Эмоциональные расстройства у мужчин, больных ишемической болезнью сердца, с нарушениями сексуальной функции : Емоційні розлади у чоловіків, хворих ішемічною хворобою серця, з порушеннями сексуальної функції

Краткое содержание

В основу роботи було покладено комплексне дослідження 240 хворих на ІХС з порушеннями сексуальної функції, що були розподілені на 3 клінічні групи в залежності від тяжкості соматичного стану згідно класифікації ІХС відповідно трьом клінічним формам ІХС.

І форма ІХС (1-а група) – стабільна стенокардія напруги, функціональний клас І-ІІ, в анамнезі – інфаркт міокарду (ІХС ССІМ). Напади стенокардії турбували хворих від 2 разів на добу до 2-3 разів на місяць і були пов’язані із фізичною або емоційною напругою. Групу склали 100 хворих на ІХС.

ІІ форма ІХС (2-а група) – стабільна стенокардія напруги, функціональний клас І-ІІ, без інфаркту міокарду в анамнезі (ІХС СС). Ця група була середньою за тяжкістю соматичного стану, напади стенокардії виникали у хворих від 1 разу у 7-10 діб до 1 разу у 1-2 місяця і провокувалися переважно фізичним навантаженням. Групу склали 100 хворих.

ІІІ форма ІХС (3-я група) – постінфарктний кардіосклероз (ІХС ПК). Цю групу склали особи, які мали в анамнезі інфаркт міокарду (за 1-2 роки до обстеження), які знаходилися на кардіологічному обліку та 3-4 рази на рік відвідували лікаря. Скарг на болі у серці вони не пред’являли. Група містила 40 осіб.

Усі обстежені були чоловіки віком від 35 до 60 років, які мали порушення сексуальної функції.

Контрольну групу склали 50 чоловіків з наявністю сексуальних розладів без ознак захворювання ІХС.

Клінічне обстеження дозволило виявити порушення психічної сфери у всіх хворих на ІХС з сексологічними порушеннями. При цьому психічні порушення були представлені розладами невротичного рівня зі значною участю афективних компонентів.

Найбільш розповсюдженими у хворих усіх досліджуваних груп були скарги на психічну і фізичну втомлюваність (83,75±2,38%), дратливість (78,75±2,64%), неможливість контролювати афект (58,75±3,18%), часті зміни настрою (53,33±3,22%), загальну слабкість (50,83±3,23%). У хворих 1-ї групи значуще частіше зустрічалися зни­жен­ня фону настрою (81,00±3,92% при 57,00±4,95% і 45,00±7,87% у хво­рих 2-ї та 3-ї груп відповідно, p<0,001), загальна слабкість (60,00±4,90% при 46,00±4,98% і 40,00±7,75% відповідно, p<0,05), порушення сну (64,00±4,80% при 27,00±4,44% і 30,00±7,25% відповідно, p<0,001), труднощі в спілкуванні (16,00±3,67% при 6,00±2,37% і 5,00±3,45% відповідно, p<0,05). Це, певне, зв’язано з фіксацією хворих на ІХС ССІМ на своєму стані, підвищеною увагою до відчуттів з боку серця, а також більшою помисливістю, яка також достовірно частіше від­мі­чалася у хворих 1-ї групи – у 43,00±4,95% випадків при 25,00±4,33% (p<0,01) і 22,50±6,60% (p<0,05) у хворих 2-ї і 3-ї груп відповідно.

Взагалі непсихотичні психічні розлади у хворих на ІХС з пору­шеннями сексуальної функції характеризувалися широким спектром психопатологічних порушень. Комплексна оцінка дозволила виділити два основних їх варіанта: невротичні реакції і невротичну депресію.