ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ В СИСТЕМІ ЕДВАРДА ДЕ БОНО



Название:
ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ В СИСТЕМІ ЕДВАРДА ДЕ БОНО
Альтернативное Название: ПРОБЛЕМА РАЗВИТИЯ ТВОРЧЕСКОГО МЫШЛЕНИЯ В СИСТЕМЕ ЕДВАРДА ГДЕ БОНО
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну цінність роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів, про структуру дисертації.


У першому розділі «Сучасний стан психологічного дослідження творчості та творчого мислення»проаналізовано здобутки вітчизняних і зарубіжних науковців щодо вивчення творчості, творчого мислення, засобів його дослідження та розвитку; особлива увага приділяється з’ясуванню проблематики творчого мислення з позиції стратегіального підходу (В. О. Моляко); визначено основні робочі поняття, такі як «мислення», «творче мислення», «інтелектуальна стратегія», «латеральне мислення»; зроблена спроба виділити структурні компоненти творчого мислення.


В історії психологічних досліджень проблема мислення є, з одного боку, досліджуваною протягом тривалого часу, з іншого – залишається однією з дискусійних. Вона цікавила ще античних філософів. Однією з перших сформованих зарубіжних теорій мислення, що виникла у XIX столітті, є асоціативна теорія. Подальший розвиток досліджень мислення в зарубіжній психології відбувається на початку XX століття і пов’язаний із теоретичною й експериментальною критикою асоціативних уявлень про мислення. Цей розвиток пішов трьома головними напрямками: 1) подолання сенсуалістичних поглядів на мислення (представники Вюрцбурзької школи), 2) заперечення методів інтроспекції в дослідженні мислення (біхевіоризм), 3) розробка принципів та методів дослідження мислення як продуктивного процесу розуміння (гештальтпсихологія). Подальший розвиток вчення про творче мислення пов’язаний із особливостями концепцій різних учених, які звертались до вивчення цієї проблеми. У другій половині XX століття Ф. Бартлетт вказує на те, що найважливішою рисою творчого мислення є заповнення прогалин, тобто відкриття невідомого. Дж. Брунер вперше аналізує мислення як діяльність суб’єкта. Учений досліджує стратегії при розв’язанні розумових задач, під якими він розумів деякі правила використання інформації, що застосовується для досягнення певної цілі. На його думку, про стратегію можна говорити на основі того, яку інформацію використовує людина, які гіпотези висуває, як вона їх змінює в певних ситуаціях. Задум Дж. Брунера використовувати при аналізі процесу мислення поняття «стратегія» виявився нереалізованим. Важливим кроком у дослідженні творчого мислення був поділ у 60-ті роки XX століття Дж. Гілфордом мислення на дивергентне та конвергентне та подальша розробка його теорії П. Торренсом. Дж. Гілфорд вважав дивергентне мислення, що спрямовано на пошук та передбачає багато відповідей, основою креативності. Дж. Гілфордом та П. Торренсом вперше були виділені основні параметри творчого мислення: швидкість, гнучкість, оригінальність, розробленість. На думку С. Мєдника, у творчому процесі присутня не лише дивергентна, а й конвергентна складова. Суть творчості, за С. Мєдником, полягає у здатності долати стереотипи на кінцевому етапі розумового синтезу, в широті поля асоціацій. Наприкінці 80-х – початку 90-х років у зарубіжній психології з’явились когнітивні моделі інтелекту. Автори когнітивних моделей під терміном «інтелект» розуміють певну систему пізнавальних процесів, що забезпечують розв’язання задач. Однією з останніх, за часом виникнення, концепцій креативності є «теорія інвестування» Р. Стернберга. Згідно з нею, творчі прояви визначаються шістьма основними факторами: інтелектом як здібністю, знанням, стилем мислення, індивідуальними рисами, мотивацією, зовнішнім середовищем.


Велике значення для дослідження творчого мислення мають праці сучасного зарубіжного вченого Едварда де Боно, який у 1967 році ввів термін «латеральне мислення», під яким розуміє специфічний процес обробки інформації, спрямований на зміну існуючої стереотипної моделі сприйняття навколишньої дійсності, створення нових альтернативних підходів до розв’язання певної проблеми. Основою креативності вчений вважає саме латеральне мислення.


Вітчизняна психологія творчості розвивалась невідривно від європейської психологічної науки, але вона має свої унікальні особливості. Так, вітчизняна психологія творчості започатковується наприкінці XIX і розвивається на початку XX століття як відгалуження теорії мовознавства, історії літератури та мистецтва (А. Білецький, Б. Лєзін, І. Лапшин, Д. Овсянико-Куликовський, О. А. Потебня та інші). Починаючи з середини XX століття, вагомий внесок у розвиток дослідження творчого мислення зробили А. В. Брушлинський, Г. С. Костюк, Т. В. Кудрявцев, О. М. Леонтьєв, О. М. Матюшкін, В. Н. Пушкін, Я. О. Пономарьов, С. Л. Рубінштейн, О. К. Тихомиров та інші вчені. Дослідники підкреслювали такі моменти, як опосередкованість та узагальненість процесу мислення; виникнення мислення з чуттєвого пізнання та відхід далеко за його межі; його опору на минулий досвід, знання, вміння; процесуальність мисленнєвого процесу; його появу у проблемній ситуації; особливу роль аналізу, синтезу та порівняння в його продуктивності; появу у процесі мислення певних новоутворень; визначали роль свідомих та неусвідомлюваних компонентів, логіки та інтуїції, емоційного та мотиваційного компонентів у процесі мислення. Більшість учених розглядають мисленнєвий процес як продуктивний, що завжди відкриває або прогнозує щось суттєво нове. Цей продуктивний процес може бути визначений в елементарних випадках як процес самонавчання, а на вищих етапах – як творчий процес. Були виділені такі механізмами творчого мислення: «аналіз через синтез» (А. В. Брушлинський, С. Л. Рубінштейн), евристичні прийоми та методи (Ю. М. Кулюткін, В. Н. Пушкін, Г. С. Сухобська, О. К. Тихомиров,), переплетення логічного та інтуїтивного рівнів (Я. О. Пономарьов).


Унікальною є концепція творчого мислення сучасного українського вченого В. О. Моляко, який під творчістю розуміє процес створення суб’єктивно нового. Творчу діяльність, на його думку, можна охарактеризувати за такими параметрами, як суб’єкт творчості, продукт творчості, умови, в яких протікає творчий процес. У творчості основними є оригінальність, новизна. Важливим внеском вченого є те, що він описав інтелектуальні стратегії. Під стратегією вчений розуміє суб’єктивну програму розв’язання нової задачі, що відображає головну тенденцію в пошуковій діяльності. Він виділяє п’ять основних стратегічних форм інтелектуальної діяльності: стратегія аналогізування (пошук аналогій), стратегія комбінування (комбінування елементів), стратегія реконструктивних дій (реконструювання, внесення нових елементів, створенням нових функцій), універсальна стратегія (майже гармонійне використання вище згаданих дій), стратегія випадкових підстановок (хаотичний, нецілеспрямований пошук, дії «всліпу», без плану, чітких гіпотез). Реалізуються стратегії за допомогою конкретних дій, сполучення яких складає певну розумову тактику. Існує шістнадцять розумових тактик: інтерполяції, екстраполяції, редукції, гіперболізації, дублювання, розмноження, заміни, модернізації, конвергенції, трансформації, інтеграції, тактика базової деталі, автономізації, послідовного підпорядковування, переміщення, диференціації. На основі своєї теорії В. О. Моляко розробив тренінг розвитку творчого мислення «КАРУС», що передбачає навчання стратегіям інтелектуальної діяльності.


Теоретичний аналіз психологічної зарубіжної та вітчизняної літератури дає нам можливість стверджувати, що, не зважаючи на різноманітні підходи, більшість учених сходяться в тому, що мислення породжується проблемною ситуацією, завжди є репродуктивним процесом, призводить до появи певних новоутворень. Творче мислення являє собою процес створення суб’єктивно нового для особистості. Цей процес включає як свідомі компоненти, усвідомлювану роботу (аналіз, синтез, порівняння, свідомий досвід, використання певних методів та тактик), так і неусвідомлювані компоненти, роботу інтуїції (неусвідомлюваний досвід, знання, внутрішні потреби тощо). У певний момент часу два рівні (усвідомлюваний та неусвідомлюваний) пересікаються, що призводить до появи нового продукту. Важливими елементами творчого мислення є латеральне, дивергентне та конвергентне мислення. Творче мислення пов’язане з усіма пізнавальними функціями людини (відчуттями, сприйняттям, пам’яттю, уявою), обумовлене особистісними характеристиками, мотивацією та емоційним станом людини.


