Странішевська О.П. Обгрунтування системи захисту виноградників півдня України від бур\'янів : Странишевска о.п. Обоснование системы защиты виноградников полдня Украины от буръъянив

Краткое содержание

Сучасний стан вивчення видового складу, рівня шкідливості бур'янів

на промислових виноградниках, визначення способів його зниження

У вступній та аналітичній частині обґрунтовано актуальність теми, визначені мета й завдання досліджень, показано пріоритетні шляхи розв'язання проблеми. В огляді використаної літератури проведено аналіз результатів наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів з вивчення походження, видового розмаїття, ареалів і шкідливості польових бур'янів; показана шкода, заподіювана ними культурним рослинам, причини засміченості й способи збереження бур'янів у природних умовах. Представлено результати досліджень з екологічних особливостей зростання й класифікації основних бур'янів виноградних насаджень, проаналізовані існуючі шляхи зниження їх шкідливості на промислових виноградниках. Проте у зонах проведення досліджень ще недостатньо вивчений структурно-видовий склад бур'янистих синузій промислових виноградних насаджень, залежність ефективності й економічності застосування гербіцидів проти основного типу засміченості й домінуючих видів бур'янів, вплив їх на поширення й шкідливість основних шкідників
і хвороб винограду. Відсутні моделі прогнозування впливу засміченості на продуктивність насаджень, не проведена економічна та енергетична оцінка багаторічного застосування гербіцидів. На підставі аналізу обґрунтовується необхідність вивчення ступеня засміченості й зміни видового складу сегетальної флори виноградників півдня України, впливу рівня засміченості на виноградний агробіоценоз, розробки стратегії й тактики застосування гербіцидів, що ґрунтується на знанні біології та екології основних бур'янів виноградних насаджень й елементів технології вирощування культурної рослини.

Умови, методи та методики проведення досліджень

Дослідження проводилися в 1996–2006 рр. у семи зонах півдня України: у Криму в південнобережній, західній передгірно-приморській, степовій зонах; у південній степовій підзоні в Причорноморській низовині – у Бузько-Дніпровській, Дністровсько-Бузькій, Дніпровсько-Молочанській та у Дунайсько-Дніпровській зонах. Дослідження проводили в 11 господарствах, а саме: у дослідному господарстві Інституту "Магарач" – дослідно-виробничій базі "Магарач", степовому дослідному господарстві "Магарач"; у радгоспах "Лівадія", "Гурзуф", "Таврида", радгоспі-заводі "Качинський", а також АФ Радгосп "Білозерський", у ВАТ "Таврія", ім. Покришева, "Чорноморська перлина", та "Коблево" на площі 8173 га (понад 9% від загальної площі виноградників на Україні). При цьому брали до уваги всю сукупність ґрунтових і кліматичних умов, технологій вирощування виноградної рослини, які властиві основним виноградарським зонам півдня України.

З метою реалізації програми з наукового обґрунтування системи захисту виноградників півдня України від бур'янів було закладено і проведено дослідження в стаціонарних, тимчасових та розвідувальних дослідах.

Стаціонарні досліди I, II проводилися на дослідно-виробничій базі (ДВБ) "Магарач" (Південний беріг Криму) – на неполивних виноградниках сорту Мускат білий, схема посадки – 3х1,5 м, рік посадки – 1987, формування – двоплечий Гюйо (висота штамба –
60 см), підщепа – Берландиери х Рипариа Кобер 5ББ. Ґрунти дослідної ділянки – коричневі, слабогумусовані среднекам'янисто-щебнисті важкосуглинкові на елюво-делювоглинковім сланці. Середньо многолітня річна кількість опадів 250-400 мм. Роки проведення досліджень за коефіцієнтом суттєвості (К. с.) відхилення кількості опадів і середньо місячної температури повітря від середніх багаторічних показників  розділені на три категорії: близькі до звичайних (К. с. – 0-1), суттєво відрізняються (К. с – 1-2), наближені до рідкісних (К. с. – >2). Погодні умови місця проведення досліджень (за даними метеостанції «Никитский сад», с.м.т Микита, м. Ялта) були в цілому близькими до середніх багаторічних даних за основним показниками. Протягом десяти років досліджень (1996–2005) спостерігали три роки (1996, 2003, 2004) з істотним (К. с. – 1,12-1,46) відхиленням кількості температур за вегетаційний період від середніх багаторічних показників, один рік (2002) з істотним відхиленням кількості опадів (К. с. - 1,47) і один рік (1997) за умовами належить до рідкісних (К. с. відхилення кількості температур - 2,15, опадів - 2,57). Аналіз забезпеченості опадами кожного із 80 місяців проведення досліджень показав, що 81% був наближений до середніх багаторічних і тільки 2,5% – до рідкісних; по показникам середнє місячної температури повітря 66% були наближені до середніх багаторічних й 34% характеризувались істотними відхиленнями.

