ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ВНУТРЕННЕГО МИРА ДЕТЕЙ, БОЛЬНЫХ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ВНУТРЕННЕГО МИРА ДЕТЕЙ, БОЛЬНЫХ БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМОЙ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, ступінь розробленості проблеми, гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність роботи, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та структуру роботи.

У першому розділі – “Внутрішній світ дитини із соматичним захворюванням” - розкривається суть поняття “внутрішній світ людини”, подається характеристика його змісту та аналізується стан вивчення внутрішнього світу дитини із соматичним захворюванням у медичній психології сьогодення.

Внутрішній світ людини – психологічне явище, що являє собою складне цілісне утворення, відкрите для впливу та змін, та має свою природу, структуру і зміст. Основними характеристиками внутрішнього світу є інтенціональність та динамізм (С.Д. Максименко).

Елементами внутрішнього світу є, в основному, почуття, переживання, інтереси та задуми людини, її потреби, цінності та прагнення (Л.І. Анциферова, Л.І. Божович, П.Я. Гальперін, І.С. Кон, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн, В.І. Слободчиков).

Як будь-яке психологічне явище, внутрішній світ людини здатен до об’єктивування, тобто може виражатися назовні за допомогою слів та мовленнєвих значень, результатів діяльності (наприклад, творчості), а також через переживання, стани та стосунки людини (Л.І. Анциферова, І.С. Кон, С.Д. Максименко, Р.В. Моляко, В.М. Мясищев, В.І. Слободчиков та ін.).

У клінічних дослідженнях внутрішній світ людини з соматичним захворюванням розглядається ученими у рамках вивчення суб’єктивної сторони хвороби. Особливе місце у вивченні психологічного аспекту соматичного захворювання належить працям Р.А. Лурії, який висунув поняття “внутрішня картина хвороби”.

Бронхіальна астма, як важке соматичне захворювання, створює особливі умови життя для хворої дитини. Вагомо змінюється її соціальна ситуація розвитку, яку різні автори називають “новою життєвою ситуацією” (О.Г. Мотовілін), “психосоматичною ситуацією” (Д.М. Ісаєв), “соціальною ситуацією хвороби” (В.В. Ніколаєва).

Простір внутрішнього світу дитини, що страждає на соматичне захворювання, наповнюється новими уявленнями, переживаннями та образами, які пов’язані з хворобою та відображаються у внутрішній картині хвороби. Визначальне значення для формування уявлень про хворобу, її причини, значення та роль в житті дитини відіграє її найближче оточення, у першу чергу батьки, лікар та однолітки.

Все сказане приводить до висновку, що основна увага у дослідженнях психологічних особливостей внутрішнього світу дитини з бронхіальною астмою повинна приділятися вивченню внутрішньої картини хвороби цієї дитини з урахуванням особливостей соціальної ситуації розвитку.

У другому розділі - “Методи експериментального дослідження психологічних особливостей внутрішнього світу дітей, хворих на бронхіальну астму” - описані методи експериментально-психологічного дослідження, яке проводилось з метою вивчення змісту внутрішнього світу дитини, хворої на бронхіальну астму, особливостей формування її внутрішньої картини хвороби та особливостей соціальної ситуації розвитку. В розділі наводиться характеристика експериментальної вибірки та обґрунтовується вибір методів дослідження.

У дослідженні брали участь 4 групи: дві основні і дві контрольні. Першу основну групу склали 43 дитини 6-11 років із діагнозом “Бронхіальна астма”, другу основну групу склали 48 підлітків у віці від 12 до 16 років із діагнозом “Бронхіальна астма”. Обидві контрольні групи склали діти молодшого шкільного віку та підлітки, що не мають хвороби дихальної системи. У контрольну дитячу групу увійшло 26 осіб, у контрольну підліткову – 22 особи.

У дослідженні брав участь один із батьків (переважно, мати) молодшого школяра, тому дитячі основна та контрольна групи мали у своєму складі 43 та 26 пар “мати-дитина” відповідно. Загалом, у експериментально-психологічному дослідженні взяли участь 208 осіб: 139 дітей та 69 батьків (матерів).

