ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЭФФЕКТИВНОЙ УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ РУКОВОДИТЕЛЕЙ ГРУПП АВИАЦИОННЫХ СПЕЦИАЛИСТОВ (на примере подразделений инженерно-авиационного обеспечения)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами і планами, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито методологічну і теоретичну основу роботи, вказано використані методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичну значущість дослідження, наведено дані про апробацію результатів, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі “Психологічні аспекти аналізу управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців” розкрито соціально-психологічну характеристику управлінської діяльності та основні теоретико-методологічні підходи до її дослідження, визначено психологічні особливості управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців та психологічні компоненти її ефективності.

Проведений аналіз досліджень управлінської діяльності вітчизняних та закордонних психологів: М. Вудкока, Ф.С. Генова, А.Л. Журавльова, Т.С. Кабаченко,  В.П. Казміренка, Л.М. Карамушки, А.В. Карпова, Є.О. Климова, Л.Д. Кудряшової, В.С. Лозниці, А.Л. Свенцицького, Ф. Фідлера, Д. Френсіса, В.Д. Шадрикова, Р.Х. Шакурова, В.М. Шепеля, В.В. Шпалінського, Г.В. Щокіна та ін. дав змогу охарактеризувати її як складний специфічний вид професійної праці. Ознаки управлінської діяльності у своїй сукупності утворюють певний симптомокомплекс властивих їй особливостей.

Вивчення наукових джерел дозволило віднести до основних психологічних особливостей управлінської діяльності  її суб’єкт-суб’єктний характер, опосередкований зв’язок з кінцевим результатом, індивідуально-спільний характер, наявність інструментального та експресивного контуру реалізації, подвійний статус її суб’єкта – керівника, наявність інваріантної системи управлінських функцій, що складають основу її здійснення, складність типових зовнішніх та внутрішніх умов реалізації, метадіяльнісний характер. Всі ці особливості відрізняють її від інших типів діяльності та можуть проявлятися з різною мірою вираженості в залежності від конкретного змісту управління і рівня керівництва. У психологічному плані складність та специфічність управлінської діяльності зумовлені, по-перше, високим ступенем відповідальності, жорсткістю вимог до неї, значною кількістю внутрішньо організаційних та зовнішніх факторів, що потребують урахування; по-друге, великою кількістю функцій, які складають структуру управлінської діяльності та  зумовлюють широкий спектр вимог до психіки керівника, його особистості; по-третє, необхідністю задіяння всіх сфер психічної організації особистості керівника при реалізації кожної управлінської функції. Це дозволило зробити висновок про те, що вдосконалення управлінської діяльності можливе через розвиток особистості суб’єкта управління.

На основі робіт Г.Л. Андреєвої, Л.П. Буєвої, І.В. Ващенко, А.І. Донцова, О.М. Дубовської, О.К. Дусавицького, А.Л. Журавльова, В.П. Казьміренко, Н.Л. Коломінського, Р.Л. Кричевського, С.Д. Максименко, А.В. Петровського, В.А. Тюриної, О.В. Філіпова, М.Є. Шевандріна та ін. було встановлено, що якість управлінської діяльності визначається феноменологічними характеристиками не тільки особистості керівника, а й колективного суб’єкта управління та управлінської взаємодії.

Таким чином, дослідження ефективності управлінської діяльності означає аналіз даних феноменів на основі змісту та особливостей конкретної управлінської праці керівника.

Проведене дослідження показало, що діяльність керівників груп авіаційних фахівців відрізняється особливою складністю та багатофункціональністю. Вона поєднує в собі діяльність авіаційного інженера, що забезпечує обслуговування авіаційної техніки, та військового керівника, який управляє групою авіаційних фахівців в особливих умовах.

У цих умовах діє комплекс стрес-факторів, які викликають напруженість психічного стану військовослужбовців. Результати дослідження, проведеного за участю 280 досвідчених офіцерів підрозділів інженерно-авіаційного забезпечення показали, що в особливих умовах поряд з індивідуальною виникає і групова напруженість, яка може знижувати рівень колективної взаємодії. Також встановлено, що особливі умови різко підвищують вимоги до інтелектуальної і, що найважливіше, емоційно-вольової сфери особистості керівника. Виявлено, що в діяльності керівників груп авіаційних фахівців загальноуправлінські стрес-фактори доповнюються специфічними стрес-факторами, детермінованими безпосередньою відповідальністю керівника за безпеку польотів та підлеглого ІТС, який контактує з авіаційними засобами ураження, за збереження життя екіпажів та авіаційної техніки, а також типовими умовами здійснення цієї діяльності. 

