КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕПТИЧНИХ ВИРАЗОК, ЩО ТРИВАЛО НЕ ЗАГОЮЮТЬСЯ, ЇХ ТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ (КЛІНІКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведені у 157 хворих на ПВ шлунка і ДПК, що не загоїлися протягом 90 днів (для виразок шлунка) та 60 днів (для виразок ДПК), віком від 20 до 70 років (91 чоловіків та 66 жінок), що перебували на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у терапевтичних відділеннях клінічних баз Української медичної стоматологічної академії м. Полтава з 2002 по 2006 рік.

Для оцінки стану СО шлунка та ДПК усім хворим до початку лікування, по завершенні та через 4 тижні після закінчення лікування проводили ендоскопічне обстеження органів гастродуоденальної зони за допомогою ФЕГДС із взяттям біопсійного матеріалу з дна виразкових дефектів, периульцерозної зони та СО шлунка або ДПК з максимально вираженими макроскопічно запальними змінами, а після ендоскопічного загоєння виразкового дефекту – з ділянки його локалізації.

Додатково обстежено 20 осіб зі звичайними термінами загоєння виразкових дефектів, яким також проводили ендоскопічне обстеження із взяттям біопсійного матеріалу.

ФЕГДС проводилась гастродуоденоскопом Olympus FG-34JH (Японія). При проведенні дослідження визначали наявність, кількість, локалізацію та розмір виразкового дефекту, ступінь супутніх запальних змін СО шлунка або ДПК, наявність або відсутність ознак дуоденогастрального та гастроезофагального рефлюксів.

Для визначення активності гастриту і дуоденіту  враховували критерії П.Я.Григор’єва та співавт. (П.Я. Григорьев, А.В.Яковенко, 2003; В.Н. Чернов и соавт., 1997).

Гістологічні зрізи фарбували гематоксиліном та еозином, за Хартом з дофарбуванням за Ван-Гізон, за Малорі, ШИК-забарвленням з альциановим синім та толуїдиновим синім (В.Ю. Голофеевский, 2005).

Морфологічний аналіз проводили на цифровому мікроскопі фірми Olympus “ВХ 41” з використанням спеціальної програми “Olympus DP Soft”. Ці дослідження включали визначення  якісних характеристик клітинних і стромальних елементів, товщини слизової та підслизової оболонок, визначення мітотичного індексу (МІ) епітеліальних клітин периульцерозної зони шляхом підрахунку клітин, що знаходились в стані мітотичного поділу серед 1000 клітин даного шару в ‰ (В.К. Перт, 1990), індексу Керногана – відношення товщини м’язового шару артеріоли до її діаметру (И.К. Есипова и соавт.,1962). При морфометрії дотримувались правил та рекомендацій Г.Г. Автанділова (Г.Г. Автандилов, 1990).

Індикацію Hp в біоптатах до початку лікування та через 4 тижні після його завершення проводили за допомогою біоптатного уреазного тесту (А. Lee, F. Megrand, 1996) з використанням стандартного набору центру імуногістохімічної діагностики Інституту гастроентерології АМН України.

Експериментальні дослідження проведені на 66 щурах лінії Wistar. Відтворення ПВ шлунку проводили за модифікованою методикою S. Okabe et al. (1971). При проведенні експериментальних досліджень дотримувались “Правил проведення робіт з використанням експериментальних тварин”, а також вимог біоетики.

Через 24 години після індукції виразки тварини були розподілені на 3 групи, по 22 в кожній. Тварини 1-ї групи були контрольними. Тваринам 2-ї групи вводили даларгін по дом’язево двічі на добу, протягом 10 діб. Тваринам 3-ї групи протягом 10 діб дом’язево вводили вермілат з розрахунку 0,12 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.

Забір матеріалу з подальшим морфологічним аналізом складових стінки шлунка проводили на 1-у, 3-ю, 5-у, 7-у, 9-у, 11-у, 13-у, 15-у, 17-у, 19-у та 21-у добу після індукції виразки. Ділянку шлунка з експериментально індукованою виразкою фіксували у 2% розчині глютарового альдегіду і ущільнювали в епоксидну смолу Епон-812 (Ю.П. Костиленко, 1978). Напівтонкі зрізи отримували на модифікованому (Н.С. Скрипников и соавт., 1998) ротаційному мікротомі МПС-2 за допомогою скляних ножів, фарбували 0,1% розчином толуїдинового синього при рН 7,8 і поміщали в полістирол. Дослідження зрізів проводили на цифровому мікроскопі фірми Olympus “ВХ 41” з використанням спеціальної програми “Olympus DP Soft” та наступним фотографуванням препаратів з дослідженням клітинних і стромальних елементів. Кількісний аналіз інформації щодо характеру змін часткового співвідношення між клітинними, неклітинними компонентами та мікросудинами в краях виразки та її дні здійснювали на мікропрепаратах за допомогою інтраокулярної сітки Г.Г.Автанділова (1980) шляхом підрахунку кількості крапок, що проектувалися на відповідні структури (Г.Г. Автандилов 1980).

Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми Statistika 2.0 з визначенням середнього квадратичного відхилення та похибок середніх арифметичних. Для порівняння та оцінки вірогідності отриманих результатів використовували розрахунок критерію вірогідності Ст’юдента. Кореляційний аналіз проводився за методикою визначення коефіцієнту рангової кореляції ф Кендела для оцінки непараметричних даних та r Пірсона для параметричних (О.П. Мінцер і співавт., 2003).

Результати досліджень. Обстежено 50 пацієнтів з ПВ шлунка, що тривало не загоювались. Найбільш характерними проявами больового синдрому, який відмічали всі хворі (100%), були скарги на періодичний нічний (42 %) або голодний (62 %) біль слабкої та середньої інтенсивності, ниючого (82%) або тиснучого (44%) характеру, що локалізувався в епігастральній ділянці. Виявлено зворотній кореляційний зв’язок (ф = -0,38) між інтенсивністю болю та віком хворих, між інтенсивністю болю та тривалістю захворювання (ф = -0,29).

Диспепсичний синдром діагностований у 42 хворих (84 %), прояви астено-невротичного синдрому різного ступеню вираженості спостерігались у 100% обстежених.

Ендоскопічно в антральному відділі на фоні набряклої гіперемованої СО блідо-сірого кольору з потовщеними складками відзначали виразку округлої форми, різного діаметру, на поверхні якої містився фібринозно-гнійний або гнійний ексудат. Ознаки дуоденогастрального рефлюксу ендоскопічно відмічені у 33 хворих (66 %), гастроезофагеального – у 15 (30%).

Гістологічно в дні виразок спостерігались шар ексудату, фібриноїдного некрозу, грануляційної тканини та шар рубцевої волокнистої тканини, руйнування м’язової оболонки. Відзначались дегенеративні порушення судин у периульцерозній зоні. Зміна судин СО характеризувалась зниженням висоти ендотелію, що обумовило порушення процесів мікроциркуляції та функціональної активності ендотеліальних клітин.

Аналіз кількісних морфометричних параметрів (табл. 1) засвідчив, що при ПВ шлунка, які тривало не загоюються, відзначається зменшення товщини СО шлунка. Характерно, що при цьому, вірогідно, завдяки явищам  інфільтрації, товщина підслизового шару збільшилась на 12,9 %. МІ зменшувався на 52,3% порівняно з групою хворих зі звичайними термінами загоєння виразкового дефекту. Коефіцієнт Керногана знизився до 0,24, що свідчило про зниження кровонаповнення судин внаслідок гіалінозу їх стінок та порушення кровопостачання в ділянці дна виразок.