Дослідження відбувалося у два етапи. На першому, попередньому, етапі дослідження проводилось спостереження, бесіда із лікарями та батьками дітей, хворих на бронхіальну астму, та вивчення історій хвороби. За результатами цього етапу дослідження була складена характеристика експериментальних груп та вивчені основні соціальні фактори впливу.

На другому етапі дослідження, присвяченому вивченню особливостей внутрішнього світу дітей, хворих на бронхіальну астму, основна увага приділялася дослідженню особливостей побудови внутрішньої картини хвороби (ВКХ) та соціальної ситуації розвитку хворих дітей. За теоретичну модель ВКХ була обрана модель становлення внутрішньої картини хвороби О.Ш. Тхостова, що являє собою багаторівневе утворення, що складається з чотирьох рівнів: чуттєвої тканини, первинного та вторинного означень та особистісного смислу.

У третьому розділі - “Експериментальне дослідження психологічних особливостей внутрішнього світу дітей, хворих на бронхіальну астму” - подано результати експериментально-психологічного дослідження, а також наводиться порівняльна характеристика психологічних особливостей внутрішнього світу дітей підліткового та молодшого шкільного віку, хворих на бронхіальну астму.

У внутрішньому світові дітей з БА присутній неправильний концепт хвороби, заснований на фрагментарній та викривленій інформації, який знаходить вияв не лише в неправильному уявленні дітей про причини та наслідки хвороби, але й про сам патогенний процес, що відбувається в організмі під дією важкої хвороби. На малюнку “Моя хвороба” категорія “патологічний процес” дітьми з БА використовувалася у 41,86±7,52% випадків, дітьми з контрольної групи – у 19,23±7,73% випадків (р<0,05). Однією з причин формування у дітей неправильних уявлень про захворювання є страх батьків перед невиліковною бронхіальною астмою та їх небажання розмовляти з дітьми про цю хворобу.

Саме захворювання знайшло своє відображення у внутрішньому світові дітей у вигляді образу потворної істоти, яку вони описували як активну та злу, і таку, що своїми діями завдає шкоди організму та самій дитині. У малюнку “Моя хвороба” категорія “абстрактне зображення” в основній групі зустрічалося у 27,91±6,84% випадків, у контрольній – у 11,54±6,27% (р<0,05).

Дослідження внутрішньої картини хвороби у дітей 6-11 років показало неправильне формування структури ВКХ, недостатню сформованість рівня чуттєвої тканини та наявність розривів між рівнями. У дітей основної групи в порівнянні з дітьми контрольної групи недостатньо виражена опора на таку складову внутрішньої картини хвороби, як чуттєва тканина (25,58±6,65% та 61,54±9,54%, при р<0,001), в той час, як опора на вторинне означення значно переважає (62,79±7,31% та 19,23±7,73%, при р<0,001).

Особистісний смисл у двох групах має якісні відмінності. У той час, коли для дітей контрольної групи хвороба носила негативне забарвлення, бо приносила дискомфорт та соматичні страждання, для дітей основної групи хвороба мала певні позитивні властивості (пропуск занять у школі, позбавлення від домашніх обов’язків, підвищена увага батьків). Вторинна вигода хвороби призводила до виникнення позитивного особистісного смислу хвороби у дітей з БА.

Аналіз результатів виконання методики “Самооцінка” дітьми з БА виявив факт невідповідності між показниками самопочуття (14,5±0,2 балів), здоров’я (8,7±0,3 бали) та настрою (16,1±0,2 бали), присутність ейфорично-анозогнозичного типу ставлення до хвороби та наявність психологічних захистів за типом заперечення, витіснення та раціоналізації.

Внутрішньому світові підлітків з БА притаманна наявність неправильного ригідного концепту хвороби, що знайшов своє відображення у малюнках дітей на тему “Моя хвороба”. Хворі на БА підлітки малюють “абстрактне зображення” хвороби (22,92±6,07%), “патологічний процес”, що відбувається в організмі під час захворювання (37,50±6,99%) та “метафоричний образ” своєї хвороби (20,83±5,86%). Підлітки контрольної групи не використовують у своїх малюнках категорії “абстрактне зображення” та “патологічний процес”, а категорію “метафора” використовують лише у 4,55±4,44% випадків.

В структурі ВКХ дітей контрольної групи опора на рівень чуттєвої тканини переважає, чого не спостерігаємо у ВКХ дітей з БА (77,27±8,93% та 35,42±6,90%, при р<0,001). Протилежну ситуацію спостерігаємо при виявленні опори на вторинне означення у структурі ВКХ: підлітки з БА демонструють більшу засвоєність концепту хвороби, ніж їх однолітки з контрольної групи (72,92±72,92% та 45,45±10,62%, при р<0,001 ). В обох випадках опора на особистісний смисл хвороби представлена у достатньо високій мірі (66,67±6,80% та 63,64±10,26%).

Підлітків з БА характеризує невміння співвідносити власні патологічні тілесні відчуття із симптомами хвороби, що означає відірваність пасивно засвоєного концепту хвороби від витоків, з яких він формувався. Пасивність підлітків спостерігається не лише при формуванні концепту хвороби, але й у ставленні до лікування. Налаштованість на лікування у них постійно змінюється з активної на пасивну. Формуванню лабільного наставлення сприяє конфліктний особистісний смисл, коли підлітки з БА вбачають у захворюванні як негативний, так і позитивний бік.

Наявність амбівалентного ставлення до свого захворювання у підлітків основної групи підтверджують результати КТС: об’єкт “хвороба” (асоціативний зв’язок із синім кольором у 54,55±10,62% випадків) розташовується ними як на індиферентних 5-6 позиціях, так і на 7-8 позиціях, що відкидалися (асоціативний зв’язок з чорним кольором у 35,42±6,90% випадків).

Результати виконання методики “Самооцінка” підлітками з БА продемонстрували наявність неадекватних оцінок на шкалах “самопочуття”, “настрій” та “щастя”. Неадекватно підвищені самооцінки щастя (17,8±0,2 балів) та настрою (15,3±0,2 бали) у дітей з БА говорять про відсутність критичності при оцінці свого стану, про дію механізму психологічного захисту за типом заперечення та, в цілому, про слабко розвинуту рефлексію. Окрім цього, результати “Самооцінки” вказують на існування розриву у показниках самооцінки по шкалах здоров’я та самопочуття (10,5±0,2б балів та 13,9±0,3 балів), що співвідноситься з даними про існування розриву між рівнем первинного означення чуттєвої тканини та вторинним означенням у структурі ВКХ, а також підтверджує присутність у внутрішньому світі хворих на БА підлітків пасивно усвоєного концепту хвороби.

Аналіз результатів виконання методики МАТ хворими на БА підлітками показав несприятливу сімейну ситуацію, порушення дитячо-дорослих стосунків та порушення спілкування хворих підлітків зі своїми однолітками.

В цілому, дітям молодшого шкільного та підліткового віку, хворим на БА, притаманне формування неадекватної внутрішньої картини хвороби, наявність у змісті внутрішнього світу пасивно засвоєного концепту хвороби, конфліктного особистісного смислу, а також порушення міжособистісних стосунків.

У четвертому розділі - “Психологічна корекція елементів внутрішнього світу дитини з бронхіальною астмою” - описані цілі та задачі психологічної корекції, представлене методологічне обґрунтування вибору методів та форми корекції, а також загальна структура та зміст корекційної програми. У цьому ж розділі наводиться оцінка ефективності проведеної психологічної корекції.

Психокорекційна робота проводилась з малими групами у складі 5-6 осіб. Вік дітей – 12-15 років. Тривалість психологічної корекції склала 1,5 місяці. Ефективність психокорекційного впливу оцінювалась за результатами повторного психологічного дослідження. Контрольну групу склали підлітки з БА, що не проходили психологічну корекцію.

На корекційних заняттях використовувалися прийоми ігрової терапії, психодрами, раціональної терапії, арт-терапевтичні техніки, тілесно-орієнтовані методи, психогімнастичні прийоми, рольові ігри тощо.