ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСВОЄННЯ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ УЧНЯМИ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДОПОМІЖНОЇ ШКОЛИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, основні завдання, методи, теоретико-методологічні засади, експериментальну базу, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано дані про їх апробацію.

У першому розділі «Проблема вивчення психологічних особливостей засвоєння техніко-технологічних знань у психолого-педагогічній науці» здійснено аналіз проблеми, визначено теоретичні засади дослідження, розкрито зміст основних понять.

Трудова підготовка підростаючого покоління передбачає опанування трудової діяльності. Це потребує передусім засвоєння знань, необхідних для її виконання. Аналіз нормативних документів і науково-практичних розробок з проблеми дослідження показав, що впродовж минулого століття роль засвоєння знань як необхідної умови виконання трудової діяльності значно недооцінювалась. Терміни, які використовувались для позначення знань з трудового навчання, не відображали їх суті повною мірою. Тривалий час знання з праці не структурувалися, а визначені у подальшому їх складові не відповідали структурі трудової діяльності. Узагальнення існуючих поглядів з проблеми дозволили дійти висновку про те, що знання складають змістову сторону трудової діяльності, засвоєння яких є основою для формування її операційно-організаційної (процесуальної) сторони, умовою підвищення інтелектуального рівня школярів і формування вміння регулювати власну практичну діяльність. Найбільш адекватним для позначення знань з трудового навчання є термін «техніко-технологічні знання» (А.С.Линда, Д.О.Тхоржевський, Г.М.Мерсіянова, С.Л.Мирський, О.П.Хохліна та ін.), оскільки він відображає цілісний процес трудової діяльності («техніка» означає умови праці, «технологія» – процес праці). При визначенні структури техніко-технологічних знань ми виходили з того, що діяльність (в тому числі трудову) завжди здійснює людина-суб’єкт, яка діє з конкретним предметом у певних умовах завдяки знаряддям (засобам), що використовуються в процесі одержання певного результату, відповідно до потреби, опредмеченої в меті (О.П.Хохліна). На підставі зазначеного розуміння трудової діяльності та проведеного відповідного аналізу навчально-методичної літератури з проблеми визначено найбільш оптимальну структуру техніко-технологічних знань. Це знання про результат, предмет, засоби праці та трудові дії (Г.М.Мерсіянова, О.П.Хохліна).

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що основним поняттям усіх теорій навчання (учіння, навчальної діяльності) є поняття «засвоєння», незалежно від того - виділяється воно як самостійний процес чи ототожнюється з учінням. Теоретичний аналіз досліджень з цієї проблеми (Д.М.Богоявленський, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Л.Б.Ітельсон, О.В.Запорожець, І.О.Зимняя, О.М.Кабанова-Меллер, І.Я.Лернер, О.М.Леонтьєв, Н.О.Менчинська, С.Л.Рубінштейн, Л.Д.Столяренко, Н.Ф.Тализіна, І.С.Якіманська та ін.) дозволяє зробити висновок про те, що засвоєння знань являє собою складне, багатозначне поняття, яке може трактуватися по-різному. З огляду на психологічний аспект проблеми засвоєння знань – це процес, який складається з таких послідовних етапів: сприймання, осмислення, запам’ятовування навчального матеріалу та застосування його на практиці. Результатом процесу засвоєння знань є наявність знань та подальше їх застосування під час виконання практичних завдань (І.О.Зимняя, О.М.Леонтьєв, Н.О.Менчинська, С.Л.Рубінштейн та ін.). На підставі зазначеного вище виваженим є положення про те, що дослідження проблеми засвоєння знань передбачає взаємопов’язане вивчення трьох явищ: по-перше, самого знання як продукту, сформованого у ході навчання, по-друге, виконання практичної діяльності на основі засвоєних знань як кінцевого результату навчання та, по-третє, психічної діяльності, завдяки якій відбувається процес засвоєння знань, а саме: сприймання, мислення та пам’яті (О.М.Леонтьєв, Н.О.Менчинська, Л.Д.Столяренко та ін.).

Дослідження у галузі спеціальної психолого-педагогічній науки (Т.М.Головіна, Л.В.Занков, В.Г.Петрова, Н.М.Стадненко, І.М.Соловйов, А.Г.Обухівська, С.Я.Рубінштейн, Ж.І.Шиф та ін.) доводять, що засвоєння знань у розумово відсталих молодших школярів якісно відрізняється від перебігу цього процесу у їх нормально розвинених однолітків. Проте ці розробки не відображають повної картини психологічного аспекту проблеми. Здебільшого дослідниками характеризуються особливості пізнавальної сфери учнів, які прямо чи опосередковано можна віднести до етапів процесу засвоєння техніко-технологічних знань.