Визначено, що найбільш характерними для управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців стрес-факторами є: відповідальність за результати діяльності; інформаційне перевантаження; дефіцит часу при здійсненні управлінських функцій; умови інформаційної невизначеності, що часто виникають; наявність  міжособистісних конфліктів; необхідність одночасного вирішення багатьох завдань та виконання багатьох функцій; суперечливість одночасної реалізації ролі керівника та підлеглого; складні умови бойової підготовки, в яких здійснюється діяльність. Означені стрес-фактори значною мірою детермінують психологічні особливості реалізації управлінських функцій керівниками груп авіаційних фахівців. У ході дослідження такі особливості були визначені стосовно кожної функції управлінського циклу даних керівників. Основними з них є: висока складність та комплексність процесуально-психологічного змісту здійснення діяльності; особлива значимість сформованості вмінь мобілізуватись на швидке і чітке сприйняття та конкретизацію завдання, подолання негативних емоцій та забезпечення максимальної працездатності, уміння раціонально поєднувати формальні та неформальні методи регулювання, оптимально делегувати повноваження підлеглим; залежність успішності управлінських функцій від знання групових та індивідуально-психологічних характеристик підлеглих, від творчого підходу до вирішення проблем, що виникають, здатності витримувати фізичні та психічні перевантаження, боротися з перевтомою та стресом, мотивувати підлеглих своїм прикладом, від усвідомлення керівником психологічних компонентів, що визначають ефективність діяльності групи.

Узагальнення виявлених психологічних особливостей дало змогу розробити психограму керівника групи авіаційних фахівців, яка об’єднала його особистість з об’єктивним змістом управління ІАЗ. Її використання сприяло вирішенню проблеми підвищення ефективності управлінської діяльності через удосконалення відбору та психолого-професійної підготовки керівного ІТС.

Проведений аналіз досліджень  В.І. Бондаря, Г.В. Гніздилова, Л.Ф. Желєзняка, Д.П. Кайдалова, Г.В. Ложкіна, Р.С. Немова, Н.М. Островерхової, В.А.  Семіченко,  В.П.  Симонова, Є.І. Суіменко, Ф.П. Тонких, Ю.Г. Фокіна, В.Д. Шадрикова, Г.В. Щокіна дозволив конкретизувати поняття “ефективність управлінської діяльності” як інтегрованого кількісно-якісного феномена, що визначає собою співвідношення між результатами та тими зусиллями, які були використані у процесі управління. Ефективність управлінської діяльності є не абсолютним, а відносним явищем і характеризується кінцевим результатом діяльності організації, мірою впливу на нього керівника та залежить від якості реалізації керівником управлінських функцій, характеристик управлінської взаємодії, а також особистісних та ділових якостей керівника і членів групи.

За допомогою методу моделювання на основі виявлених психологічних особливостей та конкретизованого поняття ефективності були визначені психологічні компоненти ефективності управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців (під якими мається на увазі ряд перемінних психологічної природи, вплив на які та контроль за якими складає основу ефективного управління). Найбільш важливими серед них є: практичний інтелект, його рівень та характеристики; комунікативні та організаторські здібності; професійна мотивація та задоволеність працею; емоційно-вольові особливості; характеристики здатності керівника до оптимальної управлінської взаємодії (стиль керівництва, здатність до асертивності, оптимальність делегування повноважень, психологічний статус); здатність формувати колектив та впливати на соціально-психологічний клімат у ньому. Отже, дослідження проблеми підвищення ефективності управлінської діяльності керівного ІТС передбачало експериментальне виявлення впливу динаміки саме цих компонентів на якість її здійснення.

Таким чином, встановлено, що проблема психологічного забезпечення ефективності управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців досліджена недостатньо; задача підвищення її ефективності в особливих умовах залишається актуальною.

У другому розділі “Експериментальне дослідження психологічних компонентів ефективності управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців” обґрунтовуються показники ефективності управлінської діяльності та методика їх оцінки, характеризуються методи дослідження та групи обстежуваних, розкриваються зміст та результати здійснення комплексно-цільової програми (КЦП) підвищення ефективності управлінської діяльності, аналізується залежність ефективності управлінської діяльності від динаміки досліджуваних психологічних компонентів, визначаються практичні рекомендації щодо вдосконалення управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців.

До дослідження залучалось 442 військовослужбовці інженерно-технічного складу чотирьох авіаційних частин: двох вертолітних та двох літакових (міста Чугуїв, Конотоп, Васильків та Вапнярка).

Експериментальне дослідження передбачало три етапи: підготовчий, констатуючий та формуючий. На підготовчому етапі вивчались значимі для проведення експерименту питання організації навчально-бойової підготовки авіаційних частин і підрозділів, складався масив особистісних характеристик досліджуваних, формувалась батарея психодіагностичних методик для дослідження психологічних компонентів ефективності управлінської діяльності, а також були визначені показники ефективності управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців і розроблена методика їх оцінки. Констатуючий етап включав визначення рівнів ефективності управлінської діяльності досліджуваних керівників, діагностику найбільш значимих компонентів ефективності, аналіз отриманих даних, визначення напрямків удосконалення означених компонентів та розробку на цій основі комплексно-цільової програми підвищення ефективності управлінської діяльності. Формуючий етап включав реалізацію КЦП, визначення її результативності та динаміки досліджуваних компонентів, встановлення взаємозв’язку між ними і відпрацювання на основі отриманих даних практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців.

На підготовчому етапі для встановлення взаємозв’язку між динамікою досліджуваних психологічних компонентів та ефективністю управлінської діяльності методом експертної оцінки були визначені 4 категорії показників ефективності здійснення цієї діяльності, що характеризують: перша - досягнення основних цілей навчально-бойової діяльності групи; друга - професійні та особистісні якості керівника; третя - професійні та особистісні якості членів групи; четверта – оптимальність управлінської взаємодії керівника з членами групи та його впливу на розвиток колективу. 

За допомогою визначених методом експертної оцінки рівнів цих показників (високий, середній, низький, які відповідали балам оцінки відповідно 3, 2, 1) встановлено числове значення комплексного показника ефективності управлінської діяльності К_ЕфУД. Він характеризував ступінь відповідності якості її здійснення уявленням експертів про ефективну управлінську діяльність та надавав можливість об’єктивно оцінити процес удосконалення управлінської діяльності через ретроспективне визначення його змін.

У ході  констатуючого  етапу  експерименту  визначався індивідуальний К_ЕфУД стосовно кожного керівника груп авіаційних  фахівців  та  усереднений  К_ЕфУД для керівників підрозділів ІАЗ. На основі отриманих значень комплексного показника ефективності управлінської діяльності були сформовані рівнозначні за складом контрольна та експериментальна групи, до яких увійшли по 42 керівники груп обслуговування авіаційних комплексів і систем та техніко-експлуатаційних частин (ТЕЧ). Це той низовий керівний інженерно-технічний склад ІАЗ, який безпосередньо організовує виконання робіт на авіаційній техніці та відповідає за якісне, повне і своєчасне виконання поставлених завдань їх підлеглими.

За результатами експертної оцінки ефективності управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців на констатуючому етапі експерименту середнє значення К_ЕфУД для контрольної групи  досліджуваних склало 0,68,  а  для експериментальної – 0,66 (згідно з визначеними критеріями: при К_ЕфУД ³ 0,85 - високий рівень ефективності, при К_ЕфУД = 0,65¸0,84 - середній, при К_ЕфУД = 0,45¸0,64 - низький, при К_ЕфУД < 0,44 - незадовільний). Значення комплексних показників ефективності експериментальної та контрольної груп відповідали нижній межі середнього рівня та були близькі між собою. Отримані дані визначили необхідність виявлення недоліків, що сприяють зниженню ефективності управлінської діяльності та обмежують управлінський потенціал керівників.

Проведена на констатуючому етапі експерименту психодіагностика найбільш значимих психологічних компонентів ефективності управлінської діяльності надала можливість визначити не тільки індивідуальні, але й загальні недоліки, які обмежують управлінський потенціал більшості керівників: недостатньо розвинене уміння творчо розв’язувати управлінські проблеми, використовувати нешаблонні підходи в роботі; неналежний прояв наполегливості у встановленні ефективної управлінської взаємодії, невміння слухати інших, виразити себе, слабке володіння комунікативними засобами та прийомами; недостатнє знання та неповне використання в діяльності особливостей соціально-перцептивних процесів; відсутність чітких уявлень про засоби профілактики стресу, втоми, психологічного захисту особистості; розмитість особистих цілей, призупинення  активної роботи над власним психолого-професійним ростом; недостатнє  вміння формувати колектив, нераціональне використання влади, нездатність впливати на соціально-психологічний клімат групи.

