ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ДО ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ : ФОРМИРОВАНИЕ ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ГОТОВНОСТИ РУКОВОДИТЕЛЕЙ ЗАВЕДЕНИЙ СРЕДНЕГО ОБРАЗОВАНИЯ ДО ПРИНЯТИЯ УПРАВЛЕНЧЕСКИХ РЕШЕНИЙ

Краткое содержание

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи – «Теоретико-методологічні основи дослідження формування психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень» – висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до сутності прийняття управлінських рішень. Особливу увагу приділено аналізу феноменів «управлінське рішення», «структура прийняття управлінського рішення», «психологічна готовність керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень».

На основі аналізу літератури з психології менеджменту та організаційної психології (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, Л.Е. Орбан-Лембрик,
В.В. Третьяченко та ін.) розкрито зміст та структуру прийняття управлінського рішення, проаналізовано основні вимоги, які висуваються до ефективних управлінських рішень та ін. Підкреслено, що прийняття управлінського рішення керівником закладу середньої освіти – це вибір найбільш оптимального способу розв’язання управлінської проблеми з кількох можливих варіантів, з його аргументацією як для себе, так і для оточуючих (Л.М. Карамушка).

На основі аналізу праць російських (Г.С. Абрамов, Л.А Ванштейн,
І.Н. Герчикова, А.В. Карпов, А.І. Китов, Ю.М. Кулюткін, В.Н. Ничипорович та ін.) та українських учених (В.П. Казміренко, Л.М. Карамушка, В.М. Колпаков,
Н.Л. Коломінський, Л.Е. Орбан-Лембрік та ін.) виділено основі етапи прийняття управлінського рішення: етап підготовки, етап пошуку та вибору альтернатив, етап реалізації. Визначено систему чинників, які визначають процес прийняття управлінських рішень на кожному із його етапів.

Проаналізовано основні види управлінських рішень (А.В. Карпов, А.І. Китов, В.В. Третяченко, Л.М. Карамушка), обґрунтовано необхідність урахування переваг та недоліків у прийнятті індивідуальних та колегіальних управлінських рішень.

На основі аналізу праць зарубіжних (Ф.Ю. Генов, Є.П. Ільїн, Н.Д. Левітов,
А.Ц. Пуні та ін.) та українських (О.В. Винославська, К.М. Дурай-Новакова,
Л.М. Карамушка, А.О. Моляко, М.Л. Смульсон, Л.Е. Орбан-Лембрик та ін.) авторів з проблеми психологічної готовності до діяльності, а також досліджень із проблеми формування психологічної готовності керівників до управлінської діяльності в системі освіти (О.І. Бондарчук, А.В. Вознюк, Т.М. Дзюба, Л.М. Карамушка,
Н.Л. Коломінський, О.А. Філь та ін.) визначено, що психологічна готовність керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень – це комплекс знань, умінь та навичок, особистісних якостей та мотивів, які забезпечують прийняття керівником ефективних управлінських рішень. Представлено структуру психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень, яка включає такі компоненти: а) когнітивний (сукупність знань про психологічні особливості прийняття управлінських рішень); б) операційний (сукупність управлінських умінь та навичок, необхідних для ефективного прийняття управлінських рішень у різноманітних управлінських ситуаціях); в) особистісний (сукупність особистісних характеристик керівника, які впливають на процес прийняття управлінських рішень); г) мотиваційний (сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням процесу прийняття управлінських рішень).

Зазначені теоретико-методологічні основи формування психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень було покладено в основу подальшого дисертаційного дослідження.

У другому розділі – «Емпіричне дослідження особливостей психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень» – викладено загальну стратегію емпіричного дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів та діагностичних методик. Проаналізовано особливості когнітивного, мотиваційного, операційного та особистісного компонентів психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень. Особливу увагу приділено аналізу взаємозв’язку між мотиваційним, операційним та особистісним компонентами психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень та низкою організаційно-професійних та соціально-демографічних чинників.

