Трансформація девізної політики НБУ

Краткое содержание

Перебуваючи на різних стадіях розвитку ринкових відносин, кожна окрема держава потребує певного поєднання курсоутворюючих і курсозабезпечуючих інструментів для забезпечення балансу між надмірною регульованістю та недостатньою керованістю валютного курсу. Якщо провідні країни з високорозвиненими валютними ринками, як правило, в якості основного інструмента впливу на ВК використовують дисконтну політику і відмовляються від регулярного проведення валютних інтервенцій, то в країнах з трансформаційною економікою, де ринкові механізми недостатньо розвинені, значення валютних інтервенцій як інструменту впливу на ВК зберігається. В Україні події осені 2008 р. засвідчили, що НБУ поки що неспроможний втримати ситуацію на валютному ринку під контролем без застосування валютних інтервенцій. Однією з причин такої ситуації є “звичка” валютного ринку до присутності НБУ. Тому, на наш погляд, валютні інтервенції мають залишитися в системі регулювання ВК в Україні, але за певної трансформації методів здійснення девізної політики та за умови вирішення таких проблемних питань, як:

·                велика роль каналу валютних інтервенцій в емісійному механізмі;

·                суперечність між монетарними наслідками валютних інтервенцій та необхідністю досягнення встановлених інфляційних орієнтирів в умовах високої фінансової відкритості України.

Відповідно до базових принципів валютної політики, викладених у документах МВФ, валютні інтервенції можуть проводитися за режиму гнучкого ВК для стабілізації стану валютного ринку у період зовнішніх шоків, підсилення заходів грошово-кредитної політики, здійснення валютної диверсифікації міжнародних резервів, надання підтримки ЦБ країн – партнерів у проведенні їхньої монетарної політики (протягом останніх років 31 % інтервенцій ФРС США були скоординовані з ЄЦБ на євро–доларовому ринку, а 54 % інтервенцій — з Банком Японії) [172, P. 7–8; 231, P. 10].