Динаміка когнітивних розладів при терапії різними антипсихотичними препаратами (на матеріалі хворих на шизофренію)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, ступінь її розробки, визначаються об’єкт і предмет дослідження, мета і завдання, методологічні та методичні підходи, розкривається наукова новизна і теоретична значущість роботи, наводяться дані про апробацію даних дисертаційного дослідження та впровадження їх у практику.

У першому розділі “Психологічні дослідження в клініці шизофренії” на основі аналізу досліджень останніх років визначено роль порушень пізнавальної діяльності у розумінні шизофренії, висвітлено сучасні підходи до терапії шизофренії та з’ясовано її можливості щодо корекції когнітивного дефіциту.

У роботі проаналізовані сучасні погляди на типові порушення пізнавальної діяльності при шизофренії, їх роль у клінічній картині захворювання (Вербенко В.А., Кабанов С.О., Калінін В.В., Мосолов С.Н., Сулимов Г.Ю. та інші). В результаті встановлено, що порушення пізнавальної діяльності відіграють суттєву роль у клінічній картині шизофренії. На сучасному етапі розуміння цього захворювання когнітивний дефіцит визнаний частиною симптомної структури шизофренії, при цьому відзначається зміна акцентів у терапевтичних і реабілітаційних програмах, кінцевим результатом яких може виступати когнітивний дефіцит.

Когнітивний дефіцит призводить до негативних наслідків у сфері соціального функціонування, а саме виконання повсякденних побутових дій, соціальних та професійних обов’язків та позначається на рівні самостійного життя в суспільстві.  Багатьма авторами (Магомедова М.В., Addingtton J., Addingtton D., Gold J.M., Harvey P.P., Miller, M.D., Velligan Down I.) вказується на те, що рівень нейрокогнітивного дефіциту є більш достовірним для прогнозування якості функціонування в суспільстві, ніж ступінь прояву позитивних і негативних симптомів.

Вивчення клінічних аспектів лікування шизофренії дало змогу не лише оцінити ефективність застосування різних груп антипсихотичних препаратів для корекції когнітивних розладів, але й звернути увагу на важливість і необхідність дослідження  динаміки когнітивного дефіциту  з метою оцінки стану хворих на шизофренію.

Аналіз робіт дозволив оцінити значущість змін когнітивних функцій для прогнозу перебігу шизофренічного процесу. В дисертаційному дослідженні описано вплив двох основних типів нейролептиків на зміну когнітивних функцій: типових (галоперидол) і атипових (рисполепт). Однак, на даному етапі залишаються не виявленими критерії оцінки цього впливу. M.Green  відзначає, що на сучасному етапі в літературі виявляється прагнення не тільки демонструвати переваги лікарських препаратів другого покоління по відношенню до впливу на нейрокогнітивну діяльність, але і намагання визначити межі їх впливу і розбіжності.

Таким чином, знання про порушення пізнавальних функцій при шизофренії необхідно доповнити глибоким дослідженням структури когнітивного дефіциту при шизофренії, міри його прояву та динаміки в залежності від застосування різних антипсихотичних препаратів.

У другому розділі “Методика та організація дослідження” обґрунтовано методики, за допомогою яких стало можливим розв’язання поставлених завдань, наведено статистичні методи обробки емпіричного матеріалу, подано соціально-демографічні і клінічні відомості про групи хворих та контрольну групу.

Дослідження виконано на базі Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 1 протягом 1998-2002 років. Обстежено 100 хворих на шизофренію (шифр захворювання згідно з МКХ 10 F20.0 і F23.1) віком від 14 до 36 років, з них – 12 жіночої статті, 88 – чоловічої. Основну частину хворих складали молоді люди (середній вік 21 рік) з незакінченою вищою освітою. За формою захворювання усіх хворих можна розділити на чотири групи: проста безперервно-прогредієнтна шизофренія складає 3%, безперервно-прогредієнтна параноїдна шизофренія – 11%, параноїдна шизофренія з рецидивуючими симптомами – 73 %, гострий психотичний розлад із симптомами шизофренії - 13%. За часом захворювання хворих було поділено на чотири групи: ті, що вперше захворіли з безперервною формою перебігу хвороби (7%); хворі з першим епізодом при рецидивуючому ході (49%), хворі з безперервним перебігом хвороби, які повторно лікувалися (7%); і ті хворі, які повторно лікувалися з рецидивуючим перебігом хвороби (37%).

Відповідно до мети дослідження всіх хворих було розділено на дві групи в залежності від типу антипсихотичного препарату, що складає основу лікування психозу. Першу групу склали 50 хворих на шизофренію, які проходили монотерапію атиповим антипсихотичним препаратом – рисполептом (сюди віднесені як такі, що вперше занедужали, так і ті, що лікувалися раніше іншими антипсихотичними препаратами). До другої групи включені 50 хворих, що приймали традиційний антипсихотичнимй препарат – галоперидол.

Контрольну групу склали 50 психічно здорових досліджуваних. З них жінок – 7, чоловіків – 43; середній вік склав 20 років; освітній рівень: iз незакінченою середньою і середньою фаховою освітою – 12%, із середньою освітою – 20 % , iз незакінченою вищою – 60 %, з вищою – 8 %.

 Значущих розбіжностей за факторами віку, статі, рівня освіти і тривалості захворювання між групами хворих, що одержували різні медикаменти, і групою здорових досліджуваних не було, що зробило можливим коректне порівняння даних, отриманих у досліджуваних різних груп.