Емпіричне дослідження проводилося у два етапи.

Перший етап дослідження (пошуковий) був спрямований на визначення того, наскільки проблема прийняття управлінських рішень є дійсно важливою для керівників закладів середньої освіти і які чинники впливають на її розв’язання (дослідження здійснювалось за допомогою опитування, використовувалась анкета з «відкритими» питаннями, розроблена автором).

Дослідження показало, що приблизно половина опитаних керівників закладів середньої освіти мають труднощі у прийнятті управлінських рішень. Про це свідчить той факт, що 30,8 % опитаних керівників однозначно відповіли, що вони мають труднощі в прийнятті управлінських рішень, а 16,7 % зазначили, що це має місце в окремих випадках. Опитуваними було виділено низку об’єктивних та суб’єктивних чинників, які впливають на процес прийняття управлінських рішень. Слід зазначити, що вагоме місце серед виділених опитуваними чинників, окрім об’єктивних («соціально-економічний розвиток країни» – 38,5 %, «рівень матеріально-технічного забезпечення закладу освіти» – 20,5 %, «складність проблеми, яку необхідно розв’язувати» – 26,9 % та ін.), на думку опитаних керівників, посідають суб’єктивні чинники («рівень компетентності керівника» – 60,3 %, «організаторські здібності керівника» – 28,2 %, «ставлення керівника до проблеми» – 16,7 %, «рівень компетентності персоналу» – 17,9 %, «особливості соціально-психологічного клімату в колективі» – 16,7 % та ін.).

Слід також зазначити, що досить велика кількість опитаних керівників закладів середньої освіти відзначили свою потребу в отриманні психологічної допомоги з боку психологів із проблеми прийняття управлінських рішень. Серед найбільш виражених причин звернення за психологічною допомогою в контексті прийняття управлінських рішень керівниками було названі такі: «психологічне обґрунтування рішення, що буде прийнято» – 30,8 %; «необхідність у погляді «збоку» на проблему» – 25,6 %; «необхідність підвищення загального рівня психологічних знань» – 21,8 %; «прогнозування можливої реакції на рішення» – 19,2 %; «необхідність в ознайомленні з визначеними психологічними прийомами прийняття рішення з проблеми» –17,9 % та ін.).

В цілому за результатами першого етапу емпіричного дослідження було зроблено висновок про те, що проблема прийняття управлінських рішень керівниками закладів середньої освіти є дійсно складною для керівників і вона потребує певної психологічної готовності керівників до її розв’язання.

Другий етап дослідження (основний) передбачав визначення рівня розвитку психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень та чинників, які впливають на її становлення.

Він складався з п’яти підетапів.

На першому підетапі досліджувався рівень розвитку когнітивного компонента психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень (дослідження здійснювалось за допомогою опитування, використовувалась анкета з «відкритими» питаннями, розроблена автором).

Дослідження показало, що лише невелика частина опитаних – від 9,7 % до 16,2 % – мають високий рівень розвитку когнітивного компонента психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень, тобто називають усі суттєві ознаки понять із проблеми («сутність прийняття управлінського рішення»; «психологічні особливості прийняття управлінського рішення»; «психологічна готовність до прийняття управлінського рішення» та ін.). Решта опитаних мають середній рівень розвитку когнітивного компонента (називають лише окремі суттєві ознаки таких понять) та низький рівень готовності (дають неправильні відповіді щодо змісту таких понять).

Другий підетап був спрямований на визначення рівня операційного компонента психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень (дослідження здійснювалось за допомогою методів моделювання управлінських ситуацій та опитування).

