ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ МУЖЧИН, СТРАДАЮЩИХ ГАШИШНОЙ ЗАВИСИМОСТЬЮ : ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЧОЛОВІКІВ, СТРАЖДАЮЧИХ ГАШИШНОЙ ЗАЛЕЖНІСТЮ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет дослідження, його мету та основні завдання, а також дослідницькі методи, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, окреслено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані щодо апробації результатів дослідження, публікацій та структури роботи.

Перший розділ – «Сучасний стан питання про психологічні особливості чоловіків, які страждають на гашишну залежність» – присвячено огляду історії розвитку та епідеміології гашишизму; особливостям особистості чоловіків, які страждають на гашишну залежність, мотивам їх наркотизації; психопатологічним проявам та наслідкам вживання гашишу; напрямам сучасної психологічної корекції та психопрофілактики наркозалежності, в тому числі гашишної.

Згідно «Всесвітній доповіді про наркотики» Генеральної асамблеї ООН за останні 5 років відзначається різке зростання популярності так званих «легких наркотиків». Найпоширенішим у світі незаконним наркотиком є гашиш,  тому що кількість його споживачів становить майже 150 млн. осіб (Л. Циммер, Дж. П. Морган, 2002).

Найбільш вивченим при гашишній залежності є опис її клінічних проявів і вплив на когнітивні функції: відзначається зниження інтелекту, порушення  пам'яті,  уваги у зв'язку із чим ефект гашишу називають «отрутою інтелекту» (H. Pope,  A. Gruber,  J. Hudson,  G. Cohane,   M. Hues-tis, D. Yurgelun-Todd, 2003; L. Messinis, A. Kyprianidou, S. Malefaki, P. Pa-pathanasopoulos, 2006).

Науковці вважають, що на виникнення гашишної залежності впливають: 1) біологічні властивості організму; 2) умови й спосіб життя; 3) характерологічні особливості особистості; 4) взаємодія особистості й навколишнього оточення (В.Д. Менделевіч, 2001).

Відповідно із вищезазначеним, осіб, що вживають гашиш, прийнято ділити на три групи: 1) особи, що вважають можливим за різними мотивами спробувати дію гашишу – експериментатори; 2) особи, що епізодично вживають гашиш для отримання ейфоризуючого ефекту – епізодичні  споживачі;  3)  постійні  споживачі,  із  числа  яких з розвитком гашишної   залежності  виділяється  певне  число хронічних гашишистів (Л. Гринспун, Дж. Бакалар, 2003).

Незважаючи на зростаючу поширеність гашишної залежності серед чоловіків, у науковців і дотепер не існує одностайної думки щодо причин, механізмів розвитку й наслідків гашишної залежності, тому наваж-ливішими питаннями є: 1) наскільки відомі наукові дані щодо залежної особистості є суто специфічними саме для гашишної залежності; 2) який вплив  гашишної  залежності  на преморбідні риси характеру особистості й

формування постморбідних її рис; 3) які саме чинники сприяють розвитку гашишної залежності, а які є її наслідком (ці дані і досі залишаються суперечливими).  

Психологічні особливості й поведінка наркозалежних осіб, мотивація й мотиви вживання психоактивних речовин у гашишистів вивчені недостатньо і також залишаються розбіжними і неузгодженими у  наукових колах. Це обумовило відсутність диференційованої системи психологічної корекції гашишної залежності у чоловіків, розробка якої має важливе медико-психологічне значення.

У другому розділі «Опис вибірки й методів дослідження» обґрунтовано критерії формування вибірки і методи дослідження.

Дослідницьку вибірку склали 130 чоловіків у віці 17-37 років (середній вік – 24,86 років), серед яких була виділена основна і контрольна групи.

Основну групу обстежених склали 100 чоловіків у віці 17-37 років, які страждають на гашишну залежність (ГЗ), що перебували на лікуванні в наркологічному відділенні № 1 Харківської міської клінічної лікарні № 9, серед яких були виділені дві підгрупи.

Першу підгрупу склали 55 осіб з епізодичним вживанням гашишу (ЕВГ) і алкогольною залежністю в анамнезі (І стадія ГЗ, строки вживання гашишу – від 1 до 5 років), з яких 16,36% були одружені, 32,73% –неодружені, 21,82% – розведені, 29,09% – перебували у співмешканні.

Другу підгрупу склали 45 осіб з систематичним вживанням гашишу (СВГ) (ІІ стадія ГЗ, строки вживання гашишу – 6-10 років і більше), з яких 24,44% були одружені, 11,11% – неодружені, 13,33% – розведені, 51,11% – перебували у співмешканні.

Діагноз наркозалежності та її стадії встановлювався лікарем-наркологом відповідно до МКХ-10.

Контрольну групу (КГ) склали 30 практично здорових чоловіків у віці 17-37 років, у яких були відсутні хронічні захворювання в анамнезі, що навчалися на курсах водіїв, з них 20,00% були одружені, 26,67% –неодружені, 16,67% – розведені, 36,66% – співмешкали.

Робота з учасниками дослідження здійснювалася відповідно до принципів біомедичної етики: тільки на добровільній основі, анонімно, при інформованій згоді учасника, що дозволяло досягти щирості і відвертості.

Перша проба гашишу у 73,94% випадків доводилася на період 13-16 років – підлітковий вік – кризовий період становлення особистості. Перша проба гашишу у чоловіків з ЕВГ мала місце в клубах, барах або на дискотеках (54,55%); у чоловіків з СВГ – в місцях збору компаній (60,00%). Ці дані підтверджують відомий з літератури факт, згідно з якого формування гашишної залежності полягає в тому, що зв'язок між зборами референтної  наркоманічної  групи –  феномен  «групової  психічної залеж-

ності» (В.І. Михайлов, 1982; В.С. Бітенський, 1991) й потягом до наркотику – «настанова на очікуваний ефект» – виникає при перших пробах гашишу (І.М. П’ятницька, 1975).

Всі обстежені чоловіки частіше були єдиними (38,46%) або старшими (25,38%) дітьми, значно рідше – середніми (23,07%) або молодшими  (13,07%)  в  родині,  однак переважна більшість чоловіків з ГЗ, на відміну від чоловіків КГ (р<0,05), виховувались у неповних родинах (60,3% і 13,33% відповідно) з несприятливим психологічним кліматом (76,06% і 36,66% відповідно).

Вибірки чоловіків з ЕВГ і СВГ майже не відрізняються за критеріями «зайнятість» і «рівень освіти». Близько 26,77% обстежених були робітниками розумової праці, 46,06% – фізичної праці, а 27,17% – безробітними. Майже 26,06% обстежених мали середню, 33,54% – середню-спеціальну, 22,22% – незакінчену вищу, 18,18% – вищу освіту. Соціологічні характеристики чоловіків КГ свідчили, що вона була репрезентативною щодо основної.

Методи дослідження. Стандартизоване інтерв’ю використовували з метою збору та вивчення психологічного анамнезу життя чоловіків (з ГЗ і практично здорових) і хвороби (чоловіки з ГЗ).

Відповідно до мети і завдань дослідження усі застосовані в роботі методики були розподілені на дві групи: 1) методики оцінки особистості; 2) методики вивчення наркозалежності.

1. Методики оцінки особистості: опитувальник акцентуацій характеру Г. Шмішека (цит. за: Д.Я. Райгородським, 2000); методика багатобічного дослідження особистості MMPІ (модифікація Ф.Б. Березіна зі співавт., 1976); методика  діагностики  рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера (адаптація Є.Ф. Бажина зі співавт., 1984); методика вивчення фрустраційних реакцій S. Rosenzweig (цит. за: Д.Я. Райгородським, 2000); методика виявлення показників і форм агресії А. Басса й А. Даркі (адаптація   А.К.  Осницького;  цит.  за:  Д.Я.  Райгородським,  2000);  тест-

опитувальник мотивації афіліації А. Мехрабіана (модифікація М.Ш. Ма-гомет-Емінова, 1998); опитувальник «Виявлення рівня інфантилізму у чоловіків» (М.О. Шах, 2008). Типи виховання визначено відповідно до типології А.Є. Лічко, А.А. Вдовиченко (1983).

2. Методики вивчення структури наркозалежності: опитувальник «Мотиви вживання алкоголю» В.Ю. Зав'ялова (1988) (модифікація М.О. Шах «Мотиви вживання гашишу», 2008); «Ленінградський опитувальник Бєхтеревського інституту» (ЛОБІ) (А.Є. Лічко зі співавт., 1983).

Отримані в ході дослідження дані піддавалися психологічному аналізу, а також статистичній обробці з використанням персонального комп’ютера  за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Office Exel, 2003 (С.Н. Лапач, 2000) та пакету SPSS v.14.0 for Windows Evalution Version (А.Д. Наследов, 2005).

Оскільки результати дослідження вимірялися в основному у рангових шкалах, то для представлення отриманих даних у випадку кількісних характеристик приводилося медіанне   значення   розподілу  ознаки  (Ме)  і  похибка  медіани  (m).  Для якісних характеристик використовувався показник частоти зустрічальності ознаки (%) із вказівкою похибки частки (m, %). Для порівняння середніх показників різних вибірок застосовувався t-критерій Стьюдента (нормальний закон розподілу, кількісні характеристики). Кореляційний аналіз використову-вався для  перевірки тісноти (сили) зв’язку між досліджуваними змінними (коефіцієнт кореляції Пірсона, r).

В усіх випадках перевірки статистичних гіпотез критичний рівень значимості дорівнював 0,05. Для оцінки ступеня впливу факторних ознак на результуючі показники використовувався метод розрахунку відносного ризику з указівкою 95% довірчого інтервалу для цього показника (Г.В. Суходольський, 2008).

Третій розділ «Результати психодіагностичного дослідження чоловіків, які страждають на гашишну залежність», присвячено опису результатів дослідження психологічних особливостей чоловіків з гашишною залежністю.

Розподіл акцентуацій характеру демонстративного, збудливого, циклотимічного, застрягаючого, тривожного і дистимічного типів по групах виявив вірогідні розходження (р<0,05) між чоловіками з ЕВГ, СВГ і КГ. При цьому у осіб з ЕВГ достовірно частіше виявлялися збудливий (20,0±4,0%), демонстративний і циклотимічний (по 18,2±3,9% відповідно) типи акцентуацій; у осіб з СВГ – застрягаючий, тривожний і дистимічний (по 14,5±3,5%) типи; в КГ – педантичний, гіпертимічний (по 16,7±3,7% відповідно) і демонстративний (13,3±3,4%) типи акцентуацій характеру. Інші акцентуації характеру були представлені більш-менш рівномірно у всіх групах досліджуваних чоловіків.

Аналіз співвідношення типів виховання з виявленими акцентуаціями характеру  показав,  що  виховання  в  умовах  жорстоких  взаємин  відзначалося у збудливих осіб, емоційне відкидання – у демонстративних і тривожних, гіпопротекція – у застрягаючих, потураюча гіперпротекція – у циклотимічних, а підвищена моральна відповідальність – у дистимічних особистостей з гашишною залежністю. В осіб КГ не відмічалося вищезазначених співвідношень. Ці дані свідчать про те, що не тільки несприятливі відносини у батьківській родині визначають ризик ранньої наркотизації і розвиток гашишної залежності. Цьому сприяють і типи виховання у несприятливому сполученні з відповідними акцентуаціями характеру.

Усереднений профіль особистості чоловіків з ЕВГ характеризувався піками на шкалах «витіснення факторів, що викликають тривогу», «реалізація  емоційного  напруження  у  безпосередній  поведінці»,  «ригід-

ність афекту», «аутизація», що свідчило про схильність до асоціальної психопатичної поведінки, зневагу й протест проти суспільних норм і цінностей, непередбачуваність, зверхність і суперечливість поведінки, егоцентризм, агресивність і ворожість до навколишнього оточення.

У чоловіків з СВГ усереднений профіль особистості був представлений піками на шкалах «тривога і депресивні тенденції», «ригідність афекту», «фіксація тривоги і обмежувальна поведінка», «заперечення тривоги, гіпоманіакальні тенденції», що свідчило про наявність симбіотичних тенденцій,  тривожність,  ворожість до оточуючих, інфантильність, а також наявність реакцій, що супроводжувалися почуттям провини.