Нарушения сексуального здоровья и супружеской адаптации и их психокоррекция при посткастрационном синдроме у жены : Порушення сексуального здоров\'я і подружньої адаптації і їх психокорекція при синдромі кастрації поста у дружини

Краткое содержание

Характеристика обстежених подружніх пар. З дотриманням принципів біоетіки і деонтології на базі міського клінічного спеціалізованого пологового будинку № 5 м. Харкова, а також медичного центру «Союз», протягом 2005 – 2008 рр. обстежено 130 подружніх пар (ПП), в яких дружини перенесли тотальну оваріоектомію, після якої мав місце ПКС.

100 ПП, в яких діагностована подружня дезадаптація, склали основну групу дослідження. 30 ПП, в яких, не дивлячись на наявність ПКС у дружини, не виявлено подружній дезадаптації, склали контрольну групу. Давність оперативного втручання складала від декількох місяців до 4-х років.

Всі обстежені були у віці від 35 до 55 років. Чоловіки хворих в кожній ПП входили до однієї вікової групи з дружинами (різниця у віці не перевищувала 5 років).

Аналіз соціально-демографічних характеристик обстежених груп виявив однорідність основних показників, що стало підставою для висновку про репрезентативність отриманих результатів.

Майже половина пацієнток основної групи відзначали наявність негативного взаємозв'язку між ПКС і трудовою діяльністю, соціальними зв’язками і соціальним просуванням, на відміну від пацієнток контрольної групи, які в цілому не відчували негативного впливу ПКС на професійні показники. Крім того, пацієнтки основної групи більш ніж в половині випадків відзначали вплив ПКС на розвиток подружньої дезадаптації. В той же час жінки контрольної групи в більшості випадків не спостерігали погіршення взаємин через розвиток в них ПКС, а 13,3% відзначили позитивний вплив ПКС на подружні стосунки, що було обумовлене посиленням згуртованості сім'ї унаслідок хвороби дружини, поліпшенням емоційного фону взаємин з чоловіком. Подружжя контрольної групи в переважній більшості випадків не допускали думки про розпад сім'ї, на відміну від ПП основної групи, серед яких майже половина думали про розлучення, або навіть робили спроби розірвати шлюб.

Методи дослідження. Усім подружжям було проведено комплексне всебічне обстеження – клінічне, у тому числі, сексологічне, і психодіагностичне. Клінічне дослідження включало анамнестичний аналіз, вивчення загального фізичного розвитку, соматичного, психічного, у жінок –  гінекологічного статусу. З метою об'ективізації оцінки клінічних проявів ПКС на основі синдромального аналізу клінічної симптоматики згідно прийнятої методики обчислювали менопаузальний індекс, який складався з оцінки тяжкості психоемоційних порушень (зниження працездатності, втомлюваність, неуважність, плаксивість, дратівливість, депресія) і вегетативних розладів (приливи, підвищення артеріального тиску, головний біль, вестібулопатії, тахікардія, надмірна чутливість до високої температури, мерзлякуватість, озноб, відчуття оніміння ділянок тіла, парестезії, зміни дермографізму, відчуття сухості шкіри, порушення сну, симпато-адреналові  кризи). Тяжкість симптоматики оцінювалась за 4-бальною шкалою (від 0 до 3), а потім підсумовувалася.

Первинну оцінку психічного стану проводили за допомогою скринінгової методики експресс-діагностіки неврозу К. Хека і Х. Хесса (2002). Вивчення психічного статусу здійснювали із застосуванням структурованого інтерв'ю і стандартизованої психометричної об'єктивної клінічної шкали Монгомері – Асберг (MADRS) (2003), що спрямована на оцінку наявності і тяжкості депресивної симптоматики.

Дослідження сексуальної функції і системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружжя проводили з врахуванням парного характеру з позицій концепції четирехфакторного забезпечення сексуальності, розробленої В. В. Кришталем (1998 – 2008). Для визначення ерогенних зон і діапазону прийнятності подружжя застосовували спеціальну методику В. І. Здравомислова (1985) в модифікації В. В. Кришталя (2008). Тип статевої конституції жінок досліджували за допомогою векторної шкали І. Л. Ботневої (2005), тип статевої конституції чоловіків – за шкалою Г. С. Васильченка (1990). При визначенні типу сексуальної мотивації виходили з класифікації В. В. Кришталя (2008). Психосексуальні типи чоловіка і жінки і їх відповідність в ПП визначали по С. С. Лібіху (1990).

Психодіагностичне дослідження включало аналіз типів отриманого подружжям загального і статевого виховання, вивчення індивідуальних особистісних особливостей за допомогою методики багатобічного дослідження особистості (MMPI) в модифікації Ф. В. Березіна зі співавт. (1976), а також визначення типу ставлення до хвороби (ТСДХ) у досліджуваних жінок (Л. І. Вассерман зі співавт., 2002).

Для характеристики статеворольової  поведінки на рівні «Я-концепції» була застосована статеворольова шкала С. Бем (2002).

Рівень соціально-психологічної і сексуально-поведінкової адаптації діагностували за допомогою спеціального опитувальника, розробленого Д. Л. Буртянським, В. В. Кришталем, Н. К. Агішевою (1990). Для виміру рівня подружнього щастя використовували одношкальний опитувальник подружньої комунікації Bienvenu (по C. Schaap, 1982). Крім того, для визначення самооцінки кожним з подружжя своїх сексуальних можливостей і наявності у них сексуальної стурбованості та сексуальної депресії використовували шкалу сексуальності, розроблену W. E. Shell, D. R. Papini (1989).

Статистична обробка отриманих результатів здійснювалася за допомогою системи управління базами даних MS Access v.8 for Windows 95, програми MS Ехсеl v.8.0.3. і програми SPSS 10.0.5 for Windows.

Результати дослідження. Аналіз загального фізичного розвитку, соматичного стану подружжя і гінекологічного статусу обстежених жінок не виявив істотних відмінностей між подружжями основної і контрольної груп (при порівнянні акушерського анамнезу у пацієнток основної групи була виявлена висока частота абортів з подальшими ускладненнями у вигляді гнійних тубооваріальних утворень).