ПСИХОДІАГНОСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ ТЕХНІЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ХІМІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА



Название:
ПСИХОДІАГНОСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ ТЕХНІЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ХІМІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА
Альтернативное Название: ПСИХОДИАГНОСТИКА ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ АДАПТАЦИИ ТЕХНИЧЕСКОГО ПЕРСОНАЛА В УСЛОВИЯХ ХИМИЧЕСКОГО ПРОИЗВОДСТВА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, окреслюється її зв’язок із науковими програмами, визначається об’єкт, предмет, мета й завдання дослідження, методологічна основа та методи дослідження, формулюється гіпотеза, висвітлюється наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи.


У першому розділі „Професійна адаптація робітників в умовах сучасного хімічного виробництва”  висвітлено основні теоретичні напрямки дослідження проблеми професійної адаптації.


Із погляду системного підходу, психічна адаптація людини розуміється як складне, цілісне, багатофункціональне і багатоструктурне явище. Основні результати в дослідженнях адаптації з позиції системного підходу — це виявлення складного діалектичного взаємозв'язку між психічними процесами і психічними станами, з одного боку, і ефективністю діяльності і властивостями особистості, з іншого (Сеченов І.М., Платонов К.К., Бочарова С.П.).


Як показує огляд, процес адаптації реалізується у всіх випадках, коли в системі «людина — середовище» виникають значущі зміни, що призводять до порушення збалансованості її функціонування. Оскільки людина і середовище знаходяться не в статичній, а в динамічній рівновазі і їх звязки постійно змінюються, то постійно здійснюється і процес адаптації. Таким чином, динамічні аспекти є провідними при опису ефективності адаптаційного процесу і закономірностей його реалізації ( Медведєв В.І., Юревич О.В.).


У галузях прикладної психології, що досліджують різні види трудової  діяльності, адаптація людини до середовища розглядається як «професійна адаптація», вона визначається як процес пристосування, залучення людини до нових для неї умов, до характеристик професійного середовища, що змінюються (у першу чергу до умов, вимог, режимів професійної діяльності).


Проведений аналіз досліджень показав, що адаптація суб’єкта до умов та вимог професійної діяльності визначається сукупністю психологічних механізмів, які забезпечують успішність професійної діяльності і, відповідно, задоволеність працею, оптимальну психічну і фізіологічну «ціну» результату, узгодженість із нормативами діяльності (Дмитрієва М.О., Толочек В.О. Клімов Є.О.). До того ж адаптація має місце впродовж усієї професійної діяльності.


Професійна адаптація має складну структуру, яка узагальнює професійний, соціально-психологічний, суспільно-організаційний і психофізіологічний аспекти. При визначенні загальних характеристик професійної адаптації використовуються як специфічні, так і неспецифічні формулювання. До специфічних визначень адаптивної парадигми відноситься поняття «дезадаптація». Дезадаптація розглядається як низка порушень діяльності — зниження її ефективності, помилки, відмови, а також регресивні «дефіцити» її психічного забезпечення.  Загальним показником адаптованості вважається відсутність ознак дезадаптації.  Адаптація  розглядається Лебедєвим В.І. як основна проблема організації діяльності людини в екстремальних умовах, де існує загроза життю та здоров’ю.


