МЕДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА НЕВРОТИЧЕСКИХ РАССТРОЙСТВ У МУЗЫКАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКИХ РАБОТНИКОВ : МЕДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА НЕВРОТИЧЕСКИХ РАССТРОЙСТВ У МУЗЫКАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКИХ РАБОТНИКОВ

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Під наглядом протягом 2005-2007 р. знаходилося 268 працівників музично-педагогічних установ (Донецького музичного училища, шкіл мистецтв м. Донецька №6 і №119, Дитячої музичної школи №2 м. Донецька і Дитячої музичної школи м. Авдіївки), серед яких було виділено 152 музично-педагогічних працівника з невротичними розладами (основна група), і 55 педагогів загальноосвітніх шкіл (ЗШ) №6, №17 і №119 м. Донецька з такою же патологією (група порівняння). 116 музикантів-педагогів без ознак невротичних розладів склали контрольну групу.

Серед обстежених музикантів-педагогів було 148 жінок (97,4±1,3%) і 4 чоловіки (2,6±1,3%). У віці до 25 років – 4 особи (2,6±1,3%), від 26 до 35 років – 38 осіб (25±3,5%), від 36 до 45 років – 56 осіб (36,8±3,9%), від 46 до 55 років – 54 особи (35,6±3,9%). Більшість з них мали вищу освіту – 114 обстежених (75,0±3,5%), середню освіту – 38 обстежених (25,0±3,5%). Стаж роботи до 5 років мало 11 осіб (7,2±2,1%), від 6 до 9 років – 23 особи (15,1±2,9%), від 10 до 19 років – 29 осіб (19,2±3,2%), від 20 до 29 років – 47 осіб (30,9±3,7%), від 30 до 39 років – 42 обстежених (27,6±2,6%). Мали власну родину (були в офіційному або цивільному шлюбі) 103 особи (67,8±3,8%), не були одружені – 21 особа (13,8±2,8%), перебували в розлученні – 22 особи (14,5±2,9%), овдовіли – 6 осіб (3,9±1,6%). Незадоволені сімейним життям були 59 обстежених (38,8±4,0%), мали конфліктні взаємини в родині – 10 осіб (6,6±2,0%), алкоголізм (наркоманія) когось із близьких відзначалися в 7 осіб (4,6±1,7%), 110 обстежених (72,4±3,6%) були незадоволені своїм матеріальним становищем, 22 особи (14,5±2,9%) – рішенням житлових проблем. З виробничих шкідливостей у 141 особи (92,8±2,1%) відзначалося психоемоційне перевантаження, у 70 обстежених (46,1±4,0%) – конфліктні ситуації на роботі, у 132 (86,8±2,7%) – мали місце переживання, зв'язані з частими публічними виступами, 75 осіб (49,3±4,1%) – відзначили наявність шумового фактора на роботі, 94 обстежених (61,8±3,9%) були незадоволені умовами праці, 26 (17,1±3,1%) – організацією праці, 15 (9,9±2,4%) – кар'єрним ростом, 144  особи (94,7±1,8%) – відчували соціальну незахищеність, 137 обстежених (90,1±2,4%) – відзначили підвищену відповідальність за виконувану роботу.

Психогігієнічне дослідження включало: 1) вивчення несприятливих виробничих і соціально-побутових факторів, що сприяють формуванню невротичних розладів; 2) вивчення умов праці музикантів-педагогів (визначення рівнів звукового тиску й освітленості на робочих місцях з використанням шумоміра «Robotron-00024», люксметра Ю-116); 3) вивчення показників напруженості трудового процесу (оцінювалися інтелектуальне, сенсорне, емоційне навантаження і робився висновок про загальний рівень напруженості праці). Оцінка всіх отриманих даних проводилася відповідно до нормативних документів: ДБН В.2.5-28-2006; ДСН 3.3.6.037-99 і «Гігієнічній класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (1998).

Клініко-психопатологічне дослідження включало два етапи: етап скринінгового дослідження та етап клінічної верифікації невротичних розладів. Інструментом для проведення  скринінгового дослідження послужила стандартизований опитувальник нервово-психічної дезадаптації (ОНПД) (Л.С. Свердлов, А.И. Скорик, 1990). Дослідження спектра невротичної симптоматики і її кількісна оцінка проводилися за допомогою стандартизованого опитувальника неврозів (Александрович Е., 2000).

Розподіл хворих по групах надалі верифікувалося у процесі клінічної бесіди, що являла собою об'єктивне клініко-психіатричне обстеження, мало єдину структуру, що знайшло своє відображення в стандартних протоколах і відповідало загальноприйнятим у психіатрії деонтологічним нормам. Діагностична оцінка невротичних розладів проводилася відповідно до Міжнародної класифікації хвороб  10-го перегляду (Розділ IV. Невротичні, зв'язані зі стресом і соматоформні розлади F40-F48).

З дослідження виключалися особи з органічною мозковою дисфункцією, із хронічними соматичними захворюваннями в період загострення та особи старше 55 років, у зв'язку з підвищеною імовірністю розвитку в них атеросклеротичних змін.

Комплексне психодіагностичне дослідження, спрямоване на вивчення особливостей індивідуально-динамічного патерна дезадаптації проводилося з використанням багатофакторного Фрайбургського особистісного опитувальника «FPI» (І. Фаренберг, Х. Зарг, Р. Гампел, 1968) в адаптації Ф. Короді (2005); стандартизованого опитувальника особистісної орієнтації POI (Э. Шостром, 1963) в адаптації А.А. Рукавішникова (1996); методики діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойко (1999).

Скринінгове дослідження станів «сценічного дискомфорту» у ситуації концертного виступу проводилося з використанням спеціально розробленої нами «Уніфікованої анкети сценічних станів», що включала інформацію про індивідуальні особливості музиканта-педагога під час концертно-виконавської діяльності, питання, що стосуються психоемоційного і психофізіологічного станів перед, під час і після виступу, а також відомості про різні прийоми і методи, які використовуються музикантами для успішного виступу. За допомогою опитувальника «Копінг-поведінка в стресових ситуаціях» С. Нормана й ін. (1990) в адаптації Т.А. Крюкової (2002) вивчалися ведучі копінг-стратегії, які використовуються музично-педагогічними працівниками в ситуації публічного виступу.

Отримані в ході дослідження дані піддавалися клінічному аналізу, а також статистичній обробці з використанням персонального комп'ютера в статистичному пакеті „MedStat” (Ю.Е. Лях, В.Г. Гур'янов, 2004). Оскільки результати дослідження вимірялися, в основному, у рангових шкалах, то для представлення цих даних у випадку кількісних характеристик приводилися значення медіанного значення розподілу ознаки (Me) і похибка медіани (m). Для якісних характеристик використовувався показник частоти зустрічальності ознаки (%) із вказівкою похибки частки (m%) або довірчого інтервалу (ДІ), що розраховувався з використанням методу кутового перетворення Фішера. Для порівняння середніх показників різних вибірок застосовувався критерій Стьюдента (нормальний закон розподілу, кількісні характеристики), критерій Вілкоксона (розподіл відрізняється від нормального, кількісні характеристики), метод кутового перетворення Фішера (порівняння частоти зустрічальності якісних ознак). При порівнянні більш двох вибірок між собою використовувалися методи множинних порівнянь: дисперсійний аналіз і метод множинних порівнянь Шеффе, у випадку нормального закону розподілу або критерій Крускала-Уолліса і критерій Данна, у випадку відмінності закону розподілу від нормального. При порівнянні якісних ознак у цьому випадку використовувався критерій  c². В усіх випадках перевірки статистичних гіпотез критичний рівень значимості дорівнював 0,05. Для оцінки ступеня впливу факторних ознак на результуючі показники використовувався метод розрахунку відносного ризику з указівкою 95% довірчого інтервалу для цього показника.

Результати дослідження та їх обговорення. У рамках клініко-динамічного підходу вивчення невротичних розладів розглядалося нами з позицій виділення субклінічних (СНР) і клінічно виражених форм патології. У музично-педагогічних працівників переважали невротичні розлади клінічного рівня – 52,6±4,0%, СНР було відповідно 47,4±4,0%. Серед аналогічного контингенту педагогів ЗШ у 65,5±6,4% виявлялися СНР, у 34,5±6,4% - клінічно виражені форми. Ці дані між собою достовірно відрізнялися (p=0,03).

Виділення СНР здійснювалося на підставі наступних діагностичних критеріїв: 1) субклінічний рівень проявів, рудіментарність, структурна (синдромальна) незавершеність; 2) відсутність суб'єктивного почуття хвороби; 3) відсутність порушень міжперсональної взаємодії; 4) наявність своєрідного «ґрунту»: характерологічні особливості особистості, психічна ригідність та ін.

Основними діагностичними критеріями клінічних форм невротичних розладів були: 1) психогенний початок захворювання; 2) наявність невротичного (внутрішньоособистісного) конфлікту на тлі недостатності психологічного захисту; 3) відсутність соматичного захворювання, здатного викликати наявну симптоматику; 4) функціональний і оборотний характер порушень; 5) відсутність психотичних симптомів; 6) редукція невротичної симптоматики при усуненні або дезактуалізації у свідомості психотравмуючої ситуації.

Структура СНР у музикантів-педагогів була представлена наступними варіантами: астено-вегетативним – 36 осіб (50,0±5,9%), емоційно хитливим – 27 осіб (37, 5±5,7%) і астено-субдепресивним – 9 осіб (12,5±3,9%). У групі порівняння усі виділені варіанти СНР були представлені в приблизно рівних співвідношеннях (36,1±8,0%, 33,3±7,9% і 30,6±7,7% відповідно). При розподілі варіантів СНР у досліджуваних групах не було виявлено статистично значимих розходжень (р=0,07).

Тривалість СНР складала приблизно від 2-3 тижнів до 2-х місяців. Надалі, або відбувалося повне усунення ознак дезадаптації, або ускладнення симптоматики СНР із переходом у клінічно обкреслені форми, що характеризувалося стабілізацією і посиленням виразності симптоматики, фіксацією респондентів на своїх переживаннях з розумінням «хворобливості» цих проявів, виходом на перший план симптомокомплексів, що визначають клінічну специфічність невротичного розладу.