ВПЛИВ АНТИЕПІЛЕПТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ПІЗНАВАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ

Краткое содержание

Дослідження виконано на базі Київського  лікувально-діагностичного наукового центру «Епілепсія». Обстежено 132 хворих на епілепсією віком від 15 до 53 років, з них 71 - чоловічої статі, 61 – жіночої. Основну частину хворих склали молоді люди  віком до 40 років (52%) з переважною тривалістю захворювання понад 10 років. Етіологічними факторами захворювання в основному були: нейроінфекція, родова і постнатальна черепно-мозкова травма та їхні сполучення. У більшості (92%) спадковість не була обтяжена. Переважали хворі із симптоматичною формою епілепсії (66%) і високою частотою нападів. У більшості (67 хворих) відзначалося від 1-2 до декількох припадків на місяць, причому у 37 чоловік вони були щоденні, а в 12 чоловік до декількох протягом дня. За клінічним типом припадків (Міжнародна класифікація епілептичних припадків, ILAE,1981) хворі розподілялися в такий спосіб: з генералізованими припадками – 59 чоловік (45%), з парціальними – 73 чоловіка (55%).

            У залежності від типу і частоти припадків, тривалості захворювання, даних додаткових досліджень, хворим призначалися (у моно- чи політерапії) препарати групи вальпроєвої кислоти - 35 чоловік, карбамазепинів -54 чоловіка, ламіктал - 43 чоловіка.

            Достовірних розходжень за факторами статі, віку, рівня утворення, етіології і тривалості захворювання між групами хворих, що одержували різні медикаменти, не було виявлено, що уможливило коректне порівняння експериментально-психологічних  даних, отриманих у хворих різних груп.

Відповідно до задач дослідження, а також з урахуванням значущості функціонального стану даного контингенту хворих (у всіх хворих відзначалася висока частота приступів, частина хворих з вираженим зниженням інтелекту), застосовувався комплекс психодіагностичних методик з урахуванням таких вимог, як: виконання завдань повинне бути доступно усім хворим, у тому числі і хворим зі зниженим інтелектом; час, затрачуваний хворим на виконання всіх завдань, повинен бути відносно невеликим; методики повинні бути придатними для повторного застосування. У ході експерименту враховувалося ставлення хворого до ситуації дослідження, його поводження, оцінка свого стану і рівня досягнень. Отримані результати аналізувалися в порівнянні з докладними клінічними й анамнестичними даними, особливостями течії захворювання у кожному конкретному випадку, даними додаткових досліджень (ЕЕГ, МРТ, КТ головного мозку та ін.) .

Обрані нами методики були спрямовані на дослідження пам’яті, мислення, уваги, темпу сенсо-моторних реакцій і давали можливість по кожній з них одержати кілька характеристик.  

Методики «Заучування десяти слів» і “Піктограми” використовувалися для оцінки стану пам’яті хворих, втомлюваності, активності уваги, характеру асоціацій. Досліджувалися динаміка обсягу, стійкості і переключаємості уваги, тобто характеристик, що відбивають рівень активності мозку. Для цього застосовувалася методика Шульте «Відшукування чисел» і використовувався набір символів з тесту Векслєра. Проба «Рахунок за Крепеліном» і її модифікація (відлічування) використовувалися для вивчення психічного темпу, коливань уваги, переключаємості і для виявлення відношення до експериментального завдання. Для дослідження рівня процесів узагальнення й абстрагування, аналітико-синтетичної діяльності, здатності відокремлювати істотні ознаки від другорядних; для оцінки послідовності суджень, критичності, особистісних реакцій хворих на свої досягнення і невдачі, а також для виявлення надлишкової деталізації, інертності мислення й епілептичного резонерства використовувалися: методика класифікації об’єктів; методика виключення (у нашому експерименті використовувався вербальний (бланковий) варіант методики); методика виділення істотних ознак, методика визначення і порівняння понять;  методика «Розуміння переносного значення прислів'їв і метафор». Дослідження просторових представлень за допомогою кубиків Кооса сприяло виявленню порушень конструктивного праксіса; дослідженню  просторового орієнтування, кмітливості, уваги. Як додаткові методи, необхідні для повноти картини «психологічного діагнозу», застосовувалися методики для дослідження особистості (MMPI, тест Люшера, методика Дембо-Рубінштейн, ТАТ), що не аналізувалися й у роботі не вказуються.

З метою вивчення динаміки перерахованих пізнавальних функцій на тлі проведеної медикаментозної антиепілептичної терапії, хворі обстежувалися тричі: до початку прийому антиепілептичних препаратів, у найближчому (через 3-4 тижні) і віддаленому (через 6-18 місяців) періодах.

Процедура кожного дослідження проводилася в наступній послідовності: проведенню експериментальних проб передували бесіда, побудована на принципах, запропонованих для патопсихологічного дослідження; ознайомлення з картою історії хвороби; докладне вивчення анамнестичних зведень, ознайомлення з даними інших досліджень (ЕЕГ, КТ ГМ і ін.).

Потім пропонувалися експериментальні завдання, спрямовані на вивчення стану основних пізнавальних процесів. Для вивчення зазначених функцій у того самого хворого до і після медикаментозного лікування використовувалося кілька варіантів тестів однакової складності.

На кожного хворого заповнювалася карта для комплексного, багатобічного обстеження хворих на епілепсію, що була розроблена в лабораторії клінічної психології Санкт-Петербургзького науково-дослідного психоневрологічного інституту ім. В.М.Бєхтєрєва. До цієї «формалізованої» історії хвороби вносили основні анамнестичні зведення, дані про захворювання, результати обстежень і т.п. Така карта відповідала конструктивним вимогам, необхідним для введення матеріалу безпосередньо до пам’яті IBM PC. Математична обробка даних проводилася на IBM PC за допомогою програм SPSS.