Векленко Ю.А. Удосконалення технологічних прийомів створення і способів використання різнотипних травостоїв на орних землях центрального Лісостепу України

Краткое содержание

ЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ПАСОВИЩ І ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ

ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

(Огляд літератури)

В огляді літератури висвітлено значення культурних пасовищ у збільшенні виробництва продуктів тваринництва, наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних учених з питань вивчення складу травосумішок для створення укісно-пасовищних травостоїв. Розглянуто роль добрив у підвищенні продуктивності багаторічних злакових і бобових трав, доведено доцільність застосування сидерації в луківництві. Обґрунтовано необхідність вивчення ролі малопоширених бобових трав у формуванні бобово-злакових травостоїв стосовно до умов природного зволоження правобережного Лісостепу при різних режимах використання. Показано не вирішені питання із зазначеної проблеми та обґрунтовано вибір теми дисертаційної роботи.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводились протягом 1997-2000 рр. на базі дослідного господарства “Бохоницьке” Інституту кормів УААН в польовому стаціонарному досліді, закладеному лабораторією сіножатей і пасовищ

Ґрунт дослідних ділянок – сірий лісовий середньосуглинковий на лесі з вмістом гумусу в орному шарі 1.6-1.9%, рН сольової витяжки 5.1-6.0, гідролітична кислотність 2-2.5 мг-екв. на 100 г ґрунту, сума ввібраних основ 12-16 мг-екв. на 100 г ґрунту. В 100 г ґрунту міститься 10-12 мг легкогідролізованого азоту, 10-14 мг обмінного калію, 10-15 мг рухомих форм фосфору.

За час досліджень найбільш вологим і прохолодним був 1997 рік, коли створювався травостій для досліду і випало 675 мм опадів, при нормі 638 мм, а найбільш несприятливим - спекотним і сухим - 1999-й - другий рік використання травостою, коли середньомісячна температура за вегетаційний період становила 15.1°С, при нормі 13.8°С, а опадів випало всього 285 мм при нормі 439 мм, що негативно вплинуло на ріст трав і рівень їх урожайності.

Виконання визначених завдань у відповідності з програмою досліджень проводили в одному трьохфакторному досліді, де на фоні чистого пару, гірчиці білої на сидерат, люпину білого на сидерат і люпину білого на зелений корм закладено три види травостоїв, на яких вивчали способи їх використання.

Фактор А: види травостою

1.        Злаковий травостій, з нормою висіву схожого насіння трав, кг/га: стоколос безостий, сорт Полтавський 30, 8 + костриця очеретяна, сорт Балтика, 6 + грястиця збірна, сорт Київська рання, 4 + пажитниця багаторічна, сорт Святошинська, 4. Всього 22 кг/га;

2.        Бобово-злаковий травостій: лядвенець рогатий, сорт Лотос, 5 кг/га + ті ж злаки;

3.        Бобово-злаковий травостій: козлятник східний, сорту Галле, 35 кг/га + ті ж злаки.

Фактор В: способи використання травостою

1.        Початок випасання травостою з весни на другий рік після залуження;

2.        Початок випасання після першого укосу на другий рік після залуження;

3.        Початок випасання після однорічного укісного використання;

4.        Чергування по роках укісного і пасовищного використання травостою;

5.        Постійне укісне використання травостою.

Фактор С: попередники

1.        Чистий пар - контроль;

2.        Гірчиця біла на сидерат (сорт Кароліна);

3.        Люпин білий на сидерат (сорт Олешка);

4.        Люпин білий на зелений корм.

Сидеральні культури висівали у 1996 році рядковим способом у післяукісному посіві. Сівбу трав було проведено одночасно на всіх варіантах у другій декаді квітня 1997 року безпокривно, рядковою сівалкою СН-16, після ретельної передпосівної підготовки ґрунту. В рік сівби, в зв`язку з значною забур`яненістю площі, переважно грициками звичайними, провели скошування зеленої маси, урожайність якої, в середньому, склала 120 ц/га. Вивчення способів використання травостоїв починали на другий рік після залуження.

Фосфорно-калійні мінеральні добрива, в нормі Р₄₅К₆₀, вносили в формі суперфосфату і калімагнезії на всі ділянки досліду в перший рік використання травостою, а азотні, у формі аміачної селітри, вносили щорічно лише на злаковий травостій нормою N₂₄₀, яка рівномірно розподілялась за циклами стравлювання і укосами.

Досліди закладені в триразовій повторності, розмір посівної ділянки 60 м² (10х6), в тому числі облікової - 20 м². Всього варіантів у досліді 60, ділянок 180, площа під дослідом 1,5 га.

Визначення врожайності зеленої маси, густоти та ботанічного складу травостоїв проводили згідно методики ВІК (1971).

Хімічний аналіз рослинних зразків проводили згідно загальноприйнятих методик. Концентрацію обмінної енергії в сухій речовині трав і їх поживність у кормових одиницях вираховували згідно Є.А.Пєтухової (1981) за вмістом протеїну, жиру, клітковини і БЕР з урахуванням коефіцієнтів їх перетравності.

Математичну обробку врожайних даних - проводили методами дисперсійного, кореляційного та регресійного аналізів згідно “Методики польового досліду” Б.О.Доспєхова (1985) з використанням сучасного пакету програм на ПЕОМ.

Розрахунок економічної ефективності створення та використання пасовищ і біоенергетичну оцінку цих технологічних прийомів проведено згідно методик ВІК (1985).

ФОРМУВАННЯ СІЯНИХ АГРОФІТОЦЕНОЗІВ ЗАЛЕЖНО ВІД

ПОПЕРЕДНИКІВ І СПОСОБІВ ВИКОРИСТАННЯ

Розвиток рослинності сіяних травостоїв залежав від складу вихідного травостою, попередників, грунтово-кліматичних умов, які склалися в роки досліджень. На густоту і ботанічний склад злакових і бобово-злакових трав вплинули також способи їх використання.

Вплив парових попередників на густоту та ботанічний склад різнотипних травостоїв. Застосування різних фонів сидеральних добрив при створенні різнотипних травостоїв у однакових ґрунтових і гідротермічних умовах, викликало зміни у їх формуванні протягом трьох років досліджень. Весняні підрахунки пагонів трав першого року використання показали позитивну дію сидератів на злаковому і лядвенцево-злаковому травостоях у збільшенні густоти злаків в них в порівнянні з контрольним варіантом - чистим паром, де в середньому їх було найменше. Серед сидеральних попередників, на злаковій травосумішці кращим був фон гірчиці білої, на якому сформувався на цей період найщільніший травостій - в середньому 2485 пагонів/м², а на бобово-злаковому – люпин білий на зелений корм – відповідно, 2403 шт./м².

У травостої з козлятником східним злаки, навпаки, сформували на цих фонах найменшу густоту, а на фонах чистого пару і люпину на сидерат – найбільшу.

Інтенсивніше кущіння і розвиток злаків в рік сівби на органічних фонах удобрення із заорюванням біомаси гірчиці білої та люпину білого призвело до пригнічення бобових компонентів і зменшення кількості їх пагонів, яка у травосумішці з козлятником східним на початку вегетації другого року життя, в середньому, становила 193-241 шт./м². Найбільша густота багаторічних бобових трав була зафіксована на ділянках, де попередником був чистий пар; на лядвенцево-злаковій сумішці вона в середньому становила 502 пагони/м², а на травостої з козлятником східним – 370 шт./м².

Посушливі умови першої половини вегетації 1999 року спричинили різке зменшення густоти досліджуваних агрофітоценозів і, по суті, знівелювали вплив на їх формування сидеральних фонів живлення. Завдяки сприятливим гідротермічним умовам 2000 року, відзначено відновлення густоти культурних пасовищ на кінець досліджень до 1778-2034 пагонів/м², але суттєвого впливу фактору сидерації на цей процес не виявлено.