Солоненко В.М. Шкодочинність бур\'янів та заходи захисту посівів ріпака ярого від них у правобережному Лісостепу України

Краткое содержание

В огляді літератури узагальнені результати досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених по даній тематиці. На підставі аналізу дається обґрунтування доцільності вивчення шкодочинності бур'янів, їх конкурентного взаємовпливу в агроценозі ріпака, а також необхідність удосконалення системи захисту його посівів від бур'янів.

 

МІСЦЕ, Умови та методика проведення досліджень

Польові дослідження проводили в 1999-2001 роках у дослідному господарстві “Бохоницьке” Інституту кормів УААН Вінницького району Вінницької області на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах. В орному шарі вони містять гумусу (за Тюріним) 2,1-2,4%, легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом) – 9,0-11,2 мг на 100 г  ґрунту, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чириковим) – 12,1-14,2  та 8,1-11,6 мг  на 100 г ґрунту відповідно. Гідролітична кислотність становить 2,81-3,87 мг на 100 г ґрунту, сума ввібраних основ – 13,3-13,8 мг.екв на 100 г ґрунту, рН сольової витяжки – 5,2-5,4. Ґрунтоутворююча порода – лес. Рельєф місцевості – рівниний.    

Погодні умови в роки досліджень помітно відрізнялись від середніх багаторічних показників за температурним режимом та зволоженням, але в цілому були сприятливими для  росту та розвитку ріпака ярого.

Сорт ріпака ярого – Шпат. Попередник – пшениця яра.  Висівали ріпак ярий суцільним рядковим способом  ранньою весною: 14.04.99., 13.04.00., 6.04.01. Норма висіву – 2,5 млн. шт. схожих насінин на 1 га. Агротехніка вирощування культури загальноприйнята для даної зони.

Шкодочинність окремих видів бур'янів вивчали шляхом їх спільного вирощування з ріпаком ярим (Воєводін та ін. 1983). Після появи повних сходів культури, густоту бур’янів формували вручну з однорічних одно- (мишій сизий) та двосім’ядольних бур’янів (лободи білої та триреберника непахучого). Задану кількість бур’янів підтримували на протязі вегетаційного періоду шляхом багаторазових (через 3-4 дні) перевірок і знищення тих, які зійшли пізніше. Збирання насіння ріпака проводили з усієї облікової площі комбайном “Sampo-130”  в фазу повного дозрівання.

Критичний період конкурентних відносин бур'янів та культури визначали за методикою ВАСГНІЛ (1985). Бур’яни видаляли вручну по строках у відповідності до схеми досліду протягом вегетації.  Для модельних дослідів площа посівної ділянки становила 4 м², облікової – 2 м², при шестиразовому повторенні.

Для вивчення можливості застосування гербіцидів на посівах ріпака ярого та обґрунтування системи раціонального їх використання провели ряд спеціальних досліджень. Вивчення ефективності застосування гербіцидів проводили згідно (“Методические рекомендации ...”, 1981, 1990), Б.О. Доспєхов (1985) та  С.О. Трибель (2001).    

Площа посівної ділянки складала – 32 м², облікової – 24 м ², повторність досліду – чотириразова. Розміщення ділянок – рендомізоване. Гербіциди вносили ранцевим обприскувачем. Витрата робочої рідини – 250 л/га.

Обліки забур’яненості проводились в такі строки:

-          перед внесенням післясходових гербіцидів;

-          через 14 та 30 днів після внесення гербіцидів;

-          перед збиранням культури.

У першому та другому обліках визначали видовий склад бур’янів та їх кількість. Третій облік – кількісно-ваговий, під час якого визначали кількість бур’янів по видах та їх сиру масу.

Кількість бур’янів підраховували по видах на постійно зафіксованих майданчиках (0,25м²) в 4-х місцях кожної ділянки у двох несуміжних повтореннях. Обліки густоти культурних рослин проводили в фазі повних сходів та перед їх збиранням на тих же ділянках.

Для вивчення фітотоксичної дії гербіцидів на культурні рослини в схему дослідів включали варіант з ручними виполюваннями, де бур’яни знищували протягом всього вегетаційного періоду.

Зниження маси бур’янів визначали шляхом порівняння з контрольним варіантом (без гербіцидів та ручних прополювань)

Ефективність дії гербіцидів визначали шляхом обчислення відсотка загибелі бур'янів у кожному варіанті, в порівнянні з вихідною забур'яненістю на цих же ділянках і робили поправку на контрольний варіант, в якому бур'яни не знищували.

Вміст азоту в насінні ріпака визначали фотоколориметричним методом з використанням  реакції індофенольної зелені. Вміст фосфору  визначали ванадієво-молібдатним методом. Вміст калію в насінні ріпака визначали на полум’яному фотометрі методом емісії за "Руководством  по анализам кормов" (1982). Аналіз насіння ріпака на вміст жирних кислот, проводили згідно “Метода определения жирнокислотного состава” на газорідинному хроматографі   “Chrom -5 “.

Масу 1000 насінин визначали на основі зважування, з точністю до 0,01 г двох проб по 500 г насінин  (Дальничук, Торжинская, 1990).

Економічний аналіз застосування гербіцидів проведений згідно методики В.В. Ісаєва (1990).  Величину енергетичних витрат на застосування гербіцидів визначали за методикою О.К. Медведовського,  П.І. Іваненка (1988).

Статистичний аналіз отриманих результатів проводили методом дисперсійного аналізу за Б.О. Доспєховим (1985).

ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ВЗАЄМОВПЛИВУ БУР'ЯНІВ

ТА РІПАКА ЯРОГО

Особливості формування видової забур'яненості у ріпаковому агрофітоценозі.  У посівах ріпака ярого зони правобережного Лісостепу України формувався змішаний тип забур’яненості, в якому домінують двосім’ядольні види. Кількість бур’янів в посівах знаходилась на рівні 171-297 шт./м², в т.ч. талабан польовий (Thlaspi arvense L.) – 26 шт./м² або 12 %, триреберник непахучий (Matriсaria perforata Merat .) – 21,3 шт/м² або 10 % та грицики звичайні (Capsela bursa-pastoris (L.) Medicus) – 10,3 шт./м² або 5 %, які належать до зимуючих видів. Частка ранніх ярих – лободи білої  (Chenopodium album L.) складала – 17,7 шт/м²  або 8 %, гірчаку почечуйного (Poligonum persicaria L.) –5,3 шт./м² або 2 % та гірчаку шорсткого  (Poligonum scabrum Moench.) – 4,0 шт./м² або 2 % (рис. 1).

Рис. 1. Структура видового складу бур’янів ріпакового агроценозу,

(у середньому за 1999-2001 рр.)

Пізні ярі бур’яни були представлені щирицею  звичайною (Amaranthus  retroflexus  L.) – 65 шт./м² або 30 %, мишієм сизим (Setaria glauca (L.) Pal. Beauv.) – 25,6 шт./м² або 12 %, галінсогою дрібноквітковою (Galinsoga parviflora  Cav.) – 13,7 шт./м² або 6 % та курячим просом (Echinochloa cruss-galli (L.) Pal. Beauv.) – 9,7 шт./м² або 5 %. Багаторічні коренепаросткові бур’яни – осотом рожевим (Cirsium arvense (L.) Scop.) – 3,3 шт./м² або 2 %  та осотом жовтим (Sonchus arvensis L.) – 2,0 шт./м² або 1 %, із багаторічних кореневищних бур’янів зустрічався, пирій повзучий (Agropiron repens (L.) Nevski) в кількості 5,0 шт./м² або 2 % (рис. 1).

Погодні умови, в період сівби та протягом двох декад після висіву культури мали значний вплив на формування видового складу бур'янів у агроценозі ріпака ярого. Так, за умов прохолодної весни та достатнього зволоження ґрунту, в 1999 і 2001 роках, сходи бур'янів з’являлися раніше сходів культури, а в структурі бур’янового угрупування переважали зимуючі види, частка яких складала 40-58 %. За умов 2000 року, коли середня температура повітря під час сівби була вищою від норми на 6,7 ⁰С, а після висіву випало 19 мм опадів, домінували пізні ярі види бур’янів, які сходили одночасно з культурою, а їх  частка  сягала понад 80 % від загальної кількості.

Вивчення шкодочинності різних видів бур'янів у посівах ріпака ярого. Істотне зниження урожайності ріпака спостерігали при наявності 20 шт./м² бур'янів, на 2,3 ц/га або на 13 %, з масою однієї рослини на період збирання 10,1 г. За наявності у посівах 30 шт./м² бур'янів їх шкодочинність зростала, що обумовлювало зменшення врожайності на 3,3 ц/га або на 18 %. Із збільшенням чисельності бур'янів до 40 і 50 шт./м², урожайність знижувалась відповідно на 4,2 і 4,9 ц/га або на 23 і 27 %. На ділянках, де зберігалася природна забур’яненість посівів (98 шт./м²) урожайність знижувалась на 5,8 ц/га або на 32 %.