ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ЖІНКИ ДО МАТЕРИНСТВА

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність теми, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету дослідження, окреслено завдання, висвітлено методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи. Подано відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження їх у практику та публікації за темою дисертації.

        У першому розділі - „Теоретичний аналіз проблеми материнства” - висвітлюється  проблема вивчення материнства, зокрема, основні напрями та підходи до його дослідження, обгрунтовується зміст основних концепцій явища в рамках медичної психології та розкрито його сутність. Особливу увагу приділено аналізові складових материнської сфери жінки, їх ролі у формуванні психологічної готовності жінки до материнства.

         На основі теоретичного узагальнення проблеми виокремлено та проаналізовано два взаємопов’язаних напрями, в межах яких здійснюється вивчення материнства: 1) материнство як забезпечення умов для розвитку дитини; 2) материнство як частина особистісної сфери жінки. Кожен напрям проаналізовано з точки зору теоретичних та практичних здобутків і обмежень.        

        Підсумки огляду стану проблеми в різних галузях знання показують таку картину: у медицині розглядали, як стан психіки жінки впливає на перебіг вагітності, внутрішньоутробний розвиток плоду і процес пологів, вивчали закономірності виникнення психічних розладів під час вагітності та пологів  В.М. Астахов, В.І. Бодяжина, П.Я. Кінтарія, Т.Т. Сорокіна та ін.; з’ясовували залежність між психічними особливостями матері та фізіологічними розладами у немовлят і порушеннями психіки у дітей О.В. Баженова, О.Ю. Дубовик, В.Г. Козловська, Г.В. Скобло, А.І. Захаров, Д.Н. Ісаєв та ін.; досліджували роль сім’ї, насамперед, матері, у виникненні психологічних проблем у дітей та їх наслідки для дорослих, а також розробляли методи їх усунення І.В. Добряков, Е.Г. Ейдеміллєр, Б.В. Михайлов, І.М. Нікольська, Е. Фромм та ін. У психології розглядали материнство як психічну сферу жінки, виявляли залежність розвитку дитини від поведінки матері на різних етапах існування діади мати-дитина В.І. Брутман, С.Ю. Мещерякова, М.С. Радіонова, Г.Г. Філіппова та ін.; вивчали чинники, що впливають на психологічну готовність жінки до материнства та напрямки психологічної допомоги вагітним О.О. Васил’єва, В.В. Васил’єва, Н.В. Даниленко, М.Ю. Колпакова, Ю.М. Мальована, С.А. Мінюрова, Є.В. Могилевська, М.І. Радченко, В.І. Орлова, К.Ю. Сагамонова, О.А. Тетерлєва, А.В. Черноситов та ін.; досліджували ефективність психологічних і психотерапевтичних засобів у лікуванні патології вагітності й профілактики девіантної материнської поведінки Т.В. Арнольдова, І.А. Бабюк, В.Н. Буганова, І.С. Вітенко, В.Д. Менделевич, С.І. Табачніков та ін.; з’ясовували, як зміни у психіці жінки під час вагітності відбиваються на плоді та дитині в конкретний період їх розвитку В.В. Абрамченко, А.С. Батуєв, Н.П. Коваленко, О.О. Мурашко, Ю.І. Шмурак та ін.

В межах даної роботи наголошено, що психологічна готовність жінки до материнства впливає на соматичне й психічне здоров’я  майбутньої матері та є запорукою народження здорової дитини. Підкреслено, що психологічна готовність жінки до материнства залежить від умов навколишнього середовища, несе відбиток досвіду попередніх поколінь родини, дає пояснення існуванню різноманітних варіантів материнської поведінки. Отже, можливо говорити, що формування психологічної готовності жінки до материнства починається з моменту народження дівчинки й проходить такі етапи: докомунікативний (спілкування жінки із власною матір’ю від народження, ігри у доньки-матері, няньчення молодших братів та сестер, статеворольова ідентифікація із матір’ю, період вагітності до ворушіння плоду); комунікативний (вагітність від початку ворушіння дитини, пологи, період гештальту немовляти, коли фізичні якості та особливості поведінки немовляти викликають у дорослих стійке прагнення до контакту); етап зрілого материнства (виховання, доглядання та позитивне ставлення до дитини після її виходу з періоду гештальту немовляти).

На підставі існуючих в літературі підходів було визначено зміст поняття „психологічна готовність жінки до материнства”. Підкреслено, що психологічна готовність жінки до материнства - спрямованість особистості жінки, яка у період вагітності сприяє процесу поетапного формування психологічних новоутворень вагітної („Моя вагітність”, „Моя дитина”, „Я і дитина”) та супроводжується фізіологічним перебігом вагітності.

На основі аналізу літератури та власного теоретичного аналізу проблеми було виокремлено наступні критерії психологічної готовності жінки до материнства: рівень особистісної зрілості жінки; рівень особистісної тривожності; варіанти можливих стилів виховання, яким надає перевагу вагітна, певний тип психологічного компоненту гестаційної домінанти.

У роботі визначено основні фактори, які впливають на формування психологічної готовності жінки до материнства. До них віднесено: біологічні (стан ЦНС та особливості перебігу процесів у ній; нервовопсихічна стійкість); психологічні  (рівень особистісної зрілості; наявність невротичних розладів; акцентуйованості характеру; рівень особистісної тривожності); родинні (субкультура спілкування у батьківській сім’ї; розлучення; розмиті сімейні ролі; порушення стосунків по жіночій лінії; відсутність материнської жіночої ініційованості протягом трьох поколінь);  соціальні (матеріальний та культурний рівень виховуючої сім’ї, рівень освіти жінки та її соціально-економічний статус); духовні (адекватне оцінювання дитини; наявність (відсутність) моральних цінностей; усвідомлення (неусвідомлення) радості життя).  

Проведений аналіз феномену психологічної готовності жінки до материнства вимагає більш повного розкриття її змісту на експериментальному матеріалі. За результатами теоретичного аналізу визначено вихідні позиції для створення методичної бази діагностування основних особливостей психічного стану вагітних з гестозами, а також окреслено напрямки психологічної допомоги вагітним.

У другому розділі - „Методологічні та методичні передумови дослідження психологічної готовності жінки до материнства” - викладається загальна стратегія експериментального дослідження, обгрунтовується система методичних прийомів та діагностичних методик для дослідження особливостей психічного стану вагітних, ставлення до вагітності, материнства, до себе та до виношуваної дитини, а також вивчення варіантів можливих стилів виховання. Представлено кількісний і якісний аналіз результатів експерименту з використанням методів математичної статистики.

Дослідження проводилося протягом 2001 -2006 рр. у три етапи.

Перший етап дослідження полягав у розробці програми дослідження та проведенні пілотного дослідження, що дозволило визначити діагностичний комплекс дослідження та звузити зону пошуку. В обраний нами комплекс психодіагностичних методик для дослідження психологічної готовності жінки до материнства увійшли: бесіда, методика САН для вивчення психічного стану вагітних; восьмиколірний тест М. Люшера, шкала оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності (Ч.Д. Спілбергер, Ю.Л. Ханін) - для з’ясування особливостей тривожності вагітних; проективна методика „Я і моя дитина” (Г.Г. Філіппова) - для виявлення ставлення вагітної до себе та виношуваної дитини; словесно-асоціативний тест, проективна методика „Вагітність” (Н.В. Даниленко), тест ставлень вагітної  (Е.Г. Ейдеміллєр), методика „Незакінчені речення” (адаптована Н.В. Даниленко) - для діагностики ставлення вагітної до вагітності, пологів та значущих інших; методика „Прогноз” (В.А. Бодров) - для дослідження нервово психічної стійкості; опитувальник особистісної зрілості (О.С. Штепа). для визначення рівнів особистісної зрілості вагітних; методика „Pari” (Е.С. Шефер, Р.К. Белл) - для виявлення варіантів можливих стилів виховання; шкала самооцінки ефективності тренінгу К.Л. Мілютіної (адаптована Н.В. Даниленко) - для визначення ефективності розвивальної програми „Усвідомлене батьківство”.

          Другий етап дослідження був спрямований на вивчення психічного стану вагітних, особливостей тривожності вагітних з гестозом та особливостей їх особистості; на визначення факторів, які впливають на формування психологічної готовності до материнства; на виявлення критеріїв психологічної готовності до материнства.

На третьому етапі дослідження здійснювалась експериментальна перевірка ефективності розвивальної програми „Усвідомлене батьківство”. У дослідженні прийняли участь дві групи вагітних: контрольна група – вагітні з фізіологічним перебігом вагітності (не перебували на лікуванні у стаціонарі); експериментальна група – вагітні із гестозами (мали ускладнення вагітності, перебували на лікуванні у стаціонарі та на реабілітації у санаторії „Високий”). Вагітні обох груп не мали екстрагенітальної патології. Отримані дані піддавались статистичному аналізу з наступною якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням.

        У третьому розділі – „Аналіз результатів психодіагностичного дослідження психологічної готовності жінки до материнства” -  містяться результати дослідження психічного стану вагітних, його впливу на перебіг вагітності, на процес пологів та їх закінчення, на стан новонародженої дитини. Виявлено, що на стан вагітності впливає високий рівень особистісної тривожності жінки, і досліджено психологічні чинники її виникнення.  Визначено залежність між особистісною зрілістю вагітної та її психологічною готовністю до материнства, наведено характеристики рівнів психологічної готовності жінки до материнства.

         Пілотне дослідження з вивчення психічного стану вагітних виявило наявність тривожності у 82% вагітних. При цьому на прояви тривожного стану та неадекватної поведінки майбутніх матерів вказали як лікарі, так і чоловіки вагітних. Такий результат можна пояснити наявністю негативних почуттів, які переживають вагітні, через причини, пов’язані з вагітністю та пологами, або з проблемами повсякденного життя.

         Дослідження виявило також особливості настрою у вагітних із гестозами (поганий; змінний; такий, що не піддається  контролюванню й позначається на працездатності, поведінці, взаєминах з близькими, охоплює всі сфери життя). Через погіршений настрій вагітні бачать світ як неприємний, загрозливий. Привертає увагу до себе той факт, що вагітним важко визначити початок зміни настрою, його причини, хоча вони відчувають його суперечливість, виявляють незадоволеність життям у цілому або станом стосунків у родині чи на роботі. Так, за допомогою проективної методики „Я і моя дитина” негативний настрій виявлено у 34,6% вагітних контрольної групи і у 70,9% вагітних експериментальної групи.     

        Результати проведеного дослідження дозволили встановити, що наявність вагітності впливає на настрій жінки. З’ясовано, що наявність у вагітних почуття тривожності спричиняє погіршення настрою, який є загальним емоційним фоном психічного життя вагітної, який пов’язаний із інтегральною оцінкою значущості події для особистості у контексті її загальних планів життя. Тому його погіршення, перепади у вагітних бувають спричиненні підсвідомим негативним ставленням до змін і в тілі, і в житті.      

        Дослідження особливостей тривожності у вагітних показало, що вона носить особистісний характер, при цьому показники особистісної тривожності у вагітних експериментальної групи значно вищі (56,6%), ніж  у вагітних контрольної групи (28%). Середні бали особистісної тривожності у вагітних із фізіологічним перебігом вагітності становлять 38,3 балів, а у вагітних із гестозами - 52,9 балів. Слід зауважити, що іноді у вагітних стан тривожності, окрім домінуючої емоції страху, супроводжується емоціями гніву, сорому, провини. Руйнівний характер тривожності виявляється у тому, що у вагітних знижується самооцінка, з’являється невпевненість у своїх фізичних силах, не усвідомлюється роль власного „Я” або навіть відбувається його руйнація.

         Дослідження виявило також, що існує позитивний зв’язок між високим рівнем  особистісної тривожності у вагітних експериментальної групи та гестозами, збільшенням кількості оперативного закінчення вагітності та низькими балами (за шкалою Апгар) стану новонароджених.

          Було встановлено, що для вагітних із фізіологічною вагітністю (контрольна група) у прямій залежності із низьким рівнем сумарного відхилення від аутогенної норми Люшера (коеф. кореляції 0,361, р≤0,01) перебувають як самостійні пологи, так і кількість операцій кесарів розтин (коеф. кореляції 0,313, р≤0,05).

       Щодо оцінки стану новонароджених у матерів із фізіологічною вагітністю за шкалою Апгар, то зафіксовано зворотній зв’язок із низькими показниками сумарного відхилення Люшера (коефіцієнт кореляції -0,322, р≤0,05). На нашу думку, це є свідченням того, що у жінок із низькими показниками відхилення нижчий рівень тривожності і, як наслідок, менше ускладнень під час  пологів та менше негативного впливу на стан дитини, на що вказують високі бали за шкалою Апгар.

         Для вагітних з гестозами  (експериментальна група) характерне, навпаки, збільшення кількості операцій кесарів розтин (коеф. кореляції 0,318, р≤0,05) і зниження балів стану здоров’я новонароджених за шкалою Апгар (коеф. кореляції -0,364, р≤0,01). Встановлено, що у вагітних з гестозами високий рівень сумарного відхилення Люшера має негативну кореляцію із самостійними пологами (коеф. кореляції -0,372, р≤0,01).

          Таким чином, можна зробити висновок про те, що чим нижчий рівень сумарного відхилення Люшера, тим сприятливіший прогноз як щодо пологів, так і щодо стану здоров’я новонародженого. Встановлено, що психічний стан зазнає змін у вагітних і супроводжується тривожністю у випадках дефектів у відносинах зі значущими іншими. У зв’язку з цим, тривожність у вагітних носить, здебільшого, особистісний характер. У той же час, тривожність викликає у вагітних зміни настрою із негативним емоційним забарвленням. Причинами тривожності є негативний психоемоційний досвід спілкування з дорослими, особливо з матір’ю, у  дитячому віці. Емоційне відчуження від матері у минулому завадило молодій жінці пройти ініціацію жіночості, ідентифікувати себе як матір. Тривожність деформує образ „Я” вагітної, заважає їй адекватно переживати вагітність, сприймати образ дитини і формувати власну психологічну готовність до материнства.               

         Дослідження рівнів особистісної зрілості вагітних показало, що у вагітних експериментальної групи не виявлено ні високого, ні критичного рівня особистісної зрілості. Проте у вагітних цієї групи з необхідним рівнем особистісної зрілості, як правило, були реалізованими такі риси особистості, як-  відповідальність, децентрація, толерантність (4,4% вагітних); глибинність переживань, певна життєва філософія (46,6% вагітних); толерантність (28,9% вагітних).