ВПЛИВ МОДУЛЯТОРІВ СИНТЕЗУ ОКСИДУ АЗОТУ НА ПРОЯВИ ХРОНІЧНОЇ ГІПОКСІЇ, ВИКЛИКАНОЇ МОНООКСИДОМ ВУГЛЕЦЮ, ТА ХРОНІЧНОЇ ГІПОКСІЇ ЗАМКНЕНОГО ПРОСТОРУ : ВЛИЯНИЕ модулятор СИНТЕЗА ОКСИДА АЗОТА НА ПРОЯВЛЕНИЯ хронической гипоксии, вызванной монооксида углерода, И хроническая гипоксия замкнутом пространстве

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Дослiдження проведено на 264 білих щурах-самцях лінії Wistar з масою тіла 120-150 г, яких утримували на стандартному рацiонi вiварiю. Робота виконувалася згідно з правилами європейської конвенції про гуманне відношення до лабораторних тварин (European convention the protection of vertebrate animals used for experimental and other scientific purposes – Consil of Europe. Strasbourg – 1986) та „Загальних принципів експериментів на тваринах”, ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2000). Комісією з питань біоетики Тернопільського державного медичного університету (протокол № 8 від 05.10.2005р.) порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено.

Хронічну гіпоксію замкненого простору (ГЗП) спричиняли утриманням тварин у замкненому просторі по 15 хв щоденно, упродовж 7 та 14 днів. Хронічну гемічну гіпоксію (СОГ) викликали за допомогою пристрою власної конструкції для інгаляційного затруєння тварин монооксидом вуглецю (СО), утримуючи тварин у замкненому просторі при концентрації СО 9000 мг/м³ та експозиції 15 хв щоденно, упродовж 7 та 14 днів (Л.А. Тиунов, В.В. Кустов, 1980).

Експериментальну корекцію обох гіпоксичних станів проводили за допомогою таких речовин: попередник синтезу оксиду азоту (NO)               L-аргініну гідрохлорид (“Sigma”, США) – по 25 мг/кг внутрішньоочеревинно (В.Ф. Сагач, 1999); неселективний блокатор         NO-синтази – N-нітро-L-аргінін (“Oldrich. Chem. Co.”, Англія) – по 10 мг/кг внутрішньоочеревинно (Б.В. Смирин, 2000); відносно селективний блокатор NO-синтази аміногуанідин (ООО „Химлабораторреактив”, Київ) – по 10 мг/кг внутрішньоочеревинно (Isobe M. et al., 1999); глутаргін (L-аргініну-   L-глутамат) (Фармацевтична компанія “Здоров’я”, м. Харків) – по 45 мг/кг маси в еквімолярній дозі у перерахунку на L-аргінін, внутрішньоочеревинно та по 1,0 г/кг маси внутрішньошлунково (Ю.В. Меркулова, Л.А. Чайка, 2003); глутамінова кислота (Фармацевтична компанія “Здоров’я”, м. Харків) – по 20 мг/кг маси в еквімолярній дозі у перерахунку на глутаргін, внутрішньоочеревинно; фенітоін (Київський вітамінний завод) – по 30 мг/кг внутрішньошлунково (А.Г. Коноплянников и др., 1999); “еталонний” антигіпоксант – бемітил (Київський вітамінний завод) – в дозі 0,6 г/кг внутрішньошлунково (Л.И. Бугаева и др., 2000). Всі речовини вводили один раз на добу, за 30 хв до моделювання гіпоксії, упродовж 7 та 14 днів.

Виведення тварин з досліду проводили під тіопенталовим наркозом на 8-й та 15-й дні експерименту, через 24 години після останнього епізоду затруєння.

Для дослідження використовували гомогенати печінки, мозку, сироватку крові, гепаринізовану кров.

Процеси вільнорадикального окислення оцінювали за вмістом ТБК-активних продуктів (ТБП) (Л.И. Андреева, Л.А. Кожемякин, 1988), та гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) (В.Б Гаврилов, М.И.Мишкорудная, 1983). Стан антиоксидантної системи оцінювали за активністю супероксиддисмутази (СОД) (С.Чевари и соавт., 1985) і каталази (КАТ) (М.А. Королюк і співавт., 1988), кількістю відновленого глутатіону (G-SH) (G.L. Ellman, 1959). Про стан енергозабезпечувальних процесів мітохондрій робили висновок за активністю сукцинатдегідрогенази (СДГ) (Н.Д. Ещенко, Г.Г. Вольский, 1982) та цитохромоксидази (ЦХО) (Р.С. Кривченкова, 1977). Вміст NO₂^– (стабільного метаболіту NO) визначали за методом Гріса (Е.А. Орлова, 2002), кількість сечовини у крові – за реакцією з діацетилмонооксимом (В.Г. Колб, В.С. Камышников, 1976) рівень карбоксигемоглобіну (HbCO) за методом Л.П. Букіної та Л.І. Ушакової (1979), толерантність тварин до фізичного навантаження встановлювали у тесті з плаванням (C.И. Гончаров, С.А. Кузьменко, 1991).

 Всі числові результати піддавали статистичній обробці з використанням середньої арифметичної (М), похибки середньої арифметичної (m), критерію Ст’юдента (t). Для розрахунків використовували комп’ютерну програму Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Стан прооксидантно-антиоксидантної системи і активність мітохондріальних ферментів у печінці та мозку щурів при хронічній гіпоксії замкненого простору та хронічній інтоксикації монооксидом вуглецю. Встановлено, що при ГЗП і при СОГ відбувається активація вільнорадикальних процесів у внутрішніх органах тварин. Так, при СОГ у печінці зростає вміст ГПЛ на 15 і 19 % , у мозку на 9 і 14 %, кількість ТБП у печінці збільшується на 17 і 22 %, у мозку на 12 і 18 %  відповідно до термінів дослідження у порівнянні з щурами з ГЗП. У тварин з ГЗП інтенсивність процесів ліпопероксидації також наростає у порівнянні з інтактними тваринами.

Водночас, ефективність пошкоджувальної дії вільнорадикальних продуктів залежить не лише від інтенсивності їх утворення, але й від потужності антиоксидантної системи (АОС) (Ю.В. Данилович, 2001). Результати наших досліджень доводять, що відбувається зменшення активності АОС.

Так, при ГЗП активність СОД зменшується у гомогенатах печінки на 13 і 19 %, у гомогенатах мозку на 16 та 20 % відповідно на 8-й і 15-й дні досліду; функціональна здатність КАТ знижується у печінці на 9 і 13 %, у мозку на 10 і 17 % відповідно. При СОГ відбувається подальше пригнічення АОС – активність СОД зменшується у печінці на 13 і 14%, у мозку на 16 та 17 %, КАТ – на 12 і 11% у печінці та на 13 і 21 % у мозку відповідно до термінів експерименту. Як відомо, активація вільнорадикального окислення неминуче призводить до підвищення проникності мембран, дезорганізації біоенергетичних процесів у клітинах, що, у свою чергу, негативно позначається на інтенсивності енергозалежних процесів клітинного обміну (Л.Д. Лукьянова, 1997, 2003; Ю.В. Данилович, 2001). Як видно з результатів, представлених у таблиці 1, при обох видах гіпоксії відбуваються зміни електронотранспортної функції дихального ланцюга мітохондрій, про що свідчить зниження активності СДГ при СОГ у печінці на 11 і 14 %, у мозку на 12 і 10 %, а при ГЗП у печінці на 8 і 12 %, у мозку на 17 і 25 % відповідно на 8-й і 15-й дні досліду.