СУПРУЖЕСКАЯ ДЕЗАДАПТАЦИЯ И ЕЁ ПСИХОКОРРЕКЦИЯ ПРИ АНАНКАСТНОМ РАССТРОЙСТВЕ ЛИЧНОСТИ У МУЖЧИН : ПОДРУЖНЯ ДЕЗАДАПТАЦІЯ І ЇЇ ПСИХОКОРЕКЦІЯ ПРИ АНАНКАСТНОМ РОЗЛАДІ ОСОБИ У ЧОЛОВІКІВ

Краткое содержание

Характеристика подружніх пар. З дотриманням принципів біоетики і деонтології на базі  Центру акушерства, гінекології, репродуктології      м.Суми протягом 2005-2008 рр. було обстежено 97 подружніх пар (ПП), в яких у чоловіків було діагностовано АРО.

 97 ПП, в яких була діагностована подружня дезадаптація, склали основну групу дослідження. При проведенні дослідження ми не змогли виділити контрольну групу тому, що при АРО у чоловіків завжди мала місце подружня дезадаптпція.

Всі обстежені були у віці від 23 до 35 років. Давність подружньої дезадаптації складала від декількох місяців до 4-х років. Жінки хворих    в кожній ПП входили до однієї вікової групи з чоловіками (різниця у віці не перевищувала 5 років).

Аналіз соціально-демографічних показників обстежених груп виявив однорідність основних показників, що стало підставою для висновку про репрезентативність отриманих результатів.

  Результати всебічного комплексного обстеження (клінічного, у тому числі спеціального сексологічного,  психодіагностичного, соціологічного) 97 подружніх пар у  чоловіків з  АРО  і їхніх дружин дозволили нам зробити наступний висновок.

У більшості подружніх пар (61, або 67±5%), що склали першу групу, мала місце первинна сексуальна дезадаптація, в інших 32 (33±5%) пар, що ввійшли до другої групи, спостерігалася первинна соціально-психологічна дезадаптація.

Методи дослідження. Усім подружжям було проведено комплексне всебічне обстеження – клінічне, у тому числі спеціальне сексологічне і психодіагностичне. Клінічне дослідження включало анамнестичний аналіз, вивчення загального фізичного розвитку, соматичного та психічного стану.

З метою вивчення механізмів розвитку сексуальних розладів у чоловіків і подружньої дезадаптації проводили системно-структурний аналіз стану сексуального здоров’ я  за В. В. Кришталем (2002).

Для визначення типу статевої конституції використовували шкалу векторного визначення статевої конституції чоловіків за Г. С. Васильченком (1983) та жінок – за І. Л. Ботнєвою (1983), коефіцієнти генотипу, сексуальної активності, фенотипу. Для визначення ерогенних зон і діапазону сприйняття подружжя використовували спеціальну методику В. І. Здравомислова (1985) в модифікації В. В. Кришталя (2006). З метою  визначення типу сексуальної мотивації у чоловіків і жінок використовували  класифікацію В. В. Кришталя (2004). Психосексуальні типи чоловіка й жінки і їх відповідність в ПП встановлювали за допомогою класифікації  С. С. Лібіха (1990).

Психодіагностичне дослідження включало  вивчення індивідуальних особистісних особливостей за допомогою методики багатоаспектного дослідження особистості (ММРІ) в модифікації Ф. В. Березіна зі співав.(1976).

Для визначення характеристики  статеворольової  поведінки на рівні “Я-концепції”  була застосована шкала С. Бем (2002).

  З метою встановлення рівня агресивності й ворожості у досліджуваних використовували опитувальник А. Баса - А. Дарки. Засоби вирішення конфлікту у конфліктних ситуаціях досліджували за допомогою методики К. Томаса у модифікації Н. Гришіної.

 Відношення  чоловіків до хвороби вивчали за допомогою Ленінградського опитувальника Бехтеревського інституту (ЛОБІ), який дає змогу визначити типи відношення до хвороби.

Було визначено такі соціально-демографічні показники,                                як рівень освіти подружжя, характер трудової діяльності, посада, вплив подружньої дезадаптації на міцність шлюбу, трудова діяльність,  взаємини обстежених з колективом.

Статистична обробка результатів досліджень була проведена за таблицями відсотків та помилок В.С.Генеса (1967), психодіагностичні дослідження за допомогою t-критерію Стьюдента з рівнем вірогідності р=0,05.

