Малинка Л.В. Продуктивність низинних лук Полісся України залежно від строків підсівання багаторічних бобових трав

Краткое содержание

РОЗДІЛ 1. ПОВЕРХНЕВЕ ПОЛІПШЕННЯ ЛУЧНИХ УГІДЬ ШЛЯХОМ ЗБАГАЧЕННЯ ЇХ ТРАВОСТОЇВ БАГАТОРІЧНИМИ БОБОВИМИ ТРАВАМИ

                                          (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

         Наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів з вивчення значення та основні шляхи підвищення ефективності застосування  у луківництві симбіотичного азоту багаторічних бобових трав, а також ефективність збагачення лучних ценозів бобовими компонентами шляхом підсівання їх з частковим порушенням чи без порушення дернини.

            Обгрунтовано необхідність вивчення й розробки заходів подовження продуктивного довголіття бобово-злакових ценозів шляхом підсівання у дернину із заміною за роками користування бобових компонентів та оптимізації агротехнічних строків проведення цього заходу.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТІВ, УМОВИ, ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

 Дослідження нами проведено у двох польових дослідах  протягом 1997-2004 рр. на типових для київського Полісся низинних луках у СТОВ “Київ” Макарівського району Київської області. Грунти дослідних ділянок дернові, які сформовані на давньоалювіальних відкладах. Грунт досліду 1 з вивчення заходів подовження продуктивного довголіття бобово-злакових травостоїв – супіщаний, містить у 0-40-см шарі гумусу 1,58-1,67%, рухомого фосфору – 10,6, і обмінного калію ­– 7-11 мг на 100 г грунту, рН (сол.) - 5,6-6,1 (табл. 1). Грунт досліду 2 з вивчення строків підсівання у дернину старосіяного злакового травостою конюшини лучної – легкосуглинковий, який характеризується більшим вмістом гумусу та меншою кислотністю водного розчину (табл. 2).

     Дослід 1, що використаний в дисертаційній роботі, закладено лабораторією луківництва Інституту землеробства УААН у 1997 році та включений в аспірантську робочу програму для більш поглибленого опрацювання, аналізу відібраних зразків, узагальненнтя попередніх даних та полальшого проведення експериментальних досліджень.

            Для залуження і підсівання у досліді 1 використовували сорти видів багаторічних трав з нормою висіву насіння: тимофіївка лучна Козаровицька – 6 кг/га, костриця лучна Козаровицька – 8, стоколос безостий Козаровицький –10, конюшина лучна Кумач – 10, конюшина повзуча Гігант білий –4, лядвенець рогатий Монастирецький – 4, люцерна посівна Ярославна – 10 кг/га. В досліді 2 використана  конюшина лучна сорту Маруся, висівалась з нормою 10 кг/га.

Режим використання в обох дослідах триукісний.

Підсів бобових трав в обох дослідах здійснювали дисковою навісною дослідною сівалкою СН-16ПМ. Розмір ділянок - 18 м², облікових - 15 м².  Повторність дослідів чотириразова. Фон добрив – Р₆₀К₁₂₀.Фосфорні добрива вносили в один строк навесні; калійні - рівними частинами  в два строки навесні і після першого укосу; азотні (згідно схеми дослідів) в три строки - рівними частинами під кожний укіс. Скошування травостою проводили косаркою МФ-70, з шириною захвату 1,4 м. Перший укос проводили у фазі бутонізації бобових - колосіння злаків, отави – через 35-45 днів.

Погодні умови в роки проведення досліджень були сприятливими для багаторічних бобових трав, за виключенням 2002 і 2003 рр., коли у зв’язку з несприятливими умовами зимівлі та нестачею вологи у другій половині літа частково випали бобові компоненти із травостоїв.

Обліки і спостереження у дослідах проводили за загальноприйнятими в луківництві методами: облік урожаю - ваговим методом; вміст сухої речовини - шляхом висушування рослинних зразків у термостаті при температурі 100-105^оС;  на двох несуміжних повтореннях густоту травостоїв визначали шляхом підрахунку кількості пагонів по видах на 2-х зафіксованих площадках розміром 50х50 см, у двох несуміжних повтореннях; висоту домінуючих компонентів - на 10 рослинах та ботанічний склад урожаю - шляхом розбирання пробних снопів, відібраних під час збирання урожаю масою 0,5; рівень компенсації бобовими травами мінерального азоту симбіотичним та нагромадження останнього надземною масою - за методикою ВІК.

У рослинних зразках, відібраних під час збирання врожаю, вміст загального і білкового азоту, сирого жиру, сирої клітковини, сирої золи, перетравність сухої маси корму in vitro, вміст фосфору, кальцію і калію визначали методом інфрачервоної спектрофотометрії з використанням комп’ютерного забезпечення; вміст сирого протеїну і білку – множенням кількості загального і білкового азоту на перевідний коефіцієнт 6,25, кількість безазотистих екстрактивних речовин – відніманням від 100% вмісту сирих протеїну, золи, жиру, клітковини; магнію та мікроелементів (міді, цинку, марганцю, заліза) – методом атомно-абсорбційної спектрометрії.

Вміст валової і обмінної енергії, кормових одиниць, перетравного протеїну в кормовій одиниці, протеїнове відношення визначали розрахунковим методом з використанням коефіцієнтів перетравності сухої маси та показників хімічного складу корму за В.В.Поповим.

Вміст у грунті гумусу визначали за Тюріним, гідролізного азоту – за Корнфілдом, рухомого фосфору і обмінного калію – за Кірсановим, рН (сол.) – за Алямовським.

Радіаційне забруднення цезієм-137 грунту та надземної маси лучних травостоїв визначали на гамаспектрометрі АМА-03 Ф4. 

Математичну обробку одержаних результатів у дослідах проводили з використанням дисперсійного, регресійного і кореляційного аналізів та методу варіаційної статистики за Доспєховим. Для регресійного аналізу використовували квадратичне рівняння другого ступеня, яке має такий загальний вигляд y = ах² + вх + с, де у - оціночний критерій, х – параметри досліджуваного фактора, а, в, с, - визначені коефіцієнти.

Економічну та енергетичну оцінку досліджуваних заходів  проводили за методиками ВІК, ВІМ та Інституту кормів УААН. 

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЛУЧНИХ ТРАВОСТОЇВ ЗА

 РІЗНИХ СТРОКІВ  ПІДСІВАННЯ В НИХ  БАГАТОРІЧНИХ БОБОВИХ ТРАВ

Аналіз проведених досліджень протягом 1997-2003 рр. показав, що при включенні багаторічних бобових трав до травосумішок з наступним підсіванням до них бобових компонентів формувалися ценози із щільністю на 1м² 2700-3450 пагонів, у тому числі бобових трав – 350-967 пагонів та середнім вмістом їх в урожаї 18-34%. Загальна кількість бобових збільшувалась на 6-16% при підсіванні їх у дернину вихідних бобово-злакових травостоїв на 2-му чи 3-му роках користування і, особливо із заміною їх за роками користування (табл. 1).

На вихідному лучноконюшино-злаковому травостої кількість бобових трав у перші два роки становила 32-37%, після випадання конюшини лучної зменшувалась до 7-8%, а після підсівання одного з бобових компонентів збільшувалась до 20-33%. В найбільшій мірі збільшення вмісту бобових компонентів відзначається при заміні їх за роками користування.

На вихідному люцерно-злаковому травостої вміст люцерни посівної у перші роки становив 12-18%, а  при підсіванні  інших видів бобових і, особливо як і на лучноконюшино-злаковому травостої із заміною бобових компонентів за роками

При підсіванні конюшини лучної у старосіяний злаковий травостій формувались ценози із середньою щільністю 5000-5500 пагонів/м² та кількістю бобового компоненту на рівні  450-1200 пагонів/м² та середнім вмістом їх в урожаї 17-36% (Рис. 1).

Найбільша кількість бобового компонента в травостоях була за ранньовесняного строку підсівання по таломерзлому грунту, а також за підзимного, який проводили при настанні стійкого похолодання і весняного – через 20 днів, після ранньовесняного, і найменша – за літнього, після 2-го укосу.