ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ ОСОБИСТОЇ ОХОРОНИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ ОСОБИСТОЇ ОХОРОНИ
Альтернативное Название: Психофизиологического обеспечения ВОЕННО-ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СОТРУДНИКОВ ЛИЧНОЙ ОХРАНЫ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Вступ містить обґрунтування актуальності обраної теми дослідження та напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу, завдання, методологічну й теоретичну основу та методичні підходи. Висвітлено наукову новизну роботи, теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження та публікації за темою дисертації.


У першому розділі “Теоретико-методологічні засади психофізіологічного забезпечення військово-професійної діяльності співробітників особистої охорони”  викладено результати аналізу літературних джерел з досліджуваної проблеми, проаналізовано та узагальнено провідні напрямки та підходи до її вивчення. Розкрито зміст і особливості поняття психофізіологічного забезпечення діяльності, його основних складових, проаналізовано їх функції та задачі.


Сучасні дослідники психофізіологічне забезпечення діяльності в найбільш загальному розумінні розглядають як забезпечення людиною досягнення цілей її діяльності, виділяючи в цьому процесі “внутрішній” аспект (за рахунок внутрішніх ресурсів) та “зовнішній” (за рахунок системи заходів, спрямованої на збільшення ефективності і надійності діяльності)  (А.М.Карпухіна, О.М.Кокун, М.С.Корольчук). Військові науковці розглядають психофізіологічне забезпечення професійної діяльності військовослужбовців як систему заходів, спрямовану на підтримання високої боєздатності особового складу військових частин і підрозділів, основними складовими якої є професійний психологічний відбір, соціально-психологічний та психофізіологічний супровід їх професійної діяльності (О.Н.Глушко, В.С.Новіков, Ю.І Погодін, В.О.Шабалін, В.І.Шостак).


Професійний психофізіологічний відбір розглядається як важлива складова системи психофізіологічного забезпечення військово-професійної діяльності. В роботі розкриті сучасні підходи до професійного відбору (В.О.Бодров,  В.С.Новіков, Н.В.Самоукіна). Ці підходи розвивають фундаментальну ідею Є.О.Климова про необхідність встановлення в процесі відбору взаємної відповідності індивідуальних якостей людини вимогам професійної діяльності. На основі аналізу досліджень військових психофізіологів розкрито зміст основних завдань психофізіологічного відбору військовослужбовців, основних видів професійного відбору (медичного, освітнього, психофізіологічного, психологічного, соціально-психологічного); обґрунтовано пріоритетне значення психофізіологічного відбору фахівців для професійної діяльності, яка здійснюється в особливих та екстремальних умовах (В.О.Бодров, Л.Г.Дика, В.Г.Донченко, А.І.Єна, Ю.М.Забродін, М.С.Корольчук, М.В.Макаренко, В.С.Новіков, Ю.І.Погодін, В.О.Трошихін).  


На основі аналізу літературних джерел показана необхідність організовувати заходи психофізіологічного відбору на основі системного, діяльнісного, особистісного підходів (Б.Г.Ананьєв, П.К.Анохін, Л.Г.Дика, Ю.М.Забродін, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, Є.О.Мілерян, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, В.Д.Шадріков), з урахуванням методологічних принципів наукової обґрунтованості, комплексності, динамічності, активності, практичності відбору, групування спеціальностей і адаптивності критеріїв (В.О.Бодров, Е.Ф.Зеєр, М.С.Корольчук, М.В.Макаренко, Є.О.Мілерян); поєднання антропоцентричного і професіоцентричного напрямків досліджень у визначенні професійної придатності людини до виконання певного виду діяльності (В.О.Бодров). 


В розділі проаналізована специфіка організації психофізіологічного відбору фахівців для військово-професійної діяльності, а також для інших видів діяльності, що здійснюються в особливих, емоційно-напружених та екстремальних умовах (В.О.Бодров, М.С.Корольчук, Г.В.Ложкін, М.В.Макаренко, А.Г.Макла­ков, О.Р.Малхазов, В.С.Новіков, Ю.І.Погодін, І.І.Приходько). Показана важлива роль генетично детермінованих психофізіологічних властивостей в забезпеченні надійності та ефективності такої діяльності; з’ясовуються можливості компенсації недостатньо розвинених професійно важливих якостей шляхом формування індивідуального стилю діяльності (В.В.Вареник, А.І.Єна, М.С.Корольчук, М.В.Ма­ка­ренко, В.В.Маслюк, Г.С.Нікіфоров, В.М.Панченко); підкреслюється важливість впровадження пролонгованого, еволюційного та конкурентного принципів відбору військовослужбовців (В.В.Корольов, О.В.Сотніков). Наголошується на необхідності при організації професійного відбору в умовах суспільних змін особливу увагу приділяти оцінці мотивації особи до військово-професійної діяльності (В.О.Бодров, Л.Д.Сиркін; В.І.Ковальов); а також підбору відповідного арсеналу методів, психодіагностична потужність яких дозволяє адекватно визначити професійну придатність до військової служби кандидатів з урахуванням особливостей сучасного контингенту (Г.Г.Аракелов, Н.Е.Лисенко, О.Р.Малхазов). 


Психофізіологічний супровід військово-професійної діяльності сучасні науковці розглядають як систему організаційних та медично-психологічних заходів, спрямованих на оцінку, прогнозування, корекцію і реабілітацію функціонального стану організму  і професійної працездатності військовослужбовців для підтримання високої боєздатності частин і підрозділів (Ю.І.Погодін, В.С.Новіков, В.І.Шостак, О.Н.Глушко). Виходячи з представлених в літературі даних про цілі та завдання психофізіологічного супроводу військово-професійної діяльності,  про його важливе значення для підтримання боєздатності (В.Г.Донченко, В.І.Шостак, В.О.Шабалін), обґрунтовується висновок  про основні об’єкти спрямування заходів психофізіологічного супроводу військово-професійної діяльності, якими виступають військово-професійна адаптація, військово-професійна працездатність і професійне здоров’я військовослужбовців.


В розділі показана висока актуальність досліджень проблеми адаптації людини до екстремальних умов професійної діяльності (Ю.А.Александровський, Ф.Б.Березин, В.Г.Донченко, Т.В.Землякова, Ц.П.Короленко, В.І.Лебедєв). Військово-професійну адаптацію вважають найважливішим компонентом боєздатності військових спеціалістів (Е.Г.Жиляев, І.І.Ліпатов, О.В.Тимченко, І.М.Чиж, Л.Ф.Шестопалова, Ю.В.Ярошок); водночас період первинної адаптації до професії розцінюють як найскладніший етап за весь період військової служби (Г.Н.Заго­род­ніков, О.О.Назаров, О.В.Тимченко). При розгляді теоретичних аспектів проблеми адаптації розкриті основні підходи до визначення її сутності (Р.М.Баєвський); структурні компоненти адаптації  - активаційний, когнітивний, емоційний, мотиваційно-вольовий (С.О.Шапкін, Л.Г.Дика); динаміка адаптаційного процесу (Л.М.Балабанова, В.Г.Донченко, А.Н.Занковский, В.Д.Кислий, А.Б.Леонова, В.І Медведєв, О.О.Назаров, О.В.Тімченко, Л.Ф.Шестопалова); механізми адаптації (Г.Т.Береговий,  О.І.Жданов, О.О.Назаров, Ж.Піаже).  


У зв’язку з високою практичною значущістю проблеми ефективної адаптації велика увага приділяється критеріям успішності та детермінантам військово-професійної адаптації, феноменології її порушень (Л.Г.Дика, В.Д.Кислий, Г.С.Нікіфоров, В.С.Новіков, А.О.Скоромний, О.В.Тимченко, С.О.Шапкін, K.Isaksson, D.Knippenberg, G.Pomaki). Підкреслюється необхідність точного визначення, в процесі психофізіологічного супроводу професійної діяльності, адаптаційно значущих чинників з метою зміцнення адаптаційно сприятливих та усунення дезадаптивних чинників на етапі здійснення оптимізаційних заходів (О.М.Кокун). Показаний тісний зв’язок проблеми адаптації з практичними завданнями підтримання професійного здоров’я, яке розуміють як здатність зберігати компенсаторні, адаптаційні та захисні механізми в складних  умовах професійної діяльності (А.Г.Маклаков, Г.С.Нікіфоров, В.О.Пономаренко). Розкривається важлива роль оцінки рівня військово-професійної працездатності, в тому числі за параметрами психофізіологічного стану і функціональних резервів, які виступають її непрямими показниками (В.О.Бодров, Л.Г.Дика, Р.Н.Коробов, М.С.Корольчук, Л.Г.Медведєв, Л.Ф.Шеховцова); описані фактори, які впливають на працездатність. Підкреслюється важливість вивчення професійної надійності, якій надається пріоритетне значення у визначенні ефективності діяльності в екстремальних, стресових умовах (В.О.Бодров, Б.Ф.Ломов).


