Ахмед Мохамед Альсавеаі Ефективність заходів захисту посівів люцерни від повитиці в правобережному Лісостепу України : Ахмед Мохамед Альсавеаи Эффективность мероприятий защиты посевов люцерны от повитици в правобережной Лесостепи Украины

Краткое содержание

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ ПОСІВІВ ЛЮЦЕРНИ ВІД ПОВИТИЦІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

У розділі поданий аналіз наукових робіт з питань видового спектру, біологічних особливостей і шкодочинності роду повитиці на посівах люцерни, причин забур’яненості люцерни повитицею і тенденції її поширення в Україні, інформації про ефективність відомих заходів захисту посівів люцерни від повитиці. Встановлена відсутність методики прогнозування настання фази цвітіння повитиці, яке необхідне для обґрунтування строків здійснення ефективних захисних заходів, недостатність арсеналу захисних засобів. На основі проведеного аналізу визначена актуальність досліджень, їх мета і завдання.

УМОВИ, ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Характеристика ґрунтових умов місця проведення досліджень. Польові досліди з теми були проведені в 2002-2004 рр. на Агрономічній дослідній станції Національного аграрного університету, розташованій в с. Пшеничне Васильківського району Київської області. Ця територія віднесена до Фастівського природно-сільськогосподарського району Середньо-Дніпровсько-Бугського округу Правобережної провінції зони Лісостепу.

Ґрунтове вкриття на дослідному полі – чорнозем типовий середньо-суглинковий. Вміст гумусу в оброблюваному шарі ґрунту 4,5%, рН сольове 6,9-7,3; ємність вбирання – 32 мг·екв на 100 г ґрунту. Запас гумусу в метровій товщі становив 404-448 т/га. Ґрунтові води розташовані на глибині 5-6 м. Повна вологоємність ґрунту в 0-30 см становить 38,4%, польова – 28,2%, вологість розриву капілярів – 19,7%, максимальна гігроскопічність – 7,46%, недоступна для рослин вологість – 10%, загальна щільність у рівноважному стані – 52-55%, рівноважна об’ємна маса – 1,2 г/м³, питома маса – 2,59 г/см³. За вмістом легкогідролізованого азоту ґрунт належить до слабозабезпеченого (2,6 мг/100 г), рухомого фосфору               (10 мг/100 г) і обмінного калію (7,8 мг/100 г) – середньо забезпеченого.

Описана характеристика ґрунту свідчить про те, що досліди проведені в типових ґрунтових умовах, оскільки такі ґрунти займають 54,6% території правобережного Лісостепу.

Аналіз метеорологічних умов в роки проведення дослідів. Погодні умови в роки проведення дослідів істотно відрізнялись між собою і від багаторічної норми. Гідротермічний коефіцієнт за вегетаційний період в 2002 р. (1,5) істотно перевищував багаторічну норму (1,2) при істотно більшій від норми сумі опадів (416,4 мм проти 368 мм) та адекватним нормі температурним умовам. Навпаки, гідротермічний коефіцієнт за вегетаційний період в 2003 р. (1,0) і 2004 р. (1,0) істотно поступався багаторічній нормі, засвідчуючи відносну посушливість погоди.

Технологічні умови в польових дослідах. Польові досліди проводили на посівах люцерни ранньостиглого сінокісного сорту Ярославна другого року життя. Засоби знищення повитиці вносили на сьомий день після другого укосу люцерни по стерні способом обприскування. В усіх варіантах, окрім варіанту з гербіцидною композицією, в цей час були внесені сухі мінеральні добрива – аміачна селітра в нормі N₆₀ кг/га і хлористий калій К₆₀ кг/га. У варіанті з гербіцидною композицією мінеральних добрив ділянки були обприскані водним розчином карбаміду і хлористого калію в нормах, адекватних іншим варіантам (N₆₀К₆₀), в об’ємі 500 л/га.

Біологічна і ботанічна характеристика бур’янового компонента агрофітоценозу люцерни на дослідному полі. В середньому за три роки польових дослідів забур’яненість посівів в контрольному варіанті можна віднести до коренепаростково-кореневищного агротипу з участю осоту рожевого (Cursium arvensis L.) – 5% і пирію повзучого (Elytrigia repens L.) – 95% при загальній рясності бур’янів 62 шт/м². Повитиця польова (Cuscuta arvensis L.) зустрічалась в посівах люцерни вогнищами, в межах яких ураженість рослин люцерни паразитом сягала 81%. В цих вогнищах і були позначені ділянки польових дослідів.

Методика проведення дослідів і програма спостережень в них. Шкодочинність повитиці визначали за результатами спостережень в дрібноділянкових польових дослідах за схемою:

1.      Посів люцерни без повитиці (контроль).

