Мартенюк Г.М. Продуктивність і кормова цінність вико-вівсяної сумішки та кормових буряків залежно від добрив в умовах центрального Полісся

Краткое содержание

У розділі наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань вивчення факторів, що впливають на формування урожаю і якість кормів з вико-вівсяної сумішки і кормових буряків стосовно умов Полісся. Розглянуто питання процесу перетравності корму в організмі тварин. Доведено доцільність проведення комплексних досліджень з питань оцінки кормів з вико-вівсяної сумішки та кормових буряків залежно від удобрення.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Грунтово-кліматичні умови центрального Полісся України.  Клімат центрального Полісся помірно-континентальний з відносно теплим, вологим літом і м'якою зимою. За багаторічними даними середньорічна температура повітря складає 6,4-6,8 оС. Сума активних температур (вище 5 оС) складає 2300-2350 оС. Тривалість періоду з температурою вище 10 оС – 150-170 днів. Мінімальна температура повітря спостерігається у січні (-5,7 оС), а максимальна  у липні (+18,9 оС). Середньомісячна температура квітня і травня за багаторічними даними відповідно складає 7,4 та 13,7 оС.

Метеорологічні умови в роки проведення досліджень. Температура повітря протягом вегетаційного періоду 1997 і 1998 рр., мало відрізнялася від середніх багаторічних даних. Ці роки відзначалися досить великою кількістю опадів у вегетаційний період. Найбільша кількість опадів випадала у червні і липні. В ці місяці, як в 1997, так і в 1998 р. кількість опадів майже вдвічі перевищувала норму. Такі умови сприяли наростанню вегетативної маси ранніх ярих культур, і зокрема вико-вівсяної сумішки, найбільш інтенсивний ріст якої відбувається саме у цей період.  Порівняно з попередніми роками досліджень, період з травня по липень 1999 р. характеризувався вищими температурами повітря і значно меншою кількістю опадів. Сума їх за червень і липень склала  63 % від норми і була майже втричі меншою, ніж у 1997 і 1998 рр. У серпні  1999 р. сума опадів склала 165 % від норми  і майже вдвічі перевищувала показники попередніх років. Така нерівномірність випадання опадів не сприяла наростанню фітомаси ранніх кормових культур, в яких на час інтенсивного природного зволоження грунту вегетаційний період вже закінчився. Достатня кількість опадів і досить висока температура повітря початку осені дозволили отримати високий урожай кормових буряків.

Методика досліджень. Польові дослідження проводились протягом 1997-1999 рр. в стаціонарному досліді інтенсивної кормової сівозміни в учбовому господарстві “Україна” Черняхівського району Житомирської області. Черняхівський район не відоситься до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У шарі (0-20 см) дерново-середньопідзолистого легкосуглинкового грунту містилося: гумусу - 1,03 %, рухомого фосфору (за Кірсановим) – 100, обмінного калію – 80 мг на 1 кг грунту, рН (сольове) - 4,9. Показники агрохімічного складу грунту є типовими для дерново-підзолистих легкосуглинкових грунтів, поширених на території Полісся.

Кормова сівозміна типова для господарств з розвиненим молочно-м'ясним скотарством, із таким чергуванням культур: 1) кормові буряки; 2) вико-вівсяна сумішка з підсівом конюшини і тимофіївки; 3) конюшина лучна + тимфіївка лучна першого року використання; 4) конюшина лучна + тимфіївка лучна другого року використання;  5) озиме жито на зелений корм + кукурудза на силос; 6) люпин на зелений корм; 7) озиме жито на зерно + післяжнивні капустяні (редька олійна).

Загальна площа сівозміни 3,0 га, кожне поле площею 0,46 га розділене на 2 частини, на одній з яких застосовувалися органічні добрива, а на іншій – органо-мінеральні.

Технологія вирощування кормових культур в сівозміні загальноприйнята для зони Полісся. Норма посіву кормових буряків (сорт Переможець) складала 4,5 кг/га, вики (сорт Білоцерківська-2) і вівса (сорт Скакун) – по 90 кг/га. При удобренні кормових буряків застосовувалося 70 т/га гною і поєднання  50 т/га гною з мінеральнеральними добривами - N60Р40К70.

Облікова площа ділянки - 50 м2. Повторність триразова, розміщення ділянок в дослідах системне.

Визначення урожаю, висоти та густоти рослин, ботанічного складу і забур'яненості посівів, відбір зразків для  повного зоохімічного аналізу, визначення вмісту нітратів, мікроелементів та важких металів, а також виготовлення силосу і сіна проводили за фазами вегетації: вико-вівсяної сумішки –  в  період  бутонізації  вики  і  виходу  в трубку вівса;  на початку цвітіння вики і вівса; при повному цвітінні вики і вівса; кормових буряків – при досягненні технічної стиглості.

Хімічні аналізи кормів і грунту проводили за загальноприйнятими методиками.   

Вміст мікроелементів і важких металів визначали методом атомно-абсорбційної спектрометрії.

Вихід кормових одиниць, обмінної енергії, сирого і перетравного протеїну  розраховували за фактичними даними хімічного складу кормів.

Перетравність сухої речовини кормів у рубці визначали методом нейлонових мішечків.

Біоенергетичну ефективність технологій вирощування вико-вівсяної сумішки і кормових буряків визначали згідно “Методичних рекомендацій по біоенергетичній оцінці сівозмін і технологій вирощування кормових культур” (1989). Розрахунок економічної ефективності вирощування кормових культур проведено методом порівняння на основі технологічних карт.

Економічну ефективність технології вирощування вико-вівсяної сумішки і кормових буряків визначали розрахунковим методом за цінами 2001 р.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ПОСІВІВ ВИКО-ВІВСЯНОЇ СУМІШКИ І КОРМОВИХ БУРЯКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ДОБРИВ

Формування вегетативної маси вико-вівсяної сумішки інтенсивно проходило від фази бутонізації вики і виходу в трубку вівса до повного цвітіння їх.

В період онтогенезу рослин злаковий і бобовий компоненти утворювали майже вирівняний травостій, в якому активно проходив процес фотосинтезу і нагромадження вегетативної маси. Рослини вівса, дещо нижчі під час виходу в трубку (36 см при органічному і 43 – при о ргано-мінеральному удобренні), на початку цвітіння перевершували рослини вики (63-68 см), і в період повного цвітіння висота рослин вівса складала 85 см при органічному і 88 см при органо-мінеральному удобренні.

Урожайність вико-вівсяної сумішки значно змінювалась залежно від погодних умов, що в першу чергу пов'язано з різною забезпеченістю рослин вологою протягом вегетаційного періоду. Нестабільне і недостатнє зволоження вико-вівсяної  сумішки  протягом періоду вегетації в 1999 р. призвело до значного зниження урожайності зеленої маси порівняно з попередніми роками. Від фази бутонізації до повного цвітіння вики вихід сухої маси з 1 га збільшився лише на 0,6 т/га як при органічному удобренні, так і при органо-мінеральному, коли у достатньо зволожені 1997 - 1998 рр. приріст урожаю за цей період склав 4,9 – 4,8 та 5,7 – 4,9 т/га відповідно.