ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ МОТИВАЦИИ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Краткое содержание

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подані відомості про впровадження у практику результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи «Теоретико-методологічні основи дослідження мотивації підприємницької діяльності» висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано підходи до розуміння основних понять, проведено психологічний аналіз феномену підприємницької діяльності. Особливу увагу приділено аналізу системи мотивів підприємництва.

У роботі поняття «підприємницька діяльність» (або «підприємництво») розглядається як особливий вид діяльності (О. В. Бусигін, І. Є. Мусаелян, В. П. Позняков, Ю. О. Сливницький). Ця діяльність спрямована на отримання прибутку і має такі ознаки: ознака свободи і незалежності, ознака ініціативи та активності, ознака інноваційності та ризику. Розглянуто основні функції підприємницької діяльності (за Ю. Ф. Пачковським): ресурсну, організаційну, творчу.

Під «підприємцем» в роботі розуміється особа, яка реалізує підприємницьку діяльність, виступає її суб’єктом – самостійно або в партнерстві із іншими особами. На підставі наукових досліджень (В. В. Марченко, І. Є. Мусаелян, Ю. О. Сливницький, Л. Е. Орбан-Лембрик, Ю. Ф. Пачковський) автором було виділено основні ролі, що їх виконує в своїй діяльності підприємець, а саме ролі власника капіталу, менеджера та фахового працівника.

В результаті аналізу підходів до визначення етапів підприємницької діяльності (Л. Грейнер, Є. І. Кушелевич, С. Р. Філонович) автором було виявлено, що з точки зору розвитку мотивації особливий інтерес являють два етапи підприємницької діяльності: етап приходу до підприємництва та етап стабілізації діяльності.

Аналіз літератури виявив різноманіття підходів до визначення поняття «мотив» і «мотивація» (Дж. Аткінсон, Є. П. Ільїн, В. І. Ковальов, Г. В. Ложкін, А. Маслоу, С. Л. Рубінштейн, Х. Хекхаузен). В основу роботи покладено основні положення теорії діяльності О.М. Леонтьєва та класифікацію мотивуючих чинників А. В. Петровського та М. Г. Ярошевського. Відповідно, поняття «мотив» у роботі визначається як причина, що визначає вибір спрямованості поведінки. Під «мотивом діяльності» розуміється спонука, що спрямовує діяльність.

Під «мотивацією» в роботі згідно зі змістовно-ієрархічним підходом (А. Маслоу, Ф. Герцберг, Д. Мак-Клелланд, С. С. Занюк, К. К. Платонов) розуміється сукупність мотивів. Поняття «мотивація діяльності» в роботі визначається як сукупність мотивів діяльності, що знаходяться в певній ієрархії і утворюють певну структуру. На основі аналізу літератури встановлено, що мотивація діяльності зазнає змін в процесі розвитку діяльності (Т. Л. Бадоєв, А. Г. Здравомислов, В. І. Ковальов, А. К. Маркова, В. Д. Шадріков, В. А. Ядов).

Під «мотивацією підприємницької діяльності» в роботі розуміється сукупність мотивів, що спонукають підприємницьку діяльність на певному етапі її здійснення. Проаналізовано, що підприємницька діяльність є полімотивованою (В. Г. Булигіна, Л. М. Карамушка, О. В. Креденцер, Ю. Ф. Пачковський, В. П. Позняков, А. Є. Чірікова, О. А. Філь). На підставі аналізу літератури з’ясовано, що основними мотивами підприємництва є: мотиви свободи і незалежності; мотиви самореалізації; мотиви комерційного успіху.

На основі аналізу досліджень мотивації підприємництва та класифікації мотивів М. Г. Рогова автором побудовано модель мотивації підприємницької діяльності, яка включає: 1) безпосередні мотиви (мотиви комерційного успіху; мотиви свободи і незалежності; мотиви ініціативи і активності; мотиви інноваційності і ризику); 2) опосередковані мотиви (мотиви самореалізації; мотиви поваги і самоповаги; мотиви соціальних контактів і групової належності; мотиви вимушеності). В роботі розрізняються і досліджуються окремо мотиви приходу до підприємництва і мотиви підприємницької діяльності на етапі стабілізації діяльності.

