ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКИЕ И ПАТОПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ, БОЛЬНЫХ ЭПИЛЕПСИЕЙ С ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫМ СНИЖЕНИЕМ И ИХ КОРРЕКЦИЯ : ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ І ПАТОПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ, ХВОРИХ ЕПІЛЕПСІЄЮ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ ЗНИЖЕННЯМ І ЇХ КОРЕКЦІЯ

Краткое содержание

Матеріал і методи дослідження. Проведено комплексне клініко-психопатологічне, патопсихологічне обстеження хворих, у яких був встановлений діагноз епілепсії (F02.8,  G40)  відповідно до критеріїв МКХ – 10.

У дослідження було включено 120 хворих двох вікових груп: 52 дітей 5-11 років та  68 підлітків 12-16 років з інтелектуальним зниженням різного ступеня виразності. Легка ступінь відповідала граничному рівню інтелектуальної недостатності зі значеннями IQ від 71 до 90; помірна – дебільності з показниками IQ 60-70; виражена – глибокій дебільності (IQ - 50-60) (Гільбух Ю.С., 1992). Обстежено по 26 дітей та підлітків з інтелектуальною недостатністю легкого ступеня (підгрупи Д-1 та П-1), 16 пацієнтів дитячого та 26 підліткового віку з помірним інтелектуальним зниженням (Д-2 та П-2), 10 та 16 хворих відповідних вікових підгруп з вираженим дефектом (Д-3 та П-3).

Клінічне обстеження включало реєстрацію даних про основні симптоми та анамнестичні відомості, що були необхідні для встановлення діагнозу. Комплексом психодіагностичних методик досліджувалися інтелект, емоційно-афективна, особистісна сфери. Вивчення глибини та характеру інтелектуального зниження в роботі проводилося за допомогою психометричного тесту Векслера для дітей 5-16 років (Wechsler Intelligence Scale for Children).       Результати виконання хворими вербальних субтестів характеризували рівень абстрактно-логічного мислення, невербальних – наочно-дієвого. За результатами отриманих вербального та невербального показників обчислювався загальний інтелектуальний коефіцієнт (Блейхер В.М., Крук И.В., 1986; Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М., 1989).

У проведеному дослідженні застосовувався також проективний тест «Дім, дерево, людина», який проводився з детально розробленим стимулюванням змістовних само оцінних суджень хворого. За допомогою використаної методики оцінювалися почуття незахищеності, тривожність, недовіра до себе, почуття неповноцінності, ворожість, агресивність, ознаки фрустрації, комунікативні утруднення, симптоми регресивності, ознаки органічної дисфункції, демонстративність, педантизм, афективна ригідність, імпульсивність (К.С. Робсон, 1999).

Для оцінки емоційно-афективної сфери застосовувався восьмикольоровий варіант тесту Люшеру, що дозволило оцінити основні показники актуального емоційного і функціонального стану з визначенням ступеня тривожності (Драгунский В. В., 1999; Клар Г.,1999; Базыма Б. А., 2001; Луцик В.Л., 2003; Собчик Л.Н., 2003).

         Отримані в проведеному дослідженні результати були піддані математичній обробці. При порівнянні середнього рівня показника у двох різних вибірках  використовувався  t-критерій Ст’юдента, одночасно в трьох і більше вибірках - Н-критерій Крускала-Уолліса. Для порівняння процентних або часткових показників у двох різних вибірках застосовувався  "кутовий" j*-критерій Фішера. При оцінці синхронності, спряженості в змінах двох змінних або для оцінки подібності двох шкальних профілів обчислювалися лінійні (по Пірсону) і рангові (по Спірмену) коефіцієнти кореляції. Для оцінки впливу факторів віку й інтелектуального зниження був застосований двохфакторний дисперсійний аналіз для незалежних вибірок (MANOVA -  Multi-factor Analysis of Variance) та F-коефіцієнт Фішера (Боровиков В., 2001; Гмурман В.Е., 2001; Наследов А.Д., 2004; Сидоренко Е.В., 2001).