Психолого-організаційні детермінанти самоактуалізації менеджерів комерційних організацій : Психолого-организационные детерминанты самоактуализации менеджеров коммерческих организаций

Краткое содержание

Вступ містить обґрунтування актуальності обраної теми дослідження та напряму дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу, завдання, методологічну та теоретичну основу та методичні підходи. Розглянуто наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні основи дослідження самоактуалізації менеджерів комерційних організацій” – висвітлено актуальний стан наукового вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до визначення поняття „самоактуалізація” та його сутності, основних складових та рівнів його розвитку, проаналізовано інтегральні характеристики цього процесу. Визначено сутність та побудовано модель самоактуалізації менеджерів в професійно-управлінській діяльності, проаналізовано психолого-організаційні  детермінанти цього процесу.

У роботі самоактуалізація особистості розглядається як цілісний, багатосторонній, багатофакторний процес, в ході якого здійснюється реалізація й подальший розвиток особистісного потенціалу. Розглянуто основні підходи до вивчення процесу самоактуалізації особистості у зарубіжній та вітчизняній психології. На підставі аналізу літератури визначено інтегральні характеристики самоактуалізації особистості: 1) сильне „Его” (А. Адлер, Х. Когут, Е. Фромм, К. Хорні, К.Г. Юнг); 2) позитивний „образ Я” (А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл, Е. Шостром); 3) особистісна зрілість (С.Л. Братченко, М.Р. Миронова, Р.О. Зобов, В.М. Келасьєв, Л.А. Коростильова, А.К. Осницький, А.О. Реан).

В основу теоретичного аналізу проблеми самоактуалізації особистості в професійній діяльності покладено наступні підходи: суб’єктно-діяльнісний  (К.А. Абульханова-Славська, А.В. Брушлинський, А.Н. Леонтьєв, Л.М. Ожигова, С.Л. Рубінштейн, Н.В. Самоукіна); суб’єктно-розвиваючий (Є.П. Веліхов, В.П. Зінченко, В.А. Лекторський, Л.М. Мітіна) та акмеологічний (В.С. Агапов, А.А. Бодальов,  А.О. Деркач, В.Г. Зазикін, Л.Е. Орбан-Лембрик, А.О. Реан). Визначено місце самоактуалізації в професійному розвитку особистості як вищого рівня професійного становлення особистості, що є результатом її самовизначення та самовираження у професійній діяльності.

В результаті аналізу літератури виявлено декілька підходів до визначення особливостей самоактуалізації менеджерів в професійно-управлінській діяльності, а також обґрунтовано доцільність виконання дисертаційного дослідження у рамках особистісно-розвиваючого та акмеологічного підходів. Зазначено, що в рамках особистісно-розвиваючого підходу до аналізу професійного становлення та розвитку менеджерів значна увага приділяється потребам та цінностям управлінця, робиться акцент на самовизначенні, саморозвитку, самовдосконаленні, самореалізації особистості засобами управлінської діяльності (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, А.Г. Романовський, О.П. Щотка). В акмеологічному підході головна увага приділяється аналізу існуючого потенціалу та ресурсу професійного становлення, досягнення високого рівня професіоналізму, професійної зрілості управлінця (В.С. Агапов, А.О. Деркач, В.Г. Зазикін, Л.Е. Орбан-Лембрик,  А.О. Реан).  

Самоактуалізацію менеджерів середнього рівня комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності визначено як процес реалізації менеджером свого особистісно-професійного потенціалу (на основі використання доступних йому управлінських, організаційних та суспільних ресурсів) з метою досягнення особистісної та професійно-управлінської зрілості, забезпечення організаційних та  суспільно-корисних здобутків.

Автором побудовано модель самоактуалізації менеджерів в професійно-управлінській діяльності, яка містить такі структурні компоненти: ресурс, процес та результат. До ресурсів самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності відносяться: 1) ресурси особистості менеджера (особистісно-професійний потенціал:  спрямованість особистості, здібності, риси характеру, творчий потенціал, вікові та ґендерні  особливості та ін.); 2) ресурси управлінської діяльності (професійна компетентність, управлінській досвід, управлінська позиція, задоволеність професійно-управлінською діяльністю, індивідуальний стиль управління та ін.); 3) ресурси організації,  в якій працює менеджер (сфера діяльності організації, цілі організації, їх досяжність, умови праці, особливості організаційної культури та ін.); 4) ресурси суспільства (умови розвитку суспільства, ситуація на ринку праці та ін.). Процес самоактуалізації менеджерів в професійно-управлінській діяльності включає такі основні етапи: 1) самовизначення; 2) самовираження; 3) особистісна самоактуалізація; 4) досягнення професійного „акме”. До результатів самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності відносяться: 1) особистісна зрілість (самоефективність; особистісна компетентність); 2) професійно-управлінська зрілість (професіоналізм, професійно-управлінська компетентність, професійно-управлінська самосвідомість); 3) організаційні досягнення (розвиток кадрового потенціалу організації, використання більш гнучкої та ефективної моделі управління); 4) соціально-корисні досягнення організації (усвідомлення загальнолюдського, загальнокультурного значення поставлених цілей; благодійна діяльність, меценатство, спонсорська діяльність).

Згідно з розробленою теоретичною моделлю, в роботі визначено основні психолого-організаційні детермінанти самоактуалізації менеджерів в професійно-управлінській діяльності, в якості яких виступають такі ресурси самоактуалізації: а) ресурси особистості менеджера (пов’язані, в першу чергу, з психологічними особливостями віку та ґендеру); б) ресурси управлінської діяльності (зокрема, задоволеність менеджерів професійно-управлінською діяльністю); в) ресурси організації, в якій працює менеджер (насамперед, сфера діяльності комерційної організації).

Узагальнення існуючих в науковій літературі (Г.С. Абрамова, Б.Г. Ананьєв, Л.А. Рудкевич, О.Ф. Рибалко) характеристик вікового розвитку дорослої людини дозволило виокремити основні вікові періоди у розвитку самоактуалізації менеджерів в професійно-управлінській діяльності, які були покладені в основу емпіричного дослідження.

Аналіз ґендерних особливостей самоактуалізації менеджерів комерційних організацій дозволив виділити проблему гендерної професійної сегрегації, а отже існування гендерної асиметрії в менеджменті, зокрема прихованої дискримінації жінок у сфері управління (Ш.М. Берн, О.І. Бондарчук, О.А. Гаврилиця, Т.В. Говорун, Е. Кесслер-Херріс, О.М. Кікінежді, А.Є. Чірікова).

Зазначено, що задоволеність професійно-управлінською діяльністю є важливою психолого-організаційною детермінантою у процесі самоактуалізації особистості менеджера, що впливає на активність його професійної діяльності, бажання особистісно і професійно розвиватися. Систематизація виділених у роботах В.Р. Весніна, Б.М. Генкіна, Л.М. Мітіної, С.Г. Москвичова, А.А. Паригіна, В.Д. Патрушева особливостей задоволеності менеджерів професійною діяльністю дозволила автору визначити такі її критерії: соціально-психологічні (можливості професійного росту, кар’єри, престижність професійної діяльності, ставлення до професійної діяльності рідних, друзів, соціально-психологічний клімат у колективі тощо) та організаційні і соціально-економічні (матеріальна винагорода, наявність достатньої кількості вільного часу, організація робочого місця, графік роботи, соціальні гарантії тощо).

Психологічні особливості діяльності сучасних комерційних організацій визначено  у роботі на основі досліджень О.С. Віханського, Л. Джуелл, А.Н. Занковського, М.Х. Мекона, М. Альберта, Ф. Хедоурі, Дж.В. Ньюстрома та К. Девіса, Л.М. Карамушки, Л.Г. Почебут та В.А. Чикер. Обґрунтовано доцільність вивчення діяльності тих вітчизняних комерційних організацій, які належать до основних соціальних сфер: сфери промислового виробництва; рекламно-поліграфічної сфери, торгівельно-виробничої сфери (виготовлення та реалізація товарів швидкого обігу).

Зазначені теоретико-методологічні підходи до визначення особливостей самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності та психолого-організаційних детермінант цього процесу були реалізовані в емпіричному дослідженні.

У другому розділі – „Емпіричне дослідження особливостей самоактуалізації менеджерів середнього рівня комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності” – визначено загальну стратегію констатуючого етапу дослідження, обґрунтовано вибір методів дослідження, проаналізовано рівні особистісної самоактуалізації менеджерів, визначено особливості самоактуалізації менеджерів середнього рівня комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності. Розкрито психолого-організаційні детермінанти самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності.

Емпіричне дослідження проводилось у два етапи упродовж 2003-2004 рр.

Перший етап емпіричного дослідження було присвячено вивченню рівнів особистісної самоактуалізації менеджерів середнього рівня управління комерційних організацій (за методикою „Самоактуалізаційний тест” (САТ).

В результаті проведеного дослідження було встановлено, що переважна більшість менеджерів комерційних організацій мають середній рівень самоактуалізації (60,3%). Решта опитаних мають рівень самоактуалізації нижчий за середній (19,2%) та вищий за середній (19,2%). Високий рівень має лише 1,4% опитаних.

Виявлено, що до основних досягнень у розвитку особистісної самоактуалізації менеджерів відносяться високі показники таких її складових як „ціннісні орієнтації”, „позитивні уявлення про природу людини”, „самоповага”  та „сінергія” . Основними недоліками у розвитку особистісної самоактуалізації є недостатньо високі показники таких її складових як „сензитивність”; „самоприйняття”; „пізнавальні потреби”; „гнучкість поведінки” та „спонтанність”. Недостатній рівень розвитку цих показників, на думку автора, може негативно відобразитися на самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності та на успішності роботи організації, тому їх розвиток потребує спеціальної уваги та вдосконалення.

Другий етап емпіричного дослідження був спрямований на визначення особливостей та психолого-організаційних детермінант самоактуалізації менеджерів середнього рівня комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності (за допомогою методу опитування).

За допомогою статистичного пакету обробки даних SPSS (12 версія) був проведений факторний аналіз умов, важливих для професійно-управлінської самоактуалізації менеджерів. Було виділено такі фактори: соціально-побутовий (І фактор) та особистісно-професійний (ІІ фактор). Встановлено, що більш значущими є умови, які були віднесені до соціально-побутового фактору: а) стосунки в сім’ї (гарні стосунки з дітьми та батьками (82,4%); гармонія у стосунках з чоловіком чи дружиною (64,7%); б) матеріально-побутові умови життя (матеріальна забезпеченість (67,6%); відсутність побутових проблем (45,6%). Менш значущими є умови, що утворили особистісно-професійний фактор, і стосуються: а) безпосередньо самої особистості менеджера (гармонія у ставленні до самого себе (58,8%) та його професійної діяльності (наявність цікавої, творчої роботи (72,1%); б) інших сфер життєдіяльності (захопленість яким-небудь заняттям, наявність хобі (10,3%), достатня кількість вільного часу (11,1%)). Зроблено висновок про те, що самоактуалізація менеджерів в професійно-управлінській діяльності на сучасному етапі функціонування вітчизняних організацій набуває розвитку, в першу чергу, завдяки соціально-побутовим, а не особистісно-професійним умовами, що, можливо, і обумовлює малу кількість менеджерів (1,4%) з високим рівнем самоактуалізації.

За допомогою факторного аналізу було також встановлено, що основні типи поглядів менеджерів комерційних організацій на процес самоактуалізації в професійно-управлінській діяльності утворюють три фактори, які відображають наступні аспекти самоактуалізації: 1) кар’єрно-економічний (І фактор): „можливість заробляти більше грошей; просуватися службовими сходами; сприяти реалізації цілей організації, разом зі своїми професійними  цілями”; 2) соціально-організаційний (ІІ фактор): „самоактуалізація як надання можливості просуватися своїм підлеглим; участь за допомогою своєї професійної діяльності, разом із своєю організацією, у реалізації соціальних програм”; 3) особистісно-професійний  (3 фактор): „самоактуалізація як досягнення високого рівня професійної кваліфікації та компетентності”.