Стаціонарні досліди III, IV, V, VI були проведені в АФ Радгосп "Білозерський" (Бугсько-Дніпровська область Причорноморської низовини, Херсонська обл.) на поливних виноградниках сортів Аліготе, Дойна, Сухолиманский білий, схема посадки 4х2 м, рік посадки – 1987, формування – двоплечий кордон (висота штамба – 100 см) з вільним звисанням пагонів. Ґрунти дослідної ділянки – темно-каштанові, остаточно солонцюваті, середнюсуглинкові на лесах. Середньо многолітня річна кількість опадів 380-450 мм. Погодні умови місця проведення досліджень (за даними метеостанції м. Херсон) були в цілому близькими до середніх багаторічних даних за основними показниками. За десять років досліджень (1996-2005) спостерігали три роки (1997, 2002, 2005) з істотним, (1,28-1,93) за коефіцієнтом суттєвості, відхиленням кількості температур протягом вегетаційного періоду від середніх багаторічних показників і два роки (1997, 1998) з рідкісними умовами по кількості опадів (К. с. - 2,20-2,29). Аналіз забезпеченості опадами кожного із 80 місяців проведення досліджень показав, що 80% булі наближенні до середніх багаторічних і тільки 7,5% – до рідкісних; за показниками середньомісячної температури повітря 73% були наближені до середніх багаторічних й 24% характеризувались істотними відхиленнями.

В цілому погодні умови років проведення досліджень були сприятливими для вирощування виноградної рослини, росту бур’янів, розвитку хвороб.

У 1999-2005 рр. у стаціонарному багатофакторному досліді вивчали ефективність гербіцидів різних хімічних груп для захисту винограду від бур'янів, вплив рівня засміченості на ефективність захисту виноградних насаджень від оїдіуму, на розвиток і продуктивність виноградної рослини: показники плодоношення, силу росту, ступінь визрівання й продуктивність однолітніх пагонів, площу листкової поверхні й показники фотосинтетичної продуктивності, вплив обробок гербіцидами на формування синузій бур'янів. Схема досліду представлена такими варіантами: 1 – контроль 1 – без захисних заходів від бур'янів; 2 – контроль 2 – без захисних заходів проти бур'янів та оїдіуму; 3 – еталон – захист від оїдіуму; у захисті від бур'янів застосовували механічні засоби: а саме: до шести міжрядних культивацій і до чотирьох ручних прополювань у ряді; 4 – гліфосат (домінатор), 36% в.р., 4 л/га; 5 – раундап, 36% в.р., 4 л/га; 6 – поаст, 20% к.е., 5 л/га; 7 – базагран М, 37,5% в.р., 4 л/га. На варіантах 4-7 проводили дві культивації міжрядь. На всіх варіантах досліду здійснювали захист від оїдіуму (крім варіантів 2, 4), мілдью, сірої гнилі та гронової листокрутки. Площа облікової ділянки 600 м², повторність трикратна.

У стаціонарному досліді II в 1996-2003 рр. передбачалися вивчення ефективності багаторічного застосування гербіцидів для захисту виноградників від бур'янів та оцінка потенційних втрат урожаю. Схема досліду складалася з таких варіантів: 1 – контроль – без захисту від бур'янів, 2 – еталон – схема захисних заходів проти бур'янів, прийнята в господарстві – до шести міжрядних культивацій і до чотирьох ручних прополок у ряді; 3 – раундап, 36% в.р. (відповідно за роками: 8,0; 8,0; 6,8; 6,0; 5,6; 0; 4,0; 4,0 л/га); 4 – раундап, 36% в.р. (8,0; 8,0; 6,8; 6,0; 0; 0; 4,0; 0 л/га); 5 – раундап, 36% в.р. (6,0; 6,0; 4,8; 4,8; 0; 0; 0; 4,2 л/га); 6 – базагран М, 37,5%, в.р. (4,0; 4,0; 4,0; 3,0; 0; 0; 3,0; 0 л/га); 7 – поаст, 20% к.е. (5,0; 5,0; 5,0; 3,75; 0; 0; 3,75; 0 л/га). На всіх варіантах здійснювали захист від грибних захворювань та шкідників. Площа облікової ділянки 600 м², повторність трикратна. На варіантах 3-7 проводили дві культивації міжрядь.