Окреслені найважливіші заходи психофізіологічного супроводу, які включають: а) психодіагностичну оцінку професійної працездатності та рівня адаптації до особливих умов діяльності (Г.Г.Аракелов, Л.М.Балабанова, Л.Г.Дика, А.М.Карпухина, В.В.Суходеєв, І.М.Чиж, N.Schutte, S.Toppinen, R.Kalimo, W.Schaufeli); б) оптимізаційні психофізіологічні заходи, спрямовані на зміцнення адаптаційних можливостей, попередження негативного впливу професійного стресу та інших шкідливих професійних факторів на продуктивність діяльності, на виникнення небажаних функціональних станів, професійно-особистісних деформацій (Х.М.Алієв, О.Н.Глушко, Г.Н.Загородніков, А.Б.Леонова, О.М.Кокун, В.С.Новіков, В.В.Семикін, В.І.Шостак).


Виходячи з даних доступної психологічної літератури, проаналізовані психологічна специфіка, умови і зміст охоронної діяльності; розкрита динаміка психічного стану фахівців у процесі діяльності, окреслені вимоги до розвитку психофізіологічних властивостей співробітників особистої охорони, перш за все генетично детермінованих, у зв’язку з наявністю численних стресових факторів професійної діяльності, а також соціально-психологічних, пов’язаних з суб’єкт-суб’єктним характером охоронної діяльності (С.К.Делікатний, Ж.Ю.Поло­внікова, П.Я.Пригунов, В.О.Толочек). Стан наукової розробки проблеми вказує на актуальність глибшого вивчення охоронної діяльності із застосуванням системно-структурного підходу у визначенні психофізіологічних чинників, які сприяють ефективній та надійній діяльності охоронців. 


Проаналізовані в даному розділі наукові уявлення щодо сутності поняття професійного психофізіологічного забезпечення діяльності, напрямків, завдань, заходів професійного психофізіологічного відбору і супроводу військово-професійної діяльності, а також основні напрямки і перспективи науково-практичних досліджень з цих питань можуть бути використані для створення системи психофізіологічного забезпечення військово-професійної діяльності співробітників особистої охорони. Розглянуті особливості професійної діяльності співробітників особистої охорони, специфіка умов і змісту охоронної діяльності, динаміка психофізіологічного стану фахівців у процесі діяльності, вимоги до розвитку психофізіологічних властивостей зумовила вибір методичних підходів до вивчення професійно важливих та адаптаційно значущих чинників військово-професійної діяльності співробітників особистої охорони.


У другому розділі “Методи дослідження психофізіологічних властивостей співробітників особистої охорони”, виходячи з мети та завдань дослідження  обґрунтовується вибір психодіагностичних методик вивчення психофізіологічних властивостей охоронців у процесі констатуючого експерименту.


Аналіз психологічних особливостей професійної діяльності та індивідуальних психофізіологічних властивостей охоронців проводився з використанням різних груп методів: організаційних, емпіричних, обробки даних, інтерпретаційних, методів психологічного аналізу діяльності, добір яких здійснювався з урахуванням вимог до комплексного, системного характеру досліджень.


При доборі методів дослідження психофізіологічних властивостей охоронців враховувалась передусім психологічна специфіка професійної охоронної діяльності, яка передбачає високі фізичні і психічні навантаження, наявність стресових чинників, ризику, можливості виникнення небезпечних, несподіваних ситуацій, необхідність приймати точні рішення в умовах дефіциту часу і рішуче діяти в екстремальних умовах, що висуває особливі вимоги до розвитку передусім таких психофізіологічних якостей як стресостійкість, витривалість, здатність швидко і точно реагувати в складній ситуації. Тому емпіричне вивчення психофізіологічних властивостей співробітників особистої охорони передбачало дослідження різних якостей індивіда: передусім генетично детермінованих індивідуальних властивостей  нейродинаміки, когнітивних функцій, а також особистісних характеристик, особливостей психофізіологічного стану. Це зумовило залучення широкого переліку психодіагностичних тестів, які відповідають необхідним критеріям валідності, надійності, дискримінативності, діагностичної інформативності.


Вивчення психомотрики і нейродинамічних властивостей проводилось шляхом дослідження функціональної рухливості, сили нервових процесів за допомогою модифікованої методики М.В.Макаренка; врівноваженості нервових процесів за допомогою модифікованої методики “Реакція на рухомий об’єкт”, досліджувались особливості сенсомоторного реагування, вегетативної регуляції. Когнітивні функції вивчались за допомогою методик “Коректурна проба Бурдона”, “Лічба за Крепеліним”, “Пам’ять на числа і на слова”, тест структури інтелекту Р.Амтхауера. Особистісні характеристики досліджувались із використанням 16 факторного опитувальника Р.Кеттелла, Індивідуально-типологічного опитувальника, опитувальника Г.Шмішека, методики SACS для оцінки індивідуальної стратегії поведінки подолання стресу С.Хобфолла. Особливості психофізіологічного стану досліджувались за допомогою шкалованої самооцінки психофізіологічного стану, методики оцінки рівня соціальної фрустрації Вассермана - Бойка, модифікованого тесту вибору кольорів М.Люшера,  скринінгу емоційного стану.


 У третьому розділі “Психофізіологічне дослідження професійно-важливих та адаптаційно-значущих якостей співробітників особистої охорони” наводяться дані щодо вибірки досліджуваних, яка охоплює загалом 244 військовослужбовці, з яких 133 - співробітники особистої охорони. Інші досліджувані опосередковано задіяні у здійсненні заходів по забезпеченню охорони фізичних осіб, але відрізняються змістом професійної діяльності.


Дослідження психофізіологічних детермінант професійної ефективності та успішної адаптації до особливих умов діяльності з метою оптимізації заходів психофізіологічного забезпечення професійної діяльності охоронців передбачало поглиблене комплексне вивчення індивідуальних особливостей нейродинаміки, когнітивних функцій, особистісних характеристик та проведення моніторингу психофізіологічного стану охоронців. Отримані результати вивчались: а) у зіставленні з популяційними нормами; б) у порівнянні з аналогічними психофізіологічними характеристиками досліджуваних інших професійних груп; в) через порівняння індивідуальних характеристик співробітників особистої охорони з різним рівнем професійної успішності  (формування підгруп охоронців з низькою і високою професійною успішністю проводилось згідно із зовнішніми оцінками ефективності їх професійної діяльності).


В процесі проведеного аналізу отриманих результатів було встановлено, що за нейродинамічними властивостями досліджені співробітники особистої охорони відзначаються середньою і вище середньої швидкістю простих і складних сенсомоторних реакцій, середньою функціональною рухливістю і вище середнього рівня динамічною витривалістю нервових процесів, відносно тривалим часом центральної переробки інформації у складній реакції вибору двох подразників з трьох, середньою силою нервових процесів, перевагою процесів збудження і невисокою врівноваженістю основних нервових процесів.


Зіставлення нейродинамічних властивостей охоронців та представників інших професійних груп виявило, що порівняно з водіями охоронці відрізняються більшою швидкістю реагування в складній сенсомоторній реакції вибору (р≤0,01), вищими показниками функціональної рухливості нервових процесів (р≤0,01), більшою стабільністю реакцій в слуховому аналізаторі (р≤0,001), нижчим діастолічним артеріальним тиском (р≤0,05), більшою тривалістю центральної переробки інформації в складній реакції вибору (р≤0,05). З досліджуваними підрозділу швидкого реагування охоронці не виявляють достовірних відмінностей за властивостями нейродинамічних функцій.


Нейродинамічні властивості охоронців з високою професійною ефективністю відзначаються, порівняно з менш успішними фахівцями, більшою стабільністю (р≤0,01), швидкістю і меншим часом центральної переробки інформації в складній сенсомоторній реакції вибору одного подразника з трьох (р≤0,05), врівноваженістю нервових процесів (р≤0,01)


Отримані результати підтверджують залежність ефективності охоронної діяльності від швидкості переробки інформації різного ступеня складності, розвитку функціональної рухливості і врівноваженості нервових процесів. Зв’язок успішності професійної діяльності співробітників особистої охорони із силою нервових процесів не є настільки очевидним,  що може бути зумовлено  методичними труднощами його дослідження.


Когнітивні процеси досліджених співробітників особистої охорони характеризуються середніми показниками швидкості і точності процесів переробки інформації, різномодального запам’ятовування, концентрації уваги, інтелектуальної продуктивності.


Порівняння властивостей когнітивної сфери охоронців з аналогічними показниками інших професійних груп виявило, що охоронці відзначаються нижчими темповими характеристиками когнітивних процесів (р≤0,01), нижчою інтелектуальною продуктивністю, ніж досліджувані групи швидкого реагування (р≤0,01), що може бути пов’язано з віковими характеристиками досліджуваних (середній вік охоронців вищий, що, мабуть, позначилось на окремих аспектах їх інтелектуальної продуктивності). Співробітникам особистої охорони властива більша швидкість когнітивних реакцій (р≤0,05), краща концентрація уваги (р≤0,05), більша точність рішень (р≤0,01), вищий рівень інтелектуального розвитку (р≤0,01), ніж групі водіїв, що може бути зумовлено вищим освітнім рівнем, більш складними й різноманітними вимогами професійної діяльності охоронців.


Порівняння особливостей інтелектуальної діяльності в групах охоронців з різним рівнем професійної успішності виявило, що для когнітивних функцій співробітників з високою професійною ефективністю властиві більша швидкість (р≤0,01) і точність рішень (р≤0,05), вищий рівень розвитку інтелектуальних здібностей і продуктивності інтелектуальної діяльності (р≤0,01), менший рівень концентрації уваги в умовах монотонії (р≤0,05), ніж в групі з нижчою ефективністю професійної діяльності. Отримані дані вказують на важливість розвитку інтелектуальних здібностей і продуктивності інтелектуальної діяльності для успішної професійної адаптації і ефективного виконання службових задач у співробітників особистої охорони; водночас здатність до концентрації уваги в умовах монотонії не є для охоронців професійно значущою когнітивною характеристикою.


Особистісні особливості охоронців в цілому відзначаються збалансованістю і гармонійністю проявів. За даними особистісних опитувальників Кеттелла 16PF, Шмішека, Індивідуально-типологічного опитувальника, для співробітників особистої охорони характерні відкритість, екстравертованість, соціабельність, конформність, лабільність, сензитивність, демонстративність, лідерські тенденції, комунікативність, оптимістичність, врівноваженість, емоційна стійкість, сміливість, спонтанність, стенічність, розвинений самоконтроль, впевненість у собі. Аналіз індивідуальних стратегій подолання стресу (за методикою SACS C.Хобфолла) вказують на поєднання в охоронців активних, просоціальних стратегій подолання стресу в соціальній взаємодії зі схильністю до обережних дій.


Порівняння особистісних характеристик співробітників особистої охорони та інших професійних груп виявило, що в охоронців, порівняно з досліджуваними підрозділу швидкого реагування, менше виражені стенічні якості (р≤0,05), тоді як показники просоціальності та поведінкової гнучкості у них є вищими (р≤0,05). Охоронцям більшою мірою, ніж водіям, властиві відкритість, оптимістичність, екстравертованість, лідерство, сміливість, емоційна стійкість, домінантність, радикалізм, незалежність, яскравість, у них більшою мірою проявляються раціональні підходи до вирішення проблем (0,001≤ р ≤ 0,05). Меншою мірою, порівняно з водіями, у співробітників особистої охорони виражені тривожність, сензитивність, схильність до обережних та імпульсивних дій, нещирість, компромісність, конформізм (0,001≤ р ≤ 0,05). Порівняльний аналіз особистісних показників фахівців різних професійних груп вказує на важливість, для ефективної охоронної діяльності, поєднання сприйнятливості до емоційних реакцій інших осіб, емоційної гнучкості і компетентності з толерантністю щодо фрустраційних чинників, емоційною стабільністю.


Охоронці з високою професійною ефективністю характеризуються більшими проявами щирості, стенічності, гнучких поведінкових стратегій, порівняно з менш успішними співробітниками. Водночас у них відмічається вищий рівень афективної ригідності, ергічної напруги, тривожності, експлозивності, схильність до імпульсивних та агресивних дій (0,01≤ р ≤ 0,05). Отримані результати свідчать на користь неоднозначних, нелінійних зв’язків між особистісними характеристиками і успішністю професійної діяльності. Негативні емоційні прояви в групі кращих охоронців виступають не детермінантами професійної успішності, а відображують, на наш погляд, зміни психофізіологічного стану, які  спричинені перенапругою адаптаційних механізмів і вказують на значну психофізіологічну ціну високої ефективності професійної охоронної діяльності.


При вивченні особливостей психофізіологічного стану та соціально-психологічних характеристик співробітників особистої охорони в процесі моніторингу встановлено, що більшість охоронців вважають свій психофізіологічний стан добрим, робоче навантаження нормальним; позитивно оцінюють свої фізичну і розумову працездатність, стан здоров’я, зацікавленість у роботі; надають перевагу “здоровим”, адаптивно-сприятливим моделям поведінки. Показник соціальної фрустрації у співробітників особистої охорони в цілому є низьким. Помірний рівень фрустрації викликають недостатнє матеріальне забезпечення, сфера послуг та побутового обслуговування; збільшення рівня фрустрації в охоронців пов’язане з житлово-побутовими умовами та сферою медичного обслуговування. 