2.      Посів люцерни, уражений повитицею в незначній мірі (<25%).

3.      Посів люцерни з середнім ураженням повитицею (до 50%).

4.      Посів люцерни, уражений повитицею в значній мірі (>50%).

Розмір облікової ділянки в цих дослідах 1-1,5 м² при 5-кратній повторності.

Визначали в досліді такі показники:

1.      Кількість пагонів люцерни, шт/м².

2.      Зелена маса люцерни, г/м².

3.      Кількість пагонів повитиці, шт/м².

4.      Маса рослин повитиці, г/м².

5.      Кількість і маса інших видів бур’янів.

Шкодочинність повитиці розраховували за часткою від ділення величини втрат урожаю зеленої маси люцерни, ц/га на кількість пагонів повитиці або її маси, яка припадає на 1 м².

Для оцінки технічної, господарської, енергетичної і економічної ефективності заходів контролювання повитиці на посівах люцерни були проведені дрібноділянкові польові досліди за схемою:

1.      Посів люцерни, уражений повитицею без заходів захисту (контроль 1).

2.      Посів люцерни без повитиці (контроль 2).

3.      Раундап 48% в.р. 0,6 л/га.

4.      Керб W 50% з.п. 4,6 кг/га.

5.      Алметид 80% з.п. 0,1 кг/га.

6.      Алметид 80% з.п. 0,3 кг/га.

7.      Алметид 80% з.п. 0,9 кг/га.

8.      Гербіцидна композиція мінеральних добрив.

Площа облікових ділянок в цьому досліді 2 м² при 4-кратній повторності. Розташування ділянок – рендомізоване.

Технічну ефективність вивчених заходів оцінювали за кількістю уражених повитицею пагонів люцерни, вираженою у відсотках від усіх пагонів, а також за вегетативною масою повитиці і інших видів бур’янів.

Господарську ефективність заходів захисту люцерни від повитиці визначали за показниками урожайності зеленої маси люцерни, врахованої суцільним способом.

Енергетичну оцінку вивчених заходів проводили за методикою, описаною           Ю. Манько (2002).

Економічну ефективність заходів захисту люцерни від повитиці визначали за показниками окупності витрат на їх здійснення. Вартість зеленої маси люцерни при цьому розраховували за вмістом в ній кормових одиниць і ринковою ціною вівса.

Оцінку типовості погодних умов вегетаційного сезону в роки дослідів здійс-нювали за статистичними критеріями варіаційного аналізу (Логвинов К.Т., 1976).

Якість урожаю зеленої маси люцерни оцінювали за вмістом сухої речовини термостатним методом, сирого протеїну – по К’єльдалю на приладі-аналізаторі системи К’єльтек-Авто-1030 шведської фірми Текатор, нітратів – іономіром ЭВ-74 за ГОСТ 13.496.19-86.

Кореляційний та дисперсійний аналізи даних експериментальних спостережень виконані за методикою, описаною Б.А. Доспеховим (1985).

Виробнича перевірка технічної та господарської ефективності рекомендованих заходів проведена в 2003 р. в умовах Агрономічної дослідної станції Національного аграрного університету. Облікова площа ділянок в цьому досліді становила 0,02 га при 3-кратній повторності.

ВПЛИВ ПОГОДНИХ УМОВ НА РОЗВИТОК ПОВИТИЦІ ПОЛЬОВОЇ

Успіх в справі ліквідації повитиці на полях залежить від ефективного запобігання репродукції насіння паразита. Досягти цього можна у випадку проведення винищувальних заходів до фази цвітіння повитиці з тим, щоб запобігти утворенню її життєздатного насіння.

Вибір оптимальних строків проведення захисних заходів вимагає наявності методики прогнозу настання фази цвітіння повитиці. Для створення моделі такого прогнозу нами проведений кореляційний аналіз залежності між двома перемінними величинами – тривалістю періоду розвитку повитиці від сходів до цвітіння і середньодобовою температурою повітря за цей період. Для аналізу використані спостереження за 10 років, в тому числі власні – за 3 роки і архівні дані карантинної служби Київської області. На основі результатів кореляційного аналізу встановлена середня за силою істотна обернена залежність між вказаними величинами та створена регресійна модель, яка дозволяє з ймовірністю 95% передбачити час настання фази цвітіння повитиці (рис. 1). Перевірка справджуваності прогнозу (верифікація) за аргументами 2002-2004 рр. показала, що помилка прогнозу за створеною моделлю становить в середньому 3 дні запізнення цвітіння повитиці порівняно з прогнозом.