Проведений кластерний аналіз показав, що перший тип поглядів, який відображає кар’єрно-економічний аспект самоактуалізації, притаманний 35,3% менеджерам. Другий тип (пов’язаний із соціально-організаційний аспектом) характерний для 16,2%, менеджерів, а третій тип (який має відношення до особистісно-професійного аспекту самоактуалізації), виявлено у 48,5%. Таким чином, можна зробити висновок про те, що соціально-організаційний аспект самоактуалізації менеджерів, на відміну від власне особистісного (кар’єрно-економічного та особистісно-професійного) розвинутий значно нижче та потребує, на наш погляд, певного посилення.

Аналіз психолого-організаційних детермінант самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності проводився на трьох рівнях: 1) макрорівні (сфера діяльності комерційної організації); 2) мезорівні (задоволеність менеджерами професійно-управлінською діяльністю); 3) мікрорівні (психологічні особливості особистості менеджерів, пов’язані з ґендером та віком).

Аналіз психолого-організаційних детермінант макрорівня, до яких, зокрема, належить сфера діяльності комерційної організації, показав, що існує статистично значущий зв’язок між рівнем самоактуалізації менеджерів та сферою діяльності комерційної організації (коефіцієнт кореляції Спірмена 0,465). Встановлено, що менеджери рекламно-поліграфічної сфери, порівняно з менеджерами торгівельно-виробничої сфери, а особливо менеджерами промислової сфери, мають більш високий рівень самоактуалізації особистості, оцінюють можливості самоактуалізації в професійно-управлінській діяльності більш позитивно, вважають самоактуалізацію (як особистісну, так і професійну) дуже важливою у своєму житті, намагаються сприяти реалізації цілей організації, в якій працюють, підтримують професійні прагнення підлеглих. Отже, організаційні та психологічні особливості рекламно-поліграфічної сфери діяльності організацій виявилися найбільш плідним ґрунтом для розвитку самоактуалізації менеджерів, оскільки в цій сфері створено кращі умови для розвитку творчого потенціалу менеджера, виявлення самостійності у прийнятті рішень.

Вивчення психолого-організаційних детермінант мезорівня, до яких віднесено, насамперед,  задоволеність менеджерами комерційних організацій професійно-управлінською діяльністю, встановило  наявність статистично значущого зв’язку (p<0,01) між високим рівнем привабливості професійно-управлінської діяльності (як однієї із провідних характеристик задоволеності) та високим рівнем значущості самоактуалізації в професійно-управлінській діяльності для менеджерів. Також статистично значущий зв’язок (p<0,01) встановлено між задоволеністю професійним положенням менеджерів комерційних організацій (ще однією із провідних характеристик задоволеності) та високою оцінкою менеджерами можливостей самоактуалізації в комерційній організації. Отже, можна зробити висновок про те, що задоволеність менеджерів комерційних організацій професійною діяльністю сприяє підвищенню рівня їх самоактуалізації.

Дослідження психолого-організаційних детермінант мікрорівня, пов’язані з психологічними особливостями ґендеру та віку менеджерів, виявило такі закономірності:

1) Аналіз загального рівня особистісної самоактуалізації із врахуванням ґендерних відмінностей показав, що практично не спостерігається відмінностей між менеджерами-чоловіками та менеджерами-жінками. Разом з тим, сімейний стан жінок-менеджерів та чоловіків-менеджерів має різний вплив на рівень їх особистісної самоактуалізації: подружнє життя більш позитивно впливає на рівень самоактуалізації чоловіків-менеджерів і менш позитивно – на самоактуалізацію жінок-менеджерів. Найбільш вагомими у цьому плані виявилися  відмінності між жінками-менеджерами та чоловіками-менеджерами за показниками, які  стосуються „рівня компетентності у часі” (p<0,01), „гнучкості поведінки” (p<0,05), „самоприйняття” (p<0,05).

