ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО УПРАВЛІННЯ КЕРІВНИКІВ АГРАРНИХ ФОРМУВАНЬ : ФОРМИРОВАНИЕ ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ГОТОВНОСТИ К УПРАВЛЕНИЮ РУКОВОДИТЕЛЕЙ АГРАРНЫХ ФОРМИРОВАНИЙ

Краткое содержание

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об’єкт і предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні та методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи. Також подано відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми формування психологічної готовності до управління керівників аграрних формувань” висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано основні підходи до визначення поняття „управління”, виділено психологічні особливості управління в системі аграрних формувань. Особливу увагу приділено визначенню сутності та побудові моделі психологічної готовності до управління керівників аграрних формувань і чинникам, які впливають на її формування. Проаналізовано різні підходи до системи формування психологічної готовності до управління керівників аграрних формувань.

На основі праць західних (Ф. Блейк, Д. Моутон, М. Вудкок, Ф. Френсис, Дж.Х. Грейсон, О’Доннел, П.Ф. Друкер, М.К. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі,
А. Файоль, Е. Долан), російських (І.В. Власова, Г.В. Андрєєва, І.Н. Герчикова, А.П. Єгоршин) та українських (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, В.В. Москаленко, Г.В. Ложкін) вчених показано, що дослідження процесу управління є одним із важливих напрямів досліджень в сучасній організаційній психології. У роботі головний акцент зроблено на розуміння соціального управління як функції суспільства, яка полягає в організації соціальної взаємодії суб’єктів суспільного життя, у ході якої реалізуються соціальні потреби (В.В. Третьяченко).

Підкреслено, що управління як спеціальний вид діяльності в організації є необхідним для того, щоб сформулювати та досягти цілей організації (М. Альберт, Р.Л. Дафт, М.Х. Мескон, Ф. Хедоурі). Відповідно до процесуального підходу
(А. Файоль), управління розглядається як процес або серія безперервних взаємопов’язаних дій, які забезпечують успіх функціонування та розвитку певної організації. Сукупність цих дій, які реалізуються управлінськими функціями, становить сутність процесу управління (Л.М. Карамушка). Базуючись на такому розумінні сутності управління, поняття „управління в системі аграрних формувань” розглядається як вплив керівників і спеціалістів всіх рангів апарату управління на виробничі ресурси відповідно до місії та цілей підприємства. Управління підпорядковане тут головній меті діяльності аграрних формувань, яка полягає: а) у виробництві високоякісної і конкурентноспроможної продукції для отримання прибутку; б) у забезпеченні соціального розвитку колективу;
в) у забезпеченні екологічного захисту навколишнього середовища (В.В. Валешний, Й.С. Завадський, М.Й. Малік, Г.М. Чорний, В.В. Юрчишин).

Аналіз різних підходів до опису і систематизації управлінських функцій показав, що найбільш продуктивним виявився підхід американських вчених
(М. Альберта, М.Х. Мескона, Ф. Хедоурі), доповнений українськими вченими-економістами (Й.С. Завадським, Г.М. Чорним), які запропонували об’єднати існуючі управлінські функції у невелику кількість базових функцій і дали змогу виділити управлінські функції керівників аграрних формувань: „базові” (функція з інформаційного забезпечення, функція прийняття рішень, функція із забезпечення виконання рішень) і „загальні похідні” (функція обліку, функція аналізу, функція визначення цілей, функція планування, функція керівництва, функція контролю).

На основі застосування системно-структурного аналізу управління і спираючись на дослідження Л.М. Карамушки, було визначено зовнішню і внутрішню структури управління в системі аграрних формувань.

Зовнішня структура управління передбачає розгляд того, на яких рівнях управління та в яких напрямках діяльності розгортається в просторі внутрішня структура. Зовнішня структура управління диференціюється за такими критеріями: рівень управління в сільському господарстві, рівень управління в конкретному аграрному формуванні, конкретний напрямок управлінської діяльності. Внутрішня структура управління відображає процес управління в конкретному аграрному формуванні і поділяється на однолінійну (однорівнева структура управління) і багатолінійну (дво- і трирівнева структура управління). Використання даних структур управління залежить від розмірів і напрямків діяльності сільськогосподарського підприємства.

У роботі виділено певні специфічні психологічні особливості управлінської діяльності в системі аграрних формувань, що відображаються: а) в основній меті діяльності аграрних формувань; б) у специфічних особливостях функціонування цієї галузі економіки; в) у психологічних особливостях суб’єкта і об’єкта управління; г)у результатах діяльності керівника.