Для проведення досліджень з уточнення оптимальних норм витрат гербіцидів у тимчасовому досліді в 1996-1998 рр. вивчали ефективність гербіцидів раундап, базагран М і поаст у варіантах: 1 – контроль – без захисту від бур'янів, 2 – еталон – раундап, 36% в.р., 8 л/га; 3 – еталон – поаст, 20% к.е., 5 л/га; 4 – еталон – базагран М, 37,5%, в.р., 4 л/га; 5–14 – раундап з нормами витрат, відповідно, 6,8; 6,0; 5,6; 4,8; 4,2; 4,0; 3,2; 2,4; 1,6; 1,0 л/га; 15–19 – поаст, 20% к.е. – 4,3; 3,8; 3,5; 3,0; 2,5 л/га; 20–24 – базагран М, 37,5%, в.р., – 3,4; 3,0; 2,8; 2,4; 2,0 л/га. Площа облікової ділянки 1 м², повторність п'ятикратна.

У стаціонарному досліді III на сорті Аліготе в 1996-2004 досліджувалась ефектив-ність багаторічного використання гербіцидів. Схема досліду включала варіанти: 1 – контроль – без захисних заходів проти бур'янів; 2 – еталон, схема захисних заходів проти бур'янів, прийнята в господарстві – до шести міжрядних культивацій і до чотирьох ручних прополок у ряді; 3 – раундап, (відповідно по рокам: 8.0, 8.0, 8.0, 6.8, 6.0, 6.0, 6.0, 5.0, 4.0 л/га); 4 – раундап, 36% в.р. (8,0; 8,0; 8,0; 6,5; 0; 4,0; 0; 0; 4,0 л/га); 5 – раундап, 36% в.р. (6,0; 6,0; 6,0; 6,0; 0; 0; 4,0; 0; 4,0 л/га); 6 – базагран М, 37,5%, в.р. (4,0; 4,0; 4,0; 3,0; 0; 0; 4,0; 4,0; 3,0 л/га); 7 – поаст, 20% к.е. (5,0; 5,0; 5,0; 3,75; 0; 0; 4,0; 3,75; 3,75 л/га). На варіантах 3–7 проводили дві культивації міжрядь. На всіх варіантах здійснювали захист від грибних захворювань та шкідників. Площа облікової ділянки 600 м², повторність трикратна.

У стаціонарному багатофакторному досліді IV на сортах Аліготе, Дойна, Сухолиманский білий в 1997-2002 рр. проводили дослідження впливу ступеня засміченості виноградних насаджень на поширення й шкідливість хвороб оїдіум, мілдью, сіра гниль за варіантами: 1 – контроль – без захисних заходів проти мілдью; 2 – контроль – без захисних заходів проти сірої гнилі; 3 – контроль – без захисних заходів проти оїдіуму; 4 – еталон – без захисних заходів від бур'янів; 5 – раундап, 36% в.р., 4 л/га; 6 – раундап, 36% в.р., 4 л/га; захист проти хвороб не проводився. У варіантах 1, 2, 3 – захист проти бур'янів не проводили, проводили захист проти грибних захворювань, за винятком тої, що вивчалася у варіанті. У варіантах 5–6 здійснювали дві культивації міжрядь, у 4–5 – повну схема захисту від хвороб. Площа облікової ділянки 1800 м², повторність трикратна. На всіх варіантах проводили захист від шкідників.

У стаціонарному досліді V на сортах Аліготе, Дойна, Сухолиманский білий в 1999-2004 рр. вивчали вплив ступеня засміченості виноградних насаджень та різних засобів захисту від бур'янів на окремі елементи виноградного агробіоценозу – водний, структурний режим ґрунту, потенційну його засміченість, запаси органічних речовин залежно від способів захисту від бур'янів, показники плодоношення, росту, розвитку, продуктивності виноградної рослини і якості одержуваного врожаю за варіантами: 1 – контроль – без захисних заходів проти бур'янів; 2 – еталон – механічні заходи для захисту від бур'янів (до 4-6 культивацій у міжряддях, до 3-4 ручних прополювань у рядах); 3 – раундап, 36% в.р., 4 л/га – однократне використання гербіциду у рядах при дворазовій культивації за сезон у міжряддях. На всіх варіантах проводили захист від грибних захворювань та шкідників. Площа облікової ділянки 600 м², повторність трикратна.