Результати дослідження.  

Проведене дослідження встановило, що у більшості (74±5%) чоловіків темпи соматосексуального розвитку були нормальними, рідше прискореними (15±3%). Психосексуальний розвиток був передчасним у третини чоловіків першої й 16±5% - другої групи. Асинхронії статевого дозрівання, головним чином складні, мали місце відповідно в 38±6% чоловіків першої та 22±7% чоловіків другої групи.

Практично у всіх чоловіків були виявлені девіації психосексуального розвитку, що виражалися у порушенні статеворольової поведінки: в 82±5% чоловіків першої й 84±6% другої групи  спостерігалась  фемінінна й маскуліна поведінка.   

Жінки здебільшого розвивались нормально, лише у 10 (11±3%) з них відзначалися прості й поєднані асинхронії статевого розвитку. Складні асинхронії психосексуального розвитку відзначалися в жінок лише в поодиноких випадках.

У соматичному статусі чоловіків не було виявлено захворювань, що можуть послабити  сексуальну функцію, за винятком діагностованого у 31±5% пацієнтів застійного простатиту, що розвився в результаті нерегулярного статевого життя.

При неврологічному обстеженні в 45+5% чоловіків першої групи була виявлена  мікросимптоматика (в основному у хворих з порушеннями соматосексуального розвитку). У цих же пацієнтів при урологічному обстеженні були виявлені симптоми, що свідчать про зниження андрогенної активності в період статевого дозрівання: зниження тургору й еластичності сіменників, депігментація й недостатня складчастість мошонки.

У психічному статусі у всіх чоловіків відзначалися риси, характерні для АРО: ригідність, схильність до перфекціонізму,   підозрілість, недовірливість, помисливість, егоїстичність, дріб'язковий педантизм,  Провідними психопатологічними проявами були іпохондричні, психастенічні, паранойяльні. Для них були характерними мала гнучкість психіки й, як правило,  знижена самооцінка.

Системно-структурний аналіз стану сексуального здоров'я ПП з АРО за його інтегральними критеріями показав, що, крім відзначених вище порушень сомато- і психосексуального розвитку, у незначної кількості чоловіків  і жінок мала місце бісексуальна орієнтація. У переважної більшості чоловіків й жінок була недостатньою й неправильною поінформованість в області психогігієни статевого життя, а переважна більшість чоловіків (67+5%) і жінок (63+5%) неправильно оцінювали свої сексуальні прояви.

Серед типів сексуальної мотивації у чоловіків першої групи  різко переважав агресивно-егоїстичний, на другому місці в обох групах був шаблонно-регламентований її тип.  У жінок в обох групах найчастіше спостерігалися ліберальний і ігровий типи сексуальної мотивації. Мотивами статевого акту були в першій групі в основному самоствердження, у другій - бажання одержати чуттєву насолоду.

В обох групах подружніх пар майже все чоловіки належали до агресивного варіанту психосексуального типу чоловік-чоловік,  а переважна більшість жінок – до типу жінка-мати. Жінок, що підкоряються, єдиний варіант, що сполучається з агресивними чоловіками, були лише  одиниці.

Статева конституція була слабкою майже у третини чоловіків першої й у 22±7% чоловіків другої групи. В інших чоловіків відзначався здебільшого середній тип  статевої конституції, що переважав й у жінок.

У значної частини чоловіків першої групи було ослаблене або  відсутнє платонічне й еротичне лібідо і в 12±4% пацієнтів обох груп спостерігалася відносна відсутність лібідо. У жінок всі види лібідо були порушені значно рідше ( 7±3%)

Досить характерним виявився й зміст сексуальних фантазій обстежених: їхньою темою в 18+4% чоловіків було  зґвалтування, а у 11+3% - груповий секс, тоді як у жінок статевий акт з іншим сексуальним партнером (28+5%).

Спонтанні ерекції були збережені в усіх пацієнтів, адекватні порушені (відносна гіпоерекція мала місце у   31±6% чоловіків  першої і у 47±9%   другої групи. Сексуальні відчуття не були порушені ні в кого із чоловіків, а у значної кількості жінок (47±5%) вони були притуплені або  відсутні. В 22±4% чоловіків спостерігалася передчасна еякуляція, але оргазм був збереженим, тоді як у жінок аноргазмія відносного характеру відзначалася у 52+5% випадків.