Недостатньо вивченою до теперішнього часу залишається проблема психічної адаптації фахівця, що здійснює діяльність в умовах хімічного виробництва. У зв'язку з особливостями хімічного виробництва (фізико-хімічні властивості сировини; отруйні гази і пари; токсичний пил; тумани і дими, що забруднюють повітря робочих приміщень і зовнішню атмосферу; ризик виникнення аварійної ситуації, яка за відомих умов може викликати масове отруєння людей; ризик професійних захворювань) професійна діяльність робітників пов’язана із шкідливими та небезпечними умовами праці. Через надзвичайну значущість помилкових дій і негативних результатів праці робітників надзвичайно зростає необхідність забезпечення надійності їх праці та запобігання виникненню в них проявів дезадаптації. Психологічна сутність професійної дезадаптації може полягати в неготовності професіонала до дій у небезпечній ситуації,  зважаючи на властиві йому психофізіологічні й особистісні особливості  (Лебедєв  В.І.,   Пономаренко  В.О.). Перебування в складній ситуації, пов'язаній із небезпекою для здоров'я і життя,  має  значну  виснажуючу  дію   на людину,  що  призводить  до  явищ   психічної   дезадаптації   (Александровський Ю.О.). Проте психологічні механізми цих явищ залишаються маловивченими. Стани, що виникають під впливом постійних стресових чинників, крім загрози здоров'ю і життю людини, істотним чином знижують успішність і якість виконання роботи, збільшують рівень психофізіологічної "ціни" діяльності, а  також  часто  мають цілу низку   несприятливих  соціально-економічних і соціально-психологічних  наслідків:  підвищення   текучості  кадрів, зниження задоволеності працею, деформацію особистісних якостей (Геллерштейн С.Г., Деркач А.А., Кузьміна Н.В., Зеєр Є.Ф.). Неправильні, недбалі дії людини несуть небезпеку, матеріальні збитки, загрозу екології.


Аналіз літератури дозволив визначити теоретичні засади дослідження професійної адаптації технічного персоналу хімічного виробництва: професійну адаптацію доцільно розглядати як процес узгодження можливостей суб’єкту праці з вимогами та умовами виробництва на рівні, необхідному для успішної трудової діяльності; до функціональних компонентів структури професійної адаптації відносяться: когнітивний, регулятивний, емоційний, комунікативний; професійна адаптація робітників пов’язана з рівнем функціонування в структурі діяльності найбільш вразливих до небезпечних умов хімічного виробництва професійно важливих якостей; умови хімічного виробництва значним чином впливають на адаптацію або дезадаптацію і, відповідно, на стійкість, якість, надійність усталеної діяльності робітників.


У другому розділі „Обґрунтування і розробка методики психодіагностики професійної адаптації технічного персоналу в умовах хімічного виробництва” проаналізовані теоретичні засади психодіагностики професійної адаптації робітників; надано професіографічний аналіз виробничої діяльності та визначені структурні особливості та критерії психодіагностики професійної адаптації технічного персоналу  в умовах хімічного виробництва.


Якщо розглядати питання про особливості професійної адаптації, то підходів до їх визначення за допомогою психодіагностичних методик існує декілька. Так, Ісмаілов Р.Х. пропонує оцінювати професійну адаптацію з позиції «адаптованості–дезадаптованості». Прикладом інтегрального підходу до психодіагностики професійної адаптації є Багаторівневий особистісний опитувальник «Адаптованість» (Маклаков А.Г., Чермянін С.В.) для визначення адаптивних можливостей індивіда на основі оцінки психофізіологічних та соціально-психологічних характеристик. Теоретичними основами методики Шапкіна С.О. є уявлення про адаптацію з позиції системного підходу в плані визначення чотирьох базових компонентів адаптації: активаційного, когнітивного, емоційного та мотиваційно-вольового компонентів. Професійна адаптація на виробництві розглядалася також із точки зору проявів протилежного їй явища – дезадаптації (Родіна О.М.).


Аналіз літератури показує, що професійна психодіагностика далека від вирішення всіх своїх проблем. Велику увагу дослідники приділяють поведінковій регуляції, комунікативним якостям, адаптивним можливостям суб’єкта з точки зору питань морального розвитку, впливу виробничого середовища, задоволеності змістом та умовами праці. В проаналізованих джерелах відсутня спрямованість на вивчення процесуальних аспектів виконавчих професій, зміст яких носить репродуктивний характер, пов’язаний із виконанням робіт за інструкцією, вмінням самостійно використовувати наявні знання та алгоритми  в рішенні типових задач  у знайомих та змінених ситуаціях. Так, на хімічному підприємстві працює технічний персонал, який не пов'язаний безпосередньо з роботою з хімічною сировиною і речовинами, але знаходиться у зв'язку з особливостями трудової діяльності в різних цехах з виробництва хімічної продукції. До них відносяться: слюсарі з ремонту устаткування, електрогазозварники, механіки і електромонтери, діяльність яких пов’язана з підвищеною небезпекою та вимагає високого рівня професійної адаптації.


Для обґрунтування і розробки методики психодіагностики професійної адаптації технічного персоналу було проведено аналіз посадових інструкцій і кваліфікаційних характеристик фахівців із технічного персоналу. Було визначено особливості роботи, посадові обов'язки, кваліфікаційні вимоги, знання, уміння, навички, професійно важливі якості фахівців. Саме в цьому контексті було виділено професійно важливі якості, які мають суттєве значення в структурах діяльності усіх фахівців із технічного персоналу, несуть максимальне навантаження при виконанні конкретного виду праці та найбільшою мірою схильні до адаптаційних або дезадаптаційних змін. Це наступні якості: високий обсяг зорової й слухової пам’яті; високі стійкість, перемикання та концентрація уваги; високий темп сенсомоторних реакцій; низький рівень реактивної та особистісної тривоги; низький рівень невротизації та психопатизації; низький рівень емоційного стресу. Вказані якості технічного персоналу відносяться до когнітивного, регулятивного або емоційного компонентів структури професійної адаптації. Було встановлено, що професійна діяльність технічного персоналу має переважно репродуктивний та індивідуальний характер, що пов’язано з виконанням робіт за інструкцією, певною постійною схемою виробничих операцій, необхідністю самостійно використовувати наявні знання у вирішенні типових задач та відомі алгоритми в знайомих та позаштатних ситуаціях.


У третьому розділі „Матеріали дослідження та методи психодіагностики професійної адаптації технічного персоналу в умовах хімічного виробництва” визначені етапи та процедура дослідження, надана характеристика матеріалів та методик емпіричного дослідження.


Дослідження професійної адаптації було проведено в п’ять етапів. На першому етапі узагальнювалися та систематизувалися науково-теоретичні підходи до визначення особливостей та умов професійної адаптації технічних працівників, а також визначалися структура та психодіагностичні критерії їх професійної адаптації. Аналізувалися щорічні психологічні дослідження, які проводилися з технічним персоналом – ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, трудова діяльність яких на даний час пов’язана з виконанням робіт у шкідливих умовах (210 осіб). Узагальнення отриманих результатів показало, що найбільш вразливими до впливу стрес-факторів були функції пам’яті, особливості уваги, сенсомоторні реакції, емоційний стан, настрій, самопочуття, активність та тривожність працівників.


На етапі розробки психодіагностичного комплексу для виявлення особливостей професійної адаптації визначалися психодіагностичні методики, які б відповідали цілям та завданням дослідження, відповідали всім умовам стандартизації, надійності та валідності. Зважаючи на велику імовірність професійних захворювань у працівників хімічного виробництва, для визначення рівня адаптації цих працівників були застосовані критерії, за якими відрізняються здорові та хворі люди. Це наступні критерії: обсяг короткочасної слухової пам’яті – 5–7 слів, обсяг довготривалої пам’яті 7 слів; обсяг зорової пам’яті – 5 – 6 символів; для стійкості та концентрації уваги „Коректурна проба” – 6–8 хвилин, до 15 помилок; перемикання уваги – 200–300 секунд; час сенсомоторних реакцій – 50  секунд  за  таблицями  Горбова–Шульте  (Блейхер В.М.,  Крук І.В.;  Полищук І.А., Видренко А.Є.). Нормативні оцінки  функціонального стану за методикою САН  дорівнюють – 5–5,5 балів; показники реактивної та особистісної тривожності  до 30 балів свідчать про низький рівень тривожності, 31–45 балів – середній, більше 45 балів – високий рівень тривожності (Корольчук М.С.); рівень невротизації в межах від – 10 до + 10 та рівень психопатизації від – 5 до + 5 свідчять відповідно про відсутність невротичної симптоматики та психопатизації  (Личко А.Є.); інтерпретація результатів емоційного стресу за методикою Люшера проводилася згідно з методичними рекомендаціями Собчик Л.М. (Собчик Л.М.).