З’ясовано, що мотивація пов’язана із успішністю діяльності (Є. П. Ільїн, А. К. Маркова, В. Е. Мільман). В основу роботи покладено підхід В. І. Ковальова, який вважає, що для високоефективної, успішної діяльності людини мотивація повинна мати певні характеристики: розвиненість мотивів даної діяльності; достатня сила мотивів; стійкість мотивів; певна ієрархія мотивів; певна структура мотивації.

Згідно з підходом О. В. Лібіна в роботі введено поняття «успішності підприємця», що складається з двох компонентів: успішність власне підприємницької діяльності та особистісний успіх підприємця.

Автором виділено основні чинники мотивації підприємницької діяльності:
1) соціально-економічні (політична та соціальна стабільність суспільства; ефективність правового механізму забезпечення підприємництва; наявність розвиненого громадянського суспільства; дієвість податкової, фінансової, адміністративної систем; культура суспільства тощо); 2) організаційні (сфера підприємницької діяльності); 3) соціально-демографічні (вік підприємця; стать підприємця). Підкреслимо, що основну увагу в роботі приділено організаційним та соціально-демографічним чинникам.

У другому розділі «Емпіричне дослідження мотивації підприємницької діяльності» викладається загальна стратегія експериментального дослідження, обґрунтовується система методичних прийомів та діагностичних методик. Проводиться аналіз основних мотивів, структури, типів мотивації підприємницької діяльності та її динаміки в процесі розвитку діяльності.

Емпіричне дослідження проводилось у декілька етапів.

На першому етапі емпіричного дослідження було здійснено перевірку достовірності розробленої нами теоретичної моделі мотивації підприємницької діяльності. Застосування методу напівструктурованого інтерв’ю дозволило визначити спектр мотивів підприємництва і констатувати достовірність теоретичної моделі мотивації.

Другий етап емпіричного дослідження був спрямований на вивчення структури мотивації підприємницької діяльності.

Використання авторської анкети «Мотиви підприємництва», побудованої на основі результатів проведеного автором інтерв’ю, дозволило виявити ієрархію мотивів та структуру мотивації підприємницької діяльності на основних її етапах. Найважливішими для вітчизняних підприємців у цілому виявилися мотиви комерційного успіху. Вони посіли перше місце в ієрархії мотивів як на етапі приходу до підприємництва, так і на етапі стабілізації діяльності. Друге та третє місце в кожній з ієрархій мотивів посідають мотиви свободи і незалежності та мотиви ініціативи і активності. Мотиви самореалізації, інноваційності і ризику та соціальних контактів і групової належності знаходяться на середніх позиціях в ієрархіях мотивів. Останні місця в обох ієрархіях посідають мотиви поваги і самоповаги та мотиви вимушеності.

Дослідження особливостей усвідомлення мотивів підприємцями було здійснено за допомогою використання методики «Незакінчені речення» (авторський варіант методики). Найбільш представленими у свідомості підприємців виявилися мотиви комерційного успіху та мотиви свободи і незалежності. Найменш представленими у свідомості підприємців були мотиви інноваційності і ризику, соціальних контактів і групової належності та мотиви вимушеності.

У результаті факторного аналізу було виявлено структуру мотивації підприємницької діяльності.

Виявлена в дослідженні структура мотивації приходу до підприємництва складається з п’яти факторів, що пояснюють 56,3 % емпіричної дисперсії даних. Перший фактор – «Прагнення цікавої та інноваційної діяльності» – відображає бажання підприємців займатися змістовною, інноваційною діяльністю, яка надає широкі можливості спілкування. Другий фактор – «Прагнення комерційного успіху» – виражає прагнення підприємців комерційного успіху та досягнень, бажання як підвищити свій добробут, так і якісно поліпшити життя, а також прагнення самореалізації. Третій фактор – «Прагнення поваги» – відображає бажання підприємців увійти до групи поважних людей, прагнення поваги, визнання, бажання управляти іншими людьми. Четвертий фактор – «Прагнення свободи і незалежності» – виражає бажання підприємців відчувати себе вільними, не залежати від керівників, бути власниками своєї справи. П’ятий фактор – «Вимушеність» – відображає прагнення підприємців вийти з кризової ситуації безробіття, бажання мати роботу заради виживання, а не заради реалізації власних здібностей і розвитку.

На етапі стабілізації діяльності в структурі мотивації підприємництва було виділено п’ять факторів, що пояснюють 55,4 % емпіричної дисперсії даних. Перший фактор – «Прагнення інновацій та самореалізації» – відображає прагнення інновацій, самореалізації, активності, бажання підприємців спілкуватися із цікавими людьми. Другий фактор – «Прагнення комерційного успіху» – виражає бажання підприємців мати прибуткову справу, досягти власного багатства та матеріальної забезпеченості своїх близьких, готовність підприємців до конкурентної боротьби і ризику. Третій фактор – «Прагнення поваги» – виражає прагнення підприємців досягти поваги, самоповаги та бажання належати до категорії поважних людей. Четвертий фактор – «Прагнення свободи і незалежності» – відображає бажання підприємців бути незалежними в діяльності та вільними в прийнятті рішень. П’ятий фактор – «Вимушеність» – відображає відсутність у підприємців роботи за фахом і невпевненість, що можна знайти роботу краще.

В ході дослідження шляхом порівняння сили мотивів та структури мотивації підприємницької діяльності на двох її основних етапах було з’ясовано, що мотивація підприємницької діяльності зазнає змін в процесі розвитку діяльності. Встановлено, що підвищують свою силу мотиви: комерційного успіху, ініціативи і активності, самореалізації, соціальних контактів і групової належності. Водночас зменшується сила мотивів свободи і незалежності та мотивів вимушеності. Виявлено, що структура мотивації підприємницької діяльності в процесі розвитку діяльності переважно змінюється в бік більшої специфікації і конкретизації. Так, більш специфічними і вузько спрямованими стають фактори «Прагнення комерційного успіху», «Прагнення поваги», «Вимушеність». Тобто, можна говорити про те, що мотиви комерційного спрямування виокремлюються і втрачають свою глобальність та смисловий зв’язок із якісним поліпшенням життя. Мотиви прагнення поваги і самоповаги конкретизуються і складають окрему зону в мотивації підприємницької діяльності. Мотиви вимушеності, що були пов’язані із готовністю пожертвувати самореалізацією, на етапі стабілізації діяльності вказують на діяльність «за звичкою» та побоювання змін. При цьому залишається вузько спрямованим фактор «Прагнення свободи і незалежності», що свідчить про окреме важливе місце відповідних мотивів. Водночас розширюється за своїм кількісним і смисловим навантаженням фактор «Прагнення інновацій і самореалізації». Таким чином, специфічність мотивів інноваційності, самореалізації, соціальних контактів і групової належності підприємцями в процесі розвитку діяльності не виокремлюється. Дані мотиви мають загальний смисл прагнення цікавого процесу діяльності.

У результаті застосування кластерного аналізу даних, що розкривають мотиви підприємництва на етапі стабілізації діяльності, нами було виявлено чотири основні типи підприємців за мотивацією підприємницької діяльності. Як видно із табл. 1, найбільш представленою є група «Істинних підприємців» (50,0 %), вони високо мотивовані прагненням інновацій і самореалізації, а також прагнуть комерційного успіху. «Пасивні підприємці» (22,2 %) прагнуть свободи і незалежності, проте мало орієнтовані на активність, комерційний успіх, управління. «Підприємці, орієнтовані на прибуток» (13,9 %) прагнуть багатства та готові до конкуренції, проте не зацікавлені в самореалізації, спілкуванні та інноваціях. «Вимушені підприємці» (13,9 %) мотивовані обставинами, що склалися, а також бажають управляти людьми та прагнуть самоповаги.