ПРИЧИНЫ, УСЛОВИЯ РАЗВИТИЯ И ПСИХОТЕРАПИЯ СЕКСУАЛЬНО-ПОВЕДЕНЧЕСКОЙ ДЕЗАДАПТАЦИИ МОЛОДОЖЕНОВ : ПРИЧИНИ, УМОВИ РОЗВИТКУ І ПСИХОТЕРАПІЯ СЕКСУАЛЬНО-поведінкова ДЕЗАДАПТАЦІЇ МОЛОДЯТ

Краткое содержание

Характеристика обстежених подружжів. Під нашим спостереженням у відділенні сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру перебувало 100 пар молодих подружжів із первинною сексуально-поведінковою дезадаптацією.

Серед них було виокремлено чотири групи: до першої увійшли 25 подружніх пар із соціокультурною, до другої – 25 із сексуально-еротичною, до третьої – 25 пар із статеворольовою і до четвертої – 25 пар із конституціональною формою сексуальної дезадаптації. Як контрольну групу було обстежено 50 подружніх пар, у яких сексуальної дезадаптації та психосексуальної незадоволеності не спостерігалося.

Подружжя були віком від 18 до 35 років. У кожній парі різниця у віці становила не більше 5 років. Усі чоловіки й дружини в кожній подружній парі входили до однієї вікової групи.

Переважна більшість подружжів (93±3%) перебували у першому шлюбі, в другому було 24±9% подружніх пар четвертої та одна пара (4±4%) – третьої групи. Таким чином, перший шлюб розірвали переважно подружжя з конституціональною формою сексуально-поведінкової дезадаптації.

Тривалість перебування подружжів у шлюбі, як у дезадаптованих подружніх пар, так і в контрольній групі, не перевищувала 4-х років. Більшість подружжів (66±5%) були одружені від 1 до 2-х років, 30±5% – менше, ніж 1 рік. Отже, усі шлюбні союзи обстежених подружжів належали до категорії "зовсім молоді шлюби", а самі вони були молодим подружжям (В.А.Сисенко, 1991).

Мали дітей (переважно по одній дитині) лише 20±4% подружжів основних груп, до того в 7±3% сімей дружини і в 9±3% – чоловіки – мали дитину від першого шлюбу. У контрольній групі подружні пари найчастіше (72±6%) мали по одній дитині, 28±6% – по двоє дітей.

Більшість подружжів в усіх обстежених групах мали середню або спеціальну середню освіту, лише в чоловіків і жінок другої та контрольної груп на першому місці за частотою – незакінчена вища.

В усіх чотирьох основних групах більшість чоловіків і жінок займалися фізичною працею. У контрольній групі понад половину чоловіків і жінок займалися розумовою працею. В усіх групах подружжя найчастіше були виконавцями, але в контрольній значна кількість обстежених – керівниками.

Давність сексуально-поведінкової дезадаптації у всіх спостережуваних подружніх пар основних груп відповідала часу перебування у шлюбі, тобто дезадаптація виникала з самого початку статевого життя в шлюбі.

Методи досліджень. До комплексу проведеного клінічного обстеження молодого подружжя входило вивчення соматичного стану кожного з подружжів, у тому числі урологічного статусу чоловіків та гінекологічного статусу жінок, дослідження неврологічного та психічного стану подружжів, їх спеціальне сексологічне обстеження.

Стан сексуального здоров’я подружжя досліджували методом системно-структурного аналізу за В.В.Кришталем (2002). Згідно з цим методом, виокремлювали соціальний компонент з інформаційно-оцінною та соціокультурною складовими, психологічний, соціально-психологічний компоненти й біологічний компонент сексуального здоров’я, до якого входять нейрогуморальна, нейрорегуляторна, психічна та генітальна складові. Вивчення стану сексуального здоров’я молодого подружжя проводили не лише за цими компонентами та складовими, але й за його інтегральними критеріями.

Тип статевої конституції чоловіків визначали за векторною шкалою Г.С.Васильченка (2005), жінок – за шкалою І.Л.Ботнєвої (2005).

Функціональність ерогенних зон, сценарні й тактильні сексуальні переваги подружжя виявляли за методом М.В.Єкимова (2003, 2006).

Зважаючи на найважливішу роль психологічних та соціальних чинників у розвитку сексуальної дезадаптації, досліджували особистісні відмінності подружжів, характер їхніх стосунків, соціальні та мікросоціальні чинники.

Особливості загального й статевого виховання вивчали за А.Є.Личко (1983); стилі поведінки в батьківських сім’ях – за Г.Кра-йг (2002) та А.Лібіним (2006).

Особистість подружжів досліджували з позицій сучасних уя-влень про неї: концепції діяльності О.Л.Леонтьєва (1975), відносин В.С.М’ясищева (1960), спілкування Б.В.Ломова (1981), А.А.Бодалє-ва (1980), персоналізації А.В.Петровського (1981).

 З метою отримання об’єктивних даних про особистісні відмінності чоловіків і жінок, рівень та ступінь їхньої адаптації, характер стосунків подружжів проводили психодіагностичне дослідження.

Оцінюючи типи акцентуації характеру, застосовували опитувальник Г.Шмішека (1970), розроблений на основі концепції акцентуйованих особистостей К.Леонгарда. Ознакою явної акцентуації за даним типом вважали підсумковий показник понад 12 (максимальне значення – 24) (А.А.Реан, С.Є.Лукін, 1993).

Вивчали спрямованість особистості спостережуваних чоловіків і жінок (за їхньою домінуючою мотивацією, ціннісними орієнтаціями та проведенням дозвілля) й визначали ступінь їхньої адаптації на різних рівнях взаємодії.

Психосексуальні типи чоловіків і жінок та їх відповідність у подружжі досліджували за методикою С.С.Лібіха (1990).

Статеворольову поведінку молодих подружжів визначали за допомогою проективної психодіагностичної шкали Dur-Moll  L.Szondi (1960), яка дозволяє визначити полорольову поведінку на біогенному рівні, та полорольової шкали A.B.Heilbrun (1981), що дає змогу встановити маскулінні та фемінінні риси особистості на соціогенному рівні (рівні Я-концепції).

Подружню комунікацію вивчали за допомогою опитувальника M.J.Bienvenu, що дає змогу виміряти рівень подружнього щастя, та опитувальника подружньої адаптації D.H.Sprenkle, B.L.Fischer (цит. за О.С.Кочарян, 1996).

Застосовували також шкалу сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка дозволяє визначити самооцінку подружжям своїх сексуальних можливостей та наявність у них сексуальної заклопотаності й сексуальної депресії.

Окрім зазначених вище характеристик, вивчали також функціонування сім’ї, а саме значущість функцій сім’ї для кожного з подружжів та оцінку ними виконання цих функцій. Для оцінки порушення сімейних функцій використовували методику І.А.Семьонкіної (1999), що дає змогу обчислити коефіцієнт виконання функцій.

 Соціологічне дослідження включало вивчення стажу сімейного життя, кількості дітей у сім’ї, міцності сімейних стосунків, трудової діяльності та соціальних зв’язків подружжів, взаємин із колективом і взаємозв’язку цих характеристик із сексуальною дезадаптацією.

Для статистичної обробки даних клінічних та соціологічних досліджень використовувались такі методи: описової статистики (визначення середньоарифметичних значень і середньоарифметичних відхилень за кожним із кількісних показників M±SD, частоти для якісних параметрів), математичної статистики за таблицями відсотків та помилок, метод кореляційного аналізу (коефіцієнт кореляції Пірсона r), критерій U Вілкоксона – Манна – Уїтні та  t-кри-терій Стьюдента з достовірною імовірністю p<0,05 – для обробки результатів психодіагностичних досліджень.

Результати досліджень. У соматичному статусі, в тому числі урологічному в чоловіків та гінекологічному в жінок, не було порушень, які б могли несприятливо позначитися на їхній сексуальній функції. У психічному стані у 15±4% чоловіків і 16±4% жінок біло виявлено короткочасні депресивні реакції, у 16±4% і 10±3%  відповідно - неврастенія, а у 8±4% жінок – коїтофобія.

У процесі аналізу сексуального здоров’я молодих подружжів за інтегральними критеріями було виявлено, що переважна більшість із них в основних групах обстежених була порушена. Психосексуальний розвиток був затриманим у 38±5% чоловіків та 71±5% жінок, причому у всіх жінок другої та третьої груп. У останніх відзначалися й асинхронії статевого дозрівання, частіше прості, а в більшості чоловіків і майже половини жінок четвертої групи – сукупні асинхронії. Статеворольова поведінка була порушена у 30±5% чоловіків і 17±4% жінок, частіше вона була трансформована. Поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя була недостатньою або неправильною практично у всіх обстежених, і переважна більшість із них, причому всі чоловіки першої і четвертої та всі жінки третьої групи, неправильно оцінювали свою сексуальність.

У сексуальній мотивації подружжя чітко переважали дисгармонуючі типи, особливо часто генітальний, шаблонно-регламен-тований, у третій групі – агресивно-егоїстичний, але в першій групі у 40±10% жінок був гармонійний взаємно-альтруїстичний комунікативно-гедонічний тип сексуальної мотивації. Переважали в обстежених й несприятливі для сексуальної гармонії мотиви статевого акту: виконання подружнього обов’язку; у чоловіків – сексуальне самоствердження, у жінок – отримання оргазму.

У 32±5% чоловіків (у четвертій групі у 60±10%) та в половини жінок була слабка статева конституція, при цьому по 40±10% жінок першої і четвертої груп належали до сильного типу статевої конституції. Таке сполучення визначало досить часту невідповідність у парі за цим параметром. У багатьох чоловіків були слабко виражені всі види лібідо, сексуальне лібідо послаблене у 35±5% чоловіків, із них у четвертій групі у 60±10%, і в 67±5% жінок, причому у всіх у третій групі. Сексуальні фантазії були відсутні в обстежених другої та більшості четвертої групи, а в решти вони найчастіше полягали в чоловіків в уявленні орально-генітального статевого акту з іншою партнеркою, а в жінок – статевого акту з колишнім чи незнайомим партнером, тобто мали компенсаторний характер, відтворюючи незадоволеність сексуальними стосунками у шлюбі. Любов до подружжя, незважаючи на невеликий стаж подружнього життя, зберегли лише 35±5% чоловіків та 26±4% жінок.

Адекватні ерекції були зниженими майже в половини чоловіків у другій та більшості – в четвертій групі, – і в 26±4% спостерігалося передчасне сім’явипорскування. У всіх обстежених жінок мала місце дуже низька оргастичність – від 10 до 30%. Сексуальна активність була низькою (переважно один статевий акт впродовж 10 днів) у подружжів четвертої групи.

Серед типів сексуальної культури найпоширенішим був примітивний, на другому місці за частотою – невротичний, у чоловіків першої та третьої груп – гіперрольовий. Гармонійний аполлонівський тип сексуальної культури спостерігався лише в жінок першої групи. Діапазон прийнятності, проведення попереднього періоду, техніка та поза статевого акту не відповідали бажанням у всіх жінок і цілком відповідали лише в чоловіків четвертої групи. Усі подружжя, за винятком тільки цих чоловіків, зазнавали психосексуальної незадоволеності.

У період обстеження 17±4% усіх подружніх пар припинили сексуальні стосунки, а 30±5% молодих подружжів мали позашлюбні зв’язки.

У процесі системно-структурного аналізу сексуального здоров’я молодих подружжів за його компонентами та складовими було визначено їх стрижневе ураження як безпосередня причина сексуально-поведінкової дезадаптації подружніх пар. У першій групі це було ураження соціокультурної, у другій – інформаційно-оцінної складових соціального компонента; у третій групі – ураження психологічного компонента, в четвертій – ураження нейрогуморальної складової анатомо-фізіологічного компонента. Порушення решти компонентів та складових у кожній із груп сприяло формуванню й посилювало перебіг сексуальної дезадаптації молодого подружжя.

Це дало підставу виокремити в молодих подружжів чотири клінічні форми дезадаптації, що розвиваються: соціокультурну, сексуально-еротичну, статеворольову та конституціональну, кожна з яких має свої причини, механізми розвитку, перебіг та прояви.

Результати психодіагностичного обстеження молодого подружжя з сексуальною дезадаптацією дали змогу визначити, що практично у всіх них – 92±3% чоловіків та 96±2% жінок – були явно виражені акцентуації характеру, причому спостерігалася залежність між типом акцентуації та формою дезадаптації. При соціокультурній формі в чоловіків переважав збудливий, у жінок – демонстративний тип, при сексуально-еротичній – у тих та інших педантичний та емотивний, при статеворольовій – збудливий, при конституціональній – емотивний, тривожний, у чоловіків також  застрягаючий типи акцентуації характеру.

Виявлено також зв’язок між типом акцентуації та здобутим вихованням. Тож гіпопротекція сприяла розвиткові збудливого, емотивного, гіпертимного та дистимічного характеру, домінуюча гіперпротекція – розвиткові педантичного та застрягаючого. Потураюча гіперпротекція призводила до формування демонстра-тивної акцентуації, емоційне відторгнення – найчастіше гіпертимної, умови жорстоких стосунків – збудливої, а підвищена моральна відповідальність – здебільшого дистимічної акцентуації. Статевого виховання не здобули більшість обстежених, а в тих випадках, коли воно проводилося, це було пуританське, заборонне виховання. Стиль поведінки батьків був переважно індиферентний чи авторитарний.

Таким чином, обстежені молоді люди здобули неправильне загальне виховання, здебільшого не дістали статевого виховання, а в їхніх батьківських сім’ях мали місце дезадаптивні стилі поведінки батьків.

Майже у всіх подружжів домінуючою мотивацією було забезпечення життєвих інтересів, у проведенні дозвілля вони віддавали перевагу відпочинку, але частина подружжів зі збудливим, половина чоловіків і понад 1/3 жінок із гіпертимним типом акцентуації – розвагам. Серед ціннісних орієнтацій у більшості і чоловіків, і жінок на першому місці був побут, але в чоловіків із демонстративною акцентуацією характеру – сексуальна сфера. У 65±5% подружжів відзначалася розбіжність диспозицій особистості, що сприяла подружній дезадаптації.