У результаті дослідження встановлено, що приблизно чверть опитаних мають високий рівень розвитку операційного компонента психологічної готовності до прийняття управлінських рішень (тобто вони повністю адекватно аналізують управлінські ситуації та приймають адекватні управлінські рішення) щодо управлінських ситуацій, які виникають на рівнях управління «директор школи – заступники директора школи» (27,7 %) та «директор школи – учні та їх батьки» (20,2 %). Значно менше, приблизно в чотири-п’ять разів, опитаних мають високий рівень розвитку операційного компонента психологічної готовності до прийняття управлінських рішень щодо управлінських ситуацій, які виникають на рівнях управління «директор школи – педагогічний колектив» (3,5 %) та «директор – управління освіти» (9,6 %). Можна твердити, скоріше за все, що останні два типи управлінських ситуацій є найбільш складними для керівників середньої освіти щодо прийняття управлінських рішень. Решта опитаних мають середній або низький рівень розвитку операційного компонента психологічної готовності до прийняття управлінських рішень, тобто вони приймають рішення, які не повністю або зовсім не адекватні змісту конкретної управлінської ситуації.

У процесі реалізації третього підетапу аналізувався рівень розвитку особистісного компонента психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень (дослідження здійснювалось за допомогою опитувальника «Оцінка стилю керівництва» (О.В.Козловська, М.Й. Романюк, І. Урунський).

Дослідження показало, що лише незначна частина опитаних (3,4 %) проявляють високий рівень розвитку особистісного компонента психологічної готовності до прийняття управлінських рішень, тобто гармонійно поєднують характеристики авторитарно-одноосібного та одноосібно-демократичного стилю керівництва, залежно від конкретних управлінських ситуацій, стосовно яких їм необхідно прийняти певні управлінські рішення. Решта опитаних (81,8 %) мають середній рівень розвитку особистісного компонента психологічної готовності до прийняття управлінських рішень (коли використовуються односторонньо або авторитарно-одноосібний, або одноосібно-демократичний стиль керівництва, незалежно від змісту конкретної управлінської ситуації) або низький рівень розвитку (14,8 %) особистісного компонента (коли використовується пасивний стиль керівництва).

Четвертий підетап був спрямований на визначення рівня розвитку мотиваційного компонента психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень (дослідження здійснювалось за допомогою опитувальників «Управлінська ситуація і спрямованість керівника»

Л.Д. Столяренка, «Діагностика особистості на мотивацію до успіху» Т. Елерса, «Діагностика особистості на мотивацію до уникнення невдач» Т. Елерса та «Діагностика ступеня готовності до ризику» Г. Шуберта).

На основі узагальнюючого аналізу даних, отриманих за методиками, які діагностували мотиваційний компонент психологічної готовності, було виявлено п’ять типів керівників за рівнем розвитку в них мотиваційного компонента. Для першого, гармонійного, типу характерна «ділова, гуманістична орієнтація» (в якій проявляється як орієнтація керівників на справу, так і на людей) у поєднанні з високим або середнім рівнем розвитку готовності до ризику, мотивації до успіху та мотивації до уникнення невдач. Другий, «близький до гармонійного», тип характеризується також «діловою, гуманістичною орієнтацією», але з низькими рівнем розвитку готовності до ризику, мотивації до успіху та мотивації до уникнення невдач. Третьому, «прагматичному», типу притаманна «формальна, егоїстична спрямованість» (в якій проявляється орієнтація керівника як на себе, так і на дотримання формальної субординації у спілкуванні) в поєднанні з високим або середнім рівнем розвитку готовності до ризику, мотивації до успіху та мотивації до уникнення невдач. Четвертий, «егоїстичний», тип характеризується також «формальною, егоїстичною» спрямованістю, але з низьким рівнем розвитку готовності до ризику, мотивації до успіху та мотивації до уникнення невдач.
І п’ятий, «проміжний», тип вирізняється тим, що для нього характерна «проміжна спрямованість» (в якій односторонньо проявляється один із видів спрямованості – або на справу, або на людей) у поєднанні з високим (середнім або низьким) рівнем розвитку готовності до ризику, мотивації до успіху та мотивації до уникнення невдач.

Було встановлено, що високий рівень розвитку мотиваційного компонента психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень, якому притаманні характеристики «гармонійного» та «близького до гармонійного» типів, характерний лише для невеликої кількості опитаних (13,4 %). Середній рівень розвитку мотиваційного компонента, для якого характерні риси «проміжного» типу керівників, виявлено у 62,2 %, тобто в основної частини опитаних. І низький рівень розвитку мотиваційного компонента, якому притаманні риси «прагматичного» та «егоїстичного» типів керівників, зафіксовано у 18,6 % опитаних, майже в п’ятої частини керівників закладів середньої освіти.

На п’ятому підетапі було проведено аналіз взаємозв’язку між рівнями розвитку компонентів психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень і організаційно-професійними (місце розташування навчального закладу, управлінський стаж) та соціально-демографічними (стать, вік) чинниками.

Що стосується організаційно-професійних чинників (місце розташування навчального закладу; стаж управлінської діяльності керівників), то з них «чутливим» щодо рівня розвитку психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень виявився лише чинник «місце розташування навчального закладу». Слід зазначити при цьому, що статистично значущий зв’язок (p<0,01) між рівнем розвитку психологічної готовності та місцем розташування навчального закладу (центр або регіони) виявився лише щодо мотиваційного компонента готовності і не простежувався щодо когнітивного, операційного та особистісного компонентів. Суть такого зв’язку проявилась в тому, що значно більше керівників із центру мають високий рівень розвитку мотиваційного компонента психологічної готовності до прийняття управлінських рішень, порівняно із керівниками з регіонів (19,0 % проти 9,0 %) та значно менше керівників із центру, порівняно із керівниками з регіонів, мають низький рівень розвитку мотиваційного компонента (10,7 % проти 29,5 %). Іншими словами, для керівників із центру більш характерними, порівняно з керівниками з регіонів, є риси, притаманні «гармонійному» та «близькому до гармонійного» типам керівників. Водночас, статистично значущі відмінності між керівниками з центру та регіонів виявилися і за окремими складовими мотиваційного компонента. Так, з’ясувалось, що для керівників регіонів більше, ніж для керівників із центру, характерна мотивація до уникнення невдач (p<0,001). Також на рівні статистично значущої тенденції (p<0,1) встановлено, що для керівників із центру більшою мірою, порівняно з керівниками з регіонів, характерна «ділова, гуманістична спрямованість» (30,9 % проти 16,9 %) та менш характерною є «формальна, егоїстична» спрямованість» (26,6 % проти 32,5 %).

Дослідження не виявило статистично значущих зв’язків між рівнем розвитку психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень та управлінським стажем, що, скоріше за все, засвідчує, що цей чинник не є достатньо суттєвим у становленні психологічного феномену, який досліджується.

Щодо вивчення впливу соціально-демографічних (стать, вік керівників) чинників, то з’ясовано, то найбільш «чутливим» до розвитку психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень є чинник «стать». Статистично значущі зв’язки між рівнем розвитку психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень та статтю зафіксовано щодо операційного (p<0,01) та особистісного (p<0,001) компонентів. Також виявлено статистично значущий зв’язок на рівні тенденції (p<0,1) і на рівні мотиваційного компонента. Суть такого зв’язку в тому, що в жінок значно меншою мірою проявляються риси психологічної готовності, які належать до низького рівня. Наприклад, серед жінок значно менше тих, хто має низький рівень особистісного компонента (тобто тих, хто використовує пасивний стиль керівництва), порівняно із чоловіками (відповідно 5,0 % проти 35,7 %). Окрім того, серед жінок значно менше тих, хто має низький рівень мотиваційного компонента готовності, тобто тих, хто має риси «прагматичного» та «егоїстичного» типів спрямованості керівників (15,0 % проти 27,4 %).

