Бовсуновський В.М. Біологічні особливості пасльону чорного - Solanum nigrum L. та удосконалення системи захисту від нього посівів цукрових буряків : Бовсуновский в.м. Биологические особенности паслена черного - Solanum nigrum L. но усовершенствование системы защиты от него посевов сахарной свеклы

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступній частині розкрито актуальність теми, сформульовано завдання досліджень, при вирішенні яких досягається мета досліджень. Обґрунтовано наукову новизну і практичне значення результатів роботи.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

У розділі коротко наведено господарське значення і біологічний потенціал цукрових буряків та необхідність захисту їх посівів від бур’янів. Узагальнені результати досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів з вивчення проблемного бур’яну – пасльону чорного – Solanum nigrum L. Подано ботанічну характеристику, географічне поширення, шкідливість у агрофітоценозах та біологічні особливості росту і розвитку рослини, а також проаналізовані заходи контролювання його у посівах цукрових буряків.

Обраний напрям досліджень обумовлений відсутністю екологічно та економічно ефективних обґрунтованих заходів контролю пасльону чорного у посівах цукрових буряків в умовах Правобережного Лісостепу України.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальну частину досліджень проводили в 2003–2005 рр. в лабораторіях гербології, селекції (сектор поліплоїдії) Інституту цукрових буряків УААН та Білоцерківській дослідно–селекційній станції ІЦБ УААН, яка розташована в Правобережному Лісостепу України, в зоні нестійкого зволоження.

Територія станції розміщена на Придніпровському плато Правобережної височини. Рельєф місцевості – рівнинний. Основною ґрунтоутворюючою породою є лес. Глибина залягання лесових відкладень коливається у межах від 4 до 18 м. Переважають ґрунти чорноземного типу, поверхневі, середньоглибокі малогумусні різного ступеня вилугованості, з виразною природною структурою та хорошим забезпеченням елементами живлення. Основним джерелом зволоження ґрунту є атмосферні опади, які протягом року випадають нерівномірно. Найбільша їх частина припадає на теплий період, особливо – середину літа (липень). В окремі роки навесні спостерігається період без дощів, що перешкоджає формуванню високих врожаїв сільськогосподарських культур. Середньобагаторічна температура повітря – +6,9ºС. Сума ефективних температур – 2500–2800 ºС. Кількість опадів – 538 мм за рік.

Дослідні ділянки були розміщені на чорноземах типових крупнопилуватого середньо–суглинкового механічного складу, з глибиною гумусового горизонту від 100 до 120 см і вмістом гумусу за Тюріним в орному шарі (0–30 см) – 3,9 %, що характерно для малогумусних чорноземів. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної: рН сольової витяжки становить 6,5. Ємність поглинання коливається від 24,8 до 25,4 мг–екв на 100 г сухого ґрунту, насиченість поглинаючого комплексу 82 – 97 %; лужногідролізованого азоту за Тюріним в орному шарі ґрунту – 13,4 мг; рухомих форм фосфору за Кірсановим – 16 мг; обмінного калію за Чіріковим – 9,6 мг на 100 г ґрунту.

Технологія вирощування культури загальноприйнята для даної зони. У дослідах висівали однонасінний триплоїдний ЧС гібрид урожайно–цукристого напрямку – Білоцерківський ЧС 57. Попередником була пшениця озима. Сівбу проводили у другій – третій декаді квітня.

Дослідження проводили відповідно до методики польового досліду (Б.А. Доспехов, 1985 р.), методичних вказівок ВНІЦ (1986 р.) та методики випробування і застосування пестицидів (за редакцією С.О. Трибеля, 2001 р.).

В лабораторних дослідах проводили встановлення впливу рівня рН водного розчину на здатність насіння пасльону чорного до проростання. Для цього використовували розчин з рН від 5,0 до 8,0 з інтервалом 0,5 (розчин готували за методикою П.П. Коростелева, 1964 р.; пророщування проводили згідно методичних вказівок ВНІЦ, 1986 р.).

В польових дослідах для встановлення видового різноманіття та структури забур’яненості користувалися гербаріями та визначниками (И.Т. Васильченко, 1979 р.). Інтенсивність появи сходів пасльону чорного та інших видів бур’янів визначали на постійних зафіксованих майданчиках розміром 1,25х0,20=0,25 м², виділених і закріплених кілочками. Їх розміщували рівномірно в чотирьох місцях дослідної ділянки. Обліки проводили сім разів упродовж вегетації культури. Надземну масу бур’янів визначали ваговим  методом, для чого у рамках біля поверхні ґрунту рослини зрізували, розбирали за видами та зважували на терезах.

Шкідливість рослин пасльону чорного вивчали при одночасному зростанні їх з цукровими буряками. Задану кількість бур’яну (1, 3, 6, 12 та 24 шт./м²) підтримували протягом вегетаційного періоду шляхом багаторазових (через 10 днів) перевірок, під час яких знищували іншу рослинність.