ПРОДУКТИВНІСТЬ ТРАДИЦІЙНИХ БАГАТОРІЧНИХ ТРАВ ТА СВЕРБИГИ СХІДНОЇ В ОДНОВИДОВИХ ТРАВОСТОЯХ І СУМІШКАХ НА ТЕМНО-СІРОМУ ОПІДЗОЛЕНОМУ ГРУНТІ В ПІВНІЧНОМУ ЛІСОСТЕПУ

Краткое содержание

В огляді використаної наукової літератури висвітлено стан вивчення проблем раціонального використання сіяних багаторічних  травостоїв  у польовому кормовиробництві, а саме: роль та значення трав у зниженні витрат коштів і енергії в рослинництві та тваринництві, вплив режимів використання і удобрення на біохімічний склад, співвідношення мікро- та макроелементів, їх поживність. Обгрунтовано необхідність вивчення ефективності травосумішок з поєднанням різних  компонентів  як традиційних  (бобових  та  злакових),  так  і нової - свербиги східної з стоколосом безостим.

Умови та методика досліджень. Досліди виконували протягом 1997-1999 рр.  у  дослідному  господарстві "Чабани" Інституту землеробства УААН на базі кормової сівозміни лабораторії польового кормовиробництва.

Грунт під дослідами темно-сірий опідзолений крупнопилувато-легкосуглинковий на лесовидному суглинку. Глибина гумусового горизонту 35-40 см.  Вміст гумусу в шарі 0-20 см 1,8-2,3%, рН 4,8-5,0,  гідролітична кислотність – 3,5-4,3 мг-екв. на 100 г грунту,  сума увібраних основ – 9,2-10,7 мг-екв.  на 100  г грунту,  вміст рухомого фосфору – 16,6-18,3, обмінного калію – 8,5-10,0 мг на 100 г грунту.

Агрометеорологічні умови за вегетаційні періоди 1997-1999 рр. істотно відрізнялися від середньобагаторічних показників, але в цілому відповідали потребам культур.

Дослід проводили згідно схеми, наведеної в таблиці 2. Кількість варіантів - 14, посівна площа ділянки - 21кв.м., облікова - 10 кв.м. Повторність чотириразова. Загальна площа під дослідом 1512 кв.м.

Культури висівали сівалкою СН-10Ц-01 безпокривно у серпні 1996 р.:  люцерну посівну сорт Зайкевича та стоколос безостий сорт Козаровицький -  звичайним  рядковим  способом (15  см);

свербигу східну сорт Золотинка - широкорядно (45 см).  У варіанті 5 стоколос всівали у міжряддя свербиги (2 рядка) у третій декаді серпня після отримання сходів свербиги. В одновидових посівах люцерну висівали нормою 20 кг/га, стоколос 24  кг/га, свербигу - 12 кг/га; в сумішках - відповідно 15,  8 та 6 кг/га. Посіви прикочували. Міжряддя свербиги прополювали.

У рік сівби під передпосівну культивацію внесено мінеральні добрива з розрахунку N45Р60К90. У роки використання добрива вносили згідно схеми:  фосфорні та калійні - восени після останнього укосу - у першій половині вересня;  аміачну селітру - навесні та після кожного укосу.

Обліки врожаю проводили: у люцерни - 1-й укіс у фазі цвітіння, наступні - у фазі бутонізації;  стоколос - всі укоси у фазі колосіння; свербига (варіант 4) - 1-й та 2-й укоси у фазі "бутонізація - початок цвітіння",  3-й -  розеткових  листків; сумішки  у варіантах 5 та 6 збирали у фазі колосіння злакового компонента, при цьому свербига у 1-у та 2-у укосах була у  фазі повного цвітіння, в 3-у - у фазі розеткових листків.

Польові дослідження виконували згідно "Методическим указаниям по проведению полевых  опытов с кормовыми культурами", (ВІК ім.  В.Р.Вільямса, 1983), "Методическим указаниям по проведению полевых опытов с зерновыми,  зернобобовыми и кормовыми культурами" (Інститут кукурудзи, 1983) та "Методикою проведення дослідів по кормовиробництву" (Інститут кормів УААН, 1994). Фенологічні спостереження проводили за методикою Держсортовипробовування сільськогосподарських культур (1971).

Облік врожаю проводили методом суцільного збирання зеленої маси із визначенням вмісту сухої речовини.

Вміст сирого протеїну, жиру, клітковини, золи, фосфору, калію та кальцію визначали на інфрачервоному аналізаторі NIP Scanner 4250; концентрацію мікроелементів - на спектрофотомет-рі ААS-30.  Перерахунок на кормові одиниці та перетравний протеїн проводили за даними біохімічних аналізів згідно "Нормативів розрахунку поживності кормів у кормових одиницях і обмінній енергії" (1991) та інших методик.

Енергетичну оцінку культур та технологій вирощування виконано на основі продуктивності та біохімічного складу корму за виходом валової (ВЕ) та обмінної (ОЕ) енергії. Коефіцієнт енергетичної ефективності (КЕЕ) вираховували як відношення одержаної ОЕ до витрат сукупної енергії.

Економічну ефективність  оцінювали  за сумою витрат коштів на 1 га посіву та собівартості 1 ц зеленої маси, сухої речовини, кормових одиниць, перетравного протеїну.

Математичний аналіз результатів досліджень проводили дисперсійним методом за Б.А.Доспєховим (1968).

Особливості росту та розвитку багаторічних трав. Щільність пагонів люцерни в люцерно-стоколосовій сумішці зменшувалась з 2-го року використання, стоколосу - з 3-го. На 2-й рік використання частка люцерни становила 18%, на 3-й - 10%. На 3-й рік, порівняно з першим, щільність травостою люцерни знизилася на 30%, стоколосу безостого - в 1,5 раза, що зумовлюється, переважно, рівнем рН грунту – 4,8-5,0.

При внесенні N(45+45+45) щільність одновидового травостою стоколосу підвищується на 72%. На 3-й рік відмічено її зниження на 8 - 11%, але порівняно з фоном Р60К90 щільність тут була вищою в 2,4 раза.  Виявлено позитивний вплив люцерни на лінійний ріст злакового компонента.

Підживлення азотними  добривами  сприяло пагоноутворенню свербиги як в одновидовому травостої, так і в сумішці з всіванням стоколосу. Порівняно з фоном Р60К90 висота свербиги збільшується при внесенні N(45+45+45).  У сумішці з  всіванням стоколосу  в міжряддя свербиги пригнічується її лінійний ріст: 39-47 см проти 57-62 см в одновидовому травостої.

Сприятливіші умови  для росту та розвитку свербиги створюються у варіанті із смуговим розміщенням компонентів.

Урожай зеленої маси та сухої речовини.

Одновидовий травостій свербиги забезпечує за 1-й укіс 56-58% загального урожаю. Частка свербиги в урожаї сумішки з всіванням стоколосу в середньому за три роки склала по фону Р60К90 -19-23%, фон + N(45+45+45) - 10-11%, фон + N(60+60+60) - до 19%.

Особливістю свербиги  є наростання продуктивності з роками використання. Тому її питома вага в сумішці із смуговим розміщенням компонентів до 3-го року збільшується (таблиця 1).

Таблиця 1

Співвідношення свербиги та стоколосу при смуговому

розміщенні компонентів у середньому за три укоси, %

Сумішка;  норма висіву, кг/га        Удобрення     Роки  

                        1997    1998    1999   

Свербига, 12+    стоколос, 24         Р60К90 (фон) 38 : 58 67 : 30 74 : 22

            Фон + N(45+45+45)  33 : 65 56 : 42 72 : 27

            Фон + N(60+60+60)  37 : 62 59 : 41 72 : 27

У середньому  за  три роки найвищий урожай зеленої маси на всіх фонах удобрення забезпечила свербига. За виходом сухої речовини продуктивнішим виявився стоколоc. По фону Р60К90 істотна перевага стоколосу була лише в порівнянні з свербигою одновидового посіву – 14,8 ц/га або 24%. Продуктивність стоколосу та сумішок з свербигою на цьому фоні були в межах НІР (таблиця 2).

Сумішки свербиги з стоколосом по фону Р60К90 забезпечили такий же вихід сухої речовини, як і люцерно-стоколосова, а порівняно з одновидовим посівом свербиги вони були продуктивніші на 9,6-13,7 ц/га або на 21-29%.

При підживленнях азотними добривами урожайність сухої  речовини  одновидового посіву свербиги підвищувалась порівняно з фоном Р60К90 на 21,0-32,1 ц/га або в 1,5-1,7 раза. Окупність 1 кг д.р. при внесенні N45 становила 15,6 кг сухої речовини; N60 – 17,8 кг. Сумішки свербиги із  стоколосом  при  внесенні N(45+45+45) були продуктивніші на 23 ц/га сухої речовини або 35%,  ніж одновидовий травостій; при внесенні N(60+60+60) – 19,9-22,3  ц/га або на 27%. Окупність була відповідно:  N45 – 25,4 та 22,7 кг; N60 – 23,6 та 22,6 кг сухої речовини.

Різкі коливання середньодобової температури та кількості опадів за вегетаційні періоди зумовлювали нерівномірне формування урожаїв за укосами, особливо стоколосу та люцерно-стоколосової сумішки. Так, коли в середньому за три роки урожай зеленої маси цієї сумішки закономірно зменшувався до 3-го укосу, то в 1999 р. найнижчий він був у 2-му укосі. При цьому стоколос  та його  сумішка з люцерною (де переважав стоколос),  навідміну від свербиги, істотно знизили і сумарний врожай.