Чернега Т.О. Ефективність заходів хімічного захисту посівів сої від багаторічних бур\'янів у Лісостепу України : Чернега Т.О. Эффективность мероприятий химической защиты посевов сои от многолетних буръъянив у Лесостепи Украины

Краткое содержание

1. Огляд  літератури

У розділі подано аналіз наукових робіт з питань біологічних особливостей розвитку сої та необхідність захисту її посівів від бур’янів. Узагальнений зарубіжний і вітчизняний досвід проведення агротехнічного і хімічного захисту культури від бур’янів, вплив гербіцидів на забруднення довкілля.

 2. МІСЦЕ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ґрунтово-кліматичні і погодні умови. Досліди щодо встановлення ефективності осіннього застосування гербіцидів та бакових сумішей до- і післясходових препаратів на забур’янення посівів сої проводили у стаціонарній сівозміні кафедри хімічного захисту рослин Агрономічної дослідної станції НАУ, розташованої в селі Пшеничне Васильківського району Київської області в 1998-2001 роках. Виробничий дослід та впровадження наукових розробок здійснювали в дослідному господарстві “Великоснітинське” Фастівського району Київської області.

Основним типом ґрунтів дослідних ділянок Агростанції НАУ є чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий з вмістом гумусу в орному шарі (за Тюріним) – 4,38-4,53 %; рН сольової витяжки – 6,9-7,3; ємність поглинання – 30,7-32,0 мг-екв. на 100 г ґрунту. Вміст загального азоту (за К’єльдалем) – 0,27-0,31%, загального фосфору (за Мачигіним) – 4,5-5,5, а обмінного калію – 9,8-10,3 мг на 100 г ґрунту. Рівень залягання ґрунтових вод – 2-4 м. Материнська порода (карбонатний лес) залягає на глибині 180-210 см і містить 9-11 % карбонатів кальцію. Орний шар (0-30 см) має зернисто-пилувату структуру.

Клімат Лісостепу України – помірно теплий з середньорічною температурою повітря 6,5-7^о С. За багаторічними даними метеопосту Агрономічної дослідної станції в середньому за рік випадає 562 мм опадів, їх максимум припадає на червень (64 мм) і липень (83 мм), а мінімум – на  лютий (37 мм) і березень – (32 мм).

Рівень урожайності сої закладається в червні-липні, тому опади в ці місяці важливі як для культури, так і для формування забур’яненості її посіву.

За роки досліджень річна сума опадів коливалася в межах 496-556 мм. Посушливим був 1999 рік, коли опадів випало на 66,2, а за вегетаційний період – на 73,1 мм менше від середніх багаторічних показників. За вегетаційні періоди 2000-2001 років опадів випадало в межах норми. На проростання бур’янів та ефективність досходових гербіцидів, як відомо, впливає наявність доступної вологи у верхньому шарі ґрунту в травні. За цим показником найбільш посушливим виявився травень 2000 року, коли опадів випало на 17,3 мм менше норми. 

Оптимальний строк сівби сої в Лісостепу – перша декада травня, коли температура ґрунту на глибині загортання насіння досягає 12-14^о С. За роки досліджень травень був холоднішим від багаторічних значень: у 1999 р.– на 3,1^о С,   в 2000 – на 0,9 і в 2001 р. – на 3,1^о С, що стримувало початок сівби, але тепло літніх місяців забезпечило нормальний розвиток культури і вчасне її дозрівання. За сумою ефективних температур 2000 і 2001 роки суттєво поступалися багаторічним показникам. Найсухішим був 1999 рік, гідротермічний коефіцієнт якого становив 0,87, при багаторічному значенні – 1,16.

Аналіз ґрунтових і погодних умов місця проведення досліджень характеризує його як сприятливий для вирощування сої на насіння, визрівання якого настає в другій декаді вересня – першій декаді жовтня. 

Агротехніка вирощування. Попередник сої – озима пшениця, після збирання якої проводили лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 8-10 см. Через 2-3 тижні, після відростання багаторічних бур’янів, на частині ділянок проводили обробку гербіцидами (раундапом і лонтрелом), а зяблеву оранку – у жовтні на глибину 23-25 см. Весняний обробіток ґрунту складався з боронування і передпосівної культивації з боронуванням на 6-8 см. Сіяли сою звичайним рядковим способом сівалкою СЗ-3,6 при прогріванні ґрунту на глибині 10 см до 10-12^о С.

Висівали сорт сої Київська 27 з нормою 600-650 тис. шт./га. Догляд за культурою складався з досходового та післясходового боронувань, а також внесення гербіцидів. Боронування здійснювали середніми боронами під кутом до напряму сівби. В контрольному варіанті гербіцидів не застосовували.

