ДИНАМІКА СМИСЛОВИХ СТРУКТУР ОСІБ, ЗАЛЕЖНИХ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН, В ПРОЦЕСІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об¢єкт, предмет, мету та завдання дослідження, а також висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, коротко характеризуються методи дослідження.

У першому розділі “Теоретичний аналіз порушень мотиваційно-смислової сфери осіб, залежних від психоактивних речовин, та визначення психологічних підходів до ії корекції” розглядаються теоретичні підходи до аналізу порушень мотиваційно-смислової сфери осіб, залежних від ПАР, від початку вживання ПАР і до формування стійких мотиваційно-смислових порушень. Аналізуються погляди на зміни у зазначеній сфері протягом одужання, психологічні підходи до реабілітації осіб, залежних від ПАР.

На сьогоднішній день існують теоретичні моделі динаміки мотиваційно-смислових утворень (А.А. Файзуллаєв, Д.О. Леонтьєв). У літературі представлені й теоретичні схеми динаміки мотивації до змін при залежностях від ПАР (J.O. Prochaska, W.F. Velicer). Однак останні мають поверховий характер, не розкриваючи сутності процесу особистісних змін, психологічних механізмів, які беруть у ньому участь.

Що стосується динаміки мотиваційно-смислових утворень осіб, залежних від ПАР, особливо на етапі одужання, нині відсутні експериментальні дослідження, які б підтверджували або спростовували існуючі теоретичні погляди.   

Психологічна реабілітація цієї категорії осіб розглядається багатьма авторами як важлива умова переорієнтації цілісної особистості на використання власних ефективніших, порівняно із періодом зловживання, збережених особистісних ресурсів (К.Д. Бабов, С.В. Дворяк, В.А. Розанов, І.П. Шмакова). Останнім часом у психологічній літературі все частіше можна знайти посилання на високу ефективність застосування духовно орієнтованих реабілітаційних програм типу програми 12 кроків (О.В. Зиков, М.Г. Цетлін, С.В. Дворяк).

Проаналізовано погляди авторів, які доводять, що смислова сфера особистості є відповідальною за процес особистісних змін (Д.О. Леонтьєв, 1999, В.Ю. Зав¢ялов, 1999, 2002, Ю.А. Васильєва, Т.М. Буякас). Саме вона є тією підструктурою особистості, яка здатна ініціювати цей процес, направляти і підтримувати його.

Залежністю від ПАР, як своєрідною субособистістю залежної особи, можливо керувати, знайшовши спосіб впливати на її смислову сферу. Слід зазначити, що механізми процесу досягнення особистісної зрілості, за умови якого можливе формування функції контролю над поведінкою, необхідні умови для роботи цих механізмів, особливості і динаміка цього процесу при лікуванні залежностей від ПАР вивчені дуже мало і потребують подальших розробок.

Результатом теоретичного аналізу мотиваційно-смислової сфери  осіб, залежних від ПАР, стала наведена нижче теоретична модель.

1. Функції, які виконує ПАР (атарактичні, седативні, ейфоризуючі та комунікативні тощо), згодом закріплюються за нею, що є механізмом формування залежності. ПАР стає носієм тієї чи іншої функції. Потреби у активації, релаксації, збудженні, комунікативні п††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††рою не цінностями, а власними потребами і тим, що сприяє їх задоволенню як в актуальній поведінці, так і в плануванні свого життя. Для того, щоб джерелом породження смислу життя стали цінності, необхідні певні зміни в життєвому світі залежної особи, а саме: поява нових життєвих відношень, кардинальна реконструкція старих, криза наявних життєвих відношень тощо. Співвіднесення з новими цінностями усвідомлених спонукань залежної особи приводить до виникнення мотиву самозміни.

3. Існують різні стратегії здійснення реабілітації: 1) емоційно-стресова; 2) вольова, спрямована на те, що людина має боротися з “пороком”, розвиток его-структур особистості; 3) духовно орієнтована. Остання найбільшою мірою впливає на реконструкцію мотиваційно-смислової сфери особистості, її структурні зміни, пов¢язані з асоціацією різних компонентів.

У другому розділі “Загальна методика і методи дослідження мотиваційно- смислової сфери осіб, залежних від ПАР” представлено клініко-соціальну характеристику вибірки, розглянуто основні принципи та проблеми побудови емпіричного дослідження, обґрунтовано методи дослідження.

Емпіричною базою дослідження був реабілітаційний центр (РЦ) “Відкриття” для лікування осіб, залежних від наркотичних речовин, що функціонує як реабілітаційна структура клініки АВС, яка здійснює наркологічну допомогу вказаному контингенту осіб. РЦ знаходиться у місті Бровари Київської області.

Клініко-соціальна характеристика вибірки. У дослідженні брали  участь 72 особи віком від 21 до 28 років. З них 57 – особи чоловічої статі, 15 - жіночої. Клінічне обстеження осіб, залежних від ПАР, проведене до дезинтоксикації, виявило явища психологічної і фізичної залежності. Обстежувані особи характеризувалися компульсивним потягом, наявністю абстинентного синдрому, високою толерантністю, зміненою ієрархією інтересів та цінностей, відсутністю ситуативного та кількісного контролю вживання ПАР. Характерною була наявність астенічного синдрому. Тривалість захворювання складала від 8 місяців до 12 років. Наявні симптоми були достатніми для встановлення діагнозу “Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин: синдром залежності”.

 Усі досліджувані – залежні від опіоїдів, практично всі епізодично вживали інші наркотичні речовини і алкоголь окремо або у комплексі з різними хімічними речовинами, що змінюють психічний стан. Всі досліджувані перебували на другій стадії захворювання і до вступу на програму реабілітації пройшли медикаментозну дезинтоксикацію.

Із 78% досліджуваних до вступу на програму психологічної реабілітації була проведена процедура надшвидкої дезинтоксикації із застосуванням блокаторів опіатних рецепторів під загальною анестезією. 12% вступили на програму реабілітації після дезинтоксикації методами специфічної, патогенетичної фармакотерапії. Із 10% досліджуваних була проведена дезинтоксикація із застосуванням агоністів, антагоністів опіатів: бупренорфіну, налоксону гідрохлориду.  Незважаючи на отриману медичну допомогу, на першому етапі дослідження вони відчували більші чи менші прояви стану відміни.

Для 34% лікування з приводу залежності від ПАР було первинним, для 10 % - вторинним, для 56% - третім – чотирнадцятим. У більшості досліджуваних були виявлені супутні захворювання. Гепатит В, С виявлений у 68%, абсцеси – у 72%, трофічні язви – у 5%, сепсис – у 58%, флебіти – у 23%. Про ВІЛ-інфікованість було відомо у 2 випадках.

Дослідження проводилося на зміщеній вибірці. Вибірку більшою мірою складали пацієнти, які є членами батьківських родин із високим рівнем матеріальної забезпеченості. Батьки досліджуваних виявляли виражену зацікавленість у результатах лікування, забезпечували останнім турботу і фінансову підтримку, водночас пом¢якшуючи соціальний тиск, який є результатом реакції соціального оточення на спосіб життя осіб, залежних від ПАР.

Методи дослідження, які використано в роботі, відповідають її меті та завданням.

У роботі представлені хід та процедура емпіричного дослідження мотиваційно-смислової сфери осіб, залежних від ПАР.

За допомогою експертних оцінок вибірку було поділено на три групи за критерієм рівня мотивації до змін. До першої групи (із низьким рівнем мотивації до змін) увійшли 23 особи, до другої (із середнім рівнем) – 21, до третьої (із високим рівнем) – 28.

Дослідження проводилось у два етапи, тобто два рази за період реабілітації (на початку і в кінці) кожного учасника було обстежено за допомогою одних і тих самих психологічних тестів. Процедура другого етапу була аналогічною процедурі першого. Врахувавши складність та тривалість смислових перебудов особистості, існування можливості зворотного напрямку цих перебудов, ми дійшли висновку про необхідність ще одного етапу дослідження. Його метою було виявлення змін у мотиваційно-смисловій сфері, які відбуваються у періоді повної ремісії, тобто після 12 місяців утримання від вживання будь-яких ПАР.  

У останньому етапі дослідження взяли участь 24 особи, 20 із яких під час проходження реабілітаційної програми були віднесені за оцінками експертів до групи осіб із високою мотивацією до змін, 4 – до групи із середньою мотивацією до змін. Із групи із низьким рівнем мотивації до змін жоден досліджуваний не залишався тверезим протягом року.

У третьому розділі “Особливості динаміки мотиваційно-смислових структур осіб, залежних від ПАР, у процесі психологічної реабілітації” докладно представлено  результати емпіричного дослідження.

Застосування кореляційного аналізу (вивчались залежності між смислом життя осіб, залежних від ПАР, та їх мотивацією до конструктивних змін) дало змогу сформулювати такі висновки:

1. Усвідомлювана визначеність смислу життя в осіб, залежних від ПАР, на початку реабілітації свідчить про високий рівень прояву системи психологічного захисту і є прогностично несприятливою ознакою для оцінки успішності очікуваних змін особистості та її життєвого світу. В такому випадку оцінка особистістю осмисленості, цілей, результативності та процесу життя, а також власної здатності керувати цим процесом не має реальних підстав і не підкріплюється особистою відповідальністю.

2. Отримані дані свідчать про необхідність переживання екзистенціальної кризи для можливості процесу особистісних змін, які відбуваються в одужанні при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання ПАР. Тривожно-депресивні симптоми, апатія, гіпобулія, зниження апетиту, наявність суїцидальних думок є психічними та психосоматичними проявами, переживання яких необхідне для появи та зростання мотивації до конструктивних змін.

3. Усвідомлювана визначеність смислу життя наприкінці реабілітації свідчить про розгортання процесу одужання при психічних та поведінкових розладах внаслідок вживання ПАР, його достатню успішність і динамічність.      

Для аналізу динаміки мотивації до змін протягом проходження програми психологічної реабілітації було підраховано показники міри зсуву вимірюваних компонентів мотивації до змін (Т-критерій Вілкоксона). Найвищі показники зсуву значень виявляють складові смислу життя: цілі в житті, процес життя (емоційна насиченість), результативність життя, локус контролю-я та локус контролю-життя. Значущі зсуви значень цих показників виявлено як у цілому за вибіркою (р<0,001), так і зокрема за групами із різним рівнем мотивації до змін (у групах із низьким та середнім рівнем мотивації до змін  р<0,05, у групі із високим рівнем – р<0,001). Очевидно, що смисл життя виразно трансформується в процесі особистісних змін, яким супроводжується одужання.

Характер змін показника амбівалентності у процесі реабілітації відображає різний характер і напрямок процесу змін, які відбулись, у різних групах досліджуваних. Динаміка чинника амбівалентності у процесі реабілітації свідчить про асоціювання смислових утворень, які до якогось моменту були дисоційованими. У групі із високим рівнем мотивації до змін таке асоціювання конфліктних смислів у єдину систему відбулось до реабілітації, що спричинило переживання внутрішньоособистісного конфлікту, наслідком якого й стали прояви амбівалентності. Протягом реабілітації система асоційованих смислів стала більш зрілою, підвищився рівень її ієрархічності, що й спричинило значну динаміку амбівалентності. У групах із нижчим рівнем мотивації до змін асоціювання раніше дисоційованих смислів стало можливим лише при перебуванні у програмі реабілітації. Низькі показники амбівалентності на початку реабілітації відображають збережену дисоційовану структуру мотиваційно-смислової сфери. Деяке збільшення показників амбівалентності наприкінці реабілітації свідчить про розгортання процесу асоціювання конфліктних смислів. 

  При аналізі динаміки смислових конструктів, що вивчались за допомогою решітки опору змінам, виявлено, що значущі зсуви значень характеризують 9 конструктів у групі із низьким рівнем мотивації до змін, 8 -у групі із середнім рівнем, 3 – у групі із високим рівнем. Отримані результати дали змогу зробити висновок про динамічніші і суттєвіші зміни смислових конструктів у осіб із низьким рівнем мотивації до змін. Для осіб із високим рівнем мотивації до змін психологічна реабілітація є фасилітатором смислових перебудов, які розпочалися вже до реабілітації. Для осіб із низьким або середнім рівнем мотивації до змін реабілітація є ситуацією, що провокує критичні перебудови. Смислові перебудови у осіб із низьким рівнем мотивації до змін відбуваються після подолання у процесі психологічної реабілітації потужної системи психологічного захисту.