2) Вивчення вікових особливостей менеджерів показало, що існує статистично значущий зв’язок між психологічними особливостями, пов’язаними з віком та рівнем самоактуалізації менеджерів комерційних організацій (коефіцієнт кореляції Спірмена -0,516). Найвищий рівень самоактуалізації зафіксовано у менеджерів першої вікової групи (25-34 роки), найнижчий – у менеджерів третьої вікової групи (45-54 роки). Отже, підтверджено, що сензитивним для підвищення рівня самоактуалізації в професійно-управлінській діяльності є наймолодший вік (25-34 роки), що пояснюється, на нашу думку, активним соціальним, професійним та індивідуальним розвитком особистості в цьому віковому періоді. Найбільш вагомими є вікові відмінності у рівнях „підтримки” (p<0,001), „спонтанності” (p<0,001), „самоповаги” (p<0,001) та „сенситивності” (p<0,01), „самоприйнятті” (p<0,01),  „прийнятті агресії” (p<0,01).

Загалом було констатовано, що самоактуалізація в професійно-управлінській діяльності для менеджерів комерційних організацій є досить значущою, однак рівень самоактуалізації менеджерів є недостатнім, цей процес має певні недоліки, як в особистісному, так і в професійному аспектах. Відповідно, було зроблено висновок про необхідність впровадження  програми особистісно-професійного розвитку, яка сприяла б підвищенню рівня самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності.

У третьому розділі – „Психолого-управлінській тренінг самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності” – представлено загальну стратегію формуючого експерименту, аналіз змісту й структури психолого-управлінського тренінгу самоактуалізації менеджерів комерційних організацій та результатів експериментального впровадження тренінгової програми.

Спираючись на роботи Г.Х. Бакірової, А.М. Гуревич, Л.М. Карамушки, Н.Л. Коломінського, О.В. Сидоренко, К. Фопеля, враховуючи результати констатуючого етапу дослідження, а також зміст і структуру технологій роботи організаційних психологів, розроблених в лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, у дисертації було розроблено психолого-управлінський тренінг самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності.

Психолого-управлінський тренінг, розроблений автором, є методом групової психологічної роботи з менеджерами організацій, який передбачає моделювання професійно-управлінських ситуацій, адекватних тим, що виникають в процесі реальної професійної діяльності менеджерів і не можуть бути вирішені на основі стандартних технологій роботи, а також активне включення учасників тренінгу в аналіз та розв’язання цих ситуацій.

Даний тренінг було побудовано згідно з основними принципами групової психологічної роботи: занурення в груповий досвід; актуалізація внутрішньої мотивації; особистісна зорієнтованість; систематична рефлексивна спрямованість; проблемність; активна творча взаємодія учасників тренінгового процесу.

Інструментарій психолого-управлінського тренінгу представлено системою методів та методичних прийомів, зокрема інтерактивними та проективними техніками групової психологічної роботи (метод незакінчених речень, заповнення робочих листків, груповий „мозковий штурм”, дискусії з „відкритим кінцем”, рольові ігри, робота в малих групах, міні-лекції та  ін.).

Програма психолого-управлінського тренінгу складається із вступу та трьох основних модулів, присвячених: 1) особистісній самоактуалізації менеджерів; 2) самоактуалізації менеджерів в професійно-управлінській діяльності; 3) психолого-організаційним детермінантам самоактуалізації менеджерів в професійно-управлінській діяльності.

Апробація тренінгової програми відбувалася у 2005 р. на одному з комерційних підприємств м. Запоріжжя – ТОВ „КИТ-1”, діяльність якого зосереджена в торгівельно-виробничій сфері (виготовлення та реалізація товарів швидкого обігу). У формуючому експерименті взяли участь 44 менеджери середнього рівня, яких було розподілено на дві групи (контрольну та експериментальну) методом попарного відбору.

Для оцінки ефективності психолого-управлінського тренінгу самоактуалізації менеджерів комерційних організацій в професійно-управлінській діяльності застосовувалися такі показники: а) кількісні (рівень самоактуалізації менеджерів, вимірюваний за допомогою самоактуалізаційного тесту (САТ)); 2) якісні (особливості виконання різноманітних вправ тренінгової програми та інтерв’ю з учасниками тренінгу).