Принципи побудови індексу інфляції як цільового показника цінової стабільності

Краткое содержание

Нині розрахунок інфляції набуває особливої важливості. Адже, по-перше, рівень інфляції суттєво зменшився у переважній більшості країн світу, починаючи з 80-х років минулого сторіччя. По-друге, інфляція разом із сталими темпами економічного зростання та справедливим розподілом національного багатства є головною метою економічних політик у світі. По-третє, дедалі більше держав установлює кількісні показники інфляції визначальною ціллю монетарної політики власних центральних банків. Сукупність цих чинників підвищує важливість точного та правильного виміру інфляції.

Тому проблема визначення оптимальної міри інфляції для конкретної економіки стає визначальною для ефективного здійснення макроекономічної політики загалом, і для монетарної політики центрального банку зокрема. Але поняття інфляції є дуже неоднозначним, а методи її вимірювання і тепер широко дебатуються в теоретичній літературі та залишаються такими ж і
при практичному застосуванні статистичними інститутами всього світу
[127; 233–235; 265].

Немає єдності в тому, який саме ціновий індекс адекватний цілям монетарної політики. Наприклад, які ціни повинні бути у фокусі уваги центральних банків – споживчі, ціни виробників, ціни на фінансові активи та нерухомість або їх комбінації в певній пропорції, – чи слід використовувати дефлятор ВВП? Особливо це питання дебатується в перехідних економіках і, зокрема, в Україні, де вимірювання інфляційних процесів має не тільки економічний, а й політичний характер.

Ціллю цього підрозділу є формулювання основних принципів побудови індексу інфляції, який би, з одного боку, найкращим чином віддзеркалював інфляційні процеси в економіці, а з іншого – відповідав вимогам, що висуваються перед цільовим показником монетарної політики будь-якого центрального банку і, зокрема, для України.