Психологические детерминанты аутоперцепции качества жизни больными с невротическими расстройствами

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми та з'ясовано ступінь її розробленості в сучасній психології. Визначено об'єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження. Розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться відомості про особистий внесок здобувача, впровадження та апробацію результатів дослідження.   

Перший розділ – "Сучасний стан досліджень показника якості життя" – присвячено огляду та аналізу вітчизняних та закордонних наукових досліджень з питань оцінки показника якості життя хворими з різними формами психічної та соматичної патології.

Вперше проблема оцінки ЯЖ почала вивчатися в онкології і транплантаційній медицині. Перша робота, присвячена цьому питанню, була опублікована D. Ka ovsky and J. Burchenal в 1949 р. і відображала оцінку ЯЖ хворими в процесі хіміотерапії. Пізніше, в 1966 р. J. R. Elkinton опублікував статтю в  «Annals inte al Medicine», де дав визначення ЯЖ. За визначенням ВООЗ, ЯЖ – це індивідуальне співвідношення положення індивідуума в житті суспільства в контексті культури, систем цінностей цього суспільства і мети самого індивіда, його планів, можливостей і ступеня загальної невлаштованості. Оцінка ЯЖ повністю залежить від фізичного і психосоціального стану людини, рівня незалежності, навколишнього середовища і особистісних уявлень індивіда. В сучасній психологічній та медичній літературі найбільш поширеними являються дослідження різноманітних концепцій ЯЖ (Новік О.А., Попова Т.І.); особливостей сприйняття ЯЖ серед пацієнтів з розумовими відхиленнями (Дем'янов О.В., Зозуля Т.В.), у хворих на епілепсію (Карлов В.О., Линнік С.Д., Локшина О.Б., Хабібова Л.О.) та пацієнтів з алкогольною залежністю (Калініченко О.Б.);  дослідження оцінок ЯЖ у лікарів з синдромом емоційного вигорання (Пісаренко В.М., Ряполова Т.Л., Юр'єва Л.Н.) та інш.

Особливого значення проблема ЯЖ набуває відносно захворювань, що мають чітко виражену соціальну значущість і супроводжуються обмеженням прав людини в суспільстві. До таких захворювань відноситься весь спектр психічних розладів ендогенного і екзогенного регістрів (Колесник В.С., Орловська Д.Д., Табачников С.І.). При оцінці ЯЖ у психічно хворих, незалежно від виду патології,  частіше за все брались до уваги характер хвороби, її тривалість, специфіка змін психічних функцій і поведінки, церебральні механізми патогенезу хвороби (Абрамова І.В., Гойда Н.Г., Гуровіч І.Я.). Виявлено певну специфіку оцінювання даного показника у психічно хворих. Зокрема зниження оцінок якості життя через особливості стану хворих (Жаріков І.М., Марута Н.О.). Однак, аналіз літературних джерел свідчить, що практично відсутні дані про вплив психологічних особливостей особистості на формування оцінок ЯЖ хворими з невротичними розладами. Для розуміння цього процесу необхідно оцінити ціннісно-смислову сферу хворих, специфіку їх самооцінки та особливості характеру, специфіку рівню їх суб'єктивного контролю та механізмів психологічного захисту. Наявність тих чи інших соціальних та особистісних факторів та пріоритетів може впливати на оцінку хворими свого самопочуття, ступіні соціального благополуччя, тяжкості кризових ситуацій та якості життя взагалі. Комплексне дослідження цих психологічних утворень, їх ролі та впливу на специфіку оцінки якості життя пацієнтами з різними формами невротичних розладів, дозволить більш ефективно здійснювати психокорекційні заходи.

У другому розділі – "Загальна характеристика хворих і методів дослідження" – описано основні соціально-демографічні особливості обстежуваних, методичні принципи дослідження та використані методики.

У ході роботи було здійснено комплексне психодіагностичне обстеження 183 осіб. Хворі на невротичні розлади розподілилися на групи за формами патології: 35 хворих на неврастенію, 38 пацієнтів з тривожно-фобічним розладом, 35 хворих на дисоціативний розлад та 37 хворих на розлад адаптації.  Групу співставлення склали 38 пацієнтів з емоційно-лабільним розладом органічного генезу.

Серед обстежених переважали жінки: з дисоціативними розладами – 100 %, з розладами адаптації – 94,59 %, неврастенією – 77,14 %, тривожно-фобічним розладом – 52,63 %, (в групі співставлення – 76,31 %). Вік хворих коливався від 17 до 58 років, переважали особи старші 25 років. Більшість обстежених були одруженими.

За допомогою спеціальної анкети було отримано додаткові відомості щодо деяких аспектів ставлення пацієнтів до роботи, хвороби, характеру психотравмуючих чинників та їх впливу на життя хворих. Хворі  на невротичні розлади за фактором незадоволеності власною роботою розподілилися у наступному порядку: дисоціативні розлади (65,71 %), неврастенія (54,28 %), тривожно-фобічні розлади (50,00 %), розлади адаптації (56,75 %), в групі порівняння - 31,57 %. Більшість хворих на невротичні розлади відзначали задоволеність соціальним статусом та соціальними контактами.

Серед факторів психічної травматизації переважали наступні: у хворих на неврастенію -  сімейні конфлікти (45,71 %), психоемоційне перевантаження (34,28 %) та хвороба чи смерть близької людини (34,28 %); у хворих з тривожно-фобічними розладами – власна хвороба (36, 84 %) та хвороба чи смерть близьких (34,21 %); у хворих на дисоціативні розлади – конфлікти в сім'ї (51, 42 %) та на роботі (28,57 %); у хворих з розладами адаптації – хвороба чи смерть близьких (70,27 %) та сімейні конфлікти (40, 54 %); в групі порівняння – власна хвороба (84,21 %) та конфлікти в сім'ї (28, 94 %)). Більшість хворих відзначали, що хвороба мала великий вплив на загальний добробут, близьких та сім'ю і помірний – на міжособистісні стосунки, професійну діяльність та уявлення про майбутнє.

У третьому розділі – "Психологічні особливості хворих з різними формами невротичних розладів" – розглянуто основні особливості сприйняття ЯЖ, самооцінки, ціннісно-смислової сфери, рівня суб'єктивного контролю, типів ставлення до хвороби, індивідуально-типологічних рис, механізмів психологічного захисту та емоційного ставлення до різних аспектів життя у пацієнтів з невротичними розладами.

Дослідження особливостей сприйняття ЯЖ показало, що у хворих на неврастенію відзначалась незадоволеність своїм психоемоційним (4,88±2,62 бала) та фізичним (5,14±2,50) станом, особистісною (5,52±2,71) та духовною  (6,00±2,94) реалізацією, загальним зниженням ЯЖ (5,35±3,09). Найбільш високо оцінювались самообслуговування й незалежність дій (7,17±2,59) та міжособистісна взаємодія (7,00±2,42). Хворі на тривожно-фобічні розлади низько оцінювали психологічне (4,13±1,88), фізичне (4,72±1,41) благополуччя та працездатність (5,35±2,13), вище за все – соціо-емоційну підтримку (6,81±2,56) та міжособистісну взаємодію (6,56±1,95). Хворі на дисоціативні розлади  були незадоволені психологічним (4,30±2,16) і фізичним (4,47±2,11) благополуччям та задоволені соціо-емоційною підтримкою (6,83±2,22) й міжособистісною взаємодією (6,44±2,66). Пацієнти з розладом адаптації були незадоволені психологічним (3,94±2,22) і фізичним (4,29±1,99) станом, службовою та громадською підтримкою (5,10±2,53); вищим за все був рівень задоволеності соціо-емоційною підтримкою (7,05±2,15) та міжособистісними стосунками (6,75±2,53). У групі порівняння (хворі з емоційно-лабільним розладом органічного генезу) відзначались незадоволеність фізичним (4,36±2,00) та емоційним (5,25±2,20) станом, працездатністю (6,05±2,50) та наявність низьких показників загального сприйняття ЯЖ (5,97±2,14).

Результати вивчення ціннісно-смислових утворень  показали, що у хворих на неврастенію, дисоціативні розлади та розлади адаптації відмічалась дисоціація між найбільш важливими цінностями (щасливе сімейне життя (р≤0,0001), здоров'я (р≤0,00001), кохання (р≤0,005), впевненість у собі (р≤0,05) та фінансове благополуччя (р≤0,01)) та неможливістю їх реалізації. У хворих на тривожно-фобічні розлади найбільш важливими були цінності здоров'я (10,32±2,11 бала), щасливої сім'ї (9,86±2,32) та кохання (8,02±1,43); визначались конфлікти в сфері здоров'я (р≤0,0001) та сім'ї (р≤0,0001), а також в сфері фінансів (р≤0,0001) та впевненості у собі (р≤0,0001). В групі порівняння визначалися конфлікти в сфері здоров'я (р≤0,0001), сім'ї (р≤0,0001) та кохання (р≤0,0001).

       При дослідженні особливостей суб'єктивного контролю у пацієнтів з неврастенією визначено низькі показники в різних сферах життя (особливо в сфері виробництва (3,96±1,79 стена) та невдач (4,30±1,92)). В сфері досягнень (5,54±2,13) і міжособистісних відносин (5,72±2,54) показники виявилися вищими. У хворих на тривожно-фобічні розлади практично за всіма сферами життя (окрім міжособистісних відносин (5,56±1,86)) відзначався низький рівень суб'єктивного контролю. Хворі на дисоціативні розлади характеризувалися низьким рівнем суб'єктивного контролю у всіх сферах життя.  Пацієнти з розладом адаптації демонстрували високий рівень суб'єктивного контролю в сім'ї (5,63±2,38), в сфері досягнень (5,56±2,30) та міжособистісних відносин (5,83±1,69) та низький – в сфері виробництва (4,58±2,10), невдач (4,50±2,28) та здоров'я (4,66±2,43). В групі порівняння відзначався  низький рівень інтернальності в сфері невдач (3,57±1,45), хвороби (4,94±2,10) та сім'ї (5,44±2,41).

Серед провідних типів ставлення до хвороби у хворих на неврастенію переважали "ергопатичний" (17,87±14,36 бала), "гармонічний" (17,12±20,50), "сенситивний" (16,51±9,93) та "неврастенічний" (11,51±7,68). У хворих на тривожно-фобічні розлади визначалися "сенситивний" (19,72±9,44), "тривожний" (19,13±10,66), "ергопатичний" (14,59±14,77) та "іпохондричний" (14,35±6,93) типи ставлення до хвороби. У пацієнтів з дисоціативним розладом переважали "егоцентричний" (15,08±5,92), "іпохондричний" (14,35±9,34) та "сенситивний" (14,21±8,75) типи ставлення до хвороби. У хворих на розлад адаптації визначалися "ергопатичний" (19,44±9,30), "сенситивний" (17,94±14,97) та "тривожний" (14,77±9,38) типи ставлення до хвороби. В групі порівняння переважав "ергопатичний" (23,77±14,20) та "сенситивний" (17,48±8,45) типи ставлення до хвороби.

При дослідженні індивідуально-типологічних рис у пацієнтів з неврастенією переважали недовірливість, роздратованість, внутрішня напруга, невпевненість у собі, фіксація на невдачах, емоційна нестабільність. У хворих на тривожно-фобічні розлади були виражені такі риси як підозрілість, роздратованість, тривожність і залежність. Пацієнти з дисоціативним розладом характеризувались егоцентричністю, товариськістю, схильністю до фантазування, зарозумілістю, самовпевненістю та емоційною нестабільністю. У хворих на розлад адаптації переважали такі риси, як сильне почуття обов'язку, стриманість, тривожність, уразливість, емоційна нестабільність, високий самоконтроль та цілеспрямованість. В групі порівняння були виражені емоційна нестабільність (4,31±1,54 стена), тривожність, підозрілість (7,85±1,81 стена), схильність домінувати (6,68±1,52), при вирішенні конкретних життєвих задач – практичність, надійність, доброзичливість та активність (4,88±1,65).

Дослідження механізмів психологічного захисту (за методикою "Індекс життєвого стилю") показало, що найбільш типовим для хворих на неврастенію був механізм "реактивного утворення" (87,07 %±2,39 %) та "проекції" (85,53 %±2,03 %), які полягали в неусвідомленому розвитку протилежних прагнень чи перенесенні своїх негативних думок і почуттів на інших людей. Найменш типовими для хворих на неврастенію та дисоціативні розлади були "інтелектуалізація" (57,72 %±1,86 %) та "компенсація" (43,87 %±2,35 %), що може вказувати на меншу типовість таких механізмів психологічного захисту, за допомогою яких психотравмуюча інформація або переосмислюється, або замінюється на більш прийнятну. У хворих на тривожно-фобічні та дисоціативні розлади переважали "регресія" (82,58 %±1,88 % і 87,99 %±2,40 % відповідно), "реактивне утворення" (77,56 %±1,89 % і 79, 20 %±1,71 % відповідно) та "витіснення" (75,79 %±2,31 % і 80,23 %±1,94 % відповідно), що проявлялося в суб'єктивному спрощенні фруструючої ситуації, переводженні її в площину підсвідомого та розвитку протилежних прагнень і, як наслідок, в реалізації більш примітивних стереотипів копінг-стратегій. У хворих на розлад адаптації переважали "інтелектуалізація" (83,30 %±2,03 %), "реактивне утворення" (86,94 %±2,63 %), "компенсація" (78,39 %±2,19 %) та "заперечення" (77,55 %±2,33 %), що свідчило про схильність до раціональної переробки, розвитку протилежних, більш прийнятих прагнень чи заперечення фруструючої ситуації.  В групі порівняння переважали "заперечення" (83,08 %±2,40 %) та "інтелектуалізація" (81,03 %±1,57 %).

       Вивчення особливостей самооцінки у всіх хворих на невротичні розлади та в групі порівняння продемонструвало наявність дисгармонійної самооцінки: висока ступінь емоційно позитивної оцінки самого себе не співпадала з реальними досягненнями (за методикою семантичного диференціалу).

При вивченні емоційного ставлення до різних аспектів життя у пацієнтів з неврастенією найбільш позитивним було ставлення до себе (2,08±1,28 рангу), сім'ї (2,73±1,44), матері (2,96±1,97), здоров'я (2,97±1,96) та майбутнього (2,52±1,69), та у найменшій мірі – до хвороби (4,76±2,16), роботи (3,44±1,87), батька (3,37±2,07) та минулого (3,41±1,77). У хворих на тривожно-фобічні розлади визначено позитивне ставлення до матері (2,08±1,44), майбутнього (2,16±1,48) та до себе (2,24±1,40) і негативне - до хвороби (5,72±2,41), батька (3,92±2,15) та минулого (3,67±2,12). Пацієнти з дисоціативним розладом позитивно ставились до себе (1,77±1,45), майбутнього (2,86±1,68) та матері (2,90±1,92) і негативно – до хвороби (5,13±2,11), минулого (3,94±2,09), батька (3,80±2,05) та колег по роботі (3,69±2,03). У хворих на розлад адаптації відзначалось позитивне ставлення до матері (2,38±1,38), сім'ї (2,72±1,79) та до себе (2,72±1,70) і негативне – до хвороби (5,43±1,86), сприйняття теперішнього (4,16±2,15) та до чоловіка/жінки (4,09±2,44). В групі порівняння переважало позитивне ставлення до себе (1,62±1,38), сім'ї (2,54±1,64) та майбутнього (2,64±1,71), у той час, як негативне ставлення спостерігалось стосовно хвороби (5,58±2,01) та минулого (3,86±2,22).

Таким чином, було визначено основні особистісні характеристики, що могли впливати на сприйняття ЯЖ, знижуючи чи підвищуючи задоволеність різними її аспектами.

       В четвертому розділі – "Співвідношення психологічних особливостей у хворих з різними формами невротичних розладів" – визначено загальні для всіх невротичних розладів особливості та наведено специфічні ознаки, характерні для кожної із форм невротичної патології.

Загальні психологічні особливості хворих на невротичні розлади полягали у низьких показниках задоволеності фізичним і психологічним благополуччям, особистісною та духовною реалізацією; у високих показниках за шкалами самообслуговування та незалежності дій, міжособистісної взаємодії та соціо-емоційної підтримки;  у важливості цінностей здоров'я, сімейного життя, кохання, фінансового благополуччя і впевненості в собі; у доступності пізнання, свободи, краси природи і мистецтва, друзів і активного діяльного життя; у переважанні екстернальної спрямованості, що особливо виявлялося в сімейній сфері, в ситуаціях невдачі, на роботі, в хворобі і одужанні; у наявності дисгармонійної самооцінки реального "Я"; у негативному відношенні до хвороби та батька, позитивній оцінці себе,  матері і майбутнього; у наявності рис тривожності, стурбованості, дратівливості, невпевненості в своїх силах та в емоційній нестабільності.