Первачук М.В. Шкодочинність бур\'янів та заходи захисту сої від них в Лісостепу України

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, визначено мету та завдання, висвітлено новизну, практичну цінність, апробацію та наведено обсяг публікацій.

В огляді використаної літератури наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених по даній тематиці. На підставі аналізу дається обґрунтування доцільності вивчення конкурентного взаємовпливу бур’янів і культури в агрофітоценозі сої та способу знищення бур’янової рослинності за допомогою гербіцидів.

 

Умови та методика проведення досліджень

Польові дослідження проводили протягом 1998–2000 років у дослідному господарстві “Бохоницьке” Інституту кормів УААН. Ґрунтовий покрив господарства - сірі лісові середньосуглинкові ґрунти. В орному шарі вони містять гумусу (за Тюріним) 2,1–2,4,  легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом) - 9,0–11,2 мг на 100 г  грунту, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чириковим) відповідно - 12,1–14,2  та 8,1–11,6 мг  на 100 г грунту. Гідролітична кислотність становить 2,81–3,87 мг на 100 г грунту, сума ввібраних основ - 13,3–13,8 мг.екв на 100 г грунту, рН сольової витяжки - 5,2–5,4. Ґрунтоутворююча порода – лес. Рельєф рівний.            

За роки досліджень погодні умови відрізнялись як за температурним режимом, так і за вологозабезпеченістю, що суттєво впливало на формування забур’яненості та урожайності сої. У цілому ж метеорологічні умови за час проведення досліджень були сприятливими для росту та розвитку культури і бур’янів, а також добре відобразили мінливість погодних умов у Лісостепу України.

У дослідах висівали ранньостиглий сорт сої Київська – 27. Попередником був ярий ячмінь. Посів проводили у першій – другій декадах травня широкорядним способом, з міжряддями 45 см, норма висіву схожого насіння – 600 тис. шт./га. Основний обробіток грунту складався з двох лущінь стерні та оранки на глибину 22-25 см. Ранньою весною проводили закриття вологи важкими зубовими боронами. Передпосівний обробіток грунту складався із культивації з боронуванням (УСМК – 5,4А) на глибину загортання насіння (2-3 см).

Польові досліди проводили за загальноприйнятими методиками (Б.А.Доспєхов, 1985). 

Спостереження проводили в чотирьох польових дослідах. Повторність дослідів - чотириразова, площа посівної ділянки була 38 м², облікової – 25 м ². Конкурентний взаємовплив бур’янів та сої вивчали в шестиразовому повторенні, площа облікової ділянки - 4 м².

Облік урожайності зерна сої проводили поділяночно, методом суцільного збору облікових ділянок комбайном Sampo 250.  Вміст азоту та фосфору визначали фотометричним методом на автоматичному аналізаторі “Контіфло”. Вміст калію - на полум’яному фотометрі методом емісії за “Руководством  по анализам кормов” (1982). Визначення  вмісту жиру проводили методом знежиреного залишку за Сокслетом.

Статистичну обробку експериментальних даних здійснювали методом дисперсійного аналізу (Б.А.Доспєхов, 1985).

ВИВЧЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ВЗАЄМОВПЛИВУ

В АГРОфітоЦЕНОЗІ СОЇ

Формування видового складу бур’янів у соєвому агрофітоценозі. У 1998–2000 роках в центральному Лісостепу України ми  вивчали процес формування видового складу бур’янів у соєвому агрофітоценозі.  Домінуючими засмічувачами посівів були однорічні види бур’янів. У середньому за три роки на 1 м² нараховували 233 бур’яни, серед яких кількість однорічних злакових та дводольних видів була майже однакова - 50,5 % та 49,5 % відповідно (рис. 1). Злакові бур’яни були представлені мишієм сизим (Setaria glauca (L.) Pal. Beauv.)- 83,9 та курячим просом (Echinochloa cruss galli (L.) Pal. Beauv.)- 33,8 шт./м². Переважаючими представниками двосім’ядольних бур’янів були лобода біла (Chenopodium album L.) – 52,1 шт./м² та ромашка непахуча (Matricaria inodora L.) – 28,3 шт./м². Талабану польового (Thlaspi arvensis L.) нараховували 9,3 шт/м², галінсоги дрібноквіткової (Galinsoga parviflora Cav.) – 7,5, щириці звичайної (Amaranthus retroflexus L.) – 6,1 шт/м². Із багаторічних видів бур’янів зустрічались поодинокі екземпляри осоту рожевого (Cirsium arvense (L.) Scop.) та берізки польової (Convolvulus arvensis L.).

Формування видового різноманіття бур’янової рослинності в посівах сої залежало, в першу чергу, від погодно-кліматичних умов регіону досліду. При раптовому підвищенні температури та наявності доступної вологи спостерігали одночасну появу ранніх та пізніх ярих видів бур’янів. Тоді, як в умовах прохолодної весни спостерігали кілька “хвиль” появи їх сходів. Зокрема, у 1999 році, коли температура повітря у першій та другій декадах травня була на 3,6 °С нижчою від норми, спочатку з’явились озимі та ранні ярі бур’яни, а при настанні теплого періоду переважали пізні ярі види.