СУПРУЖЕСКАЯ ДЕЗАДАПТАЦИЯ ПРИ ОРГАНИЧЕСКОМ РАССТРОЙСТВЕ ЛИЧНОСТИ У ЖЕНЩИН (клинико-психологическое исследование)

Краткое содержание

Характеристика обстежених подружжів. Під нашим спо­сте­реженням було 180 подружніх пар із подружньою дез­адаптацією, у яких дружини хворіли на органічний розлад особистості різних типів, зумовлений черепно-мозковою травмою (переважно родовою чи перенесеною в ранньому дитинстві), – у 103, та токсикозом вагітності у матері, нейро­інтоксикацією чи нейроінфекцією (також перенесеною переважно в ранньому дитинстві) – у 77 осіб. Агресивний тип органічного розладу особистості було діагностовано у 52, розгальмований – у 35, параноїдний – у 33, апатичний – у 32, лабільний тип органічного розладу особистості – у 28 жінок.

Вивчаючи сексуальне здоров’я і адаптацію подружжя, ми не змогли виділити контрольну групу, оскільки при органічному розладі особистості у жінок завжди виникала та чи інша форма дезадаптації подружньої пари.

Подружжя були віком від 36 до 55 років, до того ж чоловіки й дружини входили до однієї вікової групи і більшість із них (65±3%) були в молодому, найбільш активному й працездатному віці – до 45 років.

Більшість обстежених жінок перебували у першому шлюбі, 1/4 – у другому, нечастими були третій (3±3%) і цивільний шлюб (6±3%).

У першому шлюбі перебували найчастіше жінки з лабіль­-ним та апатичним типами органічного розладу особистості, а в третьому – лише пацієнтки з агресивним, параноїдним та розгальмованим його типами.

Уже під час першого обстеження хворих жінок та їхніх чоловіків з’ясувалося, що у всіх подружніх пар мало місце порушення комунікації подружжя, до того ж лише у невеликої частини з них (6±3%) воно не супроводжувалося сексуальними розладами. У решти відзначалася й сексуальна дисгармонія, зумовлена здебільшого (83±3%) гіперсексуальністю (44±4%) або гіпосексуальністю (39±3%) жінок, рідше (11±3%) – зміною у них статевої переваги (ексгібіціонізм, зоофілія, ефебофілія).

Гіперсексуальність була характерною для хворих з агресивним та розгальмованим типами розладу особистості, а гіпосексуальність – для жінок з апатичним та лабільним її типами; при параноїдному розладі траплялося й те, і друге порушення сексуальної функції. Серед змін статевої переваги при розгальмованому типі розладу особистості майже однаково часто відзначалися всі три види змін, при параноїдному типі спостерігалася переважно ефебофілія, а при лабільному – ефебо- та зоофілія. У всіх жінок з апатичним типом розладу особистості можна було зазначити лише гіпосексуальність.

Таким чином, спостерігається прямий зв’язок між виявленими у жінок порушеннями сексуальності та типом наявного в них органічного розладу особистості.

Переважна більшість подружжя (81±3%) мали середню й спеціальну середню освіту (решта – вищу), жили самостійно (70±3%) і займалися фізичною працею (79±8%).

В усіх обстежених сім’ях були діти: в 67±3% – по одній дитині, у решти – по двоє (27±3%) і троє дітей (6±6%).

Методи обстеження подружніх пар. Із позицій системного підходу до досліджуваної патології з урахуванням багатомірності забезпечення сексуального здоров’я було проведено всебічне комплексне обстеження кожного з подружжів, які перебували під спостереженням, котре включало клінічні дослідження та вивчення спеціальних, психологічних, соціально-психологічних та соматичних (біологічних) аспектів сексуального розладу.

До комплексу клінічного обстеження подружжів входило вивчення їхнього соматичного стану, в тому числі гінеко­ло­гічного статусу жінок, урологічного статусу чоловіків, неврологічного та психічного стану жінок та чоловіків, а також антропометричне й спеціальне сексологічне дослідження.

З метою виявлення причин та умов розвитку порушень сексуального здоров’я при розладі особистості у жінок було використано метод системного структурного аналізу сексу­ального здоров’я за його компонентами та інтегральними критеріями (В.В.Кришталь, 1998). Такими критеріями є темп і характер сомато- та психосексуального розвитку, статево­рольова поведінка, психосексуальна орієнтація, тип сексуальної мотивації та мотиви статевого акту, статева конституція, стан лібідо (у жінок - таких сексуальних відчуттів та оргастичності, в чоловіків – ерекції, еякуляції), зміст сексуальних фантазій, характеристика оргазму, почуття до подружжя, рівень та форми сексуальної адаптації подружжя, тип сексуальної культури, психосексуальна задоволеність. Аналіз за переліченими критеріями дає змогу отримати достатньо повне уявлення про сексуальність кожного з подружжя та про їхню сексуальну адаптацію.

Аналіз сексуального здоров’я за його компонентами передбачає оцінку стану соціального, психологічного, соціально-психологічного та біологічного (анатомо-фізіологічного) його компонентів. При аналізі соціального компонента виокрем­лю­ються соціокультурна та інформаційно-оцінна складові. Біологічний компонент сексуального здоров’я оцінюється станом нейрогуморальної, психічної та генітальної й нейрорегуляторної складових.

Послідовний та всебічний аналіз дає змогу виявити етіологічні чинники, механізми розвитку, клінічні прояви порушення сексуального здоров’я подружжя і може стати основою для розробки його диференційованої корекції.

Враховуючи найважливішу роль психологічних та соціальних чинників у розвитку сексуальної дисгармонії подружньої пари, а також наявну в жінок аномалію особистості, ми вивчали особистісні відмінності подружжя, їхні взаємини, соціальні та мікросоціальні чинники, що впливають на них.

Особистість подружжя досліджували з позицій сучасних уявлень про неї: стосунків – В.С.М’ясищева (1960), концепцій діяльності – А.Н.Леонтьєва (1975), спілкування – Б.Ф.Ломова (1981), А.А.Бодалєва (1980), персоналізації – А.В.Петровського (1990).

Психодіагностичне обстеження було спрямовано на вивчення особистісних рис жінок та їхніх чоловіків, ступеня їхньої адаптації на різних рівнях взаємодії. При цьому враховували характеристики дошлюбних стосунків: тривалість знайомства, мотиви вступу до шлюбу, відмінності міжособис­тісних стосунків у дошлюбний період, потім аналізували характер зміни взаємин подружжя з початку спільного життя й до моменту обстеження.

Психосексуальні типи чоловіка й жінки та ступінь їх відповідності в подружній парі досліджували за методикою С.С.Лібіха (1990), сексуальну мотивацію – за В.В.Кришталем (2002).

У психодіагностичному дослідженні використовували проективну методику L.Szondi (1960) та статеворольову шкалу ACL A.B.Heilbrun (1981). Перша дає змогу визначити маскулінність пацієнтів на біогенному рівні. Статеворольова ACL-шкала A.B.Heilbrun дає змогу характеризувати маскулінні та фемінінні риси особистості, визначити маскулінність та фемінінність на рівні Я-концепції (на соціогенному рівні). При цьому маскулінність у межах андрогінної статеворольової моделі концептуалізується як інструментальність: діловитість, цілеспрямованість, наполегливість, агресивність, схильність до суперництва, недостатня міжособистісна чутливість. Фемінін­-ність трактується як експресивність – емоційність, міжосо­бис­тісна чутливість та комунікативна компетентність. Для вивчення поведінкового рівня використовували 5-у шкалу ММРІ та методику багатостороннього дослідження особистості Ф.Б.Березіна зі співавт. (1976).

Подружню комунікацію вивчали за допомогою опиту­вальника Bienvenu (цит. за L.Schaap, 1988).Застосовували також шкалу сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка дає змогу визначити самооцінку подружжям своїх сексуальних можливостей та наявність у них сексуальної заклопотаності та сексуальної депресії.

Вивчали також ступінь порушення функцій сім’ї і типи шлюбу у разі розладу особистості в жінок. Типологію шлюбу визначали за класифікацією В.В.Кришталя, В.З.Кузьменко (1988), виконання сімейних функцій – за І.А.Семьонкіною (2001).

Соціологічні дослідження включали вивчення стажу сімейного життя й міцності сімейних стосунків, сімейного середовища, рівня освіти наших пацієнтів, їхньої трудової діяльності, соціальних зв’язків із метою виявлення взаємовпливу цих характеристик та сексуальної дезадаптації подружжя.

Обстеження подружжів та корекція подружньої дезадаптації проведено в неврологічному відділенні та відділенні сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківсь­ко­го обласного   неврологічного диспансеру.

Здобуті дані клінічних та психодіагностичних досліджень оброблено методом математичної статистики критеріїв знаків за таблицями відсотків та їх помилок (В.С.Генес, 1967) та методом кореляційного аналізу (коефіцієнт кореляції Пірсона r). Верифікація результатів психодіагностичного дослідження проводилася з використанням кореляційного аналізу (коефіцієнт рангової кореляції Кендалла τ) та методики перевірки вірогідності відмінностей вибірки (t критерій Стьюдента).

Результати проведених досліджень. Як показав аналіз анамнестичних даних, причиною розвитку органічного розладу особистості стали черепно-мозкова травма, переважно родова або перенесена в перші 2-3 роки життя, – у 103, та токсикоз вагітності у матері, нейроінфекції, також перенесені переважно в ранньому дитинстві, – у 77 осіб. Ці патогенні чинники призвели до формування у жінок зазначених вище типів органічного розладу особистості.

У соматичному стані подружжя не було виявлено якоїсь патології, що могла послабити їхню сексуальну функцію. У неврологічному статусі у всіх жінок визначалася резидуальна неврологічна симптоматика, що відбивала наслідки пере­не­сеного ураження головного мозку (окорухові порушення, асиметрія лицьової іннервації, вегетативна дистонія, лікворно-гіпертензійний синдром тощо). Вогнищевих змін не було виявлено в жодного з хворих.

Психопатичні прояви спостерігалися у переважної більшості (83±3%) пацієнток із дитинства, з приводу чого вони стояли на обліку в дитячого невропатолога або психіатра. У період обстеження психічний стан жінок позначався наявним у них типом органічного розладу особистості. Пацієнтки з агресивним типом розладу відзначалися дратівливістю, гнівливістю, агресивністю, в тому числі і в сексуальній поведінці. У жінок із розгальмованим типом розладу особистості розгальмованість потреб та потягів призводила до асоціальної поведінки. Для пацієнток із параноїдним типом розладу були характерні підозрюваність, надцінні ідеї; при апатичному типі переважали апатія, постійно знижена здатність до цілеспрямованості діяльності, а при лабільному мали місце нестійкість та неконтрольованість емоцій. Динаміка розладу особистості була пов’язана із впливом хронічної психотравми, роль якої відігравала подружня дезадаптація. Незважаючи на те, що переважно у хворих відзначався стан субкомпенсації, це не виключало періодичного виникнення у них психопатичних реакцій, характер яких також залежав від типу розладу особистості.

Серед чоловіків у 67±3% було відзначено явні акцентуації характеру, частіше астеноневротичного та психастенічного типів, а у 72±3% виявлено невротичні синдроми (гіпотимічний, астеноневротичний та експлозивний), які відбивають їхню особистісну реакцію на захворювання дружин і наявну подружню дезадаптацію.

Стан сексуального здоров’я подружжя характеризувався порушенням усіх його інтегральних критеріїв. У жінок був порушений статевий розвиток, до того ж при агресивному розладі особистості він був лише прискореним, а при апатичному – лише уповільненим; при інших типах розладу мали місце різноспрямовані порушення сомато- та психосексуального розвитку, які визначали його дисгармонійний характер, сукупні асинхронії статевого дозрівання. Статеворольова поведінка була порушеною у 67±3% жінок, до того також спостерігалася залежність від типу розладу особистості: при агресивному, розгальмованому й лабільному типах виникала лише трансформація, а при апатичному – лише  гіперрольова поведінка, яка переважала й при параноїдному типі. Поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя була недостатньою або неправильною у 83±3% жінок, і практично у всіх відзначалися не сприятливі щодо подружньої гармонії типи сексуальної мотивації – агресивно-егоїстичний, генітальний, шаблонно-регламентований, так само як і мотиви статевого акту – отримання оргазму або виконання подружнього обов’язку.

Статева конституція у більшості жінок була середньою і сильною, у пацієнток з апатичним розладом особистості – переважно слабкою, у чоловіків – здебільшого середньою. Порушення лібідо у жінок залежали від типу їхньої основної патології: платонічне лібідо було послаблено при агресивному й розгальмованому, еротичне і сексуальне – при апатичному розладі особистості. Як правило, в жінок мали місце дезадаптивні сексуальні фантазії, що перешкоджали адекватній реалізації сексуальної функції, – згвалтування, груповий секс, заміна партнера; у жінок з апатичним типом розладу особистості сексуальних фантазій не було. Почуття любові до чоловіка зазнавали лише 25±3% жінок, у решти переважали звичка й байдужість.

У всіх подружніх пар мав місце комунікативний варіант подружньої дезадаптації, що виявлявся в чотирьох клінічних формах – комунікативній без сексуальних розладів (6±6%) та трьох формах із сексуальними розладами – статеворольовій (56±3%), сексуально-еротичній (31±3%) та девіантній (8±4%). Із варіантів сексуальної культури в жінок більш поширеним був дисгармонійний (ліберальний та примітивний типи), рідше відзначався девіантний варіант (оргіастичний та гіперрольовий типи, аполлонівського типу не було в жодної жінки, у чоловіків він траплявся рідко – 9±3%, у них відзначалися примітивний та ліберальний типи сексуальної культури. Всі подружжя зазнавали психосексуальну невдоволеність.

Аналіз залежності між вивченими параметрами сексуального здоров’я показав, що існує значущий позитивний зв’язок між сомато- та психосексуальним розвитком, статевою конституцією, типами сексуальної мотивації та сексуальної культури: коефіцієнт кореляції Пірсона  від r=0,33 (p<0,001) до r=0,36 (p<0,05) при різних типах розладу особистості.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров’я подружніх пар дав змогу визначити, що причиною наявної в них подружньої дезадаптації стало сукупне ураження всіх його компонентів та складових – соціального, психологічного, соціально-психологічного та біологічного. Саме ця обставина визначає складний генез дезадаптації подружньої пари при органічному розладі особистості у жінок.

Психодіагностичні дослідження показали, що в спрямо­-ваності особистості у подружжів, які перебували під нашим спостереженням, переважали забезпечення життєвих інтересів, серед ціннісних орієнтацій – побут, і рівень їхньої загальної культури був невисоким. Більшість жінок та чоловіків взяли шлюб з любові, але зберегли це почуття, як уже зазначалося, лише небагато хто з подружжя.

Найпоширенішими психосексуальними типами жінки і чоловіка серед обстежених був агресивний варіант типу жінка-жінка та тип чоловік-батько. Це визначило переважно несприятливе сполучення психосексуальних типів у подружніх парах, яке давало свій внесок у генез сексуальної дисгармонії подружжя.