ПАТОЛОГИЧЕСКАЯ МАСТУРБАЦИЯ У МУЖЧИН В ГЕНЕЗЕ СЕКСУАЛЬНОЙ ДИСФУНКЦИИ И СУПРУЖЕСКОЙ ДЕЗАДАПТАЦИИ И ИХ ПСИХОТЕРАПИЯ

Краткое содержание

Характеристика подружжя. Під нашим спостереженням було 100 подружніх пар із сексуальною дезадаптацією, у яких чоловіки практикували мастурбацію та потерпали від сексуальної дисфункції (основна група), і 30 подружніх пар, у яких сексуальної дезадаптації не спостерігалось, незважаючи на те, що чоловіки також займалися мастурбацією (контрольна група). Мастурбували також 89±3% жінок основної групи.

Вік обстежених становив від 24 до 45 років, до того обидва подружжя, як правило, входили до однієї вікової групи, що складала до 5 років. Усі подружжя перебували в першому шлюбі тривалістю від 3 до 16 років.

Вік початку мастурбації становив у чоловіків від 10 до 18 років, у жінок – від 14 до 18 років. Тривалість мастурбації на момент обстеження складала від 11 до 25 років, при цьому в жінок вона була меншою.

59±5% чоловіків і 46±5% жінок мали вищу й незакінчену вищу освіту, відповідно 41±5% і 54±5% обстежених – середню та середню спеціальну. 64±5% чоловіків і 57±5% жінок займалися розумовою працею і відповідно 36±5 та 43±5% – фізичною працею. Керівниками підрозділів були 34±5% чоловіків і 41±5% жінок, виконавцями відповідно 66±5 і 59±5%. При цьому соціологічні характеристики подружніх пар основної та контрольної груп були практично ідентичні.

Методи обстеження подружніх пар. До комплексу проведених досліджень входило клінічне обстеження хворих чоловіків та їхніх дружин і вивчення соматичного, неврологічного, психічного стану, спеціальне сексологічне обстеження. Було проведено також психодіагностичне обстеження кожного з подружжя.

Для виявлення причин та умов розвитку в чоловіків сексуальної дисфункції і порушення адаптації подружжя використовували системно-структурний аналіз сексуального здоров’я за В.В.Кришталем (2002). Сексуальні фантазії вивчали за методикою W.Masters, V.Johnson (1998). Тип мастурбації вивчали за допомогою спеціально розробленого нами опитувальника.

Під час клініко-психологічного обстеження подружжя вивчали акцентуації характеру, спрямованість особистості подружжя, мотиви їх вступу до шлюбу. У психодіагностичних дослідженнях для визначення статевоpольової поведінки чоловіків використовували проективну методику L.Szondi (1960) – шкалу Dur-Moll, яка дає змогу встановити маскулінність на біогенному рівні, та статеврольову шкалу ACL A.B.Heilbrun (1981), яка дозволяє визначити маскулінну й фемінінну Я-концепцію, тобто статеворольову поведінку на соціогенному рівні.

Для оцінки вдоволеності подружніми відносинами використовували методику D.H.Sprenkle, B.I.Fisher (за А.С.Кочаряном, 1996), рівень подружнього щастя визначали за опитувальником Bienvenu (за C.Schaap, 1982), вдоволеність сексуальними відносинами – за шкалою сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка включає субшкали самооцінки: 1) своїх сексуальних можливостей, 2) сексуальної заклопотаності, 3) сек­су­альної депресії. Для визначення типу реагування на свою хворобу користувалися опитувальником "Тип ставлення до хвороби" (за В.Д.Менделевичем, 2005).

Здобуті в дослідженнях дані клінічних, клініко-психо­ло­гіч­них та соціологічних досліджень статистично оброблено за табли­цями відсотків та їх помилок, результати психо­діагностичних досліджень – з використанням кореляційного аналізу і критерію Стьюдента з можливою вірогідністю p<0,05.

Роботу виконано у відділенні сімейно-психологічного консультування Чернівецької обласної психіатричної лікарні.

Результати досліджень. У жодного з обстежених чоловіків і жінок не було будь-якої соматичної патології, яка могла б послабити їхню сексуальну функцію. Водночас у всіх чоловіків було діагностовано розлади особистості найчастіше (у 52±5%) ананкастного, рідше (у 28±4% випадків) – диссоціального, у решти – емоційно нестійкого (9±3%), шизоїдного (7±3%) і в поодиноких випадках (4±2%) – істеричного типу. Формуванню цих розладів сприяли такі негативні чинники, як спадкова обтяженість, неправильне виховання, переважно емоційне відторгнення та бездоглядність, характерологічні відхилення у батьків і виховання в неповній сім’ї або поза сім’єю.

Серед дружин хворих у 32±5% було виявлено явні акцентуації характеру (істероїдного, астеноневротичного, сенситивного, епілептоїдного типів), а в 62±5% – гіпотимічний, істеричний, астенічний та іпохондричний синдроми, які віддзеркалюють їхню особистісну реакцію на сексуальну невдоволеність, психічне захворювання чоловіка та подружню дезадаптацію.

Рівень подружньої адаптації та подружнього щастя був найвищим у хворих з емоційно нестійким і диссоціальним типами розладу особистості, тоді як у їхніх дружин він був найнижчим. Оцінка своїх сексуальних можливостей також була найвищою у цих чоловіків. Сексуальна заклопотаність і сексуальна депресія була найбільшою у хворих з ананкастним розладом. У жінок сексуальна самооцінка була адекватною. У реагуванні хворих на свою хворобу відзначалася певна залежність від типу розладу особистості. За ананкастного розладу переважав іпохондричний його тип, за диссоціального – апатичний, за емоційно нестійкого – меланхолічний, зо шизоїдного – паранояльний, за істеричного – егоцентричний. Гармонійного типу ставлення до хвороби не було виявлено в жодного з обстежених.

Домінуючою мотивацією у більшості подружжя було забезпечення життєвих інтересів, але у хворих на істеричний і шизоїдний розлад особистості – престиж та творчість. У ціннісних орієнтаціях професійні інтереси переважали в чоловіків із такими самими та з ананкастним розладом особистості, побут – у хворих із диссоціальним розладом та в жінок. У проведенні дозвілля більшість подружжів віддають перевагу відпочинкові, чоловіки з диссоціальним розладом – розвагам, шизоїдні та істероїдні особистості – нерідко самовдосконаленню. Розбіжність спрямованості особистості мала місце у 53±4% подружжів, у яких вона, безперечно, сприяла розвиткові дезадаптації.

У більшості (69±5%) чоловіків відзначалися неадекватні мотиви вступу до шлюбу – короткочасне захоплення при істеричному та емоційно нестійкому, побоювання самотності – при ананкастному розладі особистості тощо. До того навіть ті подружжя, які брали шлюб з любові, до моменту обстеження втратили це почуття.

У всіх чоловіків був порушений статевий розвиток. Дослідження формування та динаміки становлення сексуальності у наших пацієнтів показало, що на другому і третьому етапах препубертатного та пубертатного періодів статевого розвитку в них виникли порушення формування стереотипу статевої поведінки та психосексуальної орієнтації – спрямованості статевої переваги. До того у 85±4% хворих сформувався обсесивно-компульсивний тип патологічної мастурбації і у 15±4% – персевераторно-обсесивний її тип з перверсіями: у 3±2% осіб спостерігався нарцисизм, у стількох же – ексгібіціонізм, у 2±2% – вуайєризм, у 3±2% – порнофілія і у 4±2% – фетишизм.

Серед жінок у 43±6% у пубертатний та перехідний період статевого розвитку мала місце фізіологічна, а у шлюбі в стількох же – замісна мастурбація.

Темп соматосексуального розвитку був порушений у 92±5%, а психосексуального – у всіх чоловіків. Соматосексуальний розвиток найчастіше був уповільненим при істеричному та шизоїдному типах розладу особистості і прискореним – при емоційно нестійкому та ананкастному. Ретардація психосексуального розвитку спостерігалася більш ніж у половини хворих з ананкастним та істеричним, а передчасний розвиток – у більшості пацієнтів з емоційно нестійким та диссоціальним. Як результат цих порушень у всіх обстежених мали місце асинхронії статевого розвитку, здебільшого (68±5%) сукупні, зумовлені психогенними та соціогенними чинниками. Складні асинхронії найчастіше траплялися при істеричному та шизоїдному розладах особистості.

У дружин хворих і сомато-, і психосексуальний розвиток був переважно своєчасним, асинхронії статевого дозрівання в них також не спостерігалися.

У всіх чоловіків у препубертатний та пубертатний періоди статевого розвитку сформувалися патологічні типи мастурбації – у 85±4% обсесивно-компульсивна і у 15±4% – персевераторно-обсесивна, що входить до структури сексуальних перверсій (нарцисизму, ексгібіціонізму, скопофілії та фетишизму, тобто порушень сексуальної орієнтації за об’єктом). Мастурбація в чоловіків найчастіше мала безумовно-ексцесивний характер. У більшості жінок спостерігалася фізіологічна мастурбація у пубертатний та перехідний періоди і в 43±6% із них – замісна мастурбація, що мала помірний характер.

Стереотип статеворольової поведінки був порушений у 75±5% чоловіків, до того у хворих з ананкастним розладом особистості мала місце лише її трансформація, а гіперрольова поведінка була характерною для осіб із диссоціальним та емоційно нестійким розладом; при істеричному його типі однаково часто спостерігалося й те, й друге порушення. У чоловіків з істеричним розладом особистості відзначалася висока маскулінність на рівні Я-концепції та низька – на біогенному рівні. Така міжрівнева невідповідність (статеворольова дискордантність) свідчить про наявність у цих пацієнтів внутрішньоособистісного конфлікту і у зв’язку з цим – суперечності шлюбних настанов й очікувань щодо шлюбного партнера.

Серед жінок ненормативна статеворольова поведінка траплялася набагато рідше (14±4%), переважно її трансформація у дружин хворих з істеричним розладом особистості.

Із сексуальних фантазій найчастішими в обстежених нами чоловіків з емоційно нестійким та диссоціальним типами розладу особистості були згвалтування, груповий секс, садистичні фантазії; при ананкастному та шизоїдному розладах переважало експериментування, при істеричному – заміна партнерки. У дружин хворих у сексуальних фантазіях переважала заміна партнера.

Вивчення залежності існуючих у наших пацієнтів типів та форм патологічної мастурбації від типів розладу особистості (табл.1) показало, що в структурі персевераторно-обсесивної мастурбації нарцисизм та фетишизм відзначалися переважно у хворих із шизоїдним та істеричним розладом; ексгібіціонізм спостерігався також у шизоїдних і рідше – у диссоціальних особистостей.