ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДІ З АДИКТИВНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету та завдання, а також висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, коротко охарактеризовано методики, наведено дані про апробацію результатів та впровадження їх у практику.

У першому розділі – “Теоретико-методологічний аналіз проблеми адиктивної поведінки молоді” – розглянуто найважливіші концепції адиктивної поведінки молоді, висвітлено основні форми такої поведінки та їх місце у житті молоді, проаналізовано індивідуально-психологічні властивості особистості та соціально-психологічні чинники, які сприяють і запобігають виникненню адиктивної поведінки молоді, висвітлено основні напрямки та тенденції її психопрофілактики.

У роботі проаналізовано сучасні погляди на причини виникнення адиктивної поведінки молоді (Н.М. Апетик, В.С. Бітенський, Б.С. Братусь, Н.В. Дмітрієва, Н.Є. Завацька, В.Ю. Зав’ялов, О.Є. Івашко, Т.В. Кириченко, Ц.П. Короленко, Н.С. Курек, І.П. Лисенко, А.Е. Личко, І.В. Лінський, Н.Ю. Максимова, М.Н. Овчіннікова, І.Н. П’ятницька, С.В. Цицарєв, О.Т. Чередниченко, П.О. Шабанов, W. Adelman, H. Cleveland, P. Gluenewald, G. Hensing, B. Johansson, S. Nakahara, F. Spak, M-Y. Teo, R. Wiebe, та ін.). Як зазначають дослідники, феномен адиктивної поведінки людини потрібно розглядати не в контексті патологічної залежності, а як прагнення особистості відчути зміни стану свідомості за допомогою психоативних речовин або інших засобів.

На сьогодні існує чимало однофакторних досліджень, які спрямовані на виявлення однієї найбільш істотної, на думку дослідників, риси особистості, наявність якої сприяє чи перешкоджає виникненню адиктивної поведінки. Проте однофакторні дослідження не дають цілісного уявлення про схильну до адиктивної поведінки особистість. Ми вважаємо за доцільне проведення комплексного дослідження, яке охоплює максимально можливе число значимих чинників її виникнення і запобігання.

У працях дослідників представлено систему рис особистості, яка сприяє виникненню адиктивної поведінки (С.В. Березін, Е.В. Змановська, І.П. Лисенко, К.С. Лисецький, Н.Ю. Максимова, В.Д. Менделевич, І.Б. Орєшникова та ін.). При цьому особистісні профілі осіб, схильних до адикції, у різних вчених не співпадають.

У багатьох нейропсихологічних дослідженнях провідних фахівців (І.П. Анохіна, І.В. Лінський, Г.Г. Платонов, М.Я. Рохліна, А.М. Сельцов, К.В. Судаков, М.Б. Штарк, F. Bloom, F. Cadaveira, M. Corral, J. Cummings, F. Gawin, S. Holguim, S. Hyman, W. Kostovski, S. Kuperman, M. Mega, G. Saletu-Zyhlarz,
M.-Y. Teo, M. Van Wyk, R. Wise, та ін.) висвітлюються особливості взаємозв’язку між мозковими структурами та формуванням і перебігом психічних процесів у наркологічних хворих. Проте на даному етапі недостатньо вивченими залишаються нейропсихологічні особливості молоді, що епізодично вживає алкоголь і палить.

Незважаючи на великий теоретичний і емпіричний обсяг знань про адиктивну поведінку, проблема адиктивної поведінки молоді залишається недостатньо вивченою і потребує уточнюючого та пошукового дослідження.

У другому розділі – “Методика та організація дослідження” – обґрунтовано підходи і методики, описано процедуру психодіагностичного процесу.

Методичні засади дослідження вибудовувались відповідно до системи контекстуального інтеракціонізму (J. Kantor, N. Smith та ін.), оскільки голістичне бачення феномену адиктивної поведінки веде до використання моделі, яка патогенез і терапевтичний підхід до нього проектує одночасно на біологічну, психологічну і соціальну площини.

Дослідження мало як уточнюючий так і пошуковий характер. Особлива увага зверталася на порівняльний аналіз психологічних властивостей молоді, що не вживає психоактивних речовин і молоді, що епізодично вживає алкоголь і палить. Без врахування індивідуально-психологічних та нейропсихологічних особливостей молоді недиференційоване використання певних методів психопрофілактичної програми може призвести до ще більшої дезадаптації та потенціювання ризику формування у неї адиктивної поведінки.

Дослідження проводилося індивідуальним і груповим методом. Збір даних здійснювався у загальноосвітніх школах №№ 260 та 277 м. Києва.

Вивчення молоді віком від 14 до 18 років здійснювалося за спеціально розробленою анкетою, Мічиганським скринінг-тестом на алкоголізм та тестом “Ступінь нікотинової залежності” (К. Фегестрома). Залежно від віку, статі та факту вживання чи невживання психоактивних речовин кожному досліджуваному було присвоєно  індекс.   За  методом  рандомізації  отримано  вісім  груп  досліджуваних:

1)  дівчата  підліткового  віку  (14-15 р.),  що  не  вживають  психоактивних речовин,

2)  дівчата  підліткового  віку  (14-15 р.), що епізодично вживають алкоголь і палять,

3)  хлопці  підліткового  віку  (14-16 р.),  що  не  вживають  психоактивних  речовин,

4)  хлопці  підліткового  віку  (14-16 р.),  що епізодично вживають алкоголь і палять,

5)  дівчата  юнацького  віку   (16-18 р.),   що  не  вживають  психоактивних  речовин,

6)  дівчата  юнацького  віку  (16-18 р.),  що  епізодично  вживають  алкоголь і палять,

7)  хлопці  юнацького  віку  (17-18 р.),  що  не  вживають  психоактивних  речовин та

8)  хлопці  юнацького  віку (17-18 р.),  що  епізодично  вживають  алкоголь  і  палять.

У кожну групу увійшло 35 осіб. Загальний обсяг вибірки склав 280 осіб.

У третьому розділі – “Дослідження індивідуально-психологічних та нейропсихологічних особливостей молоді з адиктивною поведінкою” – наведено відомості про соціальну ситуацію розвитку досліджуваних, докладно представлено результати емпіричного вивчення індивідуально-психологічних та нейропсихологічних особливостей молоді, яка не вживає психоактивні речовини і тієї, що епізодично вживає алкоголь і палить.

Вивчення соціальної ситуації розвитку сучасної молоді показало, що передумовами вживання нею психоактивних речовин є: 1) неповна сім’я, 2) вживання психоактивних речовин членами сім’ї, 3) сімейні конфлікти та недостатність близьких взаємин між батьками і дітьми, 4) неправильний стиль сімейного виховання, 5) погана успішність у навчанні.

Виявлено, що спонукальними причинами бажання спробувати наркотики у молоді є цікавість (71%) та приклад друзів чи знайомих (29%). Особи, які вперше запропонували спробувати наркотики – друзі (49,2%), знайомі, старші за віком (34%) та однолітки (16,8%). Переважно молодь вживає і пробує наркотики на вулиці (36%), на дискотеці (31%), у себе вдома (11%), в однолітків вдома (11%) та в барі (11%).

Психодіагностичне дослідження показало, що для молоді, яка епізодично вживає алкоголь і палить, характерним є поєднання таких провідних тенденцій у структурі особистості як агресивність, екстравертованість, сенситивність та емотивність. Спостерігається домінування гетеронімності над гомонімністю, що свідчить про підвладність цієї категорії молодих людей впливові середовища, в якому схвалюється вживання психоактивних речовин. Домінування таких типів міжособистісних взаємин як владний-лідерський, незалежний-домінуючий, відповідальний-великодушний та прямолінійний-агресивний пов’язане з переоцінкою власних можливостей, упевненістю, незалежністю, відповідальністю та схильністю до диз’юнктивних проявів. Виявлено тенденцію до поглиблення домінуючих, агресивних і незалежних рис поведінки та часткове усвідомлення своїх конфліктних та неконформних тенденцій у поведінці з оточуючими, емоційну лабільність, підвищену імпульсивність, знижений контроль над захопленнями і потягами та підвищене емоційне тло. Вищі показники агресивних і ворожих реакцій та нижчі показники почуття провини є індикаторами переважання деструктивних проявів агресії над конструктивними, послабленого контролю над своєю поведінкою та низького рівня емпатії. Виявлено екстернальний локус-контроль.

Встановлено, що для молоді, яка не вживає психоактивних речовин, характерними є: домінування гомонімності над гетеронімністю, що свідчить про більшу орієнтацію не на вплив середовища, а на власні суб’єктивно зумовлені настановлення; домінування таких типів міжособистісних взаємин як відповідальний-великодушний, співпрацюючий-конвенціональний, залежний-слухняний, покірний-сором’язливий та владний-лідерський, що дозволяє констатувати наявність схильності до компромісів, конгруентність і відповідальність у контактах з оточуючими, конформність та організаційні здібності. Цим досліджуваним також притаманне прагнення бути ще більш доброзичливими і конгруентними з оточуючими людьми. Виявлено домінування конструктивної агресії над деструктивною, домінування інтернального локус-контролю, тенденцію до подальшого особистісного розвитку та самовдосконалення, а також гармонізацію структури особистості. Акцентуації характеру тут менш яскраво виявлені.

У табл.1. докладно представлено результати психодіагностичного дослідження індивідуально-психологічних особливостей виокремлених нами груп.