Післясходові гербіциди вносили у фазі 1-3 трійчастих листків у сої ранцевим обприскувачем “Флокс-10” з витратою робочої рідини 300 л/га, а у виробничих умовах – тракторним штанговим обприскувачем “Харді” з витратою 200 літрів рідини на гектар.

Облік урожайності проводили методом суцільного обмолоту культури з облікової ділянки комбайном “Сампо” та одночасно методом пробних снопів з перерахунком величини врожаю на 1 гектар, при вологості насіння 14-15 %.

Методика проведення польових, лабораторних  і виробничих

досліджень.

Польові досліди щодо визначення ефективності заходів захисту від бур’янів проводили за методичними вказівками ВІЗР (1981).

Загальні площі ділянок у дослідах з гербіцидами були 28-38 м², облікових – 25-32 м², повторність – триразова. Розміщення варіантів – послідовне.

Обліки забур’яненості виконували 2 рази протягом вегетації. Перший (кількісний) облік бур’янів проводили з визначенням їх видового складу за методикою Васильченка І.Т., (1979) у фазі гілкування, а другий – у фазі наливу бобів кількісно-ваговим методом за Фісюновим О.В., (1984).

Густоту стояння рослин визначали шляхом підрахунку їх кількості на 3-5 постійно закріплених площадках (1 м²) у фазі повних сходів та перед збиранням, з перерахунком густоти стояння сої на 1 га. Площу поверхні листків визначали методом “висічок”  по О.О. Ничипоровичу (1961), абсолютно суху масу рослин – термостатно-ваговим методом (Петербургський А.В.,1968), чисту продуктивність фотосинтезу – за О.О. Ничипоровичем (1955).

Чисельність бульбочок на коренях сої підраховували на 20 рослинах в трьохразовій повторності  з визначенням абсолютно сухої їх маси термостатно-ваговим методом. Для визначення структурних показників урожаю проводили розбір снопів з 25 рослин.

Визначення “сирого” жиру в насінні сої здійснювали за допомогою апарату Сокслетта методом знежиреного залишку, а вміст протеїну – шляхом визначення загальної кількості азоту (за К’єльдалем) з наступним перерахунком на протеїн (Петербургский А.В., 1968). Масу 1000 насінин визначали за ДСТУ 2240-93 (1993).

Оцінку економічної ефективності заходів захисту сої від бур’янів проводили за методикою В.А. Захаренка (1990). Величину енергетичних затрат визначали за методикою О.К.Медведовського, П.І.Іваненка (1988).

 Статистичну обробку одержаних наукових даних виконували методом дисперсійного аналізу за Б.О.Доспєховим (1985) з використанням комп’ютера АМД-К6, що забезпечило високу точність та достовірність одержаних результатів. Схеми дослідів наведені в таблицях.

3. ЕФЕКТИВНІСТЬ  ЗАХИСТУ  ПОСІВІВ  СОЇ  ВІД

БАГАТОРІЧНИХ  БУР’ЯНІВ

Результати застосування гербіцидів у системі основного обробітку ґрунту.

Рівень урожайності сої значною мірою залежить від ефективності заходів захисту її посівів від бур’янів. Запропоновані технології вирощування культури передбачають комплекс заходів, які забезпечують помітне обмеження їх шкодочинності.

У зв’язку із загальним зниженням культури землеробства та низьким рівнем технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, часто допускаються порушення строків та якості проведення технологічних операцій. Це не могло не позначитись на погіршенні умов вирощування польових культур за рахунок підвищення потенціальної та фактичної забур’яненості посівів. Обстеження полів свідчить про зростання засміченості орного шару ґрунту багаторічними видами бур’янів, зокрема, пирієм повзучим (Agropyrum repens), хвощем польовим (Equisetum arvense), берізкою польовою (Convolvulus arvensis), осотами рожевим (Sonchus arvensis) і жовтим польовим (Cirsium arvensis) тощо.

Тому в 1998-2001 рр. нами проведена оцінка ефективності технологій захисту сої із застосуванням у системі основного обробітку ґрунту гербіцидів раундапу, 36% в.р. та лонтрелу, 30 % в.р. (табл.1).

Аналіз одержаних даних переконує в доцільності використання проти багаторічних бур’янів раундапу (4 л/га), який восени зменшив їх чисельність на 75-87 %, а на весні, до передпосівної культивації, – на 77-91 %  порівняно з контрольним варіантом. Лонтрел (0,5 л/га) забезпечив загибель 84 % багаторічних дводольних бур’янів восени і 80 % – при обліках навесні. Проте осіннє внесення раундапу і лонтрелу не зменшує забур’янення сої малорічними видами наступної весни і влітку.