Коваленко В.П. Удосконалення технології вирощування післяукісних посівів кормових культур у Правобережному Лісостепу України

Краткое содержание

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ

ПІСЛЯУКІСНИХ ПОСІВІВ КОРМОВИХ КУЛЬТУР

(огляд літератури)

В огляді літератури представлено аналіз результатів досліджень вітчизняних і іноземних авторів щодо біологічних особливостей росту і розвитку кормових культур, екологічної стабільності та технологічних прийомів одержання врожаїв кормових культур в системі озимих проміжних та післяукісних посівів. Викладено робочі гіпотези та питання для дослідження.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводили в сівозміні кафедри кормовиробництва та луківництва агрономічної дослідної станції (АДС) Національного аграрного університету (НАУ) протягом 2000–2003 років. АДС розташована в с. Пшеничному Васильківського району Київської області Правобережного Лісостепу України.

Ґрунт дослідного поля – чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий, грубопилуватий на лесі. Вміст гумусу в орному шарі за Тюріним становить 4,53–4,38%, рН сольове 6,9–7,3, ємність поглинання – 31,9–32,0 мг×екв на 100 г ґрунту.

Погодні умови в роки проведення досліджень у цілому були типовими для Правобережного Лісостепу України; певні відхилення метеопоказників від середньобагаторічних в окремі роки дали можливість об’єктивніше оцінити досліджувані елементи технології вирощування проміжних озимих та післяукісних кормових культур.

У досліді використовували нові та перспективні сорти і гібриди: суріпиця (озима) – Brassica campestris L. – Вікторія; ріпак (озимий) – Brassica napus L. – Чорний велетень; жито (озиме) – Seale cereale L. – Київське кормове; пшениця (озима) – Triticum aestivum L. – Кормова 30; тритикале (озиме) – Triticosecate Wittmack – Аффідиплоїд 51; овес (ярий) – Avena sativa L. – Чернігівський 28; горошок (вика яра) – Vicia L. – Білоцерківська 9; горох кормовий – Pisum arvense L. – Харківський 74; ріпак (ярий) – Brassica napus L. – Марія; кукурудза – Zea mays L. – Дніпровський 203 МВ.

Попередником післяукісних посівів кукурудзи та її сумішок з високобілковими компонентами було озиме жито, весняних посівів – кукурудза на силос, а для озимих проміжних – кукурудза ранньостиглих гібридів на силос, яку збирали в першій половині серпня у фазі молочно-воскової стиглості, що дало можливість висівати озимі проміжні культури в оптимальні строки їх сівби.

Поставлені задачі вирішували у польових дослідах за наведеними нижче схемами.

Дослід 1. Вивчення продуктивності післяукісних посівів залежно від складу компонентів і фону добрив.

Схема досліду:

Фактор А. Фон живлення:

1.       Без добрив (контроль).

2.       N₉₀P₆₀K_60.

Фактор Б. Строк сівби і склад сумішки:

1.       Вико-вівсяна сумішка весняного посіву (контроль).

2.       Кукурудза весняного посіву (контроль).

3.       Вико-вівсяна сумішка післяукісна.

4.       Ріпак ярий післяукісний.

5.       Ріпак ярий + овес післяукісні.

6.       Кукурудза післяукісна.

7.       Кукурудза + по сходах редька олійна післяукісні.

8.       Кукурудза + горох післяукісні.

9.       Кукурудза + по сходах горох післяукісні.

Дослід 2. Продуктивність весняних основних і післяукісних посівів кукурудзи залежно від виду озимої проміжної культури.

Схема досліду:

Фактор А. Фон живлення:

1.       Без добрив (контроль).

2.       N₉₀P₆₀K_60.

Фактор Б. Вид озимої проміжної культури:

1.       Весняний посів кукурудзи (контроль).

Післяукісні посіви кукурудзи після:

2.       Проміжного озимого ріпаку.