В основу дисертації було покладено два підходи до визначення змісту і структури психологічної готовності: функціональний (готовність розглядається як певний стан психологічних функцій, що забезпечують високий рівень досягнень при виконанні того чи іншого виду діяльності, – Ф.Ю. Генов,
Н.Д. Левітов, А.Ц. Пуні та ін.) і особистісний (готовність трактується як результат підготовки (підготовленості) до певного виду діяльності – К.М. Дурай-Новакова, М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибович, Л.М. Карамушка, В.О. Моляко, В.А. Сластелін та ін.). Психологічну готовність до управління керівників аграрних формувань доцільно досліджувати, на нашу думку, в рамках особистісного підходу.

Проблеми психологічної готовності до різних видів діяльності досліджувались впродовж багатьох років вітчизняними психологами. Аналіз основних теоретичних положень цих робіт показав, що психологічну готовність керівників аграрних формувань до управління слід розглядати як особистісну довготривалу готовність, яка є комплексом взаємопов’язаних та взаємозумовлених психологічних якостей, що забезпечують успішність управління в сільському господарстві. Її структура охоплює чотири основні компоненти: а) мотиваційний (головний) – сукупність мотивів, які визначають управлінську діяльність;
б) когнітивний – сукупність знань, необхідних для управління; в) операційний – сформованість умінь та навичок управлінської діяльності; г) особистісний – сукупність особистісних якостей, важливих для управління.

У роботі визначено дві групи чинників, які здійснюють вплив на управлінську діяльність керівників агроформувань. Перша група чинників діє на макрорівні (вплив економічного розвитку держави, ринкових відносин, регіону і природної зони), а друга група чинників діє на мікрорівні (вплив загального стажу, стажу управлінської діяльності керівників аграрних формувань, їх віку і статі).

Спираючись на дослідження, які стосуються особливостей психологічної підготовки керівників різних організацій (О.І. Бондарчук, О.В. Винославської, Л.М. Карамушки, Н.Л. Коломінського, В.А. Семиченко, В.А. Моляко), підкреслено, що необхідно здійснювати спеціальну підготовку керівників агроформувань з метою формування у них психологічної готовності до управлінської діяльності. Така підготовка має, завдяки певній системі психологічних умов, забезпечити формування основних компонентів психологічної готовності (мотиваційного, когнітивного, особистісного, операційного), що сприятиме успішному управлінню аграрними формуваннями.

Зазначені теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності психологічної готовності керівників аграрних формувань до управлінської діяльності було реалізовано на подальших етапах дослідження.

У другому розділі „Емпіричне дослідження психологічної готовності керівників аграрних формувань до управління” визначено загальну стратегію емпіричного дослідження, обґрунтовано вибір методів дослідження, проаналізовано результати експериментального вивчення особливостей формування психологічної готовності до управління керівників аграрних формувань та здійснено їх інтерпретацію. Розкрито вплив соціально-економічних, територіально-географічних та соціально-психологічних чинників на формування психологічної готовності до управління керівників аграрних формувань.

Констатуючий етап дослідження проводився у три етапи упродовж 2001-2004 рр. в Інституті післядипломної освіти Уманського державного аграрного університету. У дослідженні використовувалися такі методи: експертна оцінка, опитування (інтерв’ю та анкетування), контент-аналіз, методи експериментальної обробки даних. Загалом до участі в дослідженні було залучено 515 керівників аграрних формувань і 83 головні спеціалісти господарств.

Здійснений за результатами першого етапу порівняльний аналіз рівня сформованості психологічної готовності до управління керівників аграрних формувань і головних спеціалістів господарств (табл. 1) показав, що підлеглі більшу увагу в структурі психологічної готовності відводять компонентам, які належать не до першого (базового) рівня аналізу управління (планування, організація, контроль), а до психологічного рівня аналізу (здійснення впливу на людей, комунікація, запобігання конфліктам, урахування потреб та інтересів працівників). Отже, підлеглі керівників приділяють значно більше уваги психологічним аспектам управлінської діяльності, ніж керівники.

Разом з тим, проведене дослідження показало ігнорування керівниками тієї обставини, що тільки спільними зусиллями керівника, спеціаліста і безпосередніх виконавців досягається висока ефективність роботи і засвідчило необхідність зміни ставлення керівників до психологічної готовності і проведення спеціальної психологічної підготовки керівників до управлінської діяльності.