Аналіз цих недоліків дав змогу виявити доцільні напрями соціально-психологічних та психолого-педагогічних впливів щодо їх усунення: вдосконалення соціально-психологічних знань керівників на спеціально організованих заняттях, а також цілеспрямованою самоосвітою відповідно до рекомендацій, що були відпрацьовані за підсумками констатуючого експерименту; оволодіння засобами профілактики стресу, стомлення, психологічного захисту особистості через комплексне поєднання отримання знань про психологічні механізми цих явищ, визначення ступеня особистої стійкості до них та виконання вправ для досягнення потрібних результатів; усвідомлення керівниками важливості творчого підходу в управлінській діяльності та необхідності відходу від репродуктивних штампів при виконанні посадових обов’язків; активізація роботи над власним професійним вдосконаленням на підставі більш повного використання взаємодоповнюючих механізмів зовнішньої і внутрішньої мотивації керівників; вдосконалення комунікативних навичок через розвиток комунікативних здібностей керівників; формування умінь впливати на соціально-психологічний клімат групи через  подолання стереотипів реалізації керівниками своєї владної поведінки та вдосконалення здібностей до емпатії, рефлексії, асертивності та ін. Конкретизація цих впливів, з урахуванням їх комплексного та системного застосування, була здійснена у ході розробки   комплексно-цільової програми підвищення ефективності управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців.

Реалізована на формуючому етапі експерименту комплексно-цільова програма включала соціально-психологічний супровід ефективної управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців та психологічний моніторинг його впливу на ефективність управління ІАЗ.

Соціально-психологічний супровід являє собою комплексний та системний вплив на суб’єкт управлінської діяльності з метою вдосконалення його соціально-психологічних характеристик і підвищення якості здійснення управлінських функцій. Зміст соціально-психологічного супроводу включає: надання психологічної допомоги в адаптації призначеного на посаду керівника до діяльності в особливих умовах; здійснення комплексу заходів щодо вдосконалення психологічної стійкості та емоційно-вольової регуляції станів особистості; надання допомоги в оптимізації управлінської взаємодії; визначення потреби в розвитку певних управлінських знань, умінь, навичок керівника та розробку доцільної психолого-педагогічної програми їх формування; систематичне здійснення психолого-педагогічних впливів щодо розвитку управлінських здібностей; надання психологічної допомоги в реалізації професійного самовдосконалення керівника; посилення психолого-професійної спрямованості навчально-бойової підготовки керівного ІТС; визначення ефективності заходів щодо вдосконалення управлінської діяльності та здійснення їх оптимізації.

У ході реалізації соціально-психологічного супроводу використовувався широкий діапазон форм впливу на психологічні характеристики особистості керівника,  колективного суб’єкту управління та управлінської взаємодії: соціально-психологічні тренінги креативності та спілкування; ситуативно-рольові ігри з розвитку навичок вирішення управлінських завдань; практикуми підвищення психологічної стійкості, оволодіння прийомами емоційно-вольової саморегуляції та вдосконалення навичок оптимальної управлінської взаємодії; практичні заняття, спрямовані на розвиток комунікативних навичок, вмінь здійснення морально-психологічної підготовки груп авіаційних фахівців до забезпечення польотів; виконання творчих завдань тощо.

Психологічний моніторинг у нашому експерименті був засобом визначення результативності соціально-психологічного супроводу та забезпечення зворотнього зв’язку процесу вдосконалення управлінської діяльності керівників груп  авіаційних фахівців і визначався як системне, засноване на психологічних методах дослідження, виявлення стану об’єкта з метою забезпечення найбільш ефективного впливу на нього. Механізм моніторингу реалізовувався за допомогою методик оцінки ефективності управлінської діяльності керівників груп авіаційних фахівців, методик психодіагностики найбільш значимих компонентів ефективності управлінської діяльності, аналізу отриманої кількісної і якісної інформації та відпрацювання обґрунтованих рішень для подальшого здійснення соціально-психологічних впливів. Логіка моніторингу включала в себе послідовне визначення наявності динаміки досліджуваних психологічних компонентів та оцінку змін показників ефективності управлінської діяльності.