Порівняння особливостей психофізіологічного стану співробітників особистої охорони й інших професійних груп  виявляє в охоронців нижчі оцінки самопочуття, активності, зацікавленості в роботі, ніж у досліджуваних інших груп (р≤0,05). Достовірно більшими є оцінки охоронцями свого робочого навантаження, тривалості робочого дня; менше часу вони витрачають на відновлення функціональних резервів (сон), меншою є вдоволеність  стосунками з колегами (0,01≤ р ≤ 0,05). Охоронці мають достовірно вищий рівень соціальної фрустрованості, пов’язаної з умовами професійної діяльності, житлово-побутовими умовами, становищем у суспільстві, стосунками з друзями, сферою послуг та медичного обслуговування, можливістю вибору місця роботи (0,001≤ р ≤ 0,01)


Порівняння показників психофізіологічного стану в групах охоронців з різним рівнем професійної успішності показало, що фахівці з вищою ефективністю професійної діяльності виявляють більший рівень оптимістичності, активності, менше вдоволені стосунками з колегами (0,01≤ р ≤ 0,05). Співробітники з низькою професійною успішністю відрізняються більшою зосередженістю на внутрішніх проблемах, пасивністю, вразливістю, залежністю від зовнішніх впливів (р ≤ 0,05).


Вивчення особливостей факторних структур психофізіологічних характеристик в групах охоронців з різним рівнем професійної успішності виявило по 9 факторів в кожній групі з близькою пояснювальною потужністю (в групі з нижчою успішністю – 64 % загальної дисперсії; в групі з вищою успішністю – 63 %). Порівняння цих факторних структур виявило наявність як подібних, так і відмінних факторів. Подібними є чотири фактори: тривожне напруження, екстравертованість – оптимістичність, фактор психомоторики, стратегії подолання стресу, які, водночас, не є ідентичними за внутрішнім складом.


Найбільш примітна відмінність факторних структур психофізіологічних характеристик в групах охоронців з різною професійною успішністю полягає в наступному. В групі охоронців з нижчою професійною успішністю має місце  перевага процесів збудження, динамічної м’язової витривалості, проявів когнітивної неефективності, конформності. В групі досліджуваних з високою професійною успішністю спостерігається врівноваженість нервових процесів, когнітивна ефективність, емоційна стабільність і спонтанність, просоціальність і незалежність.


В результаті покрокового регресійного аналізу показників психофізіологічних функцій були визначені інформативні показники, які стали критеріальними при складанні прогнозу професійної ефективності охоронців. Згідно з отриманими результатами професійну ефективність співробітників особистої охорони  визначають: 1) гнучкість поведінкових стратегій (за опитувальником С.Хобфолла); 2) низький час центральної переробки інформації в складній сенсомоторній реакції вибору одного сигналу  з трьох; 3) розвинені комбінаторні здібності (показник  інтелектуального розвитку за тестом Р.Амтхауера); 4) ергічна напруга, зумовлена високою професійною  мотивацією (показник Q4 за Р.Кеттеллом); 5) просоціальна спрямованість поведінки (за опитувальником С.Хобфолла) ; 6) спонтанність (за опитувальником С.Хобфолла); 7) розвинене вербальне запам’ятовування (“пам’ять на слова”); 8) низький рівень тривожності (Індивідуально-типологічний опитувальник); 9) точність  рішень (низька кількість помилкових рішень в методиці “Лічба за Е.Крепеліним”); 10) функціональна рухливість нервових процесів (показник “час” в режимі “Зворотний зв’язок” за М.В.Макаренком). 


 


Отже, визначені в процесі дослідження нейродинамічні, когнітивні, особистісні детермінанти професійної успішності і адаптації охоронців до особливих умов військово-професійної діяльності є підґрунтям для розробки рекомендацій для істотного вдосконалення процедури професійного психофізіологічного відбору охоронців. Виявлені негативні особистісні і афективні зміни в групі охоронців з вищою професійною успішністю, необхідність зміцнення адаптаційних можливостей і профілактики розвитку негативних станів, психосоматичних захворювань, особистісних деформацій в складних умовах професійної діяльності засвідчують необхідність розробки і впровадження диференційованої системи заходів психофізіологічного супроводу професійної діяльності охоронців. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины