних лук. Показано невирішені питання із зазначеного напряму досліджень та обґрунтовано вибір теми дисертації.

                      Розділ 2. Умови та методика проведення досліджень

Експериментальну частину роботи виконано на стаціонарі лабораторії кормовиробництва  Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН. Для вирішення  поставлених у дисертації завдань з 1990 р. по 2005 р. проведено три польових досліди.

Ґрунт дослідних ділянок темно-сірий опідзолений легкосуглинковий поверхнево оглеєний. В шарі 0-20 см на 100 г ґрунту міститься 3,67% гумусу, 24,9 мг  лужногідролізованого азоту, 6,3 мг рухомого фосфору , 7,7 мг обмінного калію, рН (сольове) – 5,0.

Дослідження  проведено на сіяному злаковому травостої, створеному в 1974 р. шляхом прискореного залуження літньою сівбою за загальноприйнятою технологією. В склад травосуміші включали: пажитницю багаторічну (13 кг), кострицю лучну (12 кг), тимофіївку лучну (6 кг).

За основу досліджень взято схему стаціонарного досліду з вивчення впливу інтенсивності удобрення та режимів використання  на формування на низинних луках культурних довготривалих травостоїв. На першому етапі (1990-1995 рр.) вивчали  дозу N₂₄₀Р₉₀К₁₂₀, на другому (1996-2000 рр.) - N₁₈₀Р₆₀К₉₀ і на третьому (2001-2005 рр.) - N₁₄₀Р₆₀К₉₀. Азотні добрива вносили  двома способами: рівномірно (під кожен укіс) і з наростанням доз до осені без ранньовесняного підживлення. Використання травостоїв проводили шляхом їх скошування. Площа дослідних ділянок  36 м², облікова – 20 м², повторність чотирикратна.

Погодні умови за роки виконання роботи не завжди сприяли росту лучних трав. Надмірно вологими були 1992, 1993, 1998, 2001, 2002 рр., посушливими – 1994, 1995, 1999, 2000, 2003. Облік урожаю проводили згідно з методикою Інституту кормів УААН (1994). Вміст сухої речовини визначали  висушуванням 0,5 кг зеленої маси до постійної ваги за температури 105 ⁰С. Обробку врожайних даних здійснювали методом дисперсійного аналізу (Б.О.Доспехов, 1985). Для визначення видового і ботанічного складу, структури і щільності травостою відбирали проби зеленої маси з двох повторень дослідних ділянок  площею 0,25 м². У відібраних зразках визначали: видовий склад – за співвідношенням різних видів до загальної маси з вичлененням злаків, бобових і різнотрав'я; щільність травостою – обрахунком кількості пагонів на 1 м², структуру врожаю – поділом злаків на листкову і стеблову фракції.  Флористичний склад травостою на варіантах визначали за А.П.Шенніковим (1964), біоценоморфологічний аналіз травостою здійснювали за А.В.Боговіним  (2005) з використанням ідей Л.Г.Раменського (1948), О.Л.Бельгарда (1950), Т.А.Работнова (1987).

Нагромадження кореневої маси визначали у ґрунтових пробах, відібраних металічним стаканом об’ємом 516,9 см² з глибини 0-20 см, після їх відмивання  на ситах діаметром 0,25 мм і висушування до постійної маси.

Визначення хімічного складу корму та агрохімічних характеристик ґрунту проводили за загальноприйнятими методиками ( М.М.Городній, М.В.Козлов, М.І.Бідзіль (1972).

За  вмістом білка, жиру, клітковини і БЕР, враховуючи  коефіцієнти їх перетравності, визначали поживність корму в кормових одиницях.

Економічну  ефективність застосування різних доз мінеральних добрив на лучних травостоях обчислювали згідно з методикою Південного відділення ВАСГНІЛ за технологічними картами загальноприйнятих форм. Енергетичну оцінку технологічних заходів здійснювали за методикою О.К.Медведовського, П.І.Іваненка (1988).