Більшість чоловіків ПП  першої групи  (60±6%) відзначали почуття любові до своїх дружин, але воно носило переважно егоїстичний характер. У 23±5% чоловіків відмічалася  аверсія до своїх дружин, що проявлялася агресивністю при виникненні конфліктних ситуацій. Ці суперечливі почуття викликали у хворих розвиток внутрішньоособистісного конфлікту. У другій групі зберегли любов до дружин тільки 22±7% чоловіків, у інших мала місце звичка й байдужність. Жінки обох груп  у переважній більшості (77+4%) також були байдужі до своїх чоловіків, частина (12±4%) з них відчували до чоловіка сексуальну й психологічну аверсію.

Переважним типом сексуальної культури у чоловіків першої групи був девіантний (67±6%). У  інших чоловіків цієї групи фіксувався невротичний її тип. У їхніх дружин відзначався в основному ліберальний тип сексуальної культури (66±8%), рідше аполонівський і пуританській.

Всі обстежені чоловіки й жінки відчували психосексуальну незадоволеність.

Таким чином, проведений системний аналіз виявив у ПП, що перебували під спостереженням, порушення сексуального здоров'я практично за усіма його інтегральними критеріями (за винятком диференцировки статі й статевої самосвідомості).

Результати системно-структурного аналізу сексуального здоров'я ПП за його компонентами й складовими свідчили про сполучене його порушення, що призводило до дезінтеграції сексуальної поведінки у осіб з АРО  й розвитку подружньої дезадаптації. Безпосередньою причиною її розвитку в обох клінічних  групах  було   ураження психологічного й соціально-психологічного компонентів у результаті наявності у чоловіка й жінки внутрішньоособистісного й міжособистісного конфліктів і ураження психічної складової біологічного компоненту у чоловіків. Порушення інформаційно-оціночної складової соціального компоненту через низький рівень поінформованості чоловіка й жінки в області психогігієни статевого життя й ураження нейрогуморальної складової біологічного компоненту внаслідок  порушення психосексуального розвитку у чоловіків  сприяли виникненню подружньої дезадаптації й ускладнювало її перебіг.

Таким чином, результати проведених клінічних досліджень показали, що подружня дезадаптація при АРО   у чоловіків залежить не тільки від особливостей сексуальності самих хворих і їхніх особистісних рис, що спричиняють   порушення в сексуальній сфері,  але й від рівня соціальної, психологічної й сексуально-поведінкової адаптації.

При вивченні даних спеціального сексологічного анамнезу  в чоловіків першої групи було виявлено зміщення ціннісних орієнтацій на сексуальну сферу, а в чоловіків другої групи - на побут, причому у 40±5% чоловіків й жінок мала місце невідповідність ціннісних орієнтацій. Це служило істотним фактором, який  поглиблював подружню дезадаптацію.  Своє дезадаптивне значення також мала  невідповідність у чоловіка й жінки рівня самооцінки й  домагань. Негативно впливало на рівень  подружньої адаптації й та обставина, що майже всі чоловіки належали до агресивного варіанту психосексуального типу чоловік-чоловік. Невідповідність типів сексуальної мотивації чоловіка й жінки також мала свій негативний вплив.

При дослідженні особливостей особистості за методикою ММРІ у чоловіків першої групи було виділено відповідний варіант усередненого профілю їх особистості (рис.1).

Усереднений профіль чоловіків першої групи характеризувався підвищенням показників по шкалах 1-й (іпохондрії), 2-й (депресії), 7-й (психастенії) та зниженням по шкалі К (корекції). Характерними для них були схильність перебільшувати ступінь міжособистісних конфліктів та значення своїх проблем. Незадоволеність і здатність збільшувати значення конфліктів роблять їх вразливими у міжособистісних стосунках. У своїй діяльності вони керувались не можливістю досягти успіху, а бажанням уникнути неуспіху (2 шкала). Якостями, що визначають особистісні риси чоловіків першої групи є усвідомлення своїх труднощів, здатність перебільшувати ступінь міжособистісних конфліктів, високий рівень тривоги, невпевненість у собі, песимізм, низька здатність до витеснення, емоційна стриманість, ригідність.