У другому розділі «Концепція творчого мислення Едварда де Боно» – розглянуто основні теоретичні положення розробок Едварда де Боно, проаналізовано проблему творчого мислення в концепції автора та методи розвитку латерального мислення.


Едвард де Боно розробив власну своєрідну концепцію творчого мислення. Він розглядає мислення у широкому значенні як процес роботи з інформацією (як операційне вміння), що виникає у проблемній ситуації, безпосередньо пов’язаний зі сприйняттям людиною навколишньої дійсності, з її увагою, спирається на роботу пам’яті, уяви, на знання (усвідомлювані та неусвідомлювані), пов’язаний з особистісними характеристиками, з «его» людини та її емоційною й мотиваційною сферами. Мислення знаходить свою реалізацію в мові та мовленні. Але, як зазначає вчений, рівень розвитку мовленнєвих навичок не може бути показником рівня розвитку мислення людини.


Де Боно провів кропітку роботу щодо вивчення видів мислення. У 1967 році де Боно вводить поняття «латеральне мислення».


Нами була розглянута етимологія слова «латеральний». Так, словник А. Ребера визначає латеральне мислення як евристику у вирішенні проблеми, при якій індивід скоріше намагається розглянути проблему під іншим кутом зору, аніж знайти пряме, «лобове» рішення.


На думку Едварда де Боно, ключовими характеристиками латерального мислення є перегляд існуючої інформації та усвідомлюваний пошук альтернатив. Метою – генерація нових ідей та відхід від старих фіксованих стереотипів, внесення змін в аналіз розв’язання задачі та в підходи до розв’язання проблеми. Основне завдання – перебудова існуючої схеми розв’язання задачі та пошук ефективного розв’язання проблеми. Основні принципи: усвідомлення домінуючої ідеї; пошук різних підходів до розв’язання задачі; позбавлення від контролю логічного мислення; реалізація випадку; усвідомлення того, що будь-яка точка зору є лише однією з багатьох можливих точок зору; відкладання в часі оцінки при прийнятті рішення. Основні етапи латерального мислення: перший – усвідомлення недоліків зафіксованих моделей, другий – набування навичок використання латерального мислення. Латеральне мислення на різних етапах розв’язання задачі включає складові логічного, конвергентного та дивергентного мислення. При латеральному мисленні у процес мислення включається робота свідомості та неусвідомлюваного. Вони переплітаються, і в певний момент виникає новий продукт. Цей продукт є «сирим», він потребує подальшої праці над ним, подальшої розробки, перевірки, удосконалення. Несвідоме у розумінні вченого не є несвідоме у психоаналітичному сенсі, воно ближче до розуміння цього поняття Я. О. Пономарьовим. Неусвідомлюване, на думку вчених, включає певний досвід, знання, що не усвідомлюються людиною («побічні продукти»). Ці знання можуть переплітатись з усвідомлюваними знаннями та приводити до появи нового продукту. Ця схема схожа зі схемою роботи інтуїтивного мислення (з роботою «реле-ефекта») у теорії В. О. Моляко. Згідно з де Боно та В. О. Моляко, у мисленнєвий процес людини може втручатись певний елемент ззовні. Цей елемент, його ознаки вступають у взаємодію з елементами, ознаками, з якими вже ведеться розумова робота. При їх злитті й виникає новий елемент.


Творче мислення, підкреслює де Боно, охоплює ширшу область, аніж латеральне. Латеральне мислення є ядром творчого. Творче мислення пов’язане з артистизмом, талантом, емоційною чутливістю, натхненням тощо. Для творчого мислення важливими є новизна й оригінальність результату, для латерального – його ефективність. Нова ідея в разі латерального мислення повинна бути логічно обґрунтована на кінцевому етапі роботи.


Едвард де Боно розширює спектр параметрів творчого мислення. Аналіз його робіт дозволяє нам констатувати, що вченим були виділені такі параметри творчого мислення: гнучкість, широта, оригінальність, новизна, швидкість, альтернативність, чутливість до проблеми, практичність нового рішення, його ефективність.


На основі своєї теоретичної концепції Едвард де Боно розробив методи розвитку латерального мислення. Ці методи розширюють сферу сприйняття людиною проблеми, сприяють відходу від старих стереотипних поглядів та формуванню вмінь і навичок генерування нових підходів. Латеральне мислення, у свою чергу, сприяє удосконаленню всього процесу творчого мислення. У нашій роботі ми зупинились на основних методах розвитку латерального мислення:


«Plus Minus Interesting» (PMI – плюс, мінус, цікаво) передбачає при аналізі проблеми розгляд позитивних, негативних моментів та цікавих сторін.


Метою «Consider All Facts» (CAF – розгляд усіх факторів) є складання списку усіх факторів, що необхідно враховувати при розв’язанні проблеми, їх розгляд та аналіз.


«Other People View» (OPV – погляд інших людей) передбачає розгляд проблеми з точки зору тих людей, яких вона торкнулась, їхніх поглядів, думок, позицій тощо.


Метою «Consequences and Sequel» (C and S – наслідки й результат) є аналіз усіх наслідків дії або рішення з використанням певної шкали часу.


Метою «Alte atives, Possibilities, Choices» (APC – альтернативи, можливості, вибір) є цілеспрямовані спроби створення альтернатив при розв’язанні проблем та створенні чогось нового.


«Aims, Goals and Objectives» (AGO – цілі, спрямування, задачі) призначений для точного визначення, формулювання й вибору мети, якої людина хоче досягти.


Метою прийому «ППВ» (пріоритети першочергової важливості) є виділення певних пріоритетів при розв’язанні проблеми чи створенні чогось нового.


Метод «Random Input» (метод випадкової стимуляції) забезпечується випадковим предметом, словом, людиною, подією, журналом і т. п. Випадковий стимул викликає асоціації, що входять у контакт з асоціаціями самої проблеми, й дозволяє розв’язати її, створити щось нове.


«Provocative Operation»/ («PO» – провокаційна операція) є одним із різновидів методу випадкової стимуляції. «PO» пропонується як провокація та зовнішній стимул з нової сфери, що входить в контакт з асоціаціями, пов’язаними з проблемою, яку необхідно розв’язати.


Методика «Six Thinking Hats» («Шість капелюхів мислення») пропонує виконувати тільки одну розумову дію у певний відрізок часу: збір об’єктивних фактів (білий капелюх), прояв емоцій, почуттів та інтуїції (червоний), пошук позитивних сторін, переваг (жовтий), пошук негативних сторін, недоліків (чорний), творчий пошук, генерування нових ідей, альтернативних підходів (зелений), аналіз усього розумового процесу, планування, визначення мети та висновки (синій). При розв’язанні певної задачі людина почергово «працює» у тому чи іншому капелюсі.


Методика «Six Action Shoes» («Шість пар взуття способу дії») спрямована на структурування поведінки на шість окремих способів дії: відповідальність за встановлений порядок та формальні процедури (темно-сині флотські фірмові черевики), дослідження, збір фактів, отримання інформації (сірі кросівки), робота в складних умовах, практицизм (коричневі робітничі черевики), дії у надзвичайних та небезпечних умовах (помаранчеві гумові чоботи), турботливе ставлення, співчуття, дбайливе ставлення до людських почуттів (рожеві капці), дії, пов’язані з певним положенням, владою, лідерством (пурпурні чоботи для верхової їзди).


Методика «Six Value Medals» («Шість медалей оцінки») призначена для оцінки значення та відносної важливості різних факторів, з якими людина має справу: цінність людини, міжособистісних стосунків (золота медаль), цінність організаційних аспектів, факторів, що стосуються цілей та призначення сім’ї, компанії друзів, суспільного об’єднання тощо (срібна медаль), цінні аспекти, що стосуються якості об’єкта (сталева медаль), новаторство та креативність (скляна медаль), екологічно цінні аспекти у широкому сенсі (дерев’яна медаль), різні аспекти сприйняття (мідна медаль).


Метод малюнків передбачає «ескізування» розумового процесу при розв’язанні проблем.


Основною метою методу «А якщо…?» є всебічний аналіз проблеми. Метод передбачає аналіз певних альтернативних варіантів розв’язання проблеми або створення нового, розглядаються усі можливі варіанти з використанням «А якщо…?».


Всі методи, що розробив Едвард де Боно, можуть бути адаптовані для будь-якого віку і використані в сучасній системі освіти, на підприємствах та в інших соціальних інститутах з метою розвитку творчого мислення особистості, посилення її креативного потенціалу, формування вмінь та навичок вирішення проблем та створення нових винаходів.


У третьому розділі «Методика дослідження творчого мислення учнів п’ятих класів» – подано модель, методи та методику емпіричного дослідження, представлено й проаналізовано результати емпіричного дослідження реалізації методів Едварда де Боно та системи завдань, що передбачають використання стратегій інтелектуальної діяльності (В. О. Моляко), на рівень розвитку творчого мислення учнів.


При побудові моделі емпіричного дослідження ми, спираючись на теоретичні моделі творчості В. О. Моляко, Дж. Гілфорда, П. Торренса, Е. е Боно, виходили з розуміння творчого мислення як процесу створення суб’єктивно нового продукту при розв’язанні задачі та використовували такі параметри творчого мислення: новизна, оригінальність, гнучкість, швидкість, розробленість.


Метою нашого експериментального дослідження була адаптація методів де Боно та перевірка ефективності їх застосування в умовах нашої школи. Наші припущення полягали в наступному: 1) робота з методами де Боно підвищує рівень творчого мислення учнів, 2) використовуючи методи де Боно, учні реалізують стратегії інтелектуальної діяльності (В. О. Моляко).


У якості досліджуваних ми обрали учнів 10–11 років (п’ятий клас загальноосвітньої школи). Цей вік цікавий для дослідження перш за все тим, що є перехідним періодом від особливостей розвитку молодшого школяра до особливостей розвитку підлітка. Мислення у цей період стає більш абстрактним, гіпотетичним, гнучким, а процес мислення стає більш усвідомлюваним.


Дослідження було проведене в ЗОШ № 8 м. Горлівки. У ньому взяли участь 60 учнів (31 учень експериментального класу, 29 учнів – контрольного). Було використано такі основні методи: формуючий (навчальний) експеримент у природних умовах з метою підвищення рівня розвитку творчого мислення; метод тестів (скорочені вербальний та графічний тести П. Торренса в адаптації Е. І. Щебланової, І. С. Авериної, О. Є. Туник); система розроблених нами проблемних задач, що передбачають реалізацію стратегій інтелектуальної діяльності (за В. О. Моляко) з метою визначення рівня розвитку творчого мислення; математичні методи опрацювання даних.


Емпіричне дослідження в експериментальному класі можна поділити на три етапи: 1) зріз з метою визначення рівня розвитку творчого мислення учнів до моменту навчання новим методам (до формуючого експерименту); 2) формуючий експеримент; 3) зріз з метою визначення рівня творчого мислення учнів після уроків розвитку творчого мислення та три підетапи (робота, яка велась на кожному уроці): 1) діагностичний етап (учням пропонувалась задача для вирішення); 2) формуюча частина уроку (робота з розумовими інструментами: «PMI», «CAF», «OPV»,
«C and S», «APC», «AGO», «ППВ», «Random Input», «PО», «Six Thinking Hats»);
3) діагностичний етап (встановлення змін при вирішенні задачі). На кожному уроці проводилась робота лише з одним розумовим прийомом. Весь час підтримувалась спокійна, дружня атмосфера, атмосфера гри, створювалась ситуація успіху, що викликала почуття досягнення, задоволення від процесу творчості. Систему бальної оцінки результатів виконання завдання було виключено.


У контрольному класі проводилось два зрізи з метою визначення рівня розвитку творчого мислення. Формуюча частина експерименту в контрольному класі була відсутня.


Після проведення діагностичних завдань проводилось кількісне та якісне опрацювання результатів, що були отримані на початку та наприкінці експерименту в обох класах.


 


Для математичної обробки ми використовували Т-критерій Вілкоксона, G- критерій знаків, параметричний критерій (F-критерій) Фішера. Математична обробка дозволяє нам прийняти гіпотезу відмінностей на рівні 0,05 (5 %), що є свідченням певних позитивних зрушень у рівні розвитку творчого мислення учнів.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины