Сучасний розвиток монетарної теорії

Краткое содержание

Найбільших проблем новокейнсіанська теорія зазнала на початку
1970-х, коли дуже несподівано під впливом першої хвилі нафтових шоків більшість світових економік – імпортерів нафти зазнали одночасно суттєвого прискорення темпів інфляції та стійких високих рівнів безробіття, що отримало назву стагфляція.

Новокейнсіанська система в рамках існуючої моделі не могла пояснити феномен стагфляції та не давала відповіді, які дії повинна здійснювати макроекономічна політика для боротьби зі стагфляцією. Тому ми можемо зазначити, що дві ключові гіпотези, які були серцевиною новокейнсіанського підходу, виявилися «слабкою ланкою» моделі. По-перше, крива Філіпса, яка встановлювала обернений взаємозв’язок між інфляцією та безробіттям, а по-друге, взаємопов’язане з цим співвідношення Самуельсона та Солоу [355] про те, що витрати з підтримки низької інфляції знижують за других інших економічне зростання в довгостроковому періоді.

У 1960-х роках економічний загал застосовував припущення про те, що існує альтернатива між інфляцією та безробіттям. Нижче безробіття потребує вищої інфляції. Це пояснювалось класичною кривою Філіпса.   

Зокрема, гіпотеза Філіпса стверджувала про існування стабільної оберненої залежності між безробіттям та інфляцією для економік Англії
та США.