Практично не виявлено статистично значущих зв’язків між рівнем розвитку психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень та віком. Разом із тим, виявлено статистично значущий зв’язок (p<0,001) при поєднанні чинників «стать» та «вік» щодо такої складової мотиваційного компонента, як «мотивація до успіху». Це проявилось в тому, що якщо у віці до 34 років мотивація до успіху є достатньо значущою як для керівників-чоловіків, так і для керівників-жінок, то з віком ця мотивація у чоловіків-керівників плавно спадає. В той же час, у жінок-керівників ця мотивація виражено спадає у віці 35–44 років (що, очевидно, пов’язано з виконанням більшістю жінок у такому віці репродуктивних функцій), але у наступних вікових періодах ця мотивація неухильно зростає. У віці більше 55 років значно виражена відмінність між чоловіками-керівниками та жінками-керівниками за цим показником.

В цілому результати констатувального етапу дослідження виявили недостатній рівень розвитку компонентів психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень, зафіксували вплив таких чинників, як «місце розташування навчального закладу» та «стать» на її становлення та засвідчили необхідність спеціальної психологічної підготовки керівників із цього напрямку управлінської діяльності, з урахуванням організаційно-професійних та соціально-демографічних характеристик керівників.

У третьому розділі – «Психологічні умови формування психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень» – представлено загальну стратегію формувального експерименту. Наведено зміст, структуру та психологічні особливості експериментального впровадження навчального семінару-тренінгу «Формування психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень». Детально проаналізовано результати формувального експерименту.

Базуючись на підходах А.В. Вознюк, Т.М. Дзюби, Т.В. Зайчикової, Л. М. Карамушки, А.П. Панфілової, Н.П. Петрової, О.А. Філь, а також враховуючи результати констатувального етапу дослідження, було розроблено навчальний семанар-тренінг «Формування психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень».

Ефективність цього навчального семінару-тренінгу була перевірена у процесі її апробації на курсах підвищення кваліфікації керівників закладів середньої освіти при управлінні освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації протягом 2007–2008 рр.

Для проведення формувального експерименту із числа директорів закладів середньої освіти було підібрано експериментальну та контрольну групи. Обидві групи керівників закладів середньої освіти мали приблизно однакові соціально-демографічні та організаційно-професійні показники (за віком, статтю, стажем роботи).

Під час проведення формувального експерименту в експериментальній групі взяло участь 21 керівників закладів середньої освіти, а у контрольній групі – 20.

В експериментальній групі підготовка мала системний, організований характер і була побудована на психологічних принципах. Останні були забезпечені за допомогою спеціальних форм і методів навчального семінару-тренінгу, розробленого автором.

Для слухачів курсів, які увійшли до контрольної групи, не проводилась спеціальна психологічна підготовка щодо формування психологічної готовності до прийняття управлінських рішень. Їх навчання мало стандартний характер згідно з планом курсів підвищення кваліфікації керівників закладів середньої освіти, і питання психологічних основ прийняття управлінських рішень обговорювалось фрагментарно.

Організаційною формою програми психологічної підготовки керівників закладів середньої освіти став навчальний семінар-тренінг «Формування психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до прийняття управлінських рішень».

Обсяг психологічної підготовки склав 22 академічних годин: а) вступ
(2 години); б) основна частина – 3 тренінгові сесії (по 6 академічних годин, всього 18 годин); в) завершення (2 години). Періодичність і тривалість проведених занять була зумовлена особливостями змісту програми та тривалістю курсів підвищення кваліфікації керівників закладів середньої совіти.

Мета навчального семінару-тренінгу полягала у формуванні психологічної готовності керівників освітніх організацій до прийняття управлінських рішень.

У процесі впровадження навчального-семінару реалізувалися такі завдання:
1) оволодіння керівниками закладів середньої освіти знаннями про психологічну готовність керівників освітніх організацій до прийняття управлінських рішень;
2) оволодіння керівниками закладів середньої освіти методами діагностики психологічних характеристик, необхідних для прийняття ефективних управлінських рішень; 3) оволодіння керівниками закладів середньої освіти уміннями та навичками прийняття ефективних управлінських рішень; 4) визначення керівниками закладів середньої освіти власних особистісних якостей керівників та основних мотивів при прийнятті управлінських рішень.

В основу навчального семінару-тренінгу покладено технологічний підхід, який розроблено у лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, під керівництвом Л.М. Карамушки. Відповідно до технологічного підходу психологічна підготовка керівників закладів середньої освіти до ефективного прийняття управлінських рішень здійснювалася за таким загальним дизайном:

а) змістовно-смисловий компонент технології – використання методів і форм роботи, які сприяють розумінню учасниками підготовки сутності явища та його істотних характеристик: 1) змісту та структури прийняття управлінського рішення; 2) психологічних особливостей прийняття управлінських рішень керівниками закладів середньої освіти; 3) психологічної готовності керівників освітніх організацій до прийняття управлінських рішень та ін.

б) діагностичний компонент технології – використання методів та форм роботи, які забезпечують діагностику учасниками підготовки власних особистісних характеристик, необхідних для ефективного прийняття управлінських рішень: 1) стилю керівництва; 2) ділової спрямованості; 3) здатності до ризику; 4) мотивації до успіху; 5) мотивації до уникнення невдач та ін.

в) корекційно-розвивальний компонент технології – використання методів та форм роботи, необхідних для оволодіння учасниками навчального семінару-тренінгу вміннями та навичками прийняття управлінських рішень щодо виконання певних психолого-управлінських завдань, які виникають на основних рівнях управління: 1) «директор школи – заступник директора школи»; 2) «директор школи – педагогічний колектив»; 3) «директор школи – учні та їх батьки»; 4) «директор – управління освіти».

За своєю структурою тренінг складається зі вступу, трьох змістовно-тематичних розділів: 1) «Поняття про психологічну готовність керівників освітніх організацій до прийняття управлінських рішень» – інформаційно-пізнавальний компонент технології; 2) «Діагностика психологічних характеристик, необхідних для прийняття ефективних управлінських рішень» – діагностичний компонент технології; 3) «Розвиток умінь та навичок ефективного прийняття управлінських рішень» – корекційно-розвивальний компонент технології.

Кожна тренінгова сесія здійснювалася за допомогою спеціальних інтерактивних технік: міні-лекція (мультимедійна презентація); заповнення робочих аркушів; метод незавершених речень; метод «мозкового штурму»; виконання творчих завдань; міжгрупове обговорення; психологічний практикум; аналіз управлінських ситуацій; побудова індивідуальних та групових корекційно-розвивальних програм; рефлексія заняття та ін.

У процесі використання технології реалізувалися такі психологічні умови:
а) оволодіння керівниками знаннями про психологічні особливості прийняття управлінських рішень; б) оволодіння керівниками відповідними вміннями та навичками прийняття управлінських рішень; в) визначення та осмислення керівниками власних особистісних якостей, що впливають на ефективність прийняття управлінських рішень; г) усвідомлення керівниками основних мотивів прийняття управлінських рішень.

Як показав порівняльний аналіз результатів діагностичних зрізів – до та після формувального експерименту в експериментальній та контрольній групах, між цими групами встановлено статистично значущі відмінності (за критерієм χ^2,) за такими показниками: когнітивний компонент психологічної готовності до прийняття управлінських рішень («знання про процес прийняття управлінських рішень»; «знання про психологічні особливості прийняття управлінських рішень»); операційний компонент психологічної готовності до прийняття управлінських рішень (табл. 1). У результаті проведення формувального експерименту в експериментальній групі зросла кількість учасників із високим рівнем розвитку когнітивного та операційного компонентів психологічної готовності до прийняття управлінських рішень та зменшилась кількість учасників із низьким рівнем розвитку таких компонентів психологічної готовності. Що стосується контрольної групи, аналіз даних свідчать про те, що у контрольній групі не відбулося позитивних статистично значущих змін щодо компонентів психологічної готовності до прийняття управлінських рішень.