У стаціонарному досліді VI на сорті Дойна в 1996-1999 рр. вивчали вплив одно- , двох- , три- і чотирирічного використання гербіцида (раундап, 36% в.р., 4 л/га) на врожай за варіантами: 1 – контроль – без захисних заходів проти бур'янів; 2 – еталон – механічні заходи для захисту від бур'янів (до 4-6 культивацій у міжряддях, до 3-4 ручних прополювань у рядах);). 3 – раундап, (відповідно за роками: 4,0; 0; 0; 0 л/га); 4 – раундап, (4,0; 4,0; 0; 0 л/га); 5 – раундап, (4,0; 4,0; 4,0; 0; л/га); 6 – раундап, (4,0; 4,0; 4,0; 4,0 л/га). На всіх варіантах проводили захист від грибних захворювань та шкідників. У варіантах 3–6 в роки застосування гербіцидів проводили дві культивації міжрядь. Площа облікової ділянки 600 м², повторність трикратна.

Розвідувальний дослід проводили на ДВБ "Магарач" (Південний беріг Криму) в 2000 р. Передбачалось вивчити ефективність гербіцидів різних хімічних груп для захисту винограду від бур'янів, вплив рівня засміченості на ефективність захисних заходів виноградних насаджень від оїдіуму, на розвиток і продуктивність виноградної рослини: показники плодоношення, силу росту, ступінь визрівання й продуктивність однолітніх пагонів, площу листкової поверхні й зміни показників фотосинтетичної продуктивності, оптимальних норм витрат гербіцидів за варіантами: 1 – контроль – без захисних заходів від бур'янів; 2 – контроль – без захисних заходів від бур'янів, без захисту від оїдіуму; 3 – еталон – застосовували механічні засоби захисту від бур'янів: до шести міжрядних культивацій і до чотирьох ручних прополювань у ряді; 4 – гліфосат (домінатор), 36% в.р., 4 л/га; 5 – раундап, 36% в.р., 4 л/га; 6 – поаст, 20% к.е., 5 л/га; 7 – поаст плюс, 20% к.е., 5 л/га; 8 – базагран М, 37,5%, 4 л/га; 9 – агрітокс, 50 % в.р., 2 л/га; 10 – баста, 20% в.р., 4 л/га; 11 – набу, 20% к.е., 5 л/га; 12 – фюзілад супер, 12,5 к.е., 2,5 л/га. На варіантах 4-12 проводили дві культивації міжрядь. На всіх варіантах досліду здійснювали захист від оїдіуму (крім 2, 4), мілдью, сірої гнилі та гронової листокрутки. Площа облікової ділянки 60 м², повторність трикратна. За результатами розвідувального досліду були виділені найбільш ефективні чотири гербіциди, які були вивчені в подальших дослідах протягом п’яті років (2001-2005 рр.).

Обробки проводили ранцевими обприскувачами ОПР-2 "Універсал", Berthoud, НАКВ1ДО-156733 8866-95/3, "Jacto" й "Solo-450" і тракторними – ОВТ-1В, переобладнаними для внесення гербіцидів, і спеціалізованими, фірми Mantіs VLV-Spruhgenate Gmb (Flexomant-2W). Гербіциди вносили в ряди стрічковим способом. Обробку проводили один раз за вегетацію в період активного росту основної (понад 80%) маси бур’янів, коли сходи досягали висоти 10-20 см, з врахуванням всіх технологічних особливостей застосування кожного препарату. Норма витрати робочої рідини з розрахунку 200-300 л/га.

Для встановлення видового складу й ступеня поширення бур'янів на виноградних насадженнях 4-5 разів за сезон проводили детальні маршрутно-польові дослідження з описом бур'янистих сінузій (Методичні вказівки з перспективного вивчення бур'янів і гербіцидів, 1973 р.; Методики випробування й застосування пестицидів, 2001 р. та ін.). Облікові ділянки розміром 1 м² розташовували по діагоналі в 10-20 місцях кожного виноградного поля. Опис бур'янів робили за матеріалами літературних джерел (Верстатів С.С., Талієв В.І., 1949; Вовк А.Г., Калиниченко М.Г., Кожевнікова С.К. та ін., 1972; Васильченко І.П., Підоті О.А., 1975; Доброчаєв Д.Н., Котова М.И., Прокудіна Ю.И. та ін., 1987; Веселовський І.В., Лисенко А.К., Манько Ю.П., 1988 та ін.), визначали їх видовий склад, проективне покриття видів, що зустрічаються, візуально встановлювали їхню чисельність й оцінювали ступінь засміченості за 5-бальною шкалою (0 – бур'яни практично відсутні; 1– слабка засміченість – до 25 шт./м²; 2 – середня засміченість – 26-50 шт./м²); 3 – сильна засміченість (51-100 шт./м²); 4 - дуже сильна засміченість – 100 і більше бур'янів на 1 м². Облік засміченості ґрунту насінням бур'янів проводили методом сортування через сита (Моісєйченко В.Ф., Трифонова М.Ф., Заверюха А.Х. та ін., 1996). Проби (5-10) відбирали з кожної досліджуваної ділянки із глибини 0–20 см.