Відповідно до задач дослідження було застосовано набір психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення основних пізнавальних процесів. Методики Крепеліна і “Коректурна проба” використовувалися для виявлення стомлюваності, коливань уваги. Досліджувалися динаміка обсягу, стійкiсть та переключення уваги за особливостями виконання завдань і слідування інструкціям, а також ступінь цілеспрямованості діяльності. Методика “Функціональні проби Шульте” була використана для дослідження темпу сенсомоторних реакцій та особливостей активної уваги: здатність до зосередження та вибірковості. З метою дослідження послідовності суджень, цілеспрямованості мисленнєвої діяльності було використано методику “Утворення простих аналогій“ (вербальний варіант), що дозволило виявити здатність до встановлення логічних зв’язків і відносин між поняттями, знайти порушення послідовності суджень та динаміки психічних процесів (інертність і стомлюваність). Порушення пам’яті досліджувалися за допомогою методики «Запам’ятовування 10 слів», що дозволило оцінити стан вербальної пам’яті, особливості запам’ятовування, стомлюваність мнестичної функції та стан функції уваги. Обрані нами методики були спрямовані на дослідження стану пам’яті, уваги і мислення, одержання розгорнутої картини стану пізнавальних функцій

Для більш детальної і комплексної оцінки когнітивного дефіциту до програми дослідження було залучено методику для комплексного дослідження інтелекту WAIS (Д.Векслер, 1956). Її застосування  дозволило одержати розгорнуту картину стану пізнавальних функцій у хворих на шизофренію на різних етапах дослідження, виявити і простежити їх динаміку як за окремими субтестами, так і в порівнянні особливостей вербального і невербального компонентів інтелекту, оцінити динаміку інтелектуального функціонування хворих.

Динаміку когнітивних функцій на фонi проведеної медикаментозної антипсихотичної терапії досліджено в три етапи: до призначення антипсихотичних препаратів, через 5-6 тижнів після початку лікування й у віддаленому періоді (через 14-16 тижнів після початку лікування).

Процедура дослідження кожного окремого хворого була такою: проведенню експериментальних проб передувало знайомство з історією хвороби, докладне вивчення анамнестичних даних, бесіда, після чого пропонувалися завдання, спрямовані на вивчення стану основних пізнавальних процесів у ході лікування антипсихотичними препаратами.

Третій розділ “Стан когнітивних процесів у хворих на шизофренію в динаміці (до і після лікування)” присвячено опису отриманих результатів експериментального дослідження.

На першому етапі досліджувався стан інтелектуальної сфери хворих на шизофренію. Отримані показники порівнювались з показниками контрольної групи. В результаті було виявлено порушення пізнавальних процесів та зниження інтелектуальної продуктивності у всіх хворих на шизофренію в порівнянні з групою здорових досліджуваних. Для визначення розбіжностей було використано метод багатофакторного дисперсійного аналізу.

Дослідження пізнавальних процесів у хворих на шизофренію до початку лікування за допомогою набору психологічних методик продемонструвало розлад усіх  зазначених когнітивних функцій. Порушення виявлено в сфері уваги, пам’яті і мислення.

 До лікування у хворих виявлено розлад функції уваги, що виражається в низьких показниках результатів. Так, результати виконання коректурної проби у хворих до лікування відбивають нестійкість уваги і низьку здатність до її концентрації. Також виявлено зниження цілеспрямованості діяльності і порушення виконавчих функцій. Якісний аналіз характеру помилок дозволив виділити кілька їх груп: пропускалися окремі букви, закреслювалися непотрібні літери, пропускалися рядки. Велика кількість помилок, рівномірно розподілених у ході роботи, свідчить не на користь виснаженості хворих. Час, витрачений на виконання завдання, збільшено. Якщо здорові досліджувані в середньому витрачають 6-8 хвилин, то у хворих час перевищував 10 хвилин (відповідно зменшена кількість переглянутих рядків). При виконанні методики Шульте у хворих виявлено уповільнений темп сенсомоторних реакцій, недостатня концентрація уваги, порушення вибірковості уваги. Зокрема, час на пошук чисел у здорових досліджуваних складає 35-45 сек., у хворих на шизофренію час збільшений і складає в середньому 64,12 сек.

При виконанні методики Крепеліна було виявлено розлади функції уваги, що знайшло відображення в помилках і збільшенні часу на виконання завдання. Помилки виявляються як в одиницях при переході через десяток, так і в десятках, що відбиває порушення функції уваги й ослаблення інтелектуальних функцій.

Таким чином, співставляючи результати дослідження функції уваги, ми маємо можливість стверджувати, що функція уваги при шизофренії характеризується розладами, які виявляються в нестійкості уваги, порушенні здатності до довільної концентрації, порушенні вибірковості уваги.

Мнестичні функції досліджувалися за допомогою методики “Запам'ятовування 10 слів”. У всіх хворих до початку прийому антипсихотичного препарату виявлялося зниження обсягу короткочасної пам’яті, зниження обсягу відстроченого відтворення. З низькою продуктивністю запам’ятовування пов’язані вищезазначені порушення довільної уваги. Середні показники за результатами виконання методики складають 7,41 слова після п’ятого повторювання в порівнянні зi здоровими досліджуваними, які відтворюють 10 слів до третього повторювання.