У другому розділі «Експериментальне вивчення психологічних особливостей засвоєння техніко-технологічних знань розумово відсталими учнями» обґрунтовано та висвітлено методику дослідження, наведено його результати та рекомендації з оптимізації процесу трудового навчання у 1-3 класах допоміжної школи на основі врахування виявлених психологічних особливостей засвоєння учнями техніко-технологічних знань.

Методика дослідження складалася з трьох блоків. У дослідженні основним визначався експериментальний метод, який полягав у розв’язанні учнями спеціально розробленого практичного завдання. Завдання було побудоване на програмному матеріалі з трудового навчання для допоміжної школи, за розділом «Робота з папером» (виготовлення аплікації) у 1-му, 2-му та 3-му класах.

Перший блок методики дослідження спрямовувався на вивчення особливостей техніко-технологічних знань розумово відсталих молодших школярів, що здійснювалось з урахуванням їх структури (знання про результат, предмет, засоби праці, трудові дії), показників (повнота, правильність, усвідомленість) та рівнів сформованості (низький, середній, достатній, високий). З метою виявлення знань, які є у школярів, їм пропонувалось виконати орієнтовну частину практичного завдання - здійснити аналіз і планування трудової діяльності, відповідаючи на запитання, згруповані відповідно до структури техніко-технологічних знань.

Другим блоком методики передбачалось вивчення ефективності виконання трудового завдання на основі засвоєних знань. З цією метою після проведення бесіди, спрямованої на виявлення техніко-технологічних знань, учневі пропонувалося виготовити виріб за зразком. Вивчення ефективності виконання трудового завдання розумово відсталими молодшими школярами проводилось з урахуванням низки показників (правильність, швидкість, цілеспрямованість, самостійність; розуміння завдання; вербалізація способу виконання завдання; якість виробу) і рівнів (низький, середній, достатній, високий).

Третій блок методики дослідження полягав у вивченні особливостей пізнавальних процесів, що забезпечують засвоєння знань та відповідають його послідовним етапам, а саме: сприймання, мислення та пам’яті. З цією метою були використані психологічні методики, які дали можливість охарактеризувати кожний пізнавальний процес у контексті проблеми засвоєння знань. Для вивчення сприймання використовувалась методика «Дошка Сегена»; мислення вивчалося за допомогою методики «Класифікація геометричних фігур» (А.Я.Іванова); дослідження пам’яті проводилось за методикою на опосередковане запам’ятовування (Л.В.Занков, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв).

Отримані в результаті експериментального дослідження емпіричні дані підлягали якісній і кількісній обробці. Для з’ясування характеру зв’язку між даними про наявні в учнів техніко-технологічні знання за усіма структурними компонентами, показниками та рівнями, ефективністю виконання практичного завдання та пізнавальними психічними функціями, що забезпечують процес засвоєння, використовувався їх кореляційний та факторний аналіз (на базі комп’ютерної програми SPSS 11.0).

В результаті проведеного дослідження виявлено, що розумово відсталі молодші школярі опанували техніко-технологічними знаннями, з урахуванням усіх їх структурних компонентів і показників сформованості, лише на 49% (табл. 1). Водночас при переході з класу в клас спостерігалось зростання можливостей учнів щодо засвоєння знань (див. табл. 1).

При цьому слід зазначити, що на фоні позитивної динаміки у поліпшенні знань школярів при переході з класу в клас виявлені такі їх особливості. В цілому учні початкової ланки найкраще володіли знаннями про результат праці (60%) (тобто мали уявлення про виріб і називали його, знали призначення виробу, давали йому характеристику – називали колір, розмір тощо). Знання про предмет праці (матеріал, з якого виготовляється виріб, його властивості, види, призначення; заготовки (чи готові деталі) для майбутнього виробу), а також про засоби праці (інструменти, необхідні для виготовлення виробу, правила їх використання) оцінювались як середні (48% та 47% відповідно). Найменшою мірою учнями засвоєні знання про трудові дії (назви трудових операцій, правила та послідовність їх виконання) (42%). Такий характер засвоєння техніко-технологічних знань у розумово відсталих молодших школярів виявлявся незалежно від того, в якому класі вони навчалися.