Лабораторні дослідження проводили у відділі захисту рослин і відділі біотехнології НІВіВ "Магарач", а також у Херсонському обласному державному проектно-технологічному центрі охорони родючості ґрунтів та якості продукції. Обсяг проведених обліків і використаних методик визначався метою й завданнями досліджень.

У експериментах використовували загальноприйняті методи, застосовувані в наукових дослідженнях з виноградарства (Амірджанов А.Г., 1992; Методичні рекомендації з агротехнічних досліджень у виноградарстві України, 2004 та ін.), фітопатології й ентомології (Методики випробування й застосування пестицидів, 2001; Методичні вказівки. Визначення ступеня розвитку шкідників і хвороб на промислових виноградних насадженнях, 1991 та ін.), гербології (Голубєв В.Н., 1984; Інструкція з визначення засмічувачів полів, багаторічних насаджень, культурних сіножатей і пасовищ, 1985 та ін.), з випробування гербіцидів (Методичні випробування гербіцидів у рослинництві, 1981 та ін.), з вивчення сезонної вологості й вмісту поживних речовин у ґрунті (Методичні вказівки з визначення виносу поживних речовин бур'янами з урахуванням видового складу й ступеня засміченості посівів, 1999; Петербурзький А.В., 1954 та ін.). Обмінний калій визначали за методикою П.В. Протасова, рухомий азот – за І.В. Тюріним і М.М. Кононовою, рухомий фосфор – за Б.П. Мачигіним. Економічну ефективність застосування гербіцидів розраховували за загальноприйнятими методиками (Ченкін А.Ф., Черкасов В.А., Захаренко В.А. та ін., 1990), енергоємність розробленої системи – за типовими енергетичними нормативами розрахунків технологічних заходів у виноградарстві (Енергетичні нормативи типових технологічних заходів закладки й вирощування виноградних насаджень ..., 2005).

Біологічну ефективність захисних заходів проти бур’янів визначали кількісно-ваговим методом за зниженням засміченості (порівняно з контролем, з урахуванням природної загибелі бур'янів). Обліки проводили: перші – до обробки гербіцидами, другі – через 15 днів після обробки, надалі – через кожні 30 днів, починаючи з моменту обробки. Визначали структурно-видовий склад бур'янів, їх чутливість до застосовуваних гербіцидів (за видами).

Вивчення особливості розвитку популяції гронової листокрутки, динаміки поширення й розвитку грибних захворювань, ефективності схем захисних заходів проводили за загальноприйнятими методиками на сортах винограду, що значно уражуються оїдіумом, мілдью, сірою гниллю та ушкоджуються гроновою листокруткою.

За даними агробіологічних досліджень (визначали потенційну й фактичну продуктивність виноградних рослин, питому господарську продуктивність куща, елементи продуктивності листового апарата, динаміку наростання листкової поверхні куща; ріст, визрівання й продуктивність пагонів у розвитку протягом сезону вегетації.

Основні фенологічні фази виноградної рослини при проведенні агробіологічних досліджень та обліків поширення й розвитку грибних захворювань: початок росту пагонів, цвітіння, ріст, початок і повне дозрівання ягід, закінчення росту пагонів, повне визрівання однорічних пагонів. Діаметр листкової пластинки, сумарний приріст лози й величину доспілої частини встановлювали за лінійними вимірюваннями. Обліки маси врожаю та його кондицій проводили шляхом підрахунку і зважування грон. Визначали масу врожаю з куща й розрахункову врожайність із гектара, масову концентрацію цукру за щільністю ареометром, за ДСТУ 27198-87; масову частку кислот – титруванням, за ДСТУ 25555-82.

Усі досліди були закладені відповідно до методики польового досліду (Доспехов Б.А., 1985; Мойсейченко В.Ф., Трифонова М.Ф., А.Х. Заверюха та ін., 1996). Розміщення варіантів у кожному досліді – рендомізоване, повторності – систематичні. Площа дослідних ділянок і кількість повторень відповідали обраному типу досліду й напряму досліджень, організаційно-технічним параметрам та вимогам статистичної обробки отриманих результатів. Закладка дослідів у кожній зоні на ділянках з однаковими ґрунтовими й кліматичними умовами, агротехнікою й станом рослин забезпечила одержання достовірних даних щодо наявності ефекту при проведенні дослідницьких робіт. Отримані експериментальні дані піддавали математичній обробці методами дисперсійного, кореляційного й регресійного аналізу за допомогою пакетів статистичної програми Statіstіka V 5.5 і пакета аналізу даних таблиці Excel.

Структурно-видовий склад бур’янів

в основних агрокліматичних зонах півдня України

Видовий склад основних бур’янів є одним з факторів, що визначають розроблювану стратегію захисту від них виноградних насаджень. Аналіз технологічних особливостей вирощування культури в усіх зонах показав, що закладання виноградників відбувається найчастіше на перелогових землях і на тих площах, де вирощувалися зернові культури, багаторічні трави. Тому бур’яни, що виростають у цих агробіоценозах, формують видовий склад сегетальної флори виноградників півдня України. У той же час, виноград ‑ монокультура, що вирощується на одному місці у вигляді великих масивів протягом декількох десятків років, і тому особливості обробітку ґрунту перед закладанням насаджень меншою мірою впливають на ступінь засмічення, ніж в однорічних польових або просапних культурах. На склад і структуру бур'янистих фітоценозів на виноградниках найсуттєвіше впливають: сума річних опадів та їх розподіл протягом сезону вегетації; сума активних і ефективних температур; типи ґрунтів; особливості технології вирощування культури.

Всі досліджувані виноградарські зони півдня України істотно різняться між собою за основними кліматичними, едафічними й антропогенними факторами. Сума активних температур становить від 3200 до 4150°С, річна сума опадів – від 250 до 570 мм, у тому числі кількість опадів, що випадають за вегетаційний період, коливається від 185 до 300 мм. Істотна різниця, до 3-5 разів, спостерігається за глибиною гумусового шару. Середній вміст у ґрунті азоту, фосфору й калію в основних виноградарських зонах може відрізнятися більш ніж в 7 разів.

Аналіз стану виноградних біоценозів дозволяє зробити висновок, що агрометеорологічні й ґрунтові умови впливають не тільки на ріст і розвиток виноградної рослини, але й позначаються на видовому складі й рівні шкідливості бур'янів. Зміни відзначали в структурі домінуючих родин, за кількістю видів, представлених родинами, середньої чисельності бур’янів.

Багаторічні спостереження за формуванням структури бур'янистих біоценозів дозволили встановити, що специфічних бур'янів тут немає, а зустрічається більшість відомих у рільництві. Видова розмаїтість їх величезна – 539 видів і 57 родин. Розподіл родин за кількістю видів характеризується тією ж особливістю, що і у флорах Голарктики, де основну частину флористичного спектра становлять 10-15 провідних родин (табл. 1).

Таблиця 1

Видовий склад сегетальної флори виноградників півдня України,

середня поширеність, %, 1996-2006 рр.

Перші п'ять родин містять 272 види, що становить понад 50% від загального розмаїття видового складу. Перше місце (95 видів) серед провідних родин займають айстрові, друге (60 видів) – тонконогові, третє (46 видів) – капустяні, четверте – бобові і п'яте (36 видів) – губоцвіті. Чотирнадцять провідних родин складаються з 422 видів (78,3%). Таким чином, характерною рисою досліджуваної флори є домінування відносного видового багатства невеликого числа родин, що нараховують від одного до трьох видів. Це зближує синантропну флору виноградних насаджень із польовими культурами, що забезпечується високим ступенем її антропогенної трансформації.

В групу домінуючих за числом представлених видів у всіх досліджуваних зонах виноградарства входять ті ж самі родини, що й у цілому на виноградниках півдня України. Зміни спостерігали тільки за кількістю видів всередині родини. У Причорноморському степу виявлено 108 домінуючих видів; на 29 з них припадає до 85% загальної чисельності й до 90% загального проективного покриття. На виноградниках Криму в групу переважаючих бур'янів входять 154 види.

За результатами вивчення бур'янів у різних умовах їх росту й розвитку нами розроблена шкала, що дозволяє оцінити ступінь поширеності й домінування бур'янів у загальній біомасі фітоценозу. В першу групу (дуже широко розповсюджені) входять бур'яни з високим (51-100%) ступенем поширеності й участю від 75 до 100% у загальній біомасі їх фітоценозу. Переважають однорічні ярі й багаторічні коренепаросткові та кореневищні види. Друга група (широко розповсюджені) складається з видів, що мають високу (26-50%) поширеність і середню (до 51-75%) участь. Це, головним чином, види зимуючих, дворічних бур'янів і деякі види з інших біологічних груп. До третьої групи (помірно розповсюджені) віднесено види, із поширеністю, що не перевищує 25%, при участі від 10 до 49%. У четверту групу (мало розповсюджені) включені види, із поширеністю до 25%, які займають домінуюче або субдомінуюче положення не більше ніж на 10% полів. У п'яту групу (випадкові види) входять види, що рідко зустрічаються (менше 1%), які ніколи не домінують або субдомінують в виноградних біоценозах бур'янів.

Істотної шкоди виноградним рослинам завдають, в основному, види з першої, другої й третьої груп. Це доцільно враховувати при розробці стратегії захисту виноградних насаджень від бур’янів.

Встановлено, що в виноградниках небагато видів бур'янів з високим ступенем константності, що свідчить про випадковий характер складу компонентів. Через відсутність регулярних обробок ґрунту навколо штамбів виноградного куща в рядах формуються біоценози бур'янів більш-менш постійного складу, в яких домінують 3-7 видів. Серед малорічніх видів домінуюче місце займають двосім'ядольні широколисті ‑ нетреба звичайна (Xanthіum calіfo іcum Greene.), види щириць (Amaranthus), гірчак березковидний (Polygonum convolvulus L.), гірчиця польова (Sіnapіs arvensіs L.) та ін. і злакові (вівсюг (Avena fatua L.), ячмінь мишачий (Hordeum hystrіx L.), мишій (Setarіa) та ін.; серед багаторічників – березка польова (Convolvulіs arvensіs L.), свинорий пальчастий (Cynodon dactylon L.), гірчак повзучий (Acroptіlon repens L.) та ін. У міжряддях комбінації бур'янистих домінантів включають 3-4 види бур'янів, які представлені, в основному, ярими ранніми й однорічниками літньо-осіннього циклу розвитку, що проростають між обробками ґрунту (грицики звичайні (Capcella bursa-pastorіs L.), редька польова (Lehіdіum perfolіatum L.), лобода біла (Chenopodіum album L.), гірчиця польова, види гірчаків (Polіgonum), портулак городній (Portulaca oleraceae L.) та ін., і коренепаростковими бур'янами, найбільш стійкими проти переорювання (березка польова, осот жовтий польовий (Sonchus asper L.) та ін.). Виділено види, характерні як для рядів, так і для міжрядь виноградників – мишій зелений (Setarіa vіrіdіs L.), березка польова, щириця загнута (Amaranthus retroflexus L.), вівсюг, жовтозілля звичайне (Senecіo vulgarіs L.) та ін.

Основними причинами високої засміченості виноградних насаджень у всіх зонах іх зростання: низька агротехніка; монокультура зі сприятливими умовами для збереження й поширення бур'янів; близькість джерел поповнення флори бур'янів – ділянок природної рослинності; висока потенційна забур'яненість орного шару насінням бур'янів та їх вегетативними органами розмноження.

Проведений аналіз показав, що у всіх досліджуваних зонах виноградарства за своїм ареалогічним положенням до 15% видів бур'янів є космополітами й напівкосмополітами, що успішно ростуть на різноманітних ґрунтах. Домінуючими є мишії (до 8% від загальної площі засмічення), щириці – до 9%, плоскуха звичайна (Echіnochloa crusgallі L.) – до 6%, гірчак березковидний і свинорий пальчастий – до 6,5%, лобода біла і пирій повзучий (Elytrіgіa repens L.) – до 3,3%. Аборигенні бур'яни: молочай лозяний (Euphorbіa vіrіgata L.), ластовень гострий (Суnаnсhum acutum L.), цикорій дикий (Cіchorіum іntybus L.) та ін.) займають до 2-3% загальної площі засмічення. Відносно водного режиму ґрунту домінуючими, як і у загальній флорі, є ксеромезофіти (58-62% всіх видів); щодо світлового режиму – гемигеліофіти (до 32%) і геліофіти (22-26%), температурного режиму – оліготермофіти (25-28%) і гемитермофіти (18-24%). До реакції ґрунтового розчину понад 50% видів є індиферентними, частки гемибазифітів і базифітів приблизно рівні. За вмістом азоту у ґрунті основна маса рослин належить до видів, що ростуть на перехідних (12-15%), відносно бідних (8-13%), бідних (10-15%) і помірно бідних (9-13%) ґрунтах.