3.       Проміжної озимої суріпиці.

4.       Проміжного озимого жита.

5.       Проміжної озимої пшениці.

6.       Проміжного тритикале.

Площа посівної ділянки – 100 м², облікової – 60 м², повторність – чотириразова. Метод розміщення варіантів у повтореннях систематичний, повторень – у дві смуги.

У досліді проводили такі обліки, спостереження й аналізи.

1.             Фенологічні спостереження за рослинами – за методикою Держкомісії з сортовипробування сільськогосподарських культур; початок кожної фази росту й розвитку встановлювали за настанням їх у 10 % рослин, масову – у 75%.

2.             Наростання зеленої маси і вміст сухої речовини – зважуванням пробних снопів із ділянок площею 1 м² (для культур суцільного посіву) та на відтинках 2,2 м (для широкорядних посівів) на двох несуміжних повтореннях. Зразки відбирали за фазами росту й розвитку рослин. Вміст абсолютно сухої речовини визначали термостатно-ваговим методом.

3.             Вологість ґрунту – термостатно-ваговим методом, запаси доступної рослинам вологи – розрахунковим (початок і кінець вегетації під весняні та проміжні культури).

4.             Густоту рослин – підрахунком на 1м погонному рядка в п’яти місцях по діагоналі ділянки після сходів і перед збиранням врожаю з наступним перерахунком їх на 1га.

5.             Ступінь забур‘яненості – за кількісно-ваговим методом перед збиранням першої та в період повних сходів другої культури на спеціально виділених площадках площею 0,25м² (50x50см).

6.             Рівень нагромадження кореневих і пожнивних решток – після збирання кожної культури відбором монолітів розміром 33,3 х 33,3 см у шарі ґрунту 0–25 см у триразовому повторенні з наступним відмиванням на ситах. Стерньові рештки визначали шляхом зважування з 1 м².

7.             Вміст у ґрунті нітратного азоту – за Грандваль-Ляжу, рухомого фосфору і обмінного калію – за Б.М. Мачигіним.

8.             Динаміку лінійного росту вимірювали на 20 рослинах у кожну фазу розвитку: від поверхні землі до кінчика найдовшого з верхніх листків; коли вони при настанні генеративної фази досягають верхівки волоті (кукурудза, овес) та квіток (капустяні, бобові). Площу листкової поверхні розраховували за загальноприйнятою методикою А.А Ничипоровича (методом висічок); у кукурудзи та вівса – за лінійними розмірами листків.

9.             Фотосинтетичний потенціал обчислювали, перемножаючи середню площу листків на 1 га на кількість днів у періоді між першим і останнім обліками.

10.         Вміст у сухій масі кормових рослин та їхніх сумішках органічних речовин і зольних елементів – методом спектроскопії на інфрачервоному аналізаторі NIK-Scanner model 4250 нітратного азоту за методом Починка-Гісса. За результатами аналізів за методикою М.Ф. Томме розраховували вміст кормових одиниць і перетравного протеїну.

11.         Статистичний аналіз результатів досліджень – за кореляційними і регресійними зв’язками, багатофакторним дисперсійним методом з використання пакету програм для персонального комп’ютера „Statistica-6”.

12.         Економічну ефективність досліджуваних елементів технології вирощування культури – за методикою оцінки ефективності наукових досліджень (1980) складанням технологічних карт за певними нормативами на ручні й механізовані роботи. Вартість основної продукції, добрив, засобів захисту, насіння розраховували за закупівельними цінами. За визначеними витратами і фактичним врожаєм знаходили собівартість 1ц кормових одиниць та рівень рентабельності її виробництва.

13.         Біоенергетичний аналіз ефективності досліджуваних елементів технології вирощування кормових культур – за методикою О.К. Медве­довського та П.І. Іваненка.

Крім зазначених факторів, у досліді застосовувалася загальноприйнята технологія вирощування кормових культур для зони Правобережного Лісостепу України.