СЕКСУАЛЬНАЯ ДЕЗАДАПТАЦИЯ ПРИ ХРОНИЧЕСКОМ ПРОСТАТИТЕ И СИСТЕМА ЕЕ ПСИХОТЕРАПИИ (медико-психологические аспекты)

Краткое содержание

Характеристика обстежених недружніх пар. Під спостереженням перебувало 120 подружніх пар, у яких чоловіки хворіли на хроніч­ний простатит. У більшості з них (90 пар, 75±3%) спостерігалася сексуальна дезадаптація, у решти ЗО пар (25±5%) дезадаптації не було, ця група обстежувалася як контрольна. Згідно з результа­тами всебічного клінічного обстеження подружні пари із сексуаль­ною дезадаптацією було поділено на дві групи: першу склала 31 (34+5%) пара, у яких у чоловіків мала місце сексуальна дисфунк­ція, зумовлена хронічним простатитом, що супроводжується бо­льовим синдромом; до другої увійшли 59 (66±5%) пар, у яких у чоловіків при явищах хронічного простатиту позначалася сексу­альна дисфункція, зумовлена іншими причинами.

У другій групі подружніх пар було виділено три підгрупи. До 1-ї віднесено 12 (20+5%) пар, у яких сексуальний розлад у чоло­віків виник унаслідок неправильної інтерпретації ними своїх сексуальних проявів через недостатню обізнаність у питаннях психогігієни статевого життя. До 2-ї підгрупи увійшли 16 (27+5%) пар, у яких сексуальна дисфункція у чоловіка була зумовлена низьким рівнем соціально-психологічної адаптації подружжя. 3-ю групу склала 31 пара (56+3%), де сексуальні порушення у чоловіків були наслідком сексуально-еротичної дезадаптації.

Переважна більшість подружжів (81±3%) були в молодому ві­ці - від 21 до 40 років. Давність сексуальної дезадаптації стано­вила здебільшого від кількох місяців до 5 років, причому на першому році подружнього життя вона виникла у всіх обстежених 1-ї підгрупи другої групи.

Давність захворювання на хронічний простатит у переваж­ної більшості (87+5%) хворих клінічних груп становила до 2 років, у контрольній групі - від одного до 5 років.

Методи обстеження подружжя. Було проведено всебічне обсте­ження всіх хворих та їхніх дружин: клінічне (в тому числі неврологічне, урологічне, гінекологічне та спеціальне сексологічне), антропометричне, психодіагаостичне, соціологічне.

Стан статевих органів чоловіків, локалізацію та поширеність запального процесу у передміхуровій залозі досліджували уроло­гічними методами. Активність запального процесу визначали на підставі клінічних показників і результатів аналізів крові, сечі, мікроскопічного та бактеріологічного дослідження секрету перед­міхурової залози та еякуляту, виділеної мікрофлори.

З метою вивчення механізмів розвитку сексуальних розладів у чоловіків та пов'язаної з ними сексуальної дезадаптації подруж­жів проводили структурний аналіз копулятивного циклу за Г.С.Ва-сильченком (1990) та системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за В.В.Кришталем (2002). Це дало змогу поставити ди­ференціальний діагноз порушень, існуючих у кожного з подруж­жя, і сексуальної дезадаптації подружньої пари, а також, виявити основний, патопластичний, провокуючий, сприятливий чинники в розвитку дезадаптації. Під час сексологічного обстеження вивчали особливості преморбідних рис та емоційних реакцій пацієнтів на сексуальні розлади, типи сексуальної мотивації.

Для визначення статевої конституції застосовували шкали векторного визначення статевої конституції чоловіків (Г.С.Василь-ченко, 1990) та жінок (І.Л.Ботнєва, 1983), що дають змогу визначити тип статевої конституції, коефіцієнти статевої актив­ності, генотипу та фенотипу.

Для вивчення актуального психічного стану хворих на простатит, їхніх особистісних відмінностей та співвідношення останніх у подружній парі було використано опитувальник ММРІ (варіант Ф.Б.Берєзіна, М.П.Мірошникова, 1976). З метою визна­чення системи відносин, пов'язаних із захворюванням, а також визначення цілісного типу реагування на хворобу використано опитувальник "Тип ставлення до хвороби".

Дослідження уявлень кожного з подружжя щодо ієрархії сімейних  цінностей,   їх  узгодженості  у   подружжя  та  рольової

адекватності проводили за допомогою оігитувальника "Рольові очікування та домагання у шлюбі".

Для визначення рівня психологічної та соціально-психологіч­ної адаптації подружжя було застосовано опитувальник, розроб­лений В.В.Кришталем, що дає змогу виявити сферу конфліктності подружньої пари. Рівень сексуально-еротичної адаптації визначали за допомогою спеціального огштувальника та карт ерогенних зон чоловіка і жінки (В.В.Кркінталь, 1990). Значення для подружжя сексуального життя загалом і сексуального розладу зокрема оцінювали за шкалою С.СЛібіха (1990).

Було вивчено такі соціологічні чинники, як рівень освіти подружжя, характер трудової діяльності та посада, стаж сімейного життя і вплив сексуальної дисгармонії на міцність шлюбу, трудову діяльність і взаємини з колективом.

Дані, здобуті у процесі біохімічних досліджень, статистично оброблено за методом Стьюдента - Фішера, результати решти досліджень - за таблицями відсотків та їх помилок В.С.Генеса.

Роботу виконано на базі філіалу кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії гхіслядипломної освіти в санаторії "Молдова", м. Трускавець.

Результати дослідження. У процесі дослідження було визна­чено, що в 31 подружньої пари (перша група) дезадаптація була зумовлена вторинною сексуальною дисфункцією у чоловіка, що стала наслідком хронічного простатиту з вираженим больовим синдромом. У 59 подружніх пар (друга група) сексуальна дезадап­тація розвинулася як результат первинної сексуальної дисфункції, зумовленої різними причинами: дезінформаційно-оцінної форми, яка розвинулася внаслідок неправильної інтерпретації подружжям своїх сексуальних проявів через недостатню обізнаність у питаннях психогігієни статевого життя (12 по-дружніх пар); комунікативної форми внаслідок порушення міжособистісних відносин подружжя (16 подружніх пар); сексуально-еротичної форми - внаслідок невідповідності сексуальної поведінки подружней (31 подружня пара).

У результаті обстеження, у більшості (52+5%) чоловіків другої групи було виявлено порушення темпу статевого дозрівання, зде­більшого воно було уповільненим: у першій групі сомато-сексуальний розвиток у переважній більшості випадків (81+7%) був  своєчасним.  Жінки  здебільшого  розвивалися нормально.  У

 психосексуальному розвитку також: частіше позначалися порушення (переважно ретардація) у чоловіків другої групи (61±9%). Темп психосексуального розвитку решти чоловіків і всіх жінок здебільшого був нормальним. Окрім того, у 68+5% чоловіків обох клінічних груп було виявлено асинхронії статевого розвитку, найчастіше сукупні (56±5%). У контрольній групі темп статевого розвитку був нормальним не лише в жінок (83±4%), але й у переважної більшості чоловіків (78+5%); набагато рідше траплялися в останніх асинхронії статевого розвитку (27±8%).

Практично у всіх чоловіків клінічних груп (за винятком одного) і у 82+14% жінок позначалися ті чи інші преморбідні риси, у чоловіків - найчастіше тривожно-помислові та інфантильні, у жінок - афективні та інфантильні. Це можна розцінювати як один із чинників, що сприяє розвиткові сексуального розладу у чоловіків та подружній дезадаптації. Показовим є те, що в контрольній групі і в чоловіків, і в жінок найчастіше (відповідно у 6О±9 та 73+8%) був урівноважений, спокійний характер.

До того у всіх обстежених подружжів основних груп було ви­явлено невротичні розлади: у чоловіків неврастенія, гшотимічний, іпохондричний розлади, невроз очікування, що посилювало перебіг сексуальних розладів, у жінок - соматизований розлад, пролонгована депресивна реакція, рідше неврастенія, що розвинулася як особистісна реакція на подружню дезадаптацію. У контрольній групі невротичні прояви траплялися набагато рідше (у 54±7% чоловіків і 40±б% жінок).

У клінічній картині сексуальних розладів у всіх чоловіків першої групи подружніх пар, у яких хронічний простатит супро­воджувався больовим синдромом, мали місце гіполібідемія, стер­тість та болісність оргазму, зниження статевої активності. У біль­шості з них спостерігалася також; передчасна еякуляція, що часто сполучалося з послабленням ерекції. Зниження статевої активності та гіполібідемія спостерігалися також у чоловіків 2-ї, а гіпоерекція - у хворих 3-ї підгрупи другої групи; у 1-й тдгрупі сексуальні прояви відповідали віку і статевій конституції чоловіків, але через неправильну оцінку своїх сексуальних проявів вони зазнавали психосексуальної незадоволеності, як і решта обстежених подрз/жжів. У дружин хворих відзначалася аноргазмія, у другій групі - також: гіполібідемія, що мали відносний характер.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подруж­жів за його інтегральними критеріями показав, що майже всі вони були порушені у більшості обстежених хворих. Ретардація психо­сексуального розвитку і сукупні асинхронії статевого дозрівання частіше відзначалися у чоловіків другої групи, так само як і трансформація статеворольової поведінки та низький рівень обіз­наності в питаннях сексу. Типами сексуальної мотивації найчас­тіше в чоловіків були генітальний та тпабдонно-регламентовакий, найнесприятливіші для досягнення сексуальної гармонії, як і мотиви статевого акту - зняття статевого напруження й виконання подружнього обов'язку. Статева конституція більш ніж у 1/3 чоловіків була слабкою і практично в жодного з чоловіків не було сильної статевої конституції, яка позначалася у 20±4% жінок.

Хоча мотивом вступу до шлюбу у переважної більшості по­дружжя було кохання, зберегли його лише 32±5% чоловіків і 24+4% жінок. Дуже низькою була оргастичність у жінок, особливо у другій групі подружніх пар (не більше 10%). Не збігалося в подружжів і сексуальне бажання: якщо у більшості жінок воно виникало не рідше 2-3 разів на тиждень, то у більшості чоловіків -від 1 разу на тиждень до 1-2 разів на місяць. Не сприяли подружній гармонії типи сексуальної культури подружжя -примітивний та невротичний у чоловіків, невротичний та лібе­ральний у жінок. Сексуально-еротична поведінка не відповідала у подружжя другої групи, і всі обстежені чоловіки та жінки зазнавали психосексуально! незадоволеності.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подруж­жя за його компонентами та складовими дав змогу виявити сукупне їх порушення в обох клінічних групах подружніх пар., При цьому було визначено, що причиною сексуальної дезадаптації подружжя стало в першій групі ураження генітальної складової анатомо-фізіологічного компонента у чоловіків, зумовлене хронічним простатитом, який супроводжується больовим синд­ромом. У другій групі причиною сексуальної дезадаптації було сукупне ураження в 1-й підгрупі інформаційно-оцінної складової соціального компонента та психологічного компонента, що зумо­вило розвиток дезшформаційно-оцінної форми сексуальної дис­функції; у 2-й підгрупі — ураження соціально-психологічного ком­понента, пов'язане з міжособистісним конфліктом подружжя, яке зумовило  комунікативну  форму  сексуальної  дисфункції;  у  3-й підгрупі - ураження інформаційно-оцінної складової соціального

компонента, що призвело до розвитку сексуально-еротичної форми сексуальної дисфункції у подружжя. Порушення решти компонентів та складових сексуального здоров'я у кожній із підгруп даної групи подружніх пар сприяло виникненню сексуальної дезадаптації подружжів та посилювало її.

Таким чином, системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружніх пар, у яких чоловік хворіє на хронічний простатит, дав змогу виявити формування при цьому стражданні різних варіантів і форм сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації подружжя.

Дослідження гормонального забезпечення сексуальної функ­ції дало змогу виявити у хворих із вторинною дисфункцією зміни балансу стероїдних та гонадотропних гормонів, а саме вірогідне зниження рівня в крові тестостерону й підвищення естраді олу (р<0,01), а також підвищення ФСГ, ЛГ та пролактину (р>0,05). У хворих із сексуальною дисфункцією, зумовленою дезінформацій-ною, комунікативною та сексуально-еротичною дезадаптацією, і в чоловіків контрольної групи гормональні зміни були невірогідні.

Психодіагностичне обстеження дало змогу визначити низку особливостей у характерологічних рисах та міжособистісних відносинах подружжів клінічних груп, які сприяли розвиткові сексуальної дезадаптації та посилювали її.

У 43+5% подружніх пар мало місце несприятливе сполучення психосексуальних типів чоловіка і жінки (обидва подружжя агре­сивного або пасивно-підкорюваного типу чоловік-син та жінка-дочка). Значними були розбіжності сексуальної мотивації подруж­жя, зокрема, сполучення ігрового її типу у дружини та шаблонно-регламентованого - у чоловіка.

Вельми суттєвими дисгармонуючими чинниками були невід­повідність спрямованості особистості подружжя (домінуючої мо­тивації, ціннісних орієнтацій та ін.}, виявлена у 70+5% подружніх пар, а також розбіжність самооцінки подружжя, оцінок, які вони дають одне одному, та рівня домагань чоловіка і жінки.

Невідповідність цих категорій відігравала велику рох\ь у ви­никненні сексуальної дезадаптації подружжів, особливо в по­дружніх парах 2-ї та 3-ї підгруп другої групи. Визначення системи відносин, фрустраційної толерантності, ціннісних орієнтацій пока­зало,  що невідповідність диспозицій особистості та порушення міжособистісних відносин були головними причинами розвитку дезадаптації у подружніх пар другої групи і не мали особливого значення у подружжів першої груші.

Здобуті дані підтверджують поширену думку, що розбіж­ність спрямованості особистості сама собою є дисгармонуючим чинником у системі подружніх стосунків і може бути причиною або посилювати сексуальну дезадаптацію подружжів. Розвиткові дисгармонії сприяв і низький ступінь адаптації подружжя прак­тично на всіх рівнях їхньої взаємодії (психологічному, соціально-психологічному, сексуально-еротичному).

Психічний стан обстежених визначався такими наявними у них рисами, як іпохондрична фіксація на болісних переживаннях, тривожність, емоційна напруженість, невпевненість у одних хво­рих та погана соціальна пристосовуваність, відлюдність, агресив­ність, егоцентричність - у інших. Загалом загостреність особистіс-них рис, характерна для обстежених хворих і не спостережувана у більшості їхніх дружин, знижувала адаптивні можливості подруж­жя.

Виявлені особистісні відмінності підтверджувалися даними, здобутими за допомогою опитувальника ММРІ. Вони показали, що у хворих 1-ї і у частини хворих 3-ї підгрупи другої групи були тривожно-помислові риси, відлюдність, невпевненість, боязкість, нерішучість, а у іншої частини хворих 3-ї підгрупи - стійкість афективно забарвлених переживань, конфліктність.

Визначене за спеціальним опитувальником переважання у хворих тривожного, іпохондричного, неврастенічного типів став­лення до хвороби і відсутність гармонійного типу реагування на хворобу негативно впливало на перебіг основного захворювання чоловіків та посилювало сексуальну дезадаптацію подружжя.

У процесі вивчення рольових очікувань і домагань у шлюбі виявлено розугодженість уявлень щодо сімейних цінностей та рольову неадекватність у переважної більшості подружжя (94±6%) 2-ї підгрупи другої групи, характерною для них була, зокрема, і розбіжність уявлень про значущість у сімейному житті сексуаль­них відносин (83+9%).

Таким чином, психодіагностичні дослідження дали змогу визначити низку закономірностей у характерологічних рисах та міжособистісних відносинах подружжів клінічних груп, які спри­яли виникненню у них сексуальної дезадаптації і посилювали її.

 Сексуальна дезадаптація, як показали соціологічні дослід­ження, здебільшого не впливала на трудову діяльність, соціальні зв'язки, просування подружжів по службі та їхні взаємини з ко­лективом. У тих випадках, коли дезадаптація позитивно або не­гативно впливала на ці сфери, це було пов'язано з оеобистісними відмінностями чоловіків і жінок та їхньою емоційною реакцією на існуючий розлад сексуального здоров'я.

Здобуті в проведених дослідженнях дані дали нам змогу за­пропонувати таку систематизацію подружньої дезадаптації при розглядуваній патології у чоловіка.

I варіант - подружня дезадаптація внаслідок вторинної сек­
суальної   дисфункції,   зумовленої   хронічним   простатитом,   що
супроводжується больовим синдромом (31 подружня пара, 34±5%).

II варіант - подружня дезадаптація,  внаслідок первинної
сексуальної дисфункції (59 подружніх пар, 66+5%).

1) Дезінформаційно-оцінна форма      сексуальної

дисфункції (12 подружніх пар, 20±5%). "   "        2) Комунікативна   форма   сексуальної   дисфункції   (16

' ^:         подружніх пар, 27±б%). •^ '       3) Сексуально-еротична форма сексуальної дисфукнції

(31 подружня пара, 53±6%),

Кожен із цих варіантів і кожна з форм сексуальної дисфунк­ції має свої причини, механізми розвитку та клінічні прояви, знати які необхідно для вибору адекватних лікувальних програм.

Безпосередньою причиною першого варіанта дезадаптації є пов'язана з больовим синдромом при хронічному простатиті сек­суальна дисфункція у чоловіків. Причиною дезінформаційно-оцін-ної форми другого варіанта подружньої дезадаптації є недостатня поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя та не­правильна інтерпретація своїх сексуальних проявів за наявності особистісних відмінностей подружжів, які не сприяють успішному сексуальному спілкуванню. Причиною комунікативної форми да­ного варіанта дезадаптації є міжособистісний конфлікт подружжя, причиною сексуально-еротичної форми - низький рівень обізна­ності в питаннях сексу і невміння подружжя адаптувати свою сек­суальну поведінку одне до одного.

У складний генез кожного з варіантів подружньої дез­адаптації роблять свій внесок й ті соціогеині, психогенні, нега­тивні соціально-психологічні й соматогенні чинники, що не призводять до неї безпосередньо, але відіграють патопластичну роль, сприяють формуванню дезадаптації та посилюють її. Такими чин­никами є несприятливе сполучення в парі преморбідних особли­востей характеру подружжя, їх психосексуальних типів, стате-вородьової поведінки, типів сексуальної мотивації та сексуальної культури, статевої конституції, а також; невротичні розлади, що, як правило, в свою чергу є наслідком порушення сексуального здоров'я подружньої пари. При цьому первинна сексуальна дисфункція сприяє виникненню хронічного простатиту, а вторинна - є його наслідком.

Визначені проведеними дослідженнями причини, механізми формування, перебіг та клінічні прояви подружньої дезадаптації при хронічному простатиті у чоловіків стали основою для розробки системи її психотерапевтичної корекції, що має етіологічну та патогенетичну спрямованість.

Пропонована система згідно з прийнятими у сучасній сексо­логії принципами (1990) складається з трьох компонентів (когні-тивного, афективного та конативного) і проводиться комплексно, диференційовано, поетапно та послідовно. Методи психотерапії та конкретний зміст здійснюваних заходів визначається клінічною формою дезадаптації та індивідуальною ситуацією, яка спостері­гається у кожної подружньої пари.

Система корекції містить, з одного боку, лікування хронічно­го простатиту та його ускладнень, з другого - психотерапію сексу­альної дезадаптації подружньої пари.

Лікування хворих має бути спрямовано на ліквідацію за­пального процесу у передміхуровій залозі та його ускладнень, насамперед больового синдрому. З цією метою використовуються ухвалені в урологічній клініці методи (антибіотики, хіміотера­певтичні препарати, препарати розсмоктувальної, знеболюючої дії, біостимулятори, вітаміни, адаптогени, седативні засоби, а також: лікувальна мінеральна вода Нафтуся). До того ж застосовуються фізіотерапія, до якої входить лікувальна гімнастика, електроліку­вання (електрофорез, діадинамофорез, фонофорез), грязелікуваль­ні процедури, пальцевий масаж передміхурової залози, ЛД-тера-пія, голкорефлексотерапія. Враховуючи значущість особистісних реакцій на урологічне захворювання і особливо на пов'язану з ним сексуальну дисфункцію, всі лікувальні заходи необхідно опосеред­кувати та потенціювати методами психотерапії.

 Водночас із лікуванням хворого чоловіка проводиться курс психотерапевтичної корекції сексуальної дезадаптації подружньої пари, який ураховує її варіант і клінічну форму, стан усіх компонентів і складових сексуального здоров'я, що відбиває стан сексуальної функції кожного із подружжя і ступінь їхньої адаптації на всіх рівнях взаємодії. На різних етапах психотерапевтичної корекції використовуються адекватні в кожному конкретному випадку методи психотерапії - індивідуальна, парна раціональна, інформаційна та групова психотерапія, засоби психічної саморегу­ляції, рольовий психосексуальний, сексуально-еротичний тренінг, особистісно-орієнтована психотерапія, естета-, бібліотерапія тощо.

У результаті проведення розробленої системи корекції повне відновлення сексуальної адаптації і значне поліпшення, що забезпечує достатньо гармонійні сексуальні контакти подружжя, було досягнуто у 93+3% подружніх пар. Найбільша ефективність лікування у найкоротший термін відзначалася у подружніх пар із високим рівнем психологічної та сексуально-еротичної адаптації. Найменшою була ефективність за низького рівня соціально-психологічної адаптації подружжя і небажання одного з них брати участь у коригувальних заходах і виконувати рекомендації лікаря. Рецидиви дисгармонії виникали в терміни до 2 років у 8+3% подружніх пар при загостренні простатиту у чоловіка та в осіб із нестійкою психологічною адаптацією, що призводить до сексу­ально-еротичної дезадаптації. Тож високий і стійкий терапев­тичний ефект корекції склав 85+4%.

Успіх психотерапії подружньої дезадаптації не залежав від тяжкості перебігу простатиту у чоловіка.

Здобуті результати дають підстави вважати, що психоте­рапевтична корекція сексуальної дезадаптації подружньої пари, пов'язаної з первинною та вторинною сексуальною дисфункцією у чоловіка, хворого на хронічний простатит, є високоефективною за умови, що вона проводиться в системі, послідовно і чітко ди­ференційовано з урахуванням усіх компонентів та складових сексуального здоров'я.

Психопрофілактика сексуальної дезадаптації при хронічно­му простатиті полягає у запобіганні розвиткові та виникненню рецидивів цього захворювання та підвищенні рівня соціальної, психологічної, сексуально-поведшкової адаптації подружжя.. Про­філактичні заходи мають проводитися у двох напрямах - етіопатогенетичному та реабілітаційному. Перший передбачає своє­часне усунення чинників, що сприяють виникненню захворюван­ня, серед яких перше місце за частотою посідає венозний застій; другий являє собою комплекс заходів щодо запобігання рецидивам простатиту. При цьому обов'язково вживаються психопрофілак­тичні заходи, спрямовані на усунення патогенетичного впливу первинних та вторинних психогенш, невротичної симптоматики та дезадаптації подружжя на будь-якому рівні їх взаємодії.