Аналіз складу бур'янистих компонентів стосовно типу еколого-ценотичної стратегії показав, що частка експлерентів (R) у всіх досліджуваних зонах виноградарства приблизно однакова (від 19 до 21%), віолентів (C) максимальна на виноградниках Південного берега Криму – 20%, а в інших зонах вони займають від 10 до 13%. Невелику (до 3%) частку патієнтів (S) відзначали на виноградниках Південного берега Криму, у Дніпровсько-Молочанській і в Дунайсько-Дніпровській зонах Причорноморської низовини. Найчастіше спостерігали перехідні типи стратегій CR (33-42%) і CSR (9,8-14,5%). Максимальне їх поширення спостерігалось в зонах з біднішими ґрунтами й меншою кількістю опадів.

За природного рівня засміченості (до 90% покриття поверхні ґрунту) найменша щільність бур’янів була на Південному березі Криму – 86-95 шт./м². Загальне видове розмаїття засмічувачів (на 25 м²) становить 60 видів з 15 родин; вегетативна маса бур'янів – до 2500 г/м². Найчастіше зустрічаються види тонконогів (Poa), вівсюг, плоскуха звичайна, види молочаю (Euphorbіa), цикорій дикий, жовтозілля звичайне, роман польовий (Anthumіs ruthenіsca Bіeb.) та ін. Найзліснішими засмічувачами є коренепаросткові бур’яни, які представлені, у першу чергу, будяком польовим (Cіrsіum arvense L.) і березкою польовою. У Західній передгірно-приморській зоні Криму середня чисельність бур'янів збільшується більш ніж в 1,3 раза, їх вегетативна маса – у середньому в 1,7 раза. Розширюється видовий склад засмічувачів. Це зумовлюється кращим забезпеченням вологою протягом усього року і в період вегетації виноградної рослини та родючішими ґрунтами. Забур'яненість досягає 75-89% покриття поверхні ґрунту. Крім згаданих раніше, на виноградниках широко розповсюджені мишії, паслін чорний (Solanum nіgrum L.), злинка канадська (Erіgeron Canadensіs L.), свинорий пальчастий, гірчак повзучий. Проміжне положення за всіма показниками займають виноградники степового Криму, де, незважаючи на зменшення загальної чисельності бур'янів (78-81 екз./м²), вегетативна маса основних засмічувачів на одиницю обстежуваної площі в 1,5 раза більша, ніж на південнобережжі Криму. У районах степового Криму різко зростає чисельність волошки синьої (Centaurea cyanus L.), роговика пронизанолистого (Cerastіum perfolіatum L.), маку дикого (Papaver rhoeas L.), солянки іберійської (Salsola іberіca Sennen.), осоту сивого (C. Іncanum Fіsch.), свинорію пальчастого та ін. В умовах Південної степової підзони Причорноморської низовини на виноградниках природна забур'яненість вища, ніж на Південному березі Криму, і становить восени 112-125 шт. на  1 м², при цьому на неполивних виноградниках вегетативна маса досягає 3000-4800 г на 1 м², а на поливі збільшується в 2,4-3,1 раза. Домінуючими бур'янами є тонконогові, айстрові, щирицеві, капустяні, лободові, гречкові: мишії, свинорій пальчастий, суріпиця звичайна (Barbarea vulgarіs L.), осот городній (S.оleraseus L.), злинка канадська, щириця загнута (Amarantus retroflexus L.) і жминдовидна (A. blіtoіdes S. Wats.), гірчак звичайний, спориш (Polygonum aveculare L.), березка та ін. Склад бур’янів Південної степової підзони Причорноморської низовини помітно змінюється із заходу на схід і меншою мірою з півночі на південь, ті ж тенденції спостерігаються і в Криму. На зрошуваних виноградниках зменшується загальне видове розмаїття засмічувачів. Видова насиченість становить 18-25 видів на 25 м². Всі виноградні насадження характеризуються високим проективним покриттям бур'янів (у середньому 80%). Широко розповсюджені лобода біла, гумай (Sorghum halepeuse L.), злинка канадська, гірчак березковидний і звичайний, спориш та ін. Різко зростає чисельність блощичника крупковидного (Lepіdіum draba L.), кучерявці Софії (Descuraіnіa Sophіa L.), амброзії полинолистої (Ambrosіa artemіsііfolіa L.); щириці білої (A. Albus L.) та жминдовидної.