Цілі і завдання валютно-курсової політики НБУ

Краткое содержание

Основне завдання, що постало перед ВКП на сучасному етапі, полягає в забезпеченні нової якості розвитку, що створить умови для підвищення ефективності та структурної збалансованості економічного зростання, прискорення інтеграції на паритетних засадах в світогосподарську систему. Вибір тієї чи іншої моделі розвитку нашої країни має базуватися на положенні, що ключовою умовою сталого економічного розвитку є не лише підтримання конкурентоспроможності структуроутворюючих галузей, а й забезпечення збалансованості між ними у структурі економіки. Дотримання цієї умови лежить у площині винайдення оптимального балансу між орієнтацією на зовнішні фактори та формуванням внутрішніх джерел розвитку.

Досвід розвитку відкритих економік, якою є Україна, переконує: лише країни, що обрали вірний напрям ВКП та ефективні інструменті регулювання ВК, спроможні ефективно вирішити завдання стійкого і збалансованого соціально-економічного розвитку й успішної інтеграції до світового господарства.

Збереження контрольованості курсової динаміки у 2000–2007 рр. свідчить про загальну успішність дій НБУ щодо управління ВК. Утім, події 2008 р. засвідчили недостатню стійкість механізмів самозбалансування валютного ринку, що поки що не спроможні забезпечити нормальний перебіг процесу курсоутворення без втручання НБУ. В процесі дослідження серед основних проблем у сфері регулювання ВК, що у різний час виявлялися більшою чи меншою мірою, було визначено такі, як проінфляційний характер політики прив’язки ВК; нескоординованість ВКП з фіскальною, борговою, структурною  політиками; висока фінансова і реальна доларизація України; суперечливість впливу курсової динаміки на стан платіжного балансу і окремих галузей; недосконалість трансмісійного монетарного механізму, що знижує ефективність дисконтної політики; недоліки інституційної структури валютного ринку, в першу чергу, нерозвиненість його строкового сегмента та системи інструментів страхування валютних ризиків, суперечливість цілей монетарної політики, що проявлялася в процесі одночасного підтримання визначеного рівня ВК та стримування інфляції за активного припливу іноземних капіталів; проблеми управління МР; недосконалість і багатошаровість валютного законодавства; висока впливовість політичних і суб’єктивних факторів курсоутворення; низький рівень довіри до національної валюти та недостатня незалежність НБУ.