ПСИХОДИАГНОСТИКА И КОРРЕКЦИЯ ЛИЧНОСТНЫХ ДЕЗАДАПТАЦИЙ У ПОСТРАДАВШИХ В АВАРИИ ШАХТЕРОВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено основні положення, що виносяться на захист, подано дані про апробацію роботи та її впровадження в практику.

            В першому розділі – „Теоретико-методологічні основи дослідження реакцій дезадаптації та їх корекція у постраждалих в аварії шахтарів” – проаналізовано літературні джерела, які стосуються психологічних особливостей постраждалих в аварії та їх корекції.

Розлади, що виникають після аварій, ряд авторів поділяє на три рівні: психологічний, невротичний та психотичний. При цьому найбільш важливим інтеграційним показником дезадаптації виступає тип цілісної поведінкової стратегії потерпілого, його внутрішньої картини захворювання, що проявляється в розумінні нового стану як специфічної форми життя. Серед розмаїття таких форм поведінки слід виокремити три основних типи: астено-дефензивний, латентно-дефензивний, аутолітично-дезінтегративний.

Як вказує Ю.О. Александровський, важливою особливістю екстремальних умов являється те, що їх вплив викликає у людини яскраво виражені емоційні реакції, які впливають на перебіг усіх психічних процесів і результативність діяльності. Так, вплив екстремальної ситуації призводить до таких явищ, як зниження критичності мислення, порушення координації і точності рухів, зниження уваги, сприйняття, пам`яті, а також призводять до таких дезадаптивних явищ, як тривога, депресія, іпохондрія, конверсійні розлади, алкоголізм та ін.

Життєвонебезпечні стреси найчастіше потенціюють розвиток реакцій на важкий стрес у вигляді гострих та посттравматичних стресових розладів. Хронічні пролонговані стресові стани призводять до розвитку невротичних та соматоформних порушень (О.Г. Антонова-Турченко, І.В. Ващенко; Т.Ф. Базилевич, М.Б. Бодунов та ін.). Розвиток посттравматичних стресових розладів може мати місце не тільки в участників або жертв екстремальних подій, але й у членів їхніх родин (Л.Ф. Шестопалова, Ю.О. Александровський та ін.).

У роботах ряду авторів описано клінічні варіанти дебюту посттравматичних стресових розладів, найбільш розповсюдженими з яких є астенічний, тривожний, істеричний, ананкастний. Існує думка, що зміни особистості після перенесених катастроф мають стійкий характер. При цьому найбільш часто зустрічаються тривожний, педантичний, демонстративний та збудливий варіанти. Виявлено, що наявність акцентуації в преморбіді у осіб, професія котрих пов’язана із перебуванням в екстремальних ситуаціях, може бути фактором ризику для розвитку посттравматичних стресових розладів, що, з точки зору А.М. Бандури, В.А. Друздя, Л.Ф. Бурлачка, необхідно враховувати при профілактичному відборі.

П.В. Волощин, В.С. Підкоритов, Л.Ф. Шестопалова зазначають, що у людини, яка потрапила в загрозливу для життя ситуацію, виникають хворобливі особистісні зміни, особливо різко змінюються її особистісне та соціальне функціонування. Останнє проявляється у вигляді трансформації, частіше негативної, особистісних особливостей (у цінністно-змістовій сфері, індивідуально – типологічних рисах, механізмах психологічного захисту та ін.), порушень поведінки та формування різних психічних розладів (депресивних, тривожних, панічних, посттравматичних стресових розладів).

Деякими авторами вивчено доклінічні донозологічні дезадаптивні реакції, які виникають у постраждалих в аварії. Поряд з тим детально проаналізовани наслідки тих аварій, які в більшій мірі є наслідком війн, катастроф. Вивчені наслідки аварій, які відбулись на підприємствах, в основному стосуються атомних вибухів, але не вибухів на шахтах.

Разом з тим, в Україні на підприємствах вугільної промисловості з кожним роком підвищується кількість аварій. На сьогодні немає повних, вивчених на різноманітному матеріалі даних про патологічні психологічні реакції, які виникають у шахтарів після аварій на підприємстві, та даних про методи їхньої корекції. У цілому теоретичний аналіз дозволяє зробити висновок про актуальність теми.

            У другому розділі – „Організація та методи дослідження особливостей реакцій дезадаптації постраждалих в аварії шахтарів” – докладно описуються особистісні особливості постраждалих в аварії 178 шахтарів, які мають реакції дезадаптації, та 100 їхніх родичів.

Вік постраждалих коливався від 19 до 45 років. Усі досліджені постраждали від аварії не фізично (не відмічалось соматичних пошкоджень), а психологічно та психічно. Хворі з виявленими психічними розладами, які досягали психозів, були вилучені із матеріалу вибірки. Психологічні та психічні порушення були спроваковані психотравмуючими ситуаціями, які є небезпечними для життя.

Постраждалі спостерігались у динаміці. Кожен із постраждалих неодноразово був оглянутий та протестований. Постраждалі звертались до психолога в різні періоди після аварії (протягом 1 – 10 років).

В розділі подано обґрунтування та опис психодіагностичних методів дослідження, які використовуються в роботі, а саме: стандартизованого багатопрофільного методу дослідження особистості – СБДО; шкали оцінки впливу травматичної події – ШОВТП; питальника депресивності Бека; шкали дисоціації; шкали Гамільтона; тесту на дослідження тривожності (питальник Спілберга - Ханіна).

            У третьому розділі – „Результати психологічної діагностики постраждалих в аварії шахтарів та їх родичів” – наводиться детальний опис результатів, отриманих за допомогою психодіагностичних методів дослідження.

Так, кореляційний аналіз показав прямий кореляційний зв’язок поміж вираженими реакціями дезадаптації та преморбідними акцентуйованими (епілептоїдними, істероїдними, ананкастними) особливостями особистості (r ≈ 0,901). Також було виявлено, що вираженість реакції залежить не стільки від давності катастрофи, скільки від характерологічних особливостей постраждалих.

            Як показали результати СБДО, у перші 2 ± 1 роки після катастрофи у постраждалих в 22% випадків виявлено акцент по 2-й шкалі, що відображає „песимістичний” або депресивний профіль. При цьому у більшості випадків пік за депресивною шкалою сягав рівня 70 Т і навіть перевищував цей рівень, що свідчило про особливо депресивний тип реагування, а також про те, що катастрофа різко порушила звичний хід життя та перекреслила плани на майбутнє у постраждалого.