На основному етапі під час обчислювань результатів досліджень кожного випробуваного для визначення рівня окремих професійно важливих якостей робітників була використана кон’юнктивна стратегія прийняття оціночного рішення (Козелецький Ю.). Оцінка результатів вимірювань у групах адаптованих та неадаптованих працівників здійснювалася на основі статистичних критеріїв.


На заключному етапі дослідження визначалася успішність та надійність професійної діяльності досліджуваних працівників шляхом застосуванні методів контент–аналізу та експертних оцінок. Використання цих методів надало можливість встановити, яким чином склався професійний шлях кожного з досліджуваних протягом  2004–2008 років.


На етапі розробки рекомендацій з ефективної адаптації працівників на виробництві керівництву підприємства давалися повні інтерпретовані дані щодо стану та особливостей адаптації працівників. Деяким із досліджуваних пропонувалося пройти додаткове обстеження в інших спеціалістів. Ці досліджувані брали участь у психокорекційних тренінгах із метою зниження внутрішнього дискомфорту, придбання навичок емоційної рівноваги та впевненої поведінки. Під час індивідуального консультування ці особи оволоділи техніками релаксації та аутотренінгу.


За методиками, обраними для психологічного аналізу професійної адаптації технічного персоналу, було обстежено 107 осіб у віці від 18 до 71 року, що працюють на підприємстві хімічної промисловості ВАТ «Костянтинівський державний хімічний завод».


Аналіз термінів трудової діяльності свідчить про те, що більшість робітників мали стаж від 4 до 8 років, ці дані свідчать, що спеціалісти вже мали необхідний досвід роботи на посаді, тобто усталену професійну діяльність, а також володіли знаннями, уміннями та навичками, необхідними для якісного виконання робочих завдань та посадових обов’язків.


У четвертому розділі „Емпірична перевірка ефективності методики психодіагностики професійної адаптації технічного персоналу в умовах хімічного виробництва” надана оцінка рівня професійної адаптації технічного персоналу; визначено зв’язок рівня професійної адаптації та успішності діяльності технічного персоналу хімічного виробництва.


На основі статистичного аналізу отриманих даних психодіагностики стану професійно важливих якостей, які відносяться до когнітивного, регулятивного та емоційного компонентів психологічних систем професійної діяльності досліджуваних, можна стверджувати, що у представників різних професійних груп (електромонтери, електрогазозварники, слюсарі-ремонтники та механіки) достовірних та статистично значущих відмінностей не спостерігається. Цей результат підтверджує можливість розглядати представників різних професій в узагальненій групі технічного персоналу.


Серед усіх досліджуваних порушення психофізіологічних показників і невідповідність критеріям професійної адаптації зафіксовані у 22 осіб. Зокрема, результати проведеного дослідження показали, що у 18 осіб спостерігалося зниження продуктивності мнестичних функцій: короткочасної памяті – у 16 осіб; довготривалої пам'яті - у 9 осіб. У 16 осіб виявлено послаблення концентрації, порушення стійкості і перемикання уваги. Зниження темпу сенсомоторних реакцій зафіксовано у 14 осіб.


Рівень емоційного стресу характеризував виражену емоційну напруженість, що мала тенденцію до зростання у 7 осіб. При виконанні теста Люшера перевага цими особами віддавалася коричневому, зеленому та чорному кольорам. У досліджуваних відзначалися неспокій, прагнення до суворого контролю над своїми діями та поведінкою, щоб уникати помилок, негативних думок та несприятливих ситуацій. Своє самопочуття, активність і настрій 4 особи оцінили як незадовільні.


Оцінка показників реактивної і особистісної тривожності виявила високий рівень тривоги у 8 осіб. Висока реактивна і особистісна тривожність розглядається як одна з головних причин низької стійкості до стресу і є однією з передумов високого рівня невротизації і психопатизації (5 осіб). З усього числа обстежених працівників відокремилися дві групи: особи з низьким рівнем професійної адаптації (22 особи) та особи з достатнім рівнем професійної адаптації (85 осіб). Особам  із низьким рівнем професійної адаптації, тобто тим, чиї результати не відповідали психодіагностичним критеріям хоча б за одним із показників когнітивної, регулятивної або емоційної сфер, було надано рекомендації щодо зміни місця роботи. Особам, у яких було виявлено достатній рівень професійної адаптації, прогнозувалися хороші показники успішності професійної діяльності.


 Було встановлено, що з осіб, як із достатнім (85 осіб), так і з низьким (22 особи) рівнем професійної адаптації, на 2008 рік працює 64 особи: 60 осіб, у яких не було виявлено невідповідності критеріям професійної адаптації, та 4 особи, які мали порушення емоційної сфери, але після додаткової роботи з психологом та іншими спеціалістами змогли адаптуватися на виробництві.


 Результати статистичного аналізу даних психодіагностики професійної адаптації технічного персоналу свідчать про те, що в осіб із достатнім рівнем професійної адаптації значення показників переважної більшості професійно важливих якостей суттєво краще, ніж у осіб із низьким рівнем адаптації. Так, виявлено, що найбільш значущі відмінності спостерігаються за показниками ефективності короткочасної та довготривалої слухової пам’яті, часу сенсомоторних реакцій, часу виконання методики „таблиця Горбова-Шульте” (перемикання уваги), стійкості та концентрації уваги. З аналізу результатів також можна зробити висновок, що з усіх показників емоційної та регулятивної сфер тільки для емоційного стресу, реактивної та особистісної тривожності виявлена статистично значуща відмінність між групами з достатнім та низьким рівнем професійної адаптації.


Стосовно тих працівників, які були віднесені до групи достатньо адаптованих, але звільнилися, зважаючи на широке розуміння „успішності” професійної діяльності, слід зазначити, що їх звільнення (за 2004–2008 рр.) узагальнено можна вважати як результат невідповідності особливостей структури їх професійної діяльності вимогам виробництва. Відповідно до цього, означені працівники, порівняно з працюючими успішними та неадаптованими і не успішними (звільненими) працівниками, були визначені як недостатньо успішні.


Шляхом кореляційного аналізу визначалися зв’язки рівня успішності професійної діяльності з показниками когнітивної, емоційної та регулятивної сфер особистості досліджуваних. Були отримані значущі зв’язки успішності з ефективністю короткочасної (r=0,32; p<0,05) та довготривалої (r=0,33; p<0,05) слухової пам’яті (слова), з ефективністю зорової пам’яті (r=0,27; p<0,05), з часом перемикання уваги (r=–0,33; p<0,05), з часом (r=–0,42; p<0,05) та помилковістю (r=–0,34; p<0,05) виконання завдання „Коректурна проба”, із часом сенсомоторних реакцій (r=–0,30; p<0,05), із реактивною (r=–0,32; p<0,05) та особистісною (r=–0,28; p<0,05) тривожністю. Наведені результати кореляційного аналізу свідчать, що показники когнітивної сфери є більш вагомими для визначення рівня професійної успішності технічного персоналу в умовах хімічного виробництва, ніж показники емоційної та регулятивної сфер.


 


Результати дослідження професійно успішних, адаптованих осіб, що продовжують працювати на підприємстві (60 осіб), було порівняно з результатами неуспішних, неадаптованих осіб (22 осіб) та з результатами недостатньо успішних осіб (25 осіб) за критерієм Стьюдента. Було встановлено чітку тенденцію в тому, що значення показників адаптаційних можливостей в групі недостатньо успішних працівників розташовуються між значеннями, отриманими в інших групах (табл. 1). Зважаючи на виразність указаної тенденції, до уваги бралися також і відмінності між показниками на рівні p≤0,10 